ПРОВІДНІ ІДЕЇ СУЧАСНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), Державна програма «Вчитель», Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту» визначають основну мету вищої освіти як підготовку компетентного педагогічного працівника, конкурентного на ринку освітніх послуг, який орієнтується в суміжних галузях знань і технологіях організації навчально-виховного процесу і здатний до самоорганізації та неперервного професійного самовдосконалення. Сучасній школі потрібен учитель, спроможний реалізовувати інноваційні проекти, здійснювати пошук найбільш раціональних та ефективних методів і форм організації навчання й виховання, вирішувати комплекс стратегічних питань розвитку шкільної організації. Зокрема, це стосується кваліфікованих фахівців-магістрів, адже формування у випускників вищих педагогічних навчальних закладів управлінської компетентності розглядають на сьогодні як одне з основних завдань фахової підготовки майбутнього вчителя й викладача ВНЗ. Розв’язання цього завдання сприятиме задоволенню потреб майбутніх педагогів у якісній вищій освіті, становленню їхньої компетентності, створенню умов для більш досконалої організаційної гармонійності системи освіти та суттєво впливатиме на рівень конкурентоспроможності педагогічних кадрів на національному та міжнародному ринках праці.

Суттєві зміни у всіх сферах життєдіяльності сучасної людини, цивілізаційні тенденції зближення націй, народів, держав завдяки створенню спільного економічного, інформаційного й освітнього простору, дії законів і механізмів ринку, входження людства через науково-інформаційні технології до суспільства знань стимулює формування інноваційного потенціалу освіти, зростання якості освітніх послуг, визначення стратегій і напрямів реалізації державної політики. Масштабні соціокультурні зрушення та неминуча зміна освітньої парадигми вимагають становлення якісно нових ознак суспільної свідомості й практики, нового типу культури, мислення та ринкового господарювання. Відповідно до названих вище документів основною метою освіти нині є формування всебічно розвиненої особистості як основної цінності суспільства, подальше підвищення якості освітніх послуг та рівня управління галуззю, виховання громадянина і фахівця для всіх сфер життєдіяльності суспільства, що стимулює використання під час підготовки вчителя на всіх її освітньо-кваліфікаційних рівнях провідних ідей світового й національного значення. Насамперед це є важливим для підготовки вчителя як менеджера освіти, адже у національній системі освіти залишається однією з провідних тенденція поповнення кадрового управлінського резерву саме з кращих учителів. Отже, одним із провідних завдань сучасної підготовки менеджера освіти є її безперервність і неперервність.

Під час сучасних методолого-теоретичних і практичних пошуків, коли у цілісну систему об’єднують педагогічні традиції, здобутки освітніх реформ та прогресивний педагогічний досвід, педагогічна освіта на підставі гуманістично-інноваційної парадигми набуває значення чинника соціально-економічного, інтелектуального та духовного розвитку суспільства, безперервність освіти розуміють як властивість особистості, а неперервність – як логічний взаємозв’язок усіх рівнів підготовки, зокрема, допрофесійної й післядипломної, як закон розвитку й самовдосконалення людини впродовж життя.

Важливим є випереджувальний розвиток галузі на засадах інноваційного мислення, що передбачає реалізацію загальних і особистісних завдань освіти як єдності традиційної (когнітивно-маніпулятивної) та інноваційної (індивідуально-креативної) педагогічних стратегій розвитку. Л. М. Кравченко зазначала, що «продумане використання маркетингового й антикризового менеджменту, формування творчої активності й самоактивності особистості, реалізації її інтелектуально-естетичного потенціалу та прагнення набути знання для їх прагматичного і творчого використання сприяє гармонійному й вільному розвиткові кожного члена суспільства» [1, с. 21].

Актуальним є поняття «безперервність освіти». В. П. Андрущенко у своєму дослідженні висновує, що під безперервністю освіти потрібно розуміти таку освіту, яка надасть змогу особистості бути «в загальному річищі розвитку цивілізації, підтримувати свою конкурентоспроможність упродовж життя» [3, с. 71]. Така освіта, на думку вченого, дозволить навчити людину оперативно, системно й послідовно засвоювати нову інформацію її перманентного накопичення і розвитку, тобто орієнтуватися в складному й потужному потоці знання, яке постійно оновлюється, впевнено існувати й розвиватися в інформаційному суспільстві впродовж усього свідомого життя. Безперервність та наступність освіти розглядають нині як провідні цінності особистості. У категорії «безперервність освіти» відображається цілісна система освіти окремої людини (навчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації, самоосвіта, стажування, інші аспекти освіти).

Категорією «неперервність» послуговуються в педагогічній літературі для розкриття технології та механізмів підготовки фахівців. У вищих навчальних закладах підготовку за напрямами й спеціальностями фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюють за відповідними освітньо-професійними програмами поетапно або неперервно, – зазначає Закон України «Про вищу освіту». Отже, важливими є питання педагогічної фахової орієнтації учнів-старшокласників, наступності підготовки вчителя як фахівця з менеджменту освіти в педагогічному ВНЗ, враховуючи можливості удосконалення якості знань і умінь на етапі післядипломної педагогічної підготовки менеджера освіти.

Щодо такої специфічної категорії педагогічних працівників, як менеджери освіти, актуальною є ідея професіоналізації підготовки, адже саме корпус управлінських кадрів галузі потребує використання кращих технологій неперервної (насамперед – магістерської) підготовки фахівців, здобутих світовою наукою та практикою менеджменту та вітчизняною наукою управління. Результати педагогічних досліджень українських учених (В. Бондар, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, Л. Калініна, Л. Кравченко, В. Луговий, В. Маслов, В. Олійник, Н. Островерхова, В. Пікельна, Т. Сорочан та ін.) засвідчують, що діяльність менеджера освіти є поліфункціональною, полідіяльнісною і професійною, її зміст потребує розширення педагогічних знань й оволодіння досягненнями наукового кола, навичок управління, що й забезпечує тривалість цілеспрямованої підготовки. Це стимулює розуміння фахової управлінської діяльності як феномена, що передбачає реалізацію державної політики в галузі освіти; розкриття власних індивідуальних можливостей кожного керівника під час управлінської підготовки; випереджувальне оновлення особистісного потенціалу управління на тлі модернізаційних процесів школи й освіти загалом, прогнозує кардинальні зміни у підготовці сучасних керівників освіти як фахівців-управлінців, реалізацію вирішення протиріччя між суспільною потребою у професіоналізації управління системою освіти та наявним рівнем і технологіями підготовки, яка є фрагментарною, несистемною, забезпечуваною, переважно, післядипломним етапом, що призводить до недотримання вимог безперервності освіти особистості, адже не враховано ранні періоди формування соціально-педагогічного досвіду особистості [2].

У вітчизняній педагогічній науці методолого-теоретичні й технологічні аспекти професіоналізації освітньої управлінської діяльності студіюють В. Крижко, В. Маслов, В. Пікельна, Є. Хриков, В. Шаркунова та ін.; проблеми демократизації, гуманізації, системності, інноваційності управління як менеджменту освіти знайшли своє відображення у працях Л. Даниленко, Г. Дмитренка, Г. Єльникової, Л. Карамушки, Н. Островерхової, Є. Павлютенкова, О. Цокур та ін.; чинники компетентності управлінської діяльності систематизують О. Мармаза, В. Маслов, В. Шаркунова; особливості підготовки управлінців для системи освіти на засадах акмеології й андрагогіки визначають В. Бондар, В. Олійник, Є. Хриков; чинники цілісності, неперервності, випереджувальної спрямованості підготовки управлінців, забезпечення умов для набуття й реалізації їхнього професіоналізму – А. Бойко, Л. Кравченко, Т. Рогова, О. Савченко, Т. Сорочан та ін.

Проблема гуманізації та особистісної спрямованості підготовки менеджера освіти є об’єктом аналізу психологічної науки (Л. Карамушка, Н. Коломінський, В. Крижко, Є. Павлютенков та ін.). Учені досліджують психологічні аспекти гуманізації управління школою (Л. Карамушка), обґрунтовують особистісно-діяльнісний підхід у психології менеджменту в освіті (Н. Коломінський), окреслюють соціально-психологічну проблематику особистісно-орієнтованого управління сучасними освітніми закладами (С. Подмазін). У працях цих науковців особистість менеджера на всіх етапах його неперервної підготовки визначено як найвищу цінність суспільства, а її розвиток – як місію управління в освіті та системоутворювальний основний чинник менеджменту освіти. Створення психологічних засад управління освітою окреслює проблему забезпечення всіх видів допомоги й підтримки суб’єктів процесу підготовки менеджера освіти в отриманні необхідного соціального й особистісно значущого результату цієї підготовки. Наукові розвідки багатьох учених нині спрямовано на нове вирішення проблем самоосвіти, фахового, загальнокультурного самовдосконалення особистості педагога впродовж життя. Значну зацікавленість викликають роботи щодо питань гуманізації педагогічної діяльності, особистісно-професійного розвитку педагога у процесі управління, побудови особистісно-орієнтованої системи й стратегії роботи з педагогічними кадрами, формування особистості вчителя й менеджера як суб’єктів педагогічної управлінської діяльності.

Отже, важливим є використання в подальшому дослідженні таких наукових підходів, комплекс яких є методолого-теоретичним підґрунтям вирішення проблеми формування професійної компетентності майбутнього менеджера освіти під час магістерської підготовки в педагогічному ВНЗ.

Література:

1. Кравченко Л. М. Неперервна педагогічна підготовка менеджера освіти : монографія / Любов Миколаївна Кравченко. – Полтава : Техсервіс, 2006. – 422 с.

2. Кравченко Л. М. Принципи і методи наукового менеджменту в освіті // Зб. наук. пр. ПДПУ ім. В Г. Короленка. Серія «Педагогічні науки» / Любов Миколаївна Кравченко. – 2004. – Вип. 3(36). – С. 21–28.

3. Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз : монографія / Андрущенко В. П. [та ін.] / за ред. В. Г. Кременя. – К. : Наукова думка, 2003. – 853 с.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, Сипченко Валерій Іванович