МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ

Згідно Закону України «Про освіту» - освіта основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору. На сучасного вчителя покладається значна роль у підготовці майбутніх кваліфікованих кадрів, спроможних працювати у сучасних умовах. Зважаючи на те, що успіх формування діяльності особистості, яка здатна приймати нові, цікаві, нестандартні рішення, ефективно розв'язувати складні завдання, добре орієнтуватись у застосуванні новітніх технологій у сучасних умовах, значною мірою залежить від розвитку творчо-інтелектуальних здібностей, актуальним є питання підготовки майбутніх учителів до розвитку цих здібностей [1, с.69].

Питання проблемного навчання досліджувало ряд вчених, які остаточно єдиної думки у його розв'язанні не досягли. По різному трактується розуміння особливостей функціонування проблемності на уроці, а також сам безпосередній вплив проблемної ситуації на пізнавальну активність та психологічний стан особистості. Зокрема, М. М. Скаткін, а також І. Я. Лернер розглядають проблемне навчання як один із методів навчальної діяльності, який грунтується на самостійній пізнавальній діяльності учнів, а в свою чергу М. І. Махмутов обгрунтовує особливості проблемного навчання як цілої методичної системи, яка об'єднує різноманітні методи навчання [2, 30]. І. А. Ільницька, обгрунтовуючи особливості проблемного навчання, особливу увагу в своїх дослідженнях зосереджувала на розробці шляхів створення різних видів проблемних ситуацій. Важливо було для їх дослідження визначити методику підготовки та проведення уроків з використанням системи проблемних ситуацій, а також вивчити їх вплив на пізнавальну діяльність школярів. А. В. Фурман, розглядаючи питання проблемного навчання, висвітлює психолого-педагогічні умови організації і ефективного використання проблемності в навчанні і особливу увагу приділяв методиці застосування проблемних ситуацій з урахуванням диференційованого підходу до учнів різних вікових категорій. Л. М. Фрідман поряд з обгрунтуванням позитивної сторони проблемного навчання висвітлює деякі особливості можливої негативної впливової дії на навчально-пізнавальну діяльність школярів, опираючись на індивідуально-психологічні особливості.

Трудове навчання — загальноосвітній предмет державного компонента змісту освіти.

Основна мета трудового навчання — виховання творчої особистості, якнайповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин.

У процесі трудового навчання учні здобувають загальнотрудові знання і вміння, учаться розв'язувати техніко-технологічні задачі, конструювати і виготовляти суспільнокорисні вироби, засвоюють обов'язковий мінімум знань про місце й роль виробництва в житті суспільства.

Учитель має бути готовим до того, що на протязі своєї педагогічної діяльності йому доведеться не раз переглядати задачі трудового навчання, працювати за новими вдосконаленими програмами. Тому недостатньо тільки знати задачі та зміст трудового навчання, характерні для даного періоду розвитку школи. Потрібно розуміти, чим вони викликані, які за ними стоять методологічні й педагогічні установки [3, с.7].

Відомо, що одним із дієвих шляхів розвитку мислення дітей є зближення процесів пізнання й навчання, які мають багато спільного.

Вони мають модулювати деякі суттєві риси процесу продуктивного мислення, яке супроводжує всі пізнавальні процеси та визначає їх характер і якість. Отже, активізувати пізнавальну діяльність учнів у процесі навчання — це активізувати їхнє мислення.

Процес навчання, який моделює у своїх суттєвих рисах процес продуктивного мислення і спрямований на відкриття учнями нових знань і способів дій, називають проблемним.

Проблемність базується на протиріччях, що виникають у процесі вивчення і засвоєння трудових знань, умінь і навичок. Сутність процесу полягає в постановці перед учнями системи проблемних завдань, усвідомленні і розв'язанні їх у ході спільної діяльності учнів і вчителя. Навчання при цьому здійснюють у такій послідовності: постановка проблемного завдання, організація проблемної ситуації, формування проблеми та її розв'язання.

Найважливішим моментом проблемного навчання є проблемна ситуація.  На уроках технічної праці є сприятливі умови для проблемного навчання. Конструювання,          технологія, техніка і сама праця — це багатий матеріал для постановки та створення навчальних проблем. Під час виготовлення виробів перед учнями постають проблеми, які вимагають невідкладного розв'язання, оскільки пов'язані з трудовим процесом [ 3, с.8].

Дуже важливим є питання про типи проблемних ситуацій. Це питання слід вирішити з урахуванням умов, в яких проводиться навчання учнів. Можна виділити наступні типи проблемних ситуацій:

1. Проблеми, що виникають при поясненні нової операції, робочих прийомів. При рішенні подібних проблем виявляється недостатність раніше засвоєних знань і виникає потреба в нових знаннях, уміннях і навиках.

2. Проблеми, що виникають при виконанні практичних завдань. Проблеми такого типу мають особливо важливу роль. Вони сприяють творчому застосуванню системи наявних знань при виконанні конкретного завдання, розвивають здатність вирішувати їх творчо [4; 5].

При проблемному навчанні діяльність учителя технологій полягає у систематичному створенні проблемних ситуацій, організації навчально-пізнавальної діяльності учнів так, що на основі аналізу цих фактів школярі самостійно роблять висновки, формують за допомогою учителя певні поняття, закони, тим самим розвиваючи творчо-інтелектуальні здібності.

А. Матюшкін виокремлює 6 правил створення проблемної ситуації [6]:

1.  Перед суб'єктами учіння слід поставити таке практичне або теоретичне завдання, виконання якого вимагає засвоєння нових знань і опанування нових навичок і умінь;

2.  Завдання має відповідати розумовим здібностям суб'єктів учіння;

3.  Проблемне завдання дається до пояснення матеріалу, що вивчається;

4.  Проблемними завданнями можуть бути: засвоєння навчального матеріалу; формулювання запитання, гіпотези, практичне завдання;

5.  Одна і та сама проблема може бути створена різними типами завдань;

6.  Розв'язанню дуже складної проблемної ситуації суб'єкт викладання сприяє шляхом указування суб'єкту учіння причин невиконання даного йому практичного завдання або неможливості пояснення ним тих чи інших фактів.

Відомо, що потрібно активізовувати пізнавальну активність школярів. Тому потреба в нових способах дій стає природною й необхідною. Учні самі, того не помічаючи, потрапляють під вплив проблемної ситуації.

У своїй практиці вчитель-методист В.О.Хоменко [3] використовує елементи проблемного навчання на всіх етапах проектно-технологічної діяльності учнів.

Наприклад, під час вивчення технологічної операції «Стругання деревини» він активізує опорні знання учнів, демонструє рубанок, називає конструктивні елементи цього інструмента, звертає увагу на форму різця. Потім пропонує учням ознайомитися з будовою шершебка (шерхебель) шляхом порівняння його з рубанком. Учні виявляють, чим відрізняються форми різальної частини різців обох інструментів.

Виникає проблема: чому вони різняться?

У ході бесіди з використанням проблемних запитань вчитель звертає увагу на одержані оброблені поверхні деревини рубанком і шершебком. Порівнюючи форми різців і оброблені поверхні, учні самостійно приходять до висновку, що рубанок забезпечує чистову, а шершебок чорнову обробку деревини. На цьому не завершує розв'язання проблемної ситуації. Ставить перед учнями таке проблемне запитання: якщо рубанок використовують для чистової обробки, а шершебок для чорнової, то не краще зразу обробляти заготовку рубанком? При цьому демонструє з робочого місця вчителя процес стругання шершебком і рубанком, звертаючи увагу на товщину знятої стружки. Учні одноголосно доходять висновку, що з допомогою шершебка можна швидше, ніж рубанком, вистругати задану товщину деревини.

Можна було обмежитися наданням простої інформації про призначення і будову стругальних інструментів, але, створюючи проблемні ситуації, вчитель заохочує учнів долучитися до активної розумової пізнавальної діяльності, знання нового матеріалу стають усвідомленими й міцними.

Таким чином, досконало володіючи матеріалом трудового навчання, знаючи умови виникнення і способи створення проблемних ситуацій, учитель завжди може використати проблемність як засіб розумової діяльності учнів. Адже використання елементів проблемного навчання робить навчальний матеріал більш доказовим, навчає логічно мислити; спонукає розвиток інтелекту, підтримує ініціативу, формує критичне мислення; викликає зростання інтересу до навчання і пізнавального ставлення до дійсності. Отже, проблемне навчання є одним із найефективніших засобів активізації навчальних процесів у проектно-технологічній діяльності учнів на уроках технічної праці.

Література:

1.  Мироненко Н. Особливості проблемного навчання щодо розвитку творчо-інтелектуальних здібностей учнів на уроках технологій / Наталія Мироненко / www.nbuv.gov.ua/portal/soc.../16.pdf .

2.  . Махмутов М.И. Принципы проблемноссти в обучении / М.И.Махмутов // Вопросы психологии.- 1984.- N5.- С.30-36.

3.  Хоменко В.О. Створення проблемних ситуацій на уроках технічної праці / В.О. Хоменко // Трудове навчання в школі. – 2012.- № 5 (41). С. 7-11.

4.  Терещук Г.В. Индивидуализация трудового обучения : дидактический аспект / Терещук Г.В. – М. : Институт ПСМ РАО, 1993. – 200 с.

5.    Терещук Г.В. Пізнавальні завдання з трудового навчання. 5 клас. Ч. 1. / Терещук Г.В., Туранов Ю.О. – Тернопіль : ТДПУ, 2000. – 118 с.

6.        Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении / Матюшкин А.М.  - М., 1972.