ОКРЕМІ АСПЕКТИ КРИЗИ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ

Актуальність досліджуваної проблеми. Процес розвитку особистості триває не тільки в дитячому чи юнацькому віці, а і в зрілому, і на пізньому етапі  життя людини. Протиріччя й кризи, успіхи й невдачі, надії та розчарування, шляхи досягнення самопізнання і самовдосконалення, пошуки сенсу життя, оптимістична і песимістична життєва позиція – усе це властиво людям зрілого віку. Об'єктивні причини перебігу кризи середини життя зумовлюють перебудову особистості з урахуванням зміни статусу людини у житті.

Виклад основного змісту.

Вирізняють  кризи становлення особистості, їх ще називають віковими або нормативними, тобто такими кризами, які необхідні для розвитку особистості. Ці кризи характеризуються певними якісними змінами, а саме - змінами ролей, які виконує людина в грі, навчанні, спілкуванні, праці, тобто зміни ролей, яких потребує провідна діяльність [5,с.258].

Внутрішній стан людини у зрілому віці може бути досить суперечливим. Радіючи з приводу сімейного благополуччя, кар’єри чи творчих здібностей, вона все частіше замислюється над проблемами смерті, швидкоплинності часу. Кожна значна подія – смерть близьких, зміна роботи, розлучення – змушує подивитись на своє життя під новим кутом зору, задуматись над його минущістю. Цей перехід до середини життя є етапом помірної або навіть важкої кризи [4,с.311]. Її головною характеристикою є розходження між мріями і життєвими цілями людини та реальним станом речей. Оскільки людські мрії часто мають деякі нереалістичні риси, інколи навіть фантастичні, то оцінки їхньої розбіжності з дійсністю в цей період забарвлені, як правило, в емоційно-негативні тони. Людина раптово розуміє, що час невблаганно спливає, тому це розходження між мріями і дійсністю виявляється для неї жахаюче різко. Інколи вважають, що середній вік сприймається людиною як такий етап життя, коли руйнуються надії, бо багато можливостей здаються втраченими назавжди.

Життя постійно вносить свої корективи у плани людини, час невпинно йде вперед і людині інколи здається, що все заплановане, задумане їй не вдасться здійснити, тому вона прагне перебудуватись [5,с.260].

Кризою середнього віку є усвідомлення того, що людина досягла половини життєвого шляху, усвідомлення наближення старості. Найбільше схильні до усвідомлення свого стану важким, хворобливим або страшним з цієї причини чоловіки і жінки у віці 40-55 років. Розрив або протиріччя між очікуваннями та реальністю може стати  причиною невротичної тривоги.  Оскільки переживання постійного напруження від розриву нестерпне, людина удається до невротичного викривлення реальності. Якщо діяльність продуктивна, прагнення не суперечать дійсності, а служать засобом її творчої трансформації, тріщина між ними постійно затягується, тому що людина приводить очікування і реальність у все більшу відповідність, а це надійний спосіб подолання невротичної тривоги [6,с.146]. 

Серед людей зрілого віку спостерігається тенденція до зростання ригідності у поглядах та в діях, до сприйняття нових ідей. Цю розумову зашореність треба долати постановкою нових перспектив у діяльності, інтересом до суб’єктивно непізнаного, оскільки ця тенденція може призвести до нетерпимості та фанатизму у поведінці, що слугуватиме джерелом конфліктів як у професійній діяльності, так і в сімейних стосунках (жорсткі установки ведуть до помилок і нездатності сприймати творче вирішення питань).

У період ранньої дорослості люди стверджують себе у  професійній галузі, при переході до середнього віку вони інакше починають оцінювати свою роботу. Більшість людей усвідомлює, що вони зробили свій професійний вибір і задовольняються ним, частина тих, хто розчарувався у роботі, втратив її або не досяг того професійного становища, на яке сподівався, може відчувати гіркоту та занепад духу. Інші можуть просто постаратись перебудувати свою систему пріоритетів, і це не обов’язково у сфері професійної діяльності. Наприклад, деякі люди у середині життя вирішують приділяти більше уваги міжособистісним відносинам чи моральним зобов'язанням перед рідними людьми.

Лише незначна частина людей середнього віку змінює свою професійну кар'єру, це відбувається в тому випадку, коли дорослі люди не реалізують себе, або змінюють свої цінності і цілі. Зміни у професійному житті у людей середнього віку можуть викликати надмірну тривогу, навіть стрес, якщо роботу доводиться змінювати примусово, або якщо кар'єра розвивається не так, як передбачалось. Втрата роботи у цьому віці супроводжується переживаннями і великим горем (коли людина взагалі не може знайти іншу роботу). Але є категорія людей середнього віку, які так віддані професійній діяльності, що про них кажуть - вони "згорають" на роботі.

Люди середнього віку частіш за все є ланкою що зв’язує молодше і старше покоління, тобто своїх вже дорослих дітей і стареньких батьків. Оскільки старі батьки стають більш залежними від своїх дітей, то і влада (вирішення сімейних проблем, фінансових справ) поступово переходить до них. Старше покоління потребує піклування та розуміння, це і повинні робити дорослі діти, підтримувати сімейні традиції, контакти з членами родини, творити історію сім'ї.

В свою чергу, у людей віку середньої дорослості змінюються стосунки зі своїми дітьми, які виросли і повинні поступово піти у самостійне життя, а середньому поколінню треба навчитися жити окремо. Деякі сім'ї з розумінням і тактом ставляться до надання свободи дорослим дітям і більше довіряють їм, але є сім'ї, для яких прагнення дітей до самостійності порушує звичний спосіб життя, несе тривогу та стає трагедією. Дорослі діти бажають віддалитися від батьків, чи хоча б від їх настанов та опіки, а батькам може здаватися, що їх недооцінюють, з ними не радяться. Між дорослими дітьми і батьками (людьми середнього віку) повинні виникати відносини, які можна назвати взаємною рівністю. Такі відносини не виникають раптово, а розвиваються стрибкоподібно протягом багатьох років.

Чоловіки схильні реагувати на досягнення середини життя індивідуально, проте у межах певної загальної схеми. Більша частина з них виробила звичний спосіб життя, який допомагає справлятися з турботами та скрутами. Багато чоловіків наштовхнулись на нові проблеми: необхідність турботи про старіючих і залежних батьків, труднощі в спілкуванні з дітьми – підлітками,  необхідність звикання до обмежень, визнання своєї фізичної вразливості .

По-різному реагують чоловіки і на кризові симптоми: хтось не  відчуває кризи середини життя, оскільки знайшов адекватні рішення більшості життєвих проблем. Інший справляється з проблемами, вдаючи, що все перебуває під його контролем, хоч насправді він, зазвичай, відчуває, що застряг, зайшов у глухий кут. Третій –  розгублений і йому здається, що весь його світ руйнується. Він не може виконувати поставлені перед ним вимоги та адекватно розв'язувати нові проблеми. Для деяких чоловіків ця криза може бути тимчасовою фазою у розвитку, для  інших вона може стати початком безперервного падіння. Четвертий шлях реагування на кризові явища – неспроможність подолати проблеми.  Сучасне суспільство змушує чоловіків відповідати єдиному зразку успіху і мужності, тому чоловікам залишається або звикнутися з думкою, що вони  не відповідають цьому зразку, або відмовитися від багатьох власних бажань, намагаючись відповідати цьому розрекламованому ідеальному чоловіку. Тоді, внаслідок придушення власних потягів і бажань, виникають проблеми іншого порядку.

В реакціях жінок на кризу середнього віку теж є загальні тенденції. Традиційно жінки більшою мірою визначають себе у рамках сімейних стосунків, ніж у професійній діяльності. В цей своєрідний перехідний період від ранньої до пізньої дорослості складніше домогосподаркам, які оцінюють себе лише в ролі господині й матері, їх частіше вражає синдром «домогосподарки»: мають низьку самооцінку, переживають тривожні та депресивні стани, відчувають самотність, залежність. Тривожні жінки надто сором’язливі, всього і всіх побоюються, невпевнені, хвилюються, що вони чогось не зможуть, з чимось не справляться, кудись не встигнуть. Це породжує хронічне невдоволення собою, потребу в психологічній підтримці. Задоволеність життям, собою, сім’єю у жінок, які працюють, вища, ніж у домогосподарок, хоча й у них виникає відчуття провини, внутрішнього конфлікту між соціальними ролями матері, дружини та спеціаліста [3,с.59].

Для жінки середнього віку, як правило, кризові симптоми збігаються з дорослішанням дітей, тому що діти більше не мають потреби в її турботі, як раніше. Іноді прояв кризи середнього віку пов'язаний з професійною діяльністю, коли керівництво надає перевагу молодим фахівцям, коли у жінки виникає передчуття наближення виходу на пенсію тощо.

Психологи сходяться на думці, що люди, які найбільше страждають від цієї недуги, переживали почуття незадоволеності вже давно. Криза середнього віку може переноситися особливо важко, якщо людина була нещаслива у шлюбі або незадоволена своєю роботою. Це невдоволення поступово накопичувалося, а криза лише стала поштовхом до гострої і затяжної депресії.

Симптомів кризи середнього віку досить багато, хоча люди, які вже зіткнулися з даною проблемою, можуть не знайти у себе ні одного з них: байдужість до роботи, зниження розумової активності, пристрасть до спиртного, агресивність, відмова від сексу, безсоння, іпохондрії, погіршення пам'яті.

Вважають, що криза середнього віку зазвичай починається в розумі і найчастіше викликана конкретною подією або рядом подій. Одним з "поштовхів" може бути раптове усвідомлення недоліків своєї зовнішності. Надмірна вага, зморшки і сивина можуть реально вплинути на самооцінку і внутрішній стан людини, особливо жінки. Це призводить до переоцінки життя і розчарування, до постійних терзань. Гормональні зміни також можуть вплинути на розвиток кризи середнього віку. Багато жінок вважають, що менопауза позначає закінчення їхньої молодості, відчувають себе пригнічено.

 Висновки.

Тільки усвідомивши значення «роздоріжжя», на яке виводить людину криза середнього віку, особистість вибирає для себе якийсь шлях: чи страждати і жаліти себе, чи домогтися позитивних змін і створити більш щасливе майбутнє.

Людині треба вміти сфокусуватися на тому, що вона можете зробити, а не на тому, що не може. Слід розглядати це як початок нового етапу у житті, шанс зробити щось по-іншому, щоб мати більше свободи, щоб перестати витрачати час даремно.

Варто слідкувати за своїм тілом:  змінити режим харчування - організму потрібно "природна" їжа. Важлива і фізична активність, наприклад, швидка ходьба щодня буде поповнювати запас ендорфіну - гормону щастя. Це дасть можливість людині відчувати себе більш оптимістично і позитивно. В цей час варто позбутись шкідливих звичок – паління, споживання алкоголю та жирної їжі. В цей час, можливо, треба підключити медикаментозну підтримку організму, ліки можуть бути дуже корисні.

Людині треба прийняти, що вона змінюєтеся, але ця зміна в чомусь може бути на краще, не варто намагатися переробити те, що переробити неможливо й не потрібно. Зрілій особистості треба повірити, що ще дуже багато часу залишається, щоб максимально плідно використовувати його. Слід радіти життю, використовувати накопичений досвід на благо близьких людей та самовдосконалення.

Література:

1.       Гамезо М. В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Вікова психологія. Особистість від молодості до старості. – М.: Академія, 2001

2.       Кулагіна І.Ю., Колюцкий В.М. Вікова психологія: повний життєвий цикл розвитку людини. Навчальний посібник для студентів ВНЗ. – М.: Сфера, 2001

3.       Кутішенко В.П., Ставицька С.О. Психологія розвитку та вікова психологія: Практикум: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2009. – 448 с.

4.       Савчин М.В. Вікова психологія : навч. посіб. – 2 – е вид., стереотип. / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К. : Академвидав. 2009. – 360 с. (Серія «Альма - матер»).

5.     Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. Вікова та  педагогічна психологія: Навч. посіб. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2009. – 400 с.

6.       Титаренко Т.М. Життєві домагання. Монографія. – К. : Педагогічна думка, 2007. – 456 с.