ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ВАЖЛИВИХ ЕЛЕМЕНТІВ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ

Уміння орієнтуватися на місцевості має першорядне значення особливо у таких видах туризму як самодіяльний (піший, гірський), екстремальний, спортивний. Воно дає змогу проводити найрізноманітніші роботи і впевнено пересуватися незнайомою місцевістю, знаходити вигідні та зручні шляхи. Під орієнтуванням на місцевості розуміють сукупність дій, спрямованих на визначення місця свого перебування відносно навколишніх об’єктів чи певних орієнтирів, сторін світу. Орієнтування передбачає також уміння швидко і точно запам’ятовувати незнайому місцевість, упевнено рухатись наміченим маршрутом, а в разі необхідності відшукувати зворотний шлях. Уміння орієнтуватись дозволяє пройти маршрут без відчутних відхилень від наміченого напрямку, від графіка руху і дозволяє раціонально використати час для продуктивної роботи і повноцінного відпочинку [1]. Питання, пов'язані з орієнтуванням на місцевості, висвітлені у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Їх увага привернута як до традиційних, так і сучасних методів орієнтування з використанням сучасних пристроїв. Проте за допомогою цих пристроїв не можливе визначення деяких параметрів навколишнього середовища (фізичних полів, атмосферного тиску, вологості повітря), які мають значний вплив на загальний стан людини. Саме тому є актуальним вивчення можливості їх вдосконалення.

Метою роботи було проаналізувати існуючі методи орієнтування на місцевості та дослідити можливості їх вдосконалення шляхом поєднання традиційних методів орієнтування з сучасними методами з використанням сучасних мобільних пристроїв.

На сучасний період відомі різні методи орієнтування на місцевості, які умовно можна поділити на 5 груп.

До першої групи відноситься топографо-геодезичний картографічний метод, який передбачає орієнтування на місцевості за допомогою простих топографо-геодезичних приладів (транспортиру, лінійки, курвіметру, теодоліту, GPS-навігатору) та карт різного призначення (топографічних, спортивних, навігаційних, кроків-схематичного зображення від руки місцевості і рельєфу з відміченням спусків та підйомів, абрисів-кресленика, зробленого в польових умовах від руки з вказуванням всього, що є на поверхні землі ). Надзвичайно корисними при подорожуванні у горах, у незнайомій місцевості, а особливо у разі втрати орієнтування є сучасні GPS-навігатори. Вони широко використовуються в автомобільному туризмі і встановлюються у деяких автомобілях, як необхідний аксесуар навігації. Сучасні GPS-приймачі можуть контактувати із великою кількістю супутників, що дозволяє швидко орієнтуватися у будь-якій частині нашої планети. Проте вартість таких пристроїв є досить високою і тому вони ще не знайшли широкого застосування у туризмі [2].

Другим методом орієнтування на місцевості є фізичне орієнтування, тобто спостереження за змінами фізичних полів Землі (магнітного,теплового, гравітаційного поля та атмосферного тиску). Основним пристроєм, який при цьому використовується, є компас. Існують прості, рідинні та електронні компаси. Основне їх призначення – це визначення напрямку північ-південь, а звідси і усіх інших напрямків. Простий компас не складний у використанні, проте його необхідно берегти від різких поштовхів, ударів, щоб не погнути голку та не пошкодити внутрішню поверхню шляпки стрілки. Його також не слід класти поряд з металевими предметами, бо це приведе до розмагнічування стрілки. У рідинному компасі стрілка обертається у рідині , що запобігає її різкому коливанню під час швидкого руху. За допомогою електронного компасу можна автоматично визначити азимутальні напрямки. Найбільшим недоліком електронних компасів є необхідність заміни елементів живлення, що є проблемним у довготривалих походах та експедиціях [2].

У випадку неможливості користування компасом визначення місцезнаходження туриста на місцевості може здійснюватись також за допомогою астрономічних методів орієнтування. Вони базуються на використанні спеціальних приладів, за допомогою небесних тіл (Сонця, Місяця, Полярної зірки та ін.), а також за годинником. Удень можна орієнтуватися за Сонцем, пам'ятаючи, що у нашій півкулі воно приблизно знаходиться: о 7-ій годині – на сході; о 13-ій годині – на півдні; о 19-ій – на заході, а о 1-ій ночі - на півночі (спостерігається влітку за полярним кругом). У нічний час орієнтуються за Місяцем і Полярною зіркою. При сильній хмарності, коли не видно Полярної зірки, можна орієнтуватися за Місяцем, знаючи, що права половина диска його о 19-ій годині вказує напрямок на південь, а о 1-ій ночі – на захід. Повний Місяць о 19-ій годині знаходиться на сході, о 1-ій ночі – на півдні, а о 7-ій годині ранку – на заході. Коли ж видно ліву половину диска Місяця, то о 1-ій годині ночі Місяць буде знаходитись на сході, а о 7-ій ранку – на півдні. Орієнтування за Полярною зіркою зводиться до уміння знайти її на небозводі, і яка завжди показує напрямок півночі. Полярну зірку можна знайти за сузір'ям Великої Ведмедиці або сузір'ям Кассіопеї. Вона є найяскравішою зіркою у сузір'ї Малої Ведмедиці, яке має вигляд повернутого ковша. Сторони горизонту у сонячний день можна визначити також за годинником, поклавши його на долоню і направивши годинникову стрілку на Сонце. При такому положенні знаходять кут між годинниковою стрілкою і цифрою 1. Лінія, яка ділить цей кут навпіл, вказує напрямок на південь, а після цього легко можна визначити напрямки на північ, захід та схід. Причому до полудня потрібно ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівого боку циферблату), а після полудня – за ходом стрілки, тобто з правого боку.

Наступний метод орієнтування-фізіологічний. Людський організм – це електромагнітна система, яка випромінює і приймає електромагнітні хвилі певного діапазону і відповідно реагує на зміни фізичних полів на місцевості. Зокрема, людина може визначати напрямок на Північний полюс з точністю ±20°. Після тренувань точність можна збільшити на 10°.

Орієнтуватись на місцевості можна також за допомогою рельєфу або гідро-географічних об'єктів і за тваринами, птахами та комахами.. У більшості випадків населені пункти розташовані на берегах річок, тому при втраті орієнтирів до населених пунктів можна вийти вздовж русел річок (навіть засохлих чи старих русел). У таких місцях нахил місцевості завжди відповідає нахилу (стоку) річки. Різновидом даного методу є спосіб орієнтування на місцевості за камінням, деревами, рослинами. Так, наприклад, дерево на відкритому просторі має пишнішу крону з південного боку, а кора дерева товстіша - з північного боку, також з північного боку на деревах і камінні - більш рясний і густий мох та лишайники. У хвойних дерев з південного боку добре помітні окремі краплі й цілі нальоти смоли, що вказує напрямок обігрівання сонячними променями, тобто південь. При дозріванні ягід слід пам'ятати, що вони швидше забарвлюються у колір з південного боку [2]. Не менш точну інформацію з визначення сторін горизонту дають гриби. Необхідно пам'ятати, що вони ростуть з північного боку дерев, пеньків, кущів. На східному і західному боці дерев, каміння, кущів їх значно менше, а на південному боці, особливо в суху погоду, їх майже не буває. Допомагають орієнтуватись на місцевості і її мешканці. Так, наприклад, мурашник має більш пологий схил з південного боку. А орієнтуватися у часі можна за прокиданням різних птахів: зяблик прокидається біля 1-ої – пів на другу години ночі, перепел – біля 3-ої години ранку, дрізд – біля четвертої години ранку, а горобець – біля 5-6-ої години ранку. Звичайно, що використання з метою орієнтування природних ознак і живих організмів дозволяє лише приблизно визначити горизонти і виступає у ролі як додаткового засобу при орієнтуванні.

Під час подорожі безпека туриста у великій мірі залежить як від уміння орієнтуватися на місцевості, так і від фізіологічного стану туриста. Сучасна телекомунікаційна індустрія випускає, окрім приймачів спеціального призначення, прилади, вмонтовані у різноманітну дрібну техніку: наручні годинники, мобільні телефони, ручні радіостанції, портативні комп'ютери та фотоапарати, за допомогою яких можна орієнтуватися на місцевості. Але усі ці пристрої дозволяють тільки визначати місцеположення, але не надають інформацію про можливу зміну фізичних полів, що може призвести до різкого погіршення загального стану туриста і призвести до небажаних наслідків. У них картографічне забезпечення представлено у вигляді спрощеної схеми рельєфу місцевості і напрямку руху, але не вказані параметри фізичних полів (напруженість магнітного та електричного полів, атмосферний тиск, вологість повітря) і не враховується оптична видимість до орієнтирів, яка при тумані чи дощі може падати до кількох десятків метрів. У зв'язку з цим добре було б ввести в мобільне картографічне забезпечення вимірювання таких величин, як зменшення оптичної видимості на маршруті внаслідок метеорологічних факторів, додатково ввести допоміжні методи орієнтування за нахилом місцевості (рельєфне орієнтування), за рослинністю (рослинне орієнтування) і астрономічне орієнтування, а також на мобільних картографічних пристроях ввести визначення критичних змін фізичних полів Землі, а саме різкої зміни температурного поля, що може призвести до переохолодження, різкої зміни магнітного поля, що може викликати запаморочення, різкої зміни тиску, що викликає сонливість, несприйняття навколишнього середовища. Тривалість живлення таких мобільних пристроїв як у пасивному, так і активному режимах звичайно повинна бути значно збільшена.

Література:

1 Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму: навч.посіб. В.Д. Дехтяр ; - К.: Науковий світ, 2003. - 203 с.  

2 Грабовський Ю.А.. Спортивний туризм : навч.посіб. Ю.А.Грабовський, О.В. Скалій, Т.В. Скалій ; - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. -304 с.