ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ ТА УПОДОБАНЬ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Проблема естетичного виховання студентів має давню історію.Над нею працювали Г. Сковорода, Д. Ушинський, І.Франко, В. Сухомлинський. А також Т.Ф. Бутайко, що присвятила багато праць проблемі естетичного виховання студентів засобами літератури; Н.Й. Волошина, яка підкреслює, що вивчення літератури передбачає реалізацію багатьох завдань, основне з них - утвердження естетичної функції мистецтва слова, а звідси - розв’язання морально - етичних проблем, в основі яких лежать загальнолюдські цінності; М. Бахін (його бачення ролі автора і героя в естетичній діяльності); експериментальні дослідження Кудіної Г. та Новлянської 3., які ставлять за мету залучення дитини до читання і розуміння художньої літератури через власну літературну творчість і читацьку співтворчість, та літературнознавчі розвідки Фролової К.П. про літературу як мистецтво слова.

Ця проблема не менш актуальна і зараз. Мета літературної освіти на сучасному етапі - ввести молодь у світ прекрасного, залучити їх до національного і світового мистецтва слова у його взаємозв’язка з мовою, історією, живописом, архітектурою, музикою, до духовних пошуків народу; виховувати потребу в читанні, інтерес до художнього слова, високі естетичні смаки, здатність і вміння творчо сприймати прочитане; сформувати на цій основі правильне розуміння загальнолюдських цінностей і цим сприяти вихованню духовно багатої, всебічно розвиненої особистості. Тобто заняття української мови та літератури повинні допомагати студентам:

• вирости людьми щедрої душі,

• виховати в собі стійкий інтерес до художньої творчості,

• стати справжніми неординарними особистостями,

• допомогти вихованцям емоційно пережити, глибше усвідомити, що таке добро і зло, в чому сенс людського життя, яке місце людини в суспільстві,

• формувати культуру почуттів,

Приступаючи до вирішення цього завдання, викладач повинен усвідомлювати, що криється за цим поняттям.

Естетика (гр.) - наука про прекрасне, про мистецтво, загальні закони художньої творчості.

Виробити у студентів смак - означає сформувати здатність відрізняти прекрасне від повторного.

Чому я звернулася саме до цього питання? Які причини мене спонукали?

1. Ставлення до української мови в державі.

2. Бажання розкрити красу рідної мови на прикладах художніх творів,

3. Потяг до прекрасного. Що любиш і цінуєш сам, передай іншим.

4. Емоційна глухота молоді.

5. Втрата загальнолюдських цінностей у вік комп’ютеризації.

Мета естетичного виховання студентів на заняттях літератури полягає у тому, щоб показати красу слова, красу людських стосунків, праці, побуту, красу людської душі, природи, самого твору та естетичних ідеалів письменника.

З якого ж віку слід починати формування естетичних почуттів? Повноцінне естетичне сприймання твору вимагає певного досвіду спілкування з літературою,достатнього розвитку, естетичних смаків, високої культури переживань. Тому В.О.Сухомлинський писав: «Там, де немає чуйності, тонкощів у сприйнятті навколишнього світу, виростають бездушні, безсердечні люди. Чутливість, вразливість душі формується в дитинстві. Якщо прогаяно дитячі роки - цього ніколи не надолужити».

Звідси висновок - з раннього дитинства!

Залучення дитини до прекрасного починається в сім’ї, з маминої колискової пісні. На підтвердження наведу слова Льва Толстого: «Від п’ятирічної дитини до мене лише один крок. Він новонародженої до п’ятирічної - жахлива відстань».

В.О. Сухомлинський неодноразово наголошував, що без поетичної, емоційно-естетичної струминки неможливий повноцінний розвиток дитини. “Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховати, тому що це суто людське утверджується в душі одночасно з пізнанням найважливіших істин, одночасно із переживанням найтонших відтінків рідного слова”.

Коли людина усвідомлює себе творцем цінностей, добра, то це приносить людині велике естетичне задоволення.

На першому етапі естетичного розвитку людина вчиться пізнавати красиве в житті, літературі, мистецтві, і тільки тоді, коли у неї уже виробилися певні естетичні критерії, вона прагне творити за законами краси. Дуже часто висока освіченість легко уживається з емоційною глухотою, і це, мабуть, найстрашніше, “Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але немає дорброго серця,” - так писав Григорій Сковорода.

Звідси випливає, яке значення має повноцінне заняття літератури, що вводить підлітка у світ прекрасного.

Завдання викладача на занятті літератури полягає у тому, щоб ввести студентів у світ художнього слова, прищепити художні смаки та учити творити власне життя за законами краси.

Працюючи в коледжі, часто замислювалась над питанням, як допомогти студентові відкрити для себе світ прекрасного через художній твір, як допомогти йому у збагаченні власної художності. Українська мова та література мають для цього величезні можливості.

Як це роблю я ? З чого починається естетичне виховання ? Звичайно

ж, з уваги до слова. Перш за все, любов до читання можна прищепити лище власним прикладом. Щоб захопити студентів, викладач сам повинен бути закоханим у літературу. Пробудити любов легше до того, що любиш і цінуєш сам.Майже кожне заняття української літератури розпочинається поетичною п’ятихвилинкою, намагаюсь добирати зразки високої поезій.

Початок заняття. Читаю напам’ять. Це перший крок на шляху розуміння поезії. Він забезпечує емоційне сприйняття. Але студенти одних і тих ще вікових категорій за характером естетичного сприйняття різні. Тому одні й ті ж естетичні цінності не однаково сприймаються. Прагну, щоб будь - який художній твір викликав у моїх вихованців почуття, думки, переживання. Прикро, коли студент на занятті сидить байдужий до всього, глухий. Намагаюсь довести студентам, що “поганих” віршів не буває. Якщо зараз не цікаво слухати саме цю поезію, значить ми не піднялись до того рівня, щоб зрозуміти її, захопитися нею.

Студенти, за бажанням, теж готуються до поетичних п’ятихвилинок. І як приємно, коли бажаючих стає все більше. Щоб вибрати одну поезію, яку прочитають на занятті, студенти переглядають різні збірки.

Прищепити любов до читання – це надзавдання. Сила викладача в його можливості розвиватись і змінюватись. Доки викладач працює, будуть змінюватись форми його роботи, методи, стиль.

Важливим для мене є пошук відповіді на питання, як “передати” живе митця, як навчити заглиблюватись і осягати його немеркнучу сутність... Шукаючи на ці питання відповіді, реалізую різні прийоми і види робіт, що допомагають досягти поставленої мети.

У роботі використовую сучасні методичні прийоми, які спонукають студентів до роздумів і пошуків, створюють проблемні ситуації.

Основа особистісно орієнтовна навчання - співробітництво викладачі студента. Студент має право на особистий шлях розвитку, викладач допомагає лише саморозвиватися. За допомогою цього методу йдемо до проблемного навчання. Проблемні запитання спрямовують студентів на пошуки, створюється проблемна ситуація, яка вимагає нових знань, способів виконання завдань. Проблемне навчання дає змогу зосередитись на важливих для студентів моральних питаннях, допомагає знайти своє місце в світі. Відбувається реалізація на заняттях тих видів роботи, які допомагають досягти поставленої мети:

• організація роботи в малих групах,

• випереджальні завдання на заняттях,

• створення проблемної ситуації

• самодиктанти,

• літературні диктанти,

• словникова та термінологічна робота,

• пакет навчально-пізнавальних дій - система завдань, яка передбачає розробку змісту розумових дій, а також способів їх виконання з урахуванням різних рівнів і форм розумової діяльності, ця система забезпечує індивідуальний та диференційований підхід до студентів.

Художній твір повинен постати перед студентами в його неповторних барвах, у нерозривній єдності змісту і форми. Твори малого розміру обов’язково повинні прозвучати на занятті Практикую творче читання за особами, повторне читання незрозумілого уривка. Коли викладач звертається до змісту твору, то розповідь повинна бути виразною, красивою, мудрою, багатою. Невиразне читання твору, суха, неемоційна розповідь про твір, нездатні викликати потрібних емоцій, почуттів.

Важливо, щоб на заняттях звучала емоційно-образна розповідь викладача про життя письменника, про творче кредо митця через представлення літературно-психологічного портрету письменника з використанням спогадів сучасників, листів, щоденникових записів, автобіографічних і художньо-біоргафічних записів, а також використання так званого “ефекту присутності ” через крилату фразу, програмовий твір поета, вірш сучасного поета про митця, прослуховування аудіозапису тощо.

Доречно деякі заняття починати з пояснення домашнього завдання, бо вважаю, що задати прочитати якийсь твір – це нічого не сказати. Студент може через брак читацького досвіду не звернути увагу на художні деталі, не збагнути підтексту. Тож практикую систему випереджальних запитань і завдань, відповіді на які студенти шукають під час домашнього читання. Така домашня робота забезпечує усвідомлене сприйняття прочитаного. Складнішим видом роботи є інсценізація літературних уривків, в яких розкривається індивідуальність студента через роль, що відтворюється на сцені, не кажучи про гаму почуттів і емоцій. Саме на таких заняттях найбільш повно відбувається формування естетичних смаків та уподобань.

Ефективна також організація роботи на занятті в малих групах, яка

допомагає досягти поставленої мети, проведення віртуальних екскурсій.

Ніяка комп’ютеризація, найсучасніші технічні засоби не можуть замінити викладача з його мудрим, щирим, вимогливим рідним словом.

У формуванні естетичних цінностей, духовного світу людини неоціненна роль належить мові.

В. Сухомлинський стверджував, що в школі все починається зі слова. Юну особистість формує не лише бездоганне знання викладачем предмета, не лише педагогічна майстерність, досконалість методичних прийомів, а й словесно-естетичний рівень подання знань.

Слово є, у певному розумінні, єдиним засобом виховання. Це той інструмент, яким викладач шліфтує дитячі душі. Живе, виразне слово викладача дає свої переваги.

Традиційними у навчальному закладі стали тижні української мови та літератури, літературні вечорниці, конкурси, літературні ігри, вікторини.

Постійно проводиться робота щодо збагачення словникового запасу студентів. Жодне незнайоме слово не залишається без пояснення. Тлумачення слів, робота з текстом і словниками - дають естетичну насолоду від того, що у студентів збільшується лексичний запас, удосконалюється мовлення. Розуміючи значення слів, правильно вимовляючи слова, студенти можуть виразно прочитати поетичний чи прозовий уривок. А це значить, що заняття літератури та мови дали свій результат.

Молода людина розуміє, у якій життєвій ситуації можна застосовувати одержані знання, вчиться розуміти, бачити добро, відчувати красу слова, мистецтва, життя.

Література:

1. Калашник Н.Г. Естетичні смаки: їх витоки і формування. – Запоріжжя, 2001.

2. Овдійчук Л. М. Вивчення особи письменника. Конспекти уроків з української літератури: Леся Українка як особистість // Українська мова і література у школі.-2004.-№4.-С. 34-40.

3. http://librar.org.ua/sections_load.php?s=culture_science_education&id=1674&start=2

4. http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14685/

5. http://b-ko.com/book_369_glava_14_§2._ЕСТЕТИЧНИЙ_СМ.html

6. http://studentbooks.com.ua/content/view/1434/76/1/1/

7. 5.Левчук Л.Т., Кучерюк Д.Ю., Панченко В.І. Естетика: Підручник. – К.: Вища школа, 1997, 2000.