СТАН ЗАРАЖЕНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Актуальнiсть теми визначена патогенним впливом плоских червів на організм людини, та необхідністю проведення постійної профілактичної роботи серед учнівської та студентської молоді, у науковому описі класу плоских червів, як паразитiв травної системи людини, знаходженнi методiв профілактики інфекційних хвороб у аспектi вивчення сучасних литературних джерел.

Проблеми забезпечення здоров'я населення країни є сферою міжгалузевого регулювання і одним з найважливіших аспектів соціальної політики в області охорони здоров'я населення [5, c. 162].

Сучасний рівень розвитку медицини вимагає розробляти нові методи лікування з наукової точки зору, тому вивчення та дослiдження в бiологiчних науках мають велике значення [4, c. 87].

Медична гельмінтологія – наука, що вивчає гельмінтів – збудників хвороб людини і захворювання, які вони викликають, а також заходи профілактики і боротьби з ними.

Термін «гельмінтози» (від грецького. helmins – черв'як, гельмінт) введений Гіпократом, який детально описав клініку деяких з цих хвороб (аскаридозу, ентеробіозу, теніозу, ехінококозу, шистосомозу).

Гельмінтози – найбільш поширені і масові паразитарні захворювання людини, що виникають в результаті складних взаємин між найбільш високоорганізованими багатоклітинними паразитами – гельмінтами і організмом господаря. Більшість гельмінтозів характеризується тривалим протіканням і широким діапазоном клінічних проявів - від безсимптомних до важких форм.

Згідно з офіційною статистикою, на території України зареєстровано 400 тисяч хворих на гельмінти. Проте, судячи з обсягів продажу препаратів проти глистяних інвазій, кількість заражених паразитами може бути в кілька разів більша.

Враховуючи статистику продажу протигельмінтових препаратів, офіційно зареєстрованих хворих має бути 4 мільйони.

В Україні 80% людей, заражених на глисти - діти. Найпоширеніші стьожкові глисти та черви-смоктальники.

За даними Всесвітньої організації охорони (ВООЗ) здоров'я за останніх 10 років в світі паразитарними захворюваннями заразилося більше 4,5 млрд. людей. На Землі 95% людей заражено паразитами. І ця статистика включає не лише бідні і неблагополучні країни «третього світу». За даними ВООЗ в благополучній і далеко не бідній Європі паразити присутні у кожного третього жителя. За спостереженнями американського доктора Роса Андерсона 85-95% дорослого населення США має паразитів, але не знає про це [7].

За даними офіційної медичної статистики, сумарний показник захворюваності різними паразитарними захворюваннями в 10 разів вищий за захворюваність гострими кишковими інфекціями і по своїй частоті порівнянний із захворюваністю на грип. Паразитарних захворювань припадає на частку 14 млн. смертей в рік, що складає, приблизно, 25% від загальносвітового показника смертності.

Аналізуючи ці цифри можна сказати, що  95%  людей носять в собі від 1 до 5 видів паразитів. А у кого є домашні тварини, ця цифра зростає до 99,9% [1, c. 11].

Гельмінти шкодять здоров'ю людини і тварин. Поселяючись в організмі господаря, вони харчуються за його рахунок. При цьому одні паразити харчуються кров'ю і тканинними соками, а інші, що живуть в кишечнику, частково поглинають поживні речовини, необхідні для живлення організму господаря. Але цим далеко не обмежується шкода від паразитичних червів.

Паразити вражають практично всі органи і тканини людини. Наприклад, в кишечнику паразитують аскариди, гострики, бичачий ціп'як, широкий стьожак, лямблії, амеби, трихомонади; у жовчних шляхах – печінковий і сибірський сисун, лямблії; у підшкірно-жировій клітковині – збудник ришти, в м'язах – личинки тріхинел, в кровоносних судинах – шистостоми, в ЦНС – токсоплазми, в легенях – аскариди, токсари, пневмоцисти тощо [2, c. 189].

В процесі життєдіяльності гельмінти виділяють отруйні речовини, які всмоктуються в кров хaзяїна і негативно діють на його нервову систему, кровотворні й інші органи. Найчастіше гельмінти викликають порушення апетиту, нудоту, біль в животі, головний біль, запаморочення, загальну слабкість [3, c. 163; 6, c. 601].

Паразити викликають сенсибілізацію організму з подальшим розвитком алергічних реакцій, механічне пошкодження органів і тканин господаря і порушення їх функцій, різні запальні процеси, анемію. Вони погіршують всмоктування харчових речовин і вітамінів, виснажують імунну систему знижують резистентність (опірність) організму. Отруюють його продуктами своєї життєдіяльності, обтяжують перебіг інших захворювань, є основою для важких інфекцій і пухлинних процесів.

Сама людина може бути як остаточним, так і проміжним господарем гельмінтів. Тому з паразитичними червами ведеться велика боротьба, її успіхи сталі можливі завдяки досягненням учених-паразитологів. Методи боротьби з паразитами повиннi базуватися на сучасних наyкових дослiдженнях, які мають мiсце у бiологiчних науках.

У результаті наших досліджень виявлено, що паразітальні плоcкі черви на органiзм людини впливають, як токсичнi, механічнi, алергічнi реагенти. Як ми вже знаємо гельмінтозами вражена чверть людей на планеті.

 Гельмінти дуже поширені на Землі. Понад 270 їх видів викликають захворювання людей у всіх частинах світу. Проте окремі види гельмінтів поширені нерівномірно. Це пов'язано з особливостями біології збудників, з яких одні можуть безпосередньо передаватися від людини до людини (гострики), другі потребують певних умов для дозрівання яєць та личинок у зовнішньому середовищі або ж в організмі іншої тварини. Таким чином, природні умови місцевості та наявність проміжних хазяїв визначають ареал гельмінтів. Гельмінти паразитують в усіх органах людини, оскільки шляхи й способи інвазії різноманітні: аліментарний (з їжею, водою), трансмісивний (зі слиною кровосисного переносника), перкутанний (активне проникнення крізь покриви тіла).

Найбільше потерпають діти. За деякими даними, кількість уражених гельмінтозом дітей може сягати 70-80%. Вони не сприймають правил особистої гігєни, а тому систематично ковтають забруднений грунт і воду.

Ефективними є засоби зміцнення імунітету. Якщо імунна система людини буде потужньою, то є висока ймовірність, що яйце гельмінта не затримається в її організмі. Воно пройде всіма відділами травного тракту і вийде назовні. Але якщо зараження вже трапилось, то лікування можливе, як за допомогою медичних препаротів так і народними методами.

Дотримання правил особистої і загальної гігієни є позитивними профилактичними методами у боротьбi з паразитичними плоcкими червами.

Література:

1.       Українське незалежне інформаційне агентство новин  (УНІАН) «Здоров`я» 2007 рік - Київ.

2.       Астафьев Б.А. Эволюционно-генетическая теория паразитизма. Успехи совр. биологии. Т. 112. / Б.А. Астафьев, О.Е. Петров. Вып. 2. -1992.  - С. 163-175.

3.       Беклемишев В. Н. Основы сравнительной анатомии беспозвоночных. Т. 2. Органология / В. Н.   Беклемишев - М.: Наука, 1964. – C. 447.

4.       Брэм А.Э. Жизнь животных: в 3-х т.- М.: Терра, 1992.

5.       Дольник В. Р. Биология: беспозвоночные животные / В. Р.  Дольник // Атлас для учащ. - Изд-во: Просвещение, 2005. – C. 160.

6.       Иванов А. В. Сисункові черви (Turbellaria), їх походження та еволюція / А. В. Иванов, Ю. В. Мамкаев, – Дніпропетровськ. АРТ-ПРЕС. - 2003. – 160 с.

7.       Щорічна доповідь про стан здоров'я населення України та санітарно – епідемічну ситуацію. 2007 рік. – К., 2008. – С. 103.