АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ СЕГМЕНТІВ РИНКУ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Одним із найважливіших пріоритетів економічної політики держави є розвиток ринків небанківських фінансових послуг та їх основних сегментів. Нині ринок небанківських фінансових послуг є життєво необхідною частиною сучасної вітчизняної ринкової економіки та головним елементом ринку фінансових послуг. Без реалізації цим ринком комплексу забезпечувальних, посередницьких, консультаційних та інших функцій, фінансова система та економіка в цілому не використовувала б усіх можливостей ринкової економіки, а фінансова система країни була б відсталою від прогресивних фінансових технологій, які використовує світовий ринок фінансових послуг.

Найбільш динамічно ці ринки розвивались протягом останнього десятиліття. За цей час, розвиток ринку небанківських фінансових послуг в Україні, можна умовно поділити на два періоди: докризовий і післякризовий. Період до 2008 року – докризовий. Він характеризувався активним і динамічним розвитком ринку небанківських фінансових послуг, проте цей розвиток мав нерівномірний і роздільний характер, а щодо його загального рівня, то він суттєво відставав від середньоєвропейських параметрів. Період після 2009 року – кризовий, що призвів до гальмування розвитку вітчизняного ринку небанківських фінансових послуг.

Аналіз наукових публікацій показав, що дослідженню питання стану та розвитку ринку небанківських фінансових послуг присвячена значна кількість праць вітчизняних науковців. Суттєвий внесок у дослідження проблем розвитку ринку небанківських фінансових послуг зробили такі вчені, як М.М. Галутова [1], В.Г. Костогриз [2], О.О. Луцишин [8], С.О. Рибак [5], В.Б. Тропіна [6],
О.І. Школьник [7], С.І. Юрій [8], В.В. Ящук [9] та багато інших. Їхні дослідження стосувались переважно питань поточного стану та перспектив розвитку окремих сегментів, проте майже відсутні комплексні дослідження ринку небанківських фінансових послуг. Саме тому проведення аналізу ринку небанківських фінансових послуг є актуальним завданням.

Отож, залишається невирішеним завдання аналізу стану основних сегментів ринку небанківських фінансових послуг України та визначення перспектив його розвитку.

Післякризовий період окреслив головні чинники, що мали негативний вплив на небанківський фінансовий сектор в Україні:

• споживачі небанківських фінансових послуг не мали достатньої інформації та відповідних знань про особливості фінансових послуг, тому у процесі вибору послуги вони не завжди могли оцінити рівень ризиків і можливих наслідків набуття додаткових фінансових зобов’язань. Це стало основною передумовою розвитку негативних тенденцій, пов’язаних із невиконанням клієнтами небанківських фінансових установ своїх зобов’язань.

• замороження банківських депозитів учасників фінансового ринку та зниження ринкової вартості фінансових інструментів, які утримувалися страховими компаніями і недержавними пенсійними фондами вплинули на прибутковість цих установ та рівень їхніх резервів, сформованих ними для покриття майбутніх виплат своїм клієнтам;

• недосконале правове середовище і проблеми державного регулювання. Нормативно-правова база, що покликана регулювати різні аспекти професійної діяльності на фінансовому ринку, є досить суперечливою та не повністю сформованою.

Ящук В. В. зазначає, що вже сьогодні вирішення завдань подальшого розвитку ринків небанківських фінансових послуг України є одним із найважливіших пріоритетів довгострокової економічної політики держави [9, с. 116].

У свою чергу Юрій С. І. вказує на те, що ринок небанківських фінансових послуг є структурним елементом ринку фінансових послуг. У цьому аспекті ринок фінансових послуг є органічною складовою фінансової системи держави, що вирізняється як організаційною (зовнішньою) формою прояву, так і інституційною (внутрішнім змістовим наповненням) специфікою [8, с. 48].

Костогриз В. Г. підкреслює, що небанківські фінансово-кредитні установи останнім часом набувають все більшого розвитку та можуть складати конкуренцію банкам [2, с. 162-169].

Ми погоджуємося із думкою В. Костогриз, С. Юрія, В. В. Ящук, щодо важливості розвитку ринків небанківських фінансових послуг як ефективного механізму перерозподілу фінансових ресурсів між секторами економіки, суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, учасниками бюджетного процесу, міжнародними фінансовими інститутами.

Загальна структура ринку небанківських фінансових послуг має такий вигляд (рис. 1).

Аналізуючи динаміку фінансового ринку останніх років, варто звернути увагу на те, що кількість небанківських фінансово-кредитних установ значно переважають кількість банків. У розвинутих країнах світу така тенденція свідчила б про високий рівень розвитку небанківського сектору фінансового ринку країни, але активи цих установ є надто низькими у порівнянні з активами комерційних банків.

Галутова М. М. пропонує, для порівняння «ваги» банківського та небанківського сегментів слід, перш за все, порівняти їх за розмірами активів [1, с. 246].

Зазначена тенденція щодо переважання небанківських фінансових установ перед банками зумовлює об’єктивну потребу у розгляді цього співвідношення (рис. 2).

За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на кінець 2011 року було зареєстровано 2011 небанківських фінансових установ, що на 1813 одиниць більше, ніж банків за той же період [4].

Науковці С. Рибак, О. Коваль зазначають, що в посткризовий період на ринку відбуваються процеси оптимізації кількісної структури [5, с. 61].

Щодо основних сегментів ринку небанківських фінансових послуг, то ринок страхування зараз представлений 444 компаніями, ринок послуг небанківських кредитних установ - 697 учасниками, в тому числі серед них зареєстровано 614 кредитних спілок. Збільшилася і кількість ломбардів - з 456 до 463. Фінансових компаній також стало більше на 17 гравців. На ринку недержавного пенсійного забезпечення серед вже існуючих недержавних пенсійних фондів з’явився лише один новий гравець, і їх загальна кількість досягла 97. Що стосується адміністраторів пенсійних фондів, діяльність яких, як правило, зараз збиткова, то їх стало менше на 1 гравця - всього 39.

Якщо за кількістю небанківські фінансові установи значно переважають кількість банків, то за розміром активів ці інституції складають всього 7% у загальному обсязі фінансового сектора, а 93% припадає на банки.

О. Школьник зазначає, що потрібно підвищувати роль небанківських фінансових установ і посилювати кооперацію з банківським сектором. У результаті спільних рис набувають процедури ліцензування, регулювання та нагляду за різними фінансовими компаніями [7, с. 58].

Потрібно зазначити, що активи небанківських фінансових установ залишаються незначними у порівнянні з активами комерційних банків. Так, у сумі активи комерційних банків та небанківських фінансових установ станом на 31.12.2011 становили 1134,2 млрд. грн., у тому числі банків – 1054,3 млрд. грн., небанківських фінансових установ – 79,9 млрд. грн. (рис. 3).

Як видно з рисунку в Україні серед всіх фінансових посередників найбільш потужними є банки. Серед небанківських фінансових установ провідна роль належить страховим компаніям.

Національне рейтингове агентство «Рюрік» зазначає, що серед всієї кількості страхових компаній, що зареєстровані і мають ліцензію Держфінпослуг у 2011 році, класичне страхування здійснювали близько 50 компаній. Решта ж або займаються специфічними схемами страхування, спрямованими на оптимізацію оподаткування пов’язаних компаній, або майже призупинили діяльність на ринку страхування України [3].

Частка всіх інших небанківських фінансових посередників є незначною. Серед фінансових посередників важливу роль в період кризи варто віддати фінансовим компаніям, які нарощують вартість своїх активів.

Небанківські фінансові установи є професійними учасниками ринку фінансових послуг, які, на відміну від банків, спеціалізуються на окремих фінансових послугах, забезпечуючи страхування, кредитування, спільне інвестування, управління активами, посередництво у купівлі-продажі фінансових інструментів, недержавне пенсійне забезпечення, гарантійні операції тощо. Діяльність небанківських фінансових установ суттєво відрізняється від діяльності банків. Серед основних відмінностей – вузька спеціалізація, реалізація за рахунок неї небанківських послуг (за наявності дозволу держави – окремих банківських), відсутність безпосереднього впливу на формування пропозиції грошей на ринку, а також більший ризик порівняно з операціями банків [6, С. 178-184].

Отже, з проведеного аналізу видно, що поступове зростання відбувається по активах банківських установ. Страхові компанії хоч і нарощують свої активи, але досить незначними темпами. Крім того, незначні темпи нарощення активів показують й інші небанківські фінансові посередники. Така ситуація визначається відсутністю довіри у населення до вказаних установ.

З огляду на світові тенденції глобалізації та євроінтеграції можна окреслити такі цілі і завдання подальшого розвитку ринку небанківських фінансових послуг: формування конкурентоспроможних ринків небанківських фінансових послуг в Україні; підвищення рівня прозорості, капіталізації та ліквідності цих ринків; удосконалення інфраструктури ринків небанківських фінансових послуг; удосконалення державного нормативно-правового регулювання на ринку небанківських фінансових послуг.

Проведене дослідження показало зростання ролі небанківських фінансових установ у наданні фінансових послуг. Вагому роль на ринку небанківських фінансових послуг відіграють страхові компанії, а останнім часом і фінансові компанії та ломбарди. Через незначний розмір активів недержавні пенсійні фонди не мають змоги суттєво впливати на акумулювання та перерозподіл інвестиційного капіталу.

Можна очікувати, що у майбутньому буде ефективно розвиватись ринок небанківських фінансових послуг, який здатний забезпечити вирішення пріоритетних проблем, таких як ріст економіки та інвестицій, а також ефективності їх використання; забезпечення умов для розширеного відтворення заощаджень громадян; створення сучасної інфраструктури небанківських фінансових інститутів.

Література:

1. Галутова М. М. Організаційна структура фінансового ринку України та чинники її розвитку. / М. М. Галутова // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011.- № 35. – с. 246.

2. Костогриз В. Г. Аналіз ощадної діяльності банківських та небанківських установ в умовах інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України / В.Г. Костогриз // Економічний простір. — 2008. — № 13. – С. 162-169

3. Національне рейтингове агентство «Рюрік» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // rurik.com.ua / documents / research / non_banks_II_2012_tendency_ukr.pdf

4. Огляд ринків фінансових послуг та підсумки діяльності небанківських фінансових установ, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснюється Держфінпослуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

5. Рибак С. О. Інституційні інвестори фінансової системи: сучасний стан та перспективи розвитку / С.О. Рибак, О.П. Коваль // Фінанси України. — 2010. — № 10. — С. 61.

6. Тропіна В. Б. Фінансові посередники: основні тенденції розвитку в Україні / В. Б. Тропіна, Л. В. Лисяк // Економічний простір. – 2011.- №50. – С. 178-184. – [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2011_50/statti/21.pdf

7. Школьник І. О. реформування фінансового нагляду під впливом економічної рецесії / І. О. Школьник // Фінанси України. — 2010. — № 3. — С. 58.

8. Юрій С. І. Ринок фінансових послуг як інституційна основа ринкової економіки / С. І. Юрій, О. О. Луцишин // Фінанси України. — 2010. — № 11. — С. 48.

9. Ящук В. В. Ринки фінансових послуг як складова системи економічного розвитку / В. В. Ящук // Фінанси України. — 2010. — № 1. — С. 116.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Лапко Олена Олександрівна