ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ

Основним завданням при використанні прямих іноземних інвестицій є сприяння забезпеченню потреб української економіки у необхідній сировині та продукції, а головне — стимулювати розвиток економічно ефективних і конкурентоспроможних експортерів, що дало б змогу країні увійти в систему міжнародного поділу праці.

Для оцінки інвестиційного клімату України, оцінемо привабливість, перспективи та тенденції залучення іноземних інвестицій в Україну.

Завдяки дослідженням та працям експертів, які довели, що Україну можна вважати потенційно привабливою країною для інвестування, що пояснюється фактором наявності високого природно-ресурсного потенціалу, насиченість та різноманітність якого створює базу для широкої інвестиційної діяльності. Україна повністю задовольняє свої потреби щодо залізних, марганцевих і титанових руд, ртуті, графіту, вогнетривких та формовочних глин, каоліну, сірки, сировини для виготовлення скла та будівельних матеріалів. При цьому частину цих ресурсів країна експортує [1, с.81].

Для обґрунтуванням привабливості країни для інвестування, існує велика кількість факторів, основний з яких є те, що Україна має ґрунти найвищої у світі якості (60% сільськогосподарських угідь — високородючі чорноземи). Можливість розвивати інвестиційну діяльність на всій території України підтверджується такими факторами:

1. Сприятливі кліматичні умови.

2. Культурна спорідненість з іншими європейськими і північноамериканськими країнами.

3. Демографічний фактор, зумовлений тим, що Україна має високий рівень освіти населення і високу професійну підготовку інженерно-технічних працівників і робітників.

В Україні є регіони з традиційно незайнятим населенням працездатного віку: Закарпаття, Івано-Франківська та Чернівецька області.

Серед позитивних ознак інвестиційного клімату України часто називають наявність дешевої робочої сили. Однак практика довела, що дешеві трудові ресурси не завжди приваблюють іноземні інвестиції. Сьогодні половина загальної кількості інвестицій надходить до таких багатих країн, що мають високу вартість робочої сили: Великобританії, Нідерландів, Данії, Німеччини, Швейцарії, США. Канади та Сингапуру.

1. Великий споживчий ринок, що швидко наздоганяє ринки розвинених країн.

2. За рівнем промислового виробництва Україна посідає одне з провідних місць у світі, зокрема за видобутком залізної руди і виробництвом сталі. За даними Міжнародного інституту чавуну і статті, країна займає стабільне сьоме місце у світовому рейтингу країн-виробників.

Перспективними є чорна і кольорова металургія, які становлять майже чверть усього промислового виробництва, 75% якого зосереджено у Дніпропетровському і Донецькому регіонах. Великі можливості мають підприємства хімічного і нафтохімічного комплексу, легкої промисловості, будівельних матеріалів,машинобудування [1, с. 83].

1. Науково-технічний комплекс України за своїм обсягом і потенціалом залишається одним із найбільших в Європі і другим після Росії серед країн СНД. Країна заслужено набула статусу атомної і космічної держави (має власне Національне космічне агентство) [5].

За даними Держстату у 2011 році для оцінки інвестиційного клімату в Україні було проведене дослідження іноземних експертів, зокрема опитування 122 найбільших іноземних інвесторів, проведене Адміністрацією Президента України за сприяння об'єднання іноземних підприємців та іноземних фінансових компаній.

Для оцінки інвестиційного клімату, застосований метод розподілу опитаних інвесторів за країнами походження виявився адекватним загальному розподілу вкладеного в Україні іноземного капіталу. Зокрема, 19 % респондентів — представники американських компаній, 12 — з ФРН, стільки ж з Росії, з Великобританії та Австрії — 8, Канади — 6, Франції і Швейцарії — 4, Польщі — 3 %.

Результати розподілу інвесторів за регіонами України також відповідають загальному розподілу іноземного капіталу в державі. Найбільш популярними серед опитаних підприємців виявились м. Київ, Київська, Львівська, Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Одеська області [5].

Галузева структура респондентів також відповідає загальному розподілу в рамках держави. Опитані інвестори здебільшого працюють у харчовій промисловості — 21 %, транспорті — 16, фінансовому секторі — 12, зв'язку — 11, сільському господарстві — 13, металургійному комплексі — 8, легкій, деревообробній та паливній промисловості — 7 %.

Переважна більшість опитаних респондентів (50 %) — досвідчені інвес­тори, які працюють в Україні від 5 до 10 років.

При цьому переважна більшість опитуваних (більш як 60 %) реалізує в Україні масштабні проекти вартістю від 1 до 100 млн. дол. США. В опитуванні також брали участь інвестори, які вклали понад 100 млн. дол. США.

Результат даного дослідження показав, що учасники опитування мають значний досвід інвестиційної діяльності в Україні, а їхні думки, коментарі та пропозиції правильно відображують настрої переважної більшості інвесторів і об'єктивну українську інвестиційну реальність.

Можемо стверджувати, що інвестиційний клімат в Україні переважно відповідає потребам та запитам інвесторів. Близько 40 % респондентів зазначило, що умови інвестування у нашій державі в цілому відповідають їхнім потребам і запитам. При цьому, на думку близько 8 % опитаних, умови інвестування в Україні привабливі [2, с. 57].

Майже однакові частки мають інвестори, які займають протилежні по­зиції щодо оцінки змін в умовах інвестування: 29 % вважають, що клімат в Україні останніми роками погіршився, а 32 % — покращився.

Загалом інвестори оптимістично налаштовані щодо розвитку економічної ситуації та змін інвестиційного клімату в Україні [4, с. 63].

Зокрема, 33 % опитаних вважають, що економічна ситуація покращува­тиметься, а на думку 50 % респондентів, вона залишиться стабільною. Лише 17 % учасників опитування побоюються погіршення економічної ситуації.

Що стосується очікуваних інвесторами змін в інвестиційному кліматі, 26% з них сподіваються на покращення клімату, а 8 % — прогнозують його погіршення [7].

Одним з найоб'єктивніших свідчень сприятливості інвестиційного кліма­ту, довіри інвесторів до країни-реципієнта, їхньої впевненості у перспективах її стабільного розвитку є схильність до реінвестування прибутків. Результати опитування вказують на доволі високий рівень довіри інвесторів до української економіки — більш ніж 60 % з них реінвестують в Україні одержані від інвестицій прибутки, а не вивозять їх за кордон [6].

Разом з тим, опитування висвітлило низку проблем, які заважають підприємцям у їхній діяльності та стримують розвиток інвестиційних процесів.

Завдяки даному методу також отримали такі зауваження: при загальній оцінці країни за більшістю позицій переважають позитивні оцінки. Лише існуючу інфраструктуру та систему комунікацій половина опитаних оцінила низько, водночас переважна більшість респондентів низько оцінила стабільність законодавства, податкової системи та криміногенну ситуацію.

Більшість інвесторів приваблює великий внутрішній ринок України з майже 46 мільйонами споживачів, а не дешевизна робочої сили, яку можна використовувати. Хоча заробітна плата в Україні є меншою, ніж в інших країнах Східної Європи, відповідно набагато нижчими є продуктивність праці, гнучкість капіталу, рівень підготовки менеджерів підприємств, розвиненість ринкової інфраструктури.

Низько оцінюється існуюча в Україні ринкова інфраструктура. Зокрема, респонденти вважають нерозвинутими кредитний, страховий, фондовий ринки, банківську систему. Дещо краще інвестори оцінили фінансовий сектор та ринок нерухомого майна [6].

Неоднорідні оцінки має стан земельних відносин в Україні. Якщо можливість оренди майна та землі оцінюється яке середня та висока, то ринок землі та можливість застави оцінені на низькому рівні.

Низько інвестори оцінили також складові підприємницького клімату та умови інвестування. Найбільше негативних оцінок отримали системи ліцензування та сертифікації, бюрократія й корупція в органах влади, стан справ із захистом прав інтелектуальної власності [7].

Вкрай глибока нерівномірність спостерігається також в розподілі внутрішніх інвестицій між окремими регіонами України. З 75,7 млрд. грн. інвестицій в основний капітал за 2010 рік майже 14 млрд інвестицій здійснили підприємства Києва (18,3% від загального обсягу по Україні). Загалом п'ятірка регіонів-лідерів рейтингу, на території яких проживає 43% міського населення України, освоїла майже половину загальноукраїнського обсягу інвестицій в основний капітал [2, с.54].

У таких умовах, шляхи отримання грошей для реалізації певних задумів ведуть за кордон. За умови неможливості використання внутрішніх фінансових ресурсів, дуже привабливими стають кредитні кошти іноземних інвесторів. Не зважаючи на не досить привабливі умови, великі інституціональні західні інвестори, міжнародні фінансові установи та фонди починають звертати увагу на український ринок. Мотиви для цього можуть бути різними. Українське економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує внутрішніх інвесторів.

У галузевому розрізі найбільш привабливими для іноземного капіталу традиційно залишаються оптова торгівля та посередництво у торгівлі (16,6%), харчова промисловість та переробка сільгосппродуктів (13,5%). У числі лідерів за обсягом залучення іноземних інвестицій перебувають також такі види діяльності як фінансова діяльність (8,2%), машинобудування (8,1%), транспорт та зв'язок (7,5%) [3, с. 9].

Можемо зауважити, що західні компанії вкладають гроші в українську харчову промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтику, бо це дає швидкий оборот капіталу та мінімізує ризики. Привабливим є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, в першу чергу, підприємств з іноземними інвестиціями. Росіяни ж, яким добре знайома пострадянська економічна ситуація, мають інші пріоритети інвестування: паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість, металургія і машинобудування.

Отже, можна зробити наступний висновок: інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Він характеризується загальною економічно нестабільністю, нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи та браком фінансових ресурсів всередині країни. Поки що не сформувалася стабільна практика кредитування підприємств, відсотки, за якими українські банки погоджуються надавати кошти під інвестиційні проекти, дуже часто перевищують закладені у проекті норми рентабельності. Це, зрозуміло, унеможливлює реалізацію економічно ефективних інвестиційних проектів.

Отже, маємо зробити дещо оптимістичний висновок, що українська економіка знаходиться на шляху до повної реалізація свого потенціалу, та однією з необхідних передумов стимулювання цього процесу є професійна організація планування та здійснення інвестиційних проектів.

Потрібно звернути увагу на такі рекомендації щодо інвестування: новий власник підприємства не може швидко відмовитись від великої кількості працівників одночасно, тому зростання рівня продуктивності праці триває довго. Місцева влада всіляко намагається втримати рівень зайнятості, забороняючи скорочення чисельності працюючих на підприємстві. Також державні органи вимагають підтримувати невиправдано широку соціальну інфраструктуру великих промислових підприємств. Саме це сприяє завищенню рівня вартості робочої сили. Тому багато інвесторів дотримуються точки зору, згідно з якою найвигіднішим в Україні є створення нового підприємства, з нуля, не перевантаженого зобов'язаннями.

Література:

1. Ланченко Є.О. Аналіз інвестиційних процесів і зайнятості в аграрному секторі економіки / Економіка АПК. – 2010, №6, 81-86 с.

2.  Іноземні інвестиції в Україні: бар’єри, можливості і шанси / Економіст. – 2010, №4, 54-59 с.

3. Цехановіч В.Б. Іноземні інвестиції як чинник перспективного розвитку регіонів. / Інвестиції: практика та досвід. – 2009, №10, 9-12 с.

4. Мельник О.О. Інвестиційний клімат в Україні. / Фінанси України. – 2010. – №8, 61-65 с.

5. Маліцький Б.А. Моніторинг інвестиційного клімату в Україні / Розвиток науки та науково-технічного потенціалу в Україні та за кордоном. – 2011. – № 2 (3).

6. Сайт Державного агентства з Інвестицій та Розвитку http://in.gov.ua

7. Инвестиционная привлекательность Украины. / Европейская Бизнес Ассоциация (EBA) / www.fincentre.ua

Науковий керівник:

доцент Київського політехнічного інституту, Хринюк Олексій Сергійович.