ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛ МАРІЇ МОНТЕССОРІ

Постановка проблеми в загальному вигляді. Історія розвитку гуманістичних ідей у педагогіці зародилася ще у часи античності, проте стрімкий розквіт нової течії у педагогіці у часи Відродження і триває по сьогоднішній день. Одним із представників ідей гуманістичного, вільного виховання,  стала концепція італійського педагога Марії Монтессорі.

Педагогіка Монтессорі залишається актуальною і сьогодні, завдяки гуманістичним підходам до процесу виховання та навчання дітей. Основним завданням педагогіки Монтессорі є спонукання дитини до гармонійного всебічного саморозвитку, що відбувається у спеціально створеному педагогом середовищі, у якому дитина займає провід роль, а вихователь лише допомагає їй у цьому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Педагогічна діяльність Марії Монтессорі була предметом досліджень таких вітчизняних вчених як Дичківсьої І.М., Поніманської Т.І., Русової С.Ф.,  Жебровського Б.М., Сумнітєльного К.Є, Лубинець Н.Д., Сороков Д.Г., Богуславський В.М., Фаусек Ю.І.. та багатьох інших вчиних Польщі, Німеччини, Франції, США та Великобританії, що не лише популяризували ідеї Монтессорі, а й втілювали їх на практиці. Для розкриття теми також були опрацьовані праці самої Монтессорі М.

Формулювання цілей статті. Мета статті – описати теоретико-методологічні засади навчально-виховної діяльності школи Марії Монтессорі на основі аналізу її праць та наукової літератури педагогів та дослідників педагогічної діяльності Монтессорі, описати принципи навчального процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Педагогічні погляди Марії Монтессорі відрізнялися гуманним спрямуванням. Центральний елемент педагогіки - дитина, яку Монтессорі називає «будівельником власної особистості». Основною характеристикою методу Монтессорі, яка відрізняє будинки дитини від традиційних дитячих садків, є ставлення до дитини як до унікальної, неповторної особистості, зі своїм власним планом розвитку, своїми власними способами і термінами освоєння навколишнього світу. Основними рисами педагогічної діяльності Монтессорі можна вважати такі риси: гуманістичні тенденції, підготовлене середовище, сенситивні періоди розвитку, саморозвиток та самодисципліна.

Гуманістичні погляди педагогічної діяльності Марії Монтессорі були втіленні через надання дитини абсолютної свободи дій підчас навчально-виховного процесу для вільного розвитку творчих сил та здібностей особистості. Дітям надавалася свобода самим обирати те, з чим вони хочуть працювати у конкретний час та самостійно обирати матеріал для роботи, який для них цікавий у даний проміжок часу. Суть цього методу полягала у стимулюванні дитини до саморозвитку та самонавчання. Проте свобода дій дитини все таки дещо обмежувалась потребами колективу: свобода дитини закінчувалась там, де починалась свобода інших. Тобто свобода, за методом Монтессорі, передбачала вільне переміщення дітей у межах підготовленого середовища, свободу вибору місця роботи з дидактичним матеріалом, вибір самого дидактичного матеріалу відповідно до інтересів дитини, час заняття з матеріалом залежав виключно від дитини, свобода вибору ступеню складності матеріалів та вибір роботи в індивідуальному порядку чи робота з іншими дітьми. Така умовна свобода дитини привчала до вірного оцінювання власних інтересів та можливостей, навчала діток приймати рішення щодо вибору матеріалу та місця роботи, допомагала усвідомлювати відповідальність за свою роботу та навчала отримувати задоволення від виконуваної роботи, що була самостійно вибрана [5, с. 4].

Принцип концентрації уваги набував особливого значення для дитини, адже робота з самостійно вибраним матеріалом та у самостійно обраному місці приносила не лише задоволення для дитини, а також підтримувала цікавість до навчання та пізнання нового. Керуючись власними уподобаннями, дитина отримувала продуктивні результати своєї роботи у вигляді набутих навичок та умінь, адже могла краще сконцентруватися на поясненнях вчителя та його зауваженнях, самостійно працювати і не заважати при цьому іншим. М.Монтессорі підкреслювала, що під час вправ з дидактичними матеріалами не стільки важливі самі знання, скільки внутрішні процеси психічного і фізичного розвитку, набуття нового «бачення», яке допоможе розпізнати предмети та їх властивості. Самостійне виправлення дитиною помилок у діях потребує зосередженої уваги, спостережливості, терпіння, волі. Тренування цих якостей сприяло подоланню «хаотичності», властивої дошкільному віку, і є основою для «самовиховання та самодисципліни». Цей феномен Монтессорі називала «поляризацією уваги», що спостерігався у дітей ще з раннього віку [8, с. 20‑31; с. 54].

Одне з найважливіших відкриттів педагогічної діяльності Монтессорі є відкриття та врахування фізіологічних та психологічних особливостей дитини у різні сенситивні періоди розвитку. Так, процес розвитку особистості дитини Марія Монтессорі поділяла на чотири етапи. Фаза першого етапу дитинства (від народження та до 6 років) вважається найважливішою, оскільки у цей період відбувається формування особистості дитини та її здібностей. Це період отримав назву «психічного ембріону», адже саме на цей проміжок часу припадає формування духу та душі людини [7, с. 48-56].

В процесі свого розвитку дитина проходить безліч сенситивних періодів, під час яких особливо гостро відчуває потребу в конкретному виді діяльності, що необхідно для формування її особистості саме в цей час. Таким чином, Марія Монтессорі виділяла сенситивні періоди, а саме: період розвитку мовлення, період сенсорного сприйняття, період розвитку моторики та ін. Пропущений сенситивний період міг означати втрачену можливість самовдосконалення у конкретній галузі, тому для педагога було дуже важливо розпізнати їх та максимально позитивно використати цей час. Важливим сенсорним періодом розвитку особистості є прагнення дитини до дослідження навколишнього світу через органи чуттів безпосередньо. Монтессорі зауважувала, що доросла людини може навчатися читаючи чи уявляючи ту або іншу ситуацію, а для дитини важливо «пережити» ці емоції, за допомогою дотику, запаху чи смаку. Для реалізації цього використовувалось спеціально підготовлене середовище [4, с. 420].

Підготовлений клас Марії Монтессорі поділявся на п’ять основних зон: зона практичного життя, розвиток сенсорики,  розвиток мовлення, математики та космічного виховання. Зона практичного життя – це перша зона, і саме з неї дитина починає своє заняття у групі, особливо важливого значення набувала вона для дітей віком від 2,5 до 3,5 років. Тут знаходяться різноманітні матеріали, за допомогою яких діти навчаються доглядати за собою та своїми речами. Використовуються рамки з ґудзиками, кнопками, пряжками, блискавками, голками, шнурками та бантами; дитина вчиться самостійно одягатися та взуватися; переливати та пересипати рис, воду, пісок; мити посуд, сервірувати стіл та ін. Важливим є те, що кожному дається можливість виконати роботу самостійно, можливо не дуже якісно, але все ж вчитель дає дитині спробувати. Всі види діяльності, що розвивають роботу рук, є підготовчим етапом перед освоєнням письма. Всі предмети є справжні, а не іграшкові, що відразу налаштовує дитячу психіку на сприйняття реалій життя.

Зона сенсорного розвитку – тут дитина може отримати всі відчуття, пов’язані з почуттями, що є дуже важливо у віці 3-6 років. Матеріал дає можливість дитині навчитися розрізняти висоту, довжину, вагу, колір, запах, форму, розвиває м’язову пам'ять. Ця зона стає базою для вступу до математичної зони. Зона математичного розвитку створює необхідні умови для того, щоб дитина навчилась операцій додавання, віднімання, множення і ділення, рахунку. У мовній зоні надається можливість розширити свій словниковий запас, познайомитися з літерами, використовуючи жорсткі букви, а також складати слова за допомогою рухомого алфавіту. Цілісна картина світу представлена у космічній зоні. Тут знаходяться матеріали для знайомства з природою, планетою, навколишнім світом та основам природничих наук [5, с. 4].

Багато шкіл Монтессорі доповнювали середовище дитини, такими зонами, як музична, зона мистецтва, танців, іноземної мови, роботи по дереву, що давало змогу розвиватися у різних галузях. Рухові вправи сприяли фізичному розвитку та допомагали відчути та зрозуміти можливості власного тіла дитини [4, с. 420].

В «будинках дитини» використовувалися легкі, переносні маленькі стільці та крісла, столики, які навіть трирічні діти могли без проблем рухати їх та переносити, відповідно до потреби. «Нашим першим кроком у цьому напрямку і було перетворення класів у справжні «Будинки дитини», меблі, які відповідали б зросту та силам істот, що їх населяють» [6, с. 3].

Усі предмети навколо в точності відтворювали предмети дійсності, але у зменшеному варіанті, доступному для дітей та відповідно до зросту та тіла певних вікових груп, тому що діти повинні самостійно вільно пересуватися кімнатою та обладнувати своє робоче місце. Іграшки та додатковий матеріал був зручно розташований на лінії росту дітей, тому було легко дістати необхідні речі без допомоги дорослих. Такий порядок речей у класі спонукав малюків до гри, до дії. Різні види дидактичного матеріалу були представленні лише в одному екземплярі, що мало привчити дітей до соціальної поведінки «в суспільстві» відносно інших дітей, враховувати їх побажання та потреби. Таким чином реалізувався принцип соціального виховання. Навколишнє середовище поступово навчало та дало можливість пристосуватися до «дорослого життя», діти ставали незалежними від педагогів

Основною ідеєю у «Будинках дитини» був девіз: «Допоможи мені це зробити самому». Тобто педагог у методичній системі Монтессорі виступав спостерігачем, помічником дитини. Вчитель в школі Монтессорі відігравав важливу роль, проте не був «центральним»  образом навчально-виховного процесу: «Тому, відповідно до нашого методу, не вчитель вказує дитині, що саме вона повинна робити, а сама дитина обирає матеріал своєї активності і робить з ним те, що їй підказує «внутрішній творчий дух» [6, с. 11].

Висновки. Гуманістичні погляди педагогічної діяльності Марії Монтессорі були втіленні у життя через надання дитини повної свободи дій підчас навчально-виховного процесу для вільного розвитку вмінь та інтересів особистості. Одним з найважливіших відкриттів педагогічної діяльності Монтессорі було відкриття та врахування фізіологічних та психологічних особливостей дитини у різні сенситивні періоди розвитку, що допомагало педагогу краще зрозуміти дитину та допомогти їй у самостановленні. Різні зони, на які були поділенні класи у Будинках дитини, сприяли всебічному практичному розвитку дитини як індивіда та учасника суспільства. Марія Монтессорі зуміла синтезувати різні знання про природу людину у власну педагогічну систему, яка б забезпечувала всебічний гармонійний розвиток дитини. Можемо зазначити, що саме педагогічний метод Марії Монтессорі привертає увагу нових педагогів та дослідників, що говорить про актуальність методу і сьогодні.

Література:

1.                Богуславский М.В. Юлия Фаусек: Тридцать лет по методу Монтессори / М.В. Богуславский, Д.Г. Сороков. – М. : МЦМ, 1994. – 146 с.

2.                Дичківська І.М., Поніманська Т.І. М.Монтессорі: теорія і технологія. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2006. – 304 с.

3.                Монтессори М. Метод научной педагогики, применяемый к детскому воспитанию в Домах ребёнка / Мария Монтессори: пер. со итал. И. М. Соловьева. - М.: Задруга, 1920. – 209 c.

4.                Монтессори М. Значение среды в воспитании / Мария Монтессори: пер. с итал. К.Памфиловой. – Русская школа за рубежом. - Прага, 1926. - Кн.17. - C.419-424.

5.                Монтессори М. О принципах моей школы / Мария Монтессори: пер. с англ. В.Златопольского. – Учительская газета. ‑ 1992. ‑№8 ‑ C.4.

6.                Монтессори М. Помоги мне это сделать самому // Составители М. В. Богуславский, Г. Б. Корнетов (сборник фрагментов из переведенных книг М. Монтессори и статей российских авторов о педагогике М. Монтессори). ИД «Карапуз» - М., 2000. – 89 с.

7.                Монтессори М. Развитие потенциальных возможностей человека / Мария Монтессори: пер. с англ. Д.Смоляковой. – Бюллетень МАМА № 2, 3,5. 1993. – 16 с.

8.                Монтессори М. Руководство к моему методу / Мария Монтессори: пер. с итал. М. Типолитогра. – Т-ва И. Н. Кушнерев и К, 1916. ‑ 64 c.

9.                Фаусек Ю. Педагогіка Марії Монтессорі / Юлія Фаусек. - М.: Генеза, 2007. ‑ 368 с.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Жуковський Василь Миколайович