ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОМОТОРНОГО ФЕНОМЕНУ ПОРУШЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РУХІВ У ЛІКУВАЛЬНІЙ ФІЗКУЛЬТУРІ

Впродовж останнього десятиліття в Україні значно збільшилася кількість оздоровчих та реабілітаційних клубів, які застосовують сучасні оздоровчі методики. Враховуючи реалізацію негативного радіаційного чинника після аварії на Чорнобильській АЕС, значна частка населення країни – близько 72%, потребує активного лікування опорно-рухового апарату (ОРА), серед них 38% становлять діти. Якщо у дорослих переважають деструктивні та дегенеративні ураження хребта та суглобів, то дитячий організм страждає переважно від порушень постави та м’язево-кісткового дисбалансу [5,с.176]. Проте застосування оздоровчих методик не завжди приносить бажаний результат і пояснити це можна різним рівнем сприйняття образів рухової активності та відсутністю мотивації вибору потрібного відображення стану тіла в просторі [1,с.73].

В основі діяльності м’язової системи та опорно-рухового апарату загалом знаходиться інформація м’язового чуття. Від того як задіюється отримувана інформація залежить ефект фізичного тренування і реабілітаціний ефект засобів лікувальної фізкультури. Розширення кола рухових задач потребує зворотного зв’язку про стан м’язів у кожну мить рухової активності [2,с.44, 4,с.87]. В цьому випадку встановлюється прямо-обернений причинний зв’язок між мозочком і переддвір’ям завитка внутрішнього вуха, як органів визначення положення тіла в просторі та кістковими півколовими каналами завитка як показник положення тіла до розташування гравітаційної осі тіла. Взаємодія цих двох фізіологічних механізмів дозволяє контролювати фізичні властивості рухів, умови їх виконання та стан м’язового напруження відповідних м’язових груп [1,с.75].

Мета дослідження полягала у виявленні причин низької ефективності занять вертебрально-оздоровчою методикою Євмінова у певної категорії школярів, яким цей спосіб лікувальної фізкультури був вкрай необхідним за станом біомеханіки м’язів тулуба.

Об’єктом дослідження стали 26 школярів віком 8-12 років з наявними та рентгенологічно підтвердженими сколіозами ІІ ступеню, які на протязі терміну дослідження впливу тракційно-розвантажувальної методики Євмінова на стан ОРА (4 роки) покинули оздоровчі заняття і не реалізувалися в пошуку інших реабілітаційних методик.

Навчальний процес передбачає пізнавальне завантаження основного часу, з виникненням дефіциту рухової активності, що проявляється розвитком соматичних захворювань та зниженням ефективності навчання. З точки зору гіподинамії, цю гіпотезу слід розглядати як відсутність диференційованого зворотного зв’язку між рецепторами аналізаторних систем і м’язами, як руховими одиницями тіла [4,с.137]. Оскільки саме опорно-рухова система через моторно-вісцеральні рефлекси виконує роль пускового механізму у реалізації ефективної діяльності нервової системи, захворювання внутрішніх органів слід розглядати як наслідок низької мотивації підростаючого покоління щодо диференціації життєвих небезпек, що виникають в умовах навчання.

Будь-яка практична діяльність передбачає певний рівень активності. Внутрішня організація активності об’єднує мотиваційну, цільову та інструментальну основи, які вибудовують зовнішню активність у вигляді цілісних смислових актів поведінки [2,с.23]. Перша є проявом психічної діяльності, друга – фізичної. Неоднозначність м’язових напружень та результуючих рухів людини визначають локомоції та моторику рухової активності. Ці функції опорно-рухового апарату покликані задовольнити потреби людини, але моторні дії потребують певного програмування на психологічному рівні, що забезпечує раціональне використання набутих в процесі навчання знання. Саме освіта та самоосвіта є пусковим механізмом у системі психічної діяльності людини, які мотивують рухову активність але потребують певного педагогічного керування діяльністю тощо.

Результати дослідження показали, що з плином часу у дітей сформувався відмінний від очікуваного механізм сприйняття руху. Інформація про стан рухів почала витісняти інформацію про фізичні якості рухів, позбавивши м’язове чуття інформативності, а дітей здатності оперативно регулювати свої дії. Так на першому етапі побудови рухів, коли переміщення біомеханічних ланок тіла покликане здійснювати первинну тонізуючу активність заради самої активності, проблем у роботі з дітьми не виникало. Психологічний рівень їх відповідав початковій руховій активності.

На етапі встановлення хронологічної ритмічності рухів, коли потрібно було сформувати погоджене в часі, послідовне залучення в тренувальний процес тонізування окремих груп м’язів на фоні загальної помірної м’язової діяльності виникали труднощі, пов’язані з втратою дитиною відчуття себе в русі. В результаті використання опитувальної методики Мак-Гілла було виявлено, що 87% досліджуваних школярів не можуть пов’язати ступінь больових або дискомфортних відчуттів з амплітудою рухової активності [3, с.79-86]. Хоча прикметники, що описують біль розділені на групи, не вдалося чітко визначити рангову значимість кожного показника, що описує ступінь дискомфорту, неприємних відчуттів та болю щодо запропонованих словесних термінів суб’єктивних ознак. Ранговий індекс болю не визначався (табл. 1).

Таблиця 1

Показники нейрон-м’язових відчуттів деформацій хребта

Психологічно запускався механізм «хибного кола», коли образ руху вступаючи у протиріччя з м’язовими відчуттями формував мотивацію протидії очікуваним відчуттям. Діти з дефектами постави починали прискорювати виконання комплексу вправ (71%) і замість потрібних 60 хвилин на день займалися 20-25 хвилин. Таким чином переміщення ланок тіла в динаміці рухів, спрямованих на цільові ланцюги кінцевої точки переміщення, здійснювалося без відображення у свідомості та відтворення в амплітуді рухової активності. Тонус м’язів вибраних респондентів у 100% випадків через місяць після припинення оздоровчих занять залишився відповідним йому на початку лікування. В цьому випадку оформлене і осмислене просторове поле рухів залишалося на рівні зовнішньої акцентуації і м’язова діяльність не мала чітко вираженого цільового характеру (див. схема).

Структурна схема хронологічної ритмічності рухів

Порушення процесів гармонізації м’язових синергій до простору переміщення тіла не дозволяла вірно періодизувати простір дії. У свідомості школярів не відбувалося відображення образу предмету дії на прикладі власних спостережень і бажань. Тобто опанувавши методику вони не стали на шлях научіння і мотивація просторових відносин, яка покликана гармонізувати м’язові синергії, просто не наступала. Оскільки лікувальні комплекси мають ускладнюватися що три місяці, ці учні не були здатними на перенавчання і виправлення вкоренілих помилок у виконанні лікувальних моторних рухів.

Отже, моторика дітей, котрі не сформували у психологічному вимірі цільового ланцюга м’язової діяльності, не спроможна реалізувати мотиваційного аспекту не лише лікувального але й загальнозміцнювального чинників фізичної культури.

Формування адекватного рівня сприйняття інформації м’язового чуття є основою фізичних тренувань у будь-якій хронологічній якості.

Література

1. Азаров И.В. Влияние критических периодов развития мотрики на динамику скоростно-силовых проявлений детей 10-12 лет с различным уровнем физической подготовлености /И.В.Азаров // Вопросы биомеханики физических упражнений. – Омск: Омский гос. ин-т физ. культуры, 1983. – С. 71-75.

2. Баландин В. И. Прогнозирование в спорте / В.И.Баландин, Ю.М.Блудов, В.А.Плахтиенко. – М.: Физкультура и спорт, 1986. - 192 с.

3. Белова А.Н. Шкалы, тесты и опросники в медреабилитологии /А.Н.Белова, О.Н.Щепетова – М.: Антидор, 2001. – С. 79-86.

4. Малхазов О.Р. Психологія та психофізіологія управління руховою діяльністю : Монографія / О.Р. Малхазов. – К.: Євролінія, 2002. – 320 с.

5. Циганівська О.І. Біомеханічні особливості фізичних навантажень при сколіозах / О.І.Циганівська // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів, присвячений 90-річчю Кам’янець-Подільського національного університету. – Випуск 7. У 5-ти томах. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2008. – Т.2.–. 175-177.