ДОСЛІДЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ ПЛАТОНА НА ДЕРЖАВУ

Проблема державного ладу була, є і буде однією із самих складних і суперечливих проблем, що стоять перед людством.

Безліч людей уже тисячі років намагаються зрозуміти, якою держава повинна бути «в ідеалі». При цьому деякі вважають кращою сильну, боєздатну державу з стійкою економікою, інші – державу, у якій кожна людина відчуває себе повністю вільною і щасливою. Держава – це сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної  у межах даної території влади, організація політичної влади. Це головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян.

На сьогоднішній час кожна держава намагається бути ідеальною. Протягом багатьох століть політики намагалися дати визначення та розтлумачити, що ж таке держава. Своє бачення ідеальної держави висунув Платон.

Літератури, яка б торкалася даної теми – є чимало. Це, насамперед, «Держава» Платона. Для того, щоб дати об’єктивну оцінку твору цього мислителя, варто також звернутися і до критики цих авторів. Серед таких критиків можна виділити В. С. Нерсесянца, зокрема, його працю «Политическое учение Древней Греции». Саме тут міститься критика різних авторів та мислителів політичної науки, серед яких є і Платон. Ще однією цікавою працею є праця А. І. Доватура « Политики и политии Аристотеля».

     Аналізом останніх досліджень та публікацій займалися такі суспільні діячі як: Васильєва Лариса Миколаївна в своїй праці «Шлях до Платона». Ковальчук Віталій Богданович в своїй праці «Питання Легітимності влади в політико-правовому вченні Платона».

Мета дослідження, Васильєвої Лариси Миколаївни, є проблема виховання доброчесної людини, найкращий (ідеальний)  державний устрій, проблема з’єднання  абсолютної істини і практичної дії, і навіть проблема оволодіння світом природи. Біологи найбільш тісно пов’язані  зі світом природи, проблемою оволодіння світом. Значну увагу приділяла платонівським концепціям: «політична концепція, проект ідеального державного устрою, теорія ідей в їх взаємовідносини і щодо речей, теорія пізнання, платонівська діалектика».

Метою дослідження, Ковальчук Віталія Богдановича, є  політичні та правові ідеї мислителя Платона, мають загальний характер і, очевидно, є необхідність зосередити увагу на окремих проблемних питаннях його політичної терії. Прагнув дослідити питання легітимного панування, яке Платон одним з першим в історії та правової думки розглядає в своїх політичних трактатах. Платон перший започаткував аргументований дискурс навколо питання влади і багатогранності її можливих форм, тому по праву може вважатися основоположником теорії легітимності.

Мета даного дослідження – «Ідеальна держава у працях давньогрецьких мислителів», дослідження поглядів Платона на державу. Саме в працях Платона ми можемо сьогодні знайти відповіді на багато питань, які є зараз дуже важливими для устрою нашої держави, які можна було б застосувати і сьогодні. Тому, не дивлячись на історичні рамки діяльності даного мислителя, тема, вибрана нами є актуальною і на сьогоднішній день.

Платон є першим в Європі послідовним представником та засновником об'єктивного ідеалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона є вченням про самостійне існування ідей як загальних і родових понять. Платон був першим філософом в Європі, що заклав основи об'єктивного ідеалізму.

Що ж до політичних поглядів Платона, то варто спочатку зупинитися на формах держави, які виділяв мислитель. Платон розглядав чотири типи неправильного державного устрою, серед них: тимократія, олігархія, демократія, тиранія. Всі ці чотири форми держави є в тій чи іншій мірі - погіршення та перекручення форми ідеального правління.

Переходячи безпосередньо до розкриття питання про «ідеальну державу», то почати варто з того, хто стоїть на чолі цієї держави. Отож, ідеальною державою керують деякі, такі ж як і в олігархії. Але і деякі повинні: 1) мати природні здібності; 2) повинні готуватися до керування протягом років. Основним принципом існування ідеальної держави є Справедливість.

В ідеальній державі Платона все повинно бути чітко фіксовано, усе побудовано за визначеним планом, який не може бути порушений ніким із громадян. Цим вона відрізняється від відомих держав-полісів, що характеризуються неміцністю, хаотичністю, відсутністю жорсткого порядку і, як наслідок, пануванням несправедливості. Дійсно, можливі три форми державного устрою: а) монархія - правління одного («моно» - один, «архє» - початок); б) аристократія - правління деяких; в) демократія - правління більшості, чи народу. Однак ці три «правильні» форми мають тенденцію, що часто здійснюється на практиці, перетворюватися у свої зіпсовані двійники: монархія - у тиранію, аристократія - в олігархію, демократія - у демагогію (маніпуляція інформацією, спекулятивне спотворення фактів, свідоме використання у корисливих цілях неправдивих, нереальних для практичного втілення обіцянок.). Перекручення мають місце в силу того, що правителі схильні частіше піклуватися про себе і про свої корисливі інтереси, а не про інтереси громадян. Фактором перекручення виступає також надмірна воля, що неминуче веде за собою демагогію. Однак якщо держава зуміє зберегти моральне здоров'я громадян, то найкращою формою виявиться перша - монархія. Якщо моральність втрачена, отже, процвітає корупція, то найкращою стає третя - демократія. Вона щонайменше гарантує мінімум волі ж розраду і надію на майбутнє. Нарешті, у загальному випадку кращою є аристократія - найбільшою мірою відповідна ідеальній державі, оскільки вона може стати правлінням «кращих». Саме її Платон закладає в основу свого проекту ідеальної держави. Кращими правителями будуть ті, хто вміє розумно відрікатися від своїх пристрастей, хто прагне до істини і справедливості, любить свою державу, тобто філософи. Такі мотиви, що рухають Платоном у його прагненні намалювати образ ідеальної держави.

Платон зв'язує ідеальну державу з верховенством закону. Усі громадяни держави (крім рабів, що не могли бути поставлені в однакове положення з вільними), незалежно від стану, який вони займають, повинні однаково підкорятися закону. Саме так повинно бути в нормальному випадку, а зокрема і в ідеальній державі. Більш того, ідеальна держава і є там, де закон непорушний і керується. Але ж забезпечити дотримання законного порядку в житті? Він безперестану порушується не тільки громадянами, але і правителями. Крім того, закони то приймаються, то скасовуються чи змінюються, оскільки самі законодавці постійно змінюють свої переконання і погляди. Отже, у самій законодавчій сфері панують хаос і свавілля. Виходячи з властивостей держави як такої, варто логічно вивести її приватні характеристики, визначити її устрій, і в остаточному підсумку, вирішити питання про роль індивідів у ньому. Таким чином, логіка Платона йде в послідовності умовиводів від держави до індивіда, а не навпаки - від індивіда до держави. Це свідомо визначає тотальне підпорядкування індивіда державі. До такого підпорядкування Платон і приходить, фактично позбавляючи громадян державного права на приватне життя. Життя індивіда тут без останку підкоряється державному цілому. Індивідуальна свобода визнається тільки в тій мірі, у якій вона необхідна державі.

На переломі XXI століття наше суспільство знаходиться на етапі глибоких соціально-економічних перетворень. Таким періодам властиве переосмислення людьми оточуючого світу, відродження старих та становлення нових філософських вчень, саме тому виник інтерес розглянути та проаналізувати творчість античного філософа Платона. Саме це і було зроблено в даній роботі. Світ у працях Платона- це світ краху системи грецьких міст-полісів та виникнення імперії Олександра Македонського. З цієї точки зору було дуже цікаво, вивчаючи філософські та політичні погляди Платона, зрозуміти його світогляд не в закінченому вигляді, а прослідкувати його розвиток, побачити як події суспільного життя в епоху Платона знаходили своє відображення у становленні його філософських та політичних систем.

Платон мав можливість практично реалізовувати свої філософські та політичні системи. Він виявився значно ближчим до утопічних поглядів, розвиваючи підхід до політики, заснований на постулюванні ідеалу, та ігноруючи реальність.

Отже, роблячи висновок, можна сказати, що проекти ідеальної держави є утопією, яка представляє собою симбіоз рис вигаданих, надуманих ніби на противагу існуючим формам держави, з реальними рисами.

 Всі праці мислителя, безумовно, мають надзвичайно велику історичну, а також теоретичну цінність, адже саме на цих вченнях будувались в майбутньому багатоманітні трактати та теорії.

Платон зробив суттєвий вклад в розвиток політико-правових вчень, в теоретичну розробку проблем держави і права. Цим зумовлений його помітний вплив на наступних авторів та їх видатне місце в історії політичних та правових вчень.

Література:

1.                      Бергев А.А. Политическая мисль древнегреческой демократии. – М., 1996 – 230 с.

2.                      История политических и правових учений./ Под ред. Нерсесянца В.С.– М., 2001 – 736 с.

3.                      Платон.Государство./ Пер. Лосева А.Н. Соч. в Зт. М., 1991

4.                      Політологія. Підручник./ За  ред. Семкіна О.І. – Л., 1994. – 592 с.

5.                      Справедливое государство Платона// Молодой коммунист,- 1972 - №9 – 98 с.