ПРОГНОЗУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ.

Плануванню податкових доходів бюджетів приділяється дедалі більше уваги як в наукових дослідженнях, так i в практичній дiяльностi органів влади всіх рівнів у зв’язку з тим, що істотно зростає значення об’єктивних оцінок дохідного потенціалу розвитку території. Проте дiючi підходи до планування нерідко не приводять до достовірного обґрунтування доходів місцевих бюджетів i не орієнтовані на результат, що зумовлено недостатньою розробленістю методології й методичного забезпечення бюджетного планування доходів.

У науці i практиці зарубіжних країн бюджетне прогнозування в органах місцевого самоврядування та прогнозування доходів зокрема відбувається на основі кількох методів. Наприклад, методу “Дельфi”, методу “консенсусних експертних оцінок”, методу “номінальної групи”. У тому числі використовуються конструктивні ковзні середні, експонентні, аналіз трендів, комплексні методи моделювання поведінки в часі, як, наприклад, модель Бокса-Дженкiнса та моделі АRIМА[1;с.74]. Водночас використовуються такі статистичні методи: автокореляція, лінійні та нелiнiйнi тренди, економетричнi моделі.

У процесі прогнозування доходів iдентифiкуються відносини між чинниками, які впливають на рiвень надходження (податкові ставки, надані лiцензiї, роздріб продажі тощо).

Податкові прогнози можуть застосуватися до сукупних доходiв мiсцевих бюджетiв або до окремих податкових джерел, як, наприклад, надходження податку на нерухоме майно. На практиці не iснує єдиного методу для прогнозування доходiв. Скоріше рiзнi методи застосовуються залежно вiд виду доходiв. Так само немає стандартного періоду, на який робиться прогноз. Як правило, такi прогнози здiйснюються на наступний бюджетний перiод та на перiод до 5 рокiв. Нарешті, податковий прогноз тiсно пов’язаний з процесом державної полiтики і тому пiдлягає уважному переглядовi щороку.

У процесі складання й виконання бюджетів на рiвнi регiоналъного та місцевого бюджетів набула широкого застосування теорія економетричних моделей. У регіональному прогнозуванні в США використовується два підходи до побудови моделей[2;с.381]. Перший пiдхiд характеризується використанням єдиної моделi з урахуванням трендів макроекономічних показників економіки США, а другий — ґрунтується на внутрiшнiй динамiцi i диференційованому пiдходi до кожного регiону. Регiональнi моделі характеризуються такими особливостями: високим рівнем деталiзацiї, квартальною перiодичнiстю. результатами розрахункiв, якi предяються в номiналъних та реальних цiнах, перiодом прогнозування до 25 років. У структурі вживаних моделей можна видiдити блоки, орiєнтованi на експортний сектор економіки, сектори внутрiшнього споживання економiки та наслення i демографiї.

Головнi особливостi моделей для мунiципальних утворень:

• у бiльшостi випадкiв використовується вказаний више перший пiдхiд, а як основнi тренди — динамiка макроекономiчних iндикаторiв краіни в цілому або штату;
• мунiципальнi моделi зазвичай менш деталiзованi, нiж регiональнi, в них головна увага придiляється прогнозуванню показникiв домашнiх господарств;
• мунiципальнi моделi мають меншу частоту прогнозування (в основному
• рiчнi моделi) i менший перiод прогнозування.

Також серед ключових чинникiв, що впливаютъ на економiчний стан регiонального та мiсцевого бюджету i знаходять своє вiддзеркалення в моделях (змiннi в рiвняннях), можка видiлити: податки та iншi надходження; також податковi пiльги; повернення податкових платежiв; виплати; витрати на освiтнi програми i програми працевлаштування.

У Росiйській Федерацiї прогнознi показники доходiв мiсцевих бюджетiв враховуються при обрахунку податкового потенцiалу регiону[3;с.162].

Показник доданої вартості за регіонами й у середньому по країні розраховується за даними Федеральної служби державної статистики за 2 роки до останнього звітного року, при цьому з неї виключається додана вартість страхування й сiльськогосподарсъкої продукції, виробленої населенням[4;с.86].

У разі, якщо темпи зростання доданої вартості по регіону перевищують темпи зростання доданої вартості в середньому по країні, показник доданої вартості по регіону визначається, виходячи iз середнього по країні.

У процесi реформування системи прогнозування показникiв доходiв мiсцених бюджетiв при розрахунку мiжбюджетних трансфертiв у Росії основну увагу було привернуто до питання про те, що формула передбачає не прогноз доходiв, а оцiнку податкового потенцiалу[5;с.32]. Тобто, якщо регiони пiдвищуватимуть свої зусилля зi збору податкiв, розвиватимуть свою податкову базу, то зрештою їх бюджет буде бiльший. Вони позбудуться трансферту, але не пропорцiйно. Припустимо, регiон збiльшив свою економiку на 10 %, його трансферт зменшиться, але не в такому ж обсязi (на 10 %), а, наприклад, на 2 %, i зрештою регiон одержить більше. Звичайно, повнiстю зацiкавленi в економiчному зростаннi лише тi регiони, якi перестали буги дотацiйними. Тiльки-но регiон виходить на рiвень вище середнього, вiн перестає одержувати трансферти. Податковий потенцiал є оцiнкою доходiв, якi можуть бути зiбранi до бюджету мунiципалiтету з податкових джерел, закрiплених за цим мунiципалiтетом.

Проблеми удосконалення оцiнки податкового потенцiалу було б легко розв’язати, якби з кожного виду податкiв, що надходить до мiсцевих бюджетiв, була об’єктивна оцiнка податкової бази в розрiзi мунiципальних утворень вiдповідних типiв.

Використання даних про нарахованi платежi (замiсть непрямих показникiв, що вiдображають податкову базу мунiдипалiтетiв) приводить до облiку рiзних ставок i податкових пiльг, встановлених органами мiсцевого самоврядуванчя по мiсцевих податках, а також зусиль органiв мiсцевого самоврядування щодо розвитку територi, що зумовлено появою iстотного дестимулiоючого ефекту[6;с.242]. Тому розрахунок гюдаткового потенцiалу за iнших рiвних умов доцiльно здiйснювати, виходячи з показникiв, якi характеризують податкову базу. Наприклад, для земельного податку, який у бiльшостi кран с основним мiсцевим податком, як такий показник можна було б використовувати кадастрову вартiсть землi, прибугкового податку — доходи населения, податкiв на малий бiзнес — обсяг товарообiгу.

Однiєю з особливостей використання прогнозних показникiв мiжбюджетннх вiдносин в Росiї є їх досить детальний перелiк, який затверджується Мiнiстерством фiнансiв.

У моделi планування податкових доходiв мiсцевого бюджету використовуєтъся показник податкоємностi, який розраховується як вiдношення суми податку до обсягу виробленої продукції i виконаних послуг певного виду економічної дiяльностi, що дає можливiсть судити про ступiнь податкового тиску[7;с.312]. Використання в iмiтацiйнiй моделi прогнозних значень показникiв обсягiв виробленої продукцiї на низку рокiв уперед дасть змогу визначити надходження податкiв в седньостроковiй перспективi. Ця модель в сучасних умовах достатньо надiйна, тiльки Бюджетним кодексом закрiпленi нормативи розподiлу податкiв мiж бюджетами всiх рiвнiв. Змiни, якi можуть виникати в системi оподаткування, дiставатимуть вiддзеркалення в матрицi коефiцiєнтiв податкоємностi, що дасть можливiсть моделювати вплив змiн на податковi доходи майбутнiх перiодiв. Модель може використовуватися для планування податкових надходжень до бюджетів вiд кожного виду економiчної дiяльностi; суми надходжень до бюджету за окремими видами податкiв; всiєї суми податкових доходiв бюджету.

На надходження податкових платежiв до мiсцевих бюджетiв впливають певнi чинники, якi доцiльно подiлити на якiснi й кiлькiснi. До якiсних чинникiв слiд віднести тi, дiю яких неможливо виразити обмеженим перелiком показникiв або оцiнити однозначно через їх багатогранну дiю на економiку: структуру економiки за видами дiяльностi; змiну податкового законодавства; результати фiнансової дiяльностi господарюючих суб’єктiв тощо.

Пiдвищення результативностi планування податкових доходiв визначається впровадженням сукупностi заходiв щодо таких функцiональних напрямiв: розвитку iнформацiйно-аналiтичного забезпечення, багатоварiантностi розрахункiв й обгрунтованого використання адекватних умовам невизначеностi методiв[8;с.164].

Література:

1. Б’юкенен Дж., Масгрейв Р. Суспільні фінанси і суспільний вибір. Два протилежних бачення держави. – К.: Видавничий дім КМ Академія, 2004.
2. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / За редакцією Юрая Немеца – К.: Основи, 1998.
3. Грабовецький Б.Є. Основи економічного прогнозування: Навч. Посібник для студ. Екон. Спец./Вінницький національний технічний ун-т. – Вінниця: ВНТУ,2004.
4. Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. –5. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. – К.: Т-во «Знання», 1999. –6. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). – К.: НІОС, 2000.
5. Фінанси: Підручник. – К: Центр навч.літератури, 2006.
6. Фільштейн Л.М. Фінанси України : Навчальний посібник. – Кіровоград: Державне Центрально-Українське видавництво, 1994.