МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ КОНТРОЛЮ РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Перевірка та оцінка знань, умінь і навичок є важливою частиною навчального процесу. Від її правильної постановки залежить багато в чому успіх всього процесу навчання. Оволодіння методикою перевірки знань і виставлення оцінок є однією з найважливіших і найскладніших задач, що стоять перед викладачем [7].

Контроль на заняттях іноземної мови може переслідувати різні цілі, однак у всіх випадках він не є самоціллю і носить навчальний характер, дозволяє удосконалювати процес навчання, замінювати малоефективні прийоми і способи навчання більш ефективними, створювати більш сприятливі умови для корекції та покращення практичного володіння мовою, для виховання студентів засобами іноземної мови.

Контроль знань має велике значення і для студентів. Він допомагає кожному студенту зрозуміти і відчути, яких успіхів він досяг у вивченні іноземної мови або які його недоліки, над чим йому необхідно більше працювати. Правильні об'єктивні оцінки, виставлені викладачем, є стимулом для подальшої роботи студентів.

Важлива умова ефективного управління процесом засвоєння знань є  систематичний контроль та своєчасне внесення відповідних поправок в цьому процесі. Адже, контроль – цесукупність рецептивних дій викладача з метою зіставлення сприйнятого з конкретним чи абстрактним еталоном. 

Для ефективної організації та проведення контролю необхідно чітко уявляти об'єкти контролю, які виступають критеріями оцінки рівня володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Якщо завданням контролю є визначення рівня володіння студентами іншомовною діяльністю, то об'єктами контролю виступають мовленнєві навички і вміння, які забезпечують успішність організації цієї діяльності. Отже об'єктами контролю є слухо-вимовні, лексичні, граматичні навички (лінгвістична компетенція) та вміння здійснювати мовленнєву діяльність в говорінні, аудіюванні, читанні, письмі з урахуванням лінгвокраїнознавчих та соціокультурних особливостей цих видів, мовленнєвої діяльності (комунікативна компетенція).

Важливо використовувати різні методи контролю відповідно до рівня знань студентів і, можливо, їх інтересів. Процес контролю навчальної діяльності студентів повинен базуватися на принципах систематичності, об’єктивності, диференційованості й урахування індивідуальних особливостей студентів.

Засобами проведення контролю виступають спеціально підготовлені контрольні завдання, які включають інструкцію (правила) щодо їх виконання і мовний та мовленнєвий матеріал, засвоєний студентами раніше.

За формою організації контроль може бути індивідуальним або фронтальним (груповим); за характером оформлення відповідей – усним або письмовим; за використанням рідної мови – одномовним або двомовним; з використанням технічних засобів, з використанням наочності (малюнки, схеми, таблиці тощо), з використанням тільки паперу і ручки, без будь-яких допоміжних засобів.

Контроль говоріння може бути індивідуальним усним, з використанням наочності для перевірки в адекватній формі мовленнєвих механізмів, мовленнєвої реакції, характеру паузації, ситуативності висловлювань. Але змістовність висловлювань, правильність оформлення думки можна перевірити і в письмовій формі фронтально. Це може бути опис малюнка, написання твору, доповіді, розповіді тощо.

Контроль аудіювання може бути усним або письмовим, індивідуальним або фронтальним, одномовним або двомовним, з використанням технічних засобів, наочності. Наприклад, контроль розуміння прослуханого тексту можна здійснити шляхом його переказу іноземною або рідною мовою усно чи письмово. Тут важливо враховувати рівень володіння уміннями говоріння і навичками орфографії: учень може повністю зрозуміти прослуханий текст, але не володіти говорінням чи орфографією в достатній мірі, щоб бути спроможним усно чи письмово викласти зміст тексту іноземною мовою. В цьому випадку переказ тексту здійснюється рідною мовою. Окрім переказу це можуть бути відповіді на запитання, складання плану до прослуханого тексту, викладення змісту своїми словами та інші завдання.

Контроль читання та письма може бути одномовним і двомовним, індивідуальним і фронтальним, усним чи письмовим. Усно перевіряється розуміння тексту (через говоріння) і техніка читання (читання вголос). Двомовні контрольні завдання передбачають переклад певної інформації. Контроль письма здійснюється лише в письмовій формі, яка дозволяє перевірити володіння орфографічними, графічними навичками і вміннями висловлювати свої думки письмово. Тут можуть також використовуватись диктанти, викладення вивченого по пам'яті та інші завдання.

На мою думку, методи викладання та методи контролю знань взаємопов’язані. Адже, якщо викладач використовує комунікативний метод (оволодіння комунікативною компетенцією), то і методи контролю він обирає такі, які спонукають студента до висловлення власної думки, що дає змогу перевірити рівень практичного володіння іноземною мовою. При використанні конструктивістського методу навчання, в основі якого є власне активне навчання студентів, викладач наближає їх до дійсності, спонукаючи самостійно конструювати свої знання. До інноваційних навчально-контролюючих методів можна віднести: метод рольової гри, метод «кейс-стаді», метод проектів, які дають можливість не тільки викладачу, а й самим студентам побачити свій рівень володіння мовою та порівняти свої досягнення з досягненнями інших студентів. Адже, найкращий показник рівня оволодіння студентами іноземною мовою – це реалізація їх знань, умінь та навичок для розв’язання конкретних комунікативних завдань в реальних життєвих ситуаціях. Наприклад, застосування кейс-методу передбачає два етапи. Перший – викладач роздає студентам заздалегідь складені кейси. Студенти самостійно розглядають кейс, підбирають додаткову інформацію і літературу для його вирішення. Другий етап – заняття розпочинається з контролю знань студентів, з’ясування центральної проблеми, яку необхідно вирішити. Викладач поділяє групу студентів на малі робочі групи і дає різні ситуації або всім однакові для вирішення кейсу, контролює роботу малих груп, допомагає, уникаючи прямих консультацій. Кожна мала група обирає «спікера», який на етапі презентації рішень висловлює думку групи. У ході дискусії можливі питання до виступаючого, виступи і доповнення членів групи. Викладач слідкує за ходом дискусії і шляхом голосування обирається спільне вирішення проблемної ситуації. На етапі підведення підсумків викладач інформує про вирішення проблеми в реальному житті або обґрунтовує власну версію і обов’язково оприлюднює кращі результати, оцінює роботу кожної малої групи і кожного студента.

Щодо письмової перевірки знань студентів, останнім часом залишається популярним метод тестового контролю. Головна відмінна риса тесту - об'єктивність, що гарантується вимірюванням, функція якого полягає в тому, щоб поставляти кількісну інформацію [6].

Мета будь-якого тесту - це отримання інформації. Залежно від виду інформації, яку потрібно отримати, розрізняють 4 види тестів: тести загального володіння іноземною мовою; діагностичні тести; тести навчальних досягнень; тести розподілу за рівнем навченості (тести здібностей).

Враховуючи стислий курс іноземної мови у немовному вузі і різний рівень знань студентів, успішно застосовуються тести навчальних досягнень, так як вони складаються точно за програмою або пройденому мовному матеріалі і використовуються для проведення поточного, проміжного та підсумкового контролю. Перевірка і оцінка знань виконує три основні функції: контролюючу, навчальну і виховну [1].

При поточному контролі тести представляються кращими в силу того, що вони несуть великий навчальний заряд і є більш доступними для середнього і слабкого студента. В граматичних тестах, особливо в тестах, які вимагають знайти правильну відповідь на запитання за фахом студента, скажімо, потрібне визначення термінологічного поняття, навчальна функція тесту дуже велика. У цьому випадку тест стає елементом проблемного навчання, що дуже важливо для формування пізнавальної діяльності студента. Саме завдяки своїй навчальній функції тест дає також можливість залучити в роботу слабких або непідготовлених за даним матеріалом студентів.

При проведенні підсумкового контролю в умовах навчального процесу в немовному вузі позитивні результати дає комплексне тестування. Підсумковий тест складається з чотирьох окремих тестів, які представляють всі види мовленнєвої діяльності. В ході тестування студенти повинні показати вміння використовувати всі мовні засоби: граматичні, лексичні, фонетичні. Апробування на заняттях зі студентами складених тестових завдань показало, що найбільш доцільними є наступні прийоми тестування: питання / відповідь, правильно / неправильно, заповнення пропусків, доповнення, множинний вибір, цільове висловлювання, зіставлення, синоніми, виправлення [4].

У навчанні іноземних мов застосовується лінгводидактичне тестування. Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і які дозволяють виявити в учасників тестування рівень їх мовної або комунікативної компетенції та оцінити результати тестування за заздалегідь встановленими критеріями [2; c. 271]. Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність  [2; c. 219].

Лінгводидактичні тести бувають стандартизовані і нестандартизовані.

Стандартизований тест є таким, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості. Серед стандартизованих тестів, які вимірюють ступінь володіння, наприклад, англійською мовою, відомі такі як IELTS (InternationalEnglishLanguageTestingSystem) - тест для бажаючих отримати освіту на іноземній мові. Щороку його проходять 25 тис. кандидатів. TOEIC (TestofEnglishforInternationalCommunication) - ком­плексний тест для тих, хто планує займатися професійною діяльністю на англійській мові. TOEFL (TestofEnglishasaForeignLanguage) - комплексний тест, розроблений в США для бажаючих отримати освіту чи роботу на англійській мові.

Стандартизовані тести супроводжуються паспортом, в якому містяться норми, умови та інструкції для багаторазового використання тесту в різних умовах [3; c. 273].

Нестандартизовані тести розробляються самим викладачем для своїх студентів. Такі тести складаються на матеріалі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння. Нестандартизовані тести застосовуються під час поточного контролю з метою забезпечення зворотного зв'язку у навчанні іноземної мови. Нестандартизовані тести не потребують визначення усіх кількісних показників якості. Але доцільно виявити в такому тесті дуже важкі і занадто легкі питання і замінити їх більш прийнятними[5; c. 18]. Багато комп’ютерних  контролюючих програм також можуть бути поєднані з комп’ютерними навчальними програмами, щоб визначити рівень засвоєння та володіння граматичною або лексичною навичкою, умінням аудіювання і т. ін.[3] І все більш популярним стає такий сучасний метод контролю, як on-line тести. Інтегруючи інформаційні ресурси мережі Інтернет, можна більш ефективно та різноманітно вирішувати питання контролю рівня оволодіння іноземною мовою, безпосередньо використовуючи матеріали мережі різного ступеня складності. Використання комп’ютерних технологій спонукає до самостійної роботи, створює сприятливі умови для розвитку творчих здібностей, підвищує мотивацію та пізнавальну активність студентів, покращує індивідуалізацію, диференціацію та інтенсифікацію процесу навчання, організовує систематичний та достовірний контроль.

Таким чином, поєднуючи інтерактивні методи навчання та контролю, викладач має можливість для свого фахового росту, навчається разом зі студентами. І після кількох старанно підготовлених занять, які тісно пов’язані з сучасними прийомами контролю, він може відчути, як змінилося ставлення студентів, сама атмосфера в групі – і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними методами навчання та контролю знань студентів.

Література:

1.             Майоров А.Н. Теория и практика создания тестов для системы образования. (Как выбирать, создавать и использовать тесты для целей образования) / А.Н. Майоров. – М.: Народное образование, 2001. – 152 с.

2.            Методика обучения иностранным языкам в начальной и средней общеобразовательной школе / [под ред. В.Н. Филатова]. – Ростов-на-Дону, 2004. – С. 314–326.

3.            Ніколаєва С.Ю. Практикум з методики тестування іншомовної лексичної компетенції / С.Ю. Ніколаєва. – М.: ІЗМН, 1996. – 321 с.

4.            Новиков А.П. К вопросу о комплексном подходе при интенсификации обучения иностранным языкам / А.П. Новиков // Методы интенсивного обучения иностранным языкам. – М., 2000. – 186 с.

5.            Рапопорт И.А. Прагматические тесты: сущность, специфика, перспектива. // Иностранные языки в школе. – №2 – 1985. – С. 18 – 24.

6.            Тест як один із засобів контролю навчання іноземної мови [Електронний ресурс] / Л.А. Куликова, Т.І. Харченко // Педагогічні науки (Сучасні методи викладання). – № 5. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_NPN_2009/Pedagogica/46532.doc.htm

7.    Щукін А.Н. Сучасні інтенсивні методи і технології навчання іноземним мовам:         Навчальний посібник. - М.: Філоматіс, 2008. - 188 с.