УЧАСТЬ СУДОВО-МЕДИЧНОГО ЕКСПЕРТА У ЕКСГУМАЦІЇ ТРУПА

Суттєвим елементом підготовки до проведення будь-якої процесуальної дії є встановлення кола її учасників. Від правильного вирішення даного питання значною мірою залежить виконання завдання всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи.

Зазначена обставина повною мірою стосується і такої процесуальної дії, як ексгумація трупа. Її необхідність у кримінальному судочинстві виникає при перевірці та уточненні наявних у справі доказів або одержанні нових доказів, раніше невідомих слідчому. Незважаючи на невизначеність у частині другій статті 192 КПК України (далі – КПК) мети цієї дії, за результатами її проведення забезпечується одержання зразків для експертного дослідження, додатковий чи повторний огляд трупа, пред’явлення його для впізнання, призначення судово-медичної та інших видів експертиз з питань, які як досліджувалися раніше, так і не були предметом попереднього розгляду при експертних дослідженнях. Однак, перепоною для реалізації вказаної мети у практичній діяльності з розслідування злочинів може стати відсутність в КПК, галузевих законах та підзаконних актах чітко визначеного порядку, який регламентував би деякі питання призначення та проведення ексгумації. Така ситуація може призвести до одержання доказів, у допустимості яких виникатимуть ґрунтовні сумніви.

У науковій літературі криміналістичного та судово-медичного спрямування окремі проблеми ексгумації розглядали М.І. Авдєєв, P.C. Бєлкін, С.М. Виноградський, А.П. Загрядська, М.В. Кісін, В.Д. Лупіков, М.І. Морунов, В.М. Овсянніков, М.І. Порубов, В.А. Сафронов, О.Г. Філіппов, А.І. Юрін та інші вчені. Однак маловивченими у юридичній літературі залишається ціла низка питань теоретичної та практичної спрямованості щодо ексгумації трупа. Зокрема, до них віднесені питання складу учасників, форма залучення судово-медичного експерта до участі в ексгумації трупа тощо.

Викладені у своїй сукупності питання обумовлюють актуальність обраної теми статті, метою якої є аналіз участі судово-медичного експерта у ексгумації трупа у кримінальному судочинстві України.

З позицій закону розрізняють обов’язкових та необов’язкових (факультативних) учасників процесуальної дії [1, С.349]. Згідно з частиною другою статті 192 КПК до учасників проведення ексгумації віднесені слідчий, судово-медичний експерт та двоє понятих.

Обов’язковим учасником ексгумації трупа є судово-медичний експерт ‑ особа, яка має статус лікаря. Судово-медичним експертом може бути лише особа високої кваліфікації, яка має навчальну та наукову підготовку і досвід за своєю спеціальністю. Крім того, судово-медичний експерт як суб’єкт кримінально-процесуальної діяльності повинен мати бездоганну репутацію та високі моральні якості, відповідати загальним процесуальним вимогам: бути особою об’єктивною, не зацікавленою в результатах справи. Адже у іншому випадку експерт не може брати участь у провадженні будь-якої процесуальної дії у справі і підлягає відводу [1, С.19].

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом [3]. В даній нормі по суті перераховані ознаки, якиим повинен відповідати судовий експерт: відповідна вища освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, відповідна підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестація та наявність кваліфікації судового експерта з певної спеціальності.

В сфері судової медицини дані вимоги конкретизуються в пункті 1.5 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. № 6 [4]. Згідно з даним пунктом проведення судово-медичної експертизи здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України. Проведення судово-медичних експертиз може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається МОЗ України. Фахівці державних установ судово-медичної експертизи повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат на звання судово-медичного експерта.

Однак, відповідність конкретної особи усім вищеназваним ознакам не означає, що вона буде залучатись до участі у справі в якості судово-медичного експерта. Так, відповідно до пунтку 1.6 вищезазначеної Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, як фахівці судово-медичні експерти можуть залучатися у встановленому законом порядку до участі в початкових та інших слідчих діях: огляду трупів на місці події (знайдення), ексгумації, вилучення зразків та інших.

Таким чином, при відмежуванні понять «судово-медичний експерт» та «спеціаліст в сфері судової медицини» мова йде, перш за все, про відмінність їх кримінально-процесуального статусу.

Заслуговує на увагу також питання  про форму залучення суддово-медичного експерта до участі у проведенні ексгумації трупа. Як свідчать результати проведеного нами анкетування, у якому брали учсть 318 слідчих з різних регіонів України,  у практичній діяльності з розслідування злочинів дане питання вирішується неоднозначно. Відповідь на це питання у КПК, галузевих законах, відомчих наказах та інструкціях МВС чи Міністерства охорони здоров’я України відсутня. Більшість респондентів ‑ 135 осіб (42,45%) вважають, що з цією метою слідчому необхідно направити письмовий запит до бюро судово-медичних експертиз щодо виклику будь-якого судово-медичного експерта із зазначенням конкретного чаcу та місця проведення ексгумації.

На думку 124 осіб (38,99%), в такій ситуації слідчому варто направити керівникові бюро судово-медичних експертиз не запит, як у попередньому випадку, а копію постанови про проведення ексгумації з метою визначення ним експерта для участі у проведенні ексгумації.

Як вважають 13 осіб (4,09%) цілком достатньо усного запрошення експерта, у тому числі по телефону, через його керівника. 12 осіб (3,77%) переконані, що у подібній ситуації може застосовуватися особисте усне запрошення конкретного експерта, у тому числі по телефону.

Тож можемо зробити висновок, що єдиний порядок виклику судово-медичного експерта для участі у проведенні ексгумації відсутній і це викликає неоднозначне розуміння у практичних працівників їх дій у випадку необхідності запрошення обов’язкових учасників проведення зазначеної процесуальної дії.

Під час ексгумації трупа експерт спостерігає за розкопуванням могили, надає поради по дбайливій розкопці та вийманню труни чи останків, консультації щодо правильного виймання трупа, похованого без труни (згідно з національним чи релігійним обрядом) [5, c.37], бере участь у складанні протоколу ексгумації, відзначаючи, якщо труна зруйнована, які частини тіла притиснуті і чим, зруйновані комахами, рослинами, грибками, гниттям; бере участь у вивченні і описанні труни, вилученні її частин, а також зразків ґрунту для токсикологічного дослідження, допомагає в описанні і вилученні трупної фауни, досліджує одяг, проводить детальний зовнішній огляд трупа, дає поради по дбайливому транспортуванню трупа в мор[6, c. 1174].

Таким чином, участь судово-медичного експерта в ексгумації трупа, на нашу думку, слід визнати обов’язковою.

Література:

1. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие / А.Р. Белкин. – М.: НОРМА, 2000. – С.349.
2. Авдеев М.И. Судебная медицина: Учебник для юридических институтов и юридических факультетов университетов / М.И. Авдеев. – [изд. 5-е, перераб. и доп.] – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1960. – С.19.
3. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року N 4038-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 28. - Ст.10.
4. Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. N 6 // Судові експертизи в Україні Збірник нормативних актів / За ред. А.В. Довбня. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – п. 1.5.
5. Стахівський С.М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів: Науково-практичний посібник / С.М. Стахівський.- К.: Атіка, 2009. –  С.37.
6. Тагаев Н.Н. Судебная медицина / Под общей редакцией А.М. Бандурки. – Харьков: Факт, 2003. – С. 1174