МЕДИКО-ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПАЛІНОІНДИКАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Паліноіндикаціяналежить до сучасних методів фітоіндикації стану природних та антропогенно змінених екосистем за участю деревних чи трав’янистих форм рослинності на основі аналізу якісних показників пилкових зерен. Як складова інтегрального контролю, паліноіндикація доцільна при виявленні стану промислового, урбанізованого, рекреаційного чи природного середовища.

Паліоіндикаційний метод оцінки якості навколишнього середовища включає в себе два взаємодоповнюючі аспекти – екологічний та медичний. Досліджуючи морфологічні зміни пилку, ми виявляємо тератоморфні зерна, відсотковий вміст яких використовуємо для контролю за генеративною сферою рослин. Дані досліджень дають нам змогу оцінити екологічну ситуацію з великою достовірністю, оскільки пилкові зерна найчутливіше реагують на зміни концентрацій забруднюючих речовин.

З медичного боку такі дослідження є важливими для прогнозування та вчасного попередження сезонних алергій – полінозів, кількість хворих на які з кожним роком зростає на 3-4%. Виявлення основних рослин-алергенів, дає нам змогу розробити цілеспрямовані заходи боротьби з ними.

Алергічне захворювання, викликане пилком рослин, називається полінозом. Воно характеризується гострими запальними процесами слизових оболонок, переважно дихальних шляхів та очей. Число людей, страждаючих на це захворювання з кожним роком зростає. Діагностика може тривати декілька років, за які поліноз може трансформуватися в більш тяжкі захворювання.

В 60-70-хх роках ХХ ст. стало відомо, що пилок лише невеликої кількості рослин може викликати поліноз, але озеленення урбанізованих територій, де проживає значна кількість населення, підвищує ризик контакту між такими рослинами та людьми, схильними до полінозів [1]. Крім того, в у міському атмосферному повітрі міститься велика кількість полютантів. Забруднені пилкові зерна індукують цитотоксичні реакції, підвищуючи чутливість слизових оболонок носової порожнини та бронхів. Також, в забрудненому повітря тривалість життя пилку підвищується, що робить його ще більш небезпечним для населення [6].

Сформоване пилкове зерно є чоловічим гаметофітом насінної рослини. Щоб викликати поліноз, пилок повинен:

а) належати анемофільним рослинам, які утворюють велику кількість пилку;

б) у випадку, якщо він не належить анемофільним рослин, він повинен продукуватися у достатньо великих кількостях, які можуть викликати підвищену чутливість організму: для розвитку захворювання людина повинна вдихнути не менше 500 пилкових зерен, тобто концентрація пилку повинна бути не менше 25 зерен на 1 м³ повітря;

в) бути летким та мати діаметр не більше 35 мкм: занадто великі пилкові зерна не здатні проникати в дихальні шляхи людини;

г) належати широко поширеним в зоні рослинам;

д) мати виражені алергічні властивості. Свіжий пилок дуже активний: потрапляючи на слизові оболонки організму, пилкове зерно набухає, його оболонка лопається, а вміст виливається і всмоктується в кров та лімфу, викликаючи відповідне подразнення.

Враховуючи те, що полінози викликають близько 700 видів рослин, було запропоновано декілька скорочених схем для виявлення їх за структурою пилкового зерна. Серед них такі ознаки (за Д. Шарпеном): розмір (в мікронах), деталі будови екзини, товщина інтини та інші [1].

Серед злакових трав найбільшу подразнюючу дію мають тимофіївка лучна, вівсяниця лучна, пирій повзучий, тонконіг луговий; серед культурних злакових – пшениця, овес, кукурудза. З бур’янів, які можна зустріти в місті – амброзія (декілька видів), подорожник середній, кропива дводомна. Серед дерев та чагарників алергологи найчастіше виділяють березу бородавчату, вільху сіру, тополю пірамідальну, ясен звичайний та дуб черешчатий [3].

Полінози є класичним прикладом алергічних захворювань, в основі яких лежать переважно хімергічні реакції невідкладного типу. Невідкладного тому, що після повторного контакту організму з алергеном реакція розвивається за декілька хвилин (рідше – година). Хімергічні тому, що реакція алергену та антитіла відбувається в основному в рідинах тіла – крові, лімфі тощо [1].

Важливу роль у розвитку полінозів відіграє спадковість. Алергічні захворювання проявляються атопією, тобто схильністю до синтезу специфічних lgE-антитіл, що зустрічається у 30-40% населення розвинених країн [5]. Одна частина молекули імуноглобуліна Е виконує ефекторну функцію розпізнавання антигенів (ця функція полягає в фіксації на клітинах і базофілах та активації цих клітин при взаємодії антитіл з алергеном).

У хворих, що страждають від полінозу, модифікована регуляція синтезу lgE. Вибіркова здатність lgE фіксуватися на клітинах сполучної тканини (мастоцити, лаброцити) пояснюється присутність в мембрані цих клітин рецепторів для цього імуноглобуліну.

Взаємодія алергена з lgE на поверхні клітини веде до активації внутрішньоклітинних ферментів, до підвищення проникності клітинної мембрани для іонів кальцію, що призводить до дегрануляції гістаміна з клітин сполучної тканини. Внаслідок підвищення їх проникності виникає набряк слизових оболонок, підвищується виділення секрету з очей та носа (також змінюється склад цього секрету). Гістамін подразнює також чутливі нервові закінчення слизової оболонки носа та викликає свербіж. Даний ефект розвивається всього за декілька хвилин [4]

В результаті проведення популяційних, сімейних та близнюкових досліджень по відбору найбільш вірогідної моделі успадкування, було зроблено висновок, що алергічні захворювання мають полігенний тип спадковості. На вірність цієї гіпотези вказують такі факти: невідповідність розподілу хворих законам Менделя; висока частота в різних популяціях; клінічний поліморфізм; вікові та статеві розбіжності в популяції та ін. [5].

Вдихання хімічних речовин, сильно запиленого та загазованого повітря, можуть порушувати бар’єрні властивості слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, тим самим полегшуючи надходження алергенів до організму. Часті запальні процеси органів дихання також значно знижують захисні властивості організму. У хворих на полінози, і в тих, у кого виявлено схильність до них, виявлено зміни верхніх дихальних шляхів, які сприяють потраплянню пилку на слизові оболонки і далі – в кров.

У здорової людини навіть висока концентрація пилку не буде викликати алергію. Це пов’язано з тим, що в носовому секреті міститься особлива речовина білкового походження, що гальмує активність фактора проникності пилку.

Ще однією особливістю полінозів є те, що серед хворих переважна більшість працівники розумової діяльності, проживаючі в місті (міські жителі складають більше 85% хворих). Цьому сприяють такі фактори, як загальне забруднення атмосфери промисловим викидами, хімічними аоерганами та ін., які виснажують захисні властивості організму.

Найхарактернішою ознакою пилкової алергії є строга циклічність: загострення, що настає під час цвітіння рослин, змінюється на довготривалу ремісію, коли припиняється дія алергенного фактору. Щороку клінічні симптоми можуть виявлятися в одні й ті ж місяці і навіть дні, за винятком дуже жаркої чи холодної погоди, коли період цвітіння рослин порушується. Під час ремісії (якщо немає вторинної інфекції чи інших алергенів) хворі не виявляють скарг [1].

Найпоширенішим клінічним проявом полінозу є ринокон’юктивальний синдром (зустрічається у 50-90% хворих). Симптоматика захворювання виникає раптово, в суху, вітряну погоду, більш виражена вранці, коли квітують рослини. Ринокон’юктивіт починається гостро - ріжучий біль в очах, боязнь світла, свербіж повік та кінчика носа, куточків очей, слізоточивість, часте чхання; ринорея з виділеннями прозорого, а потім жовтого кольору (через приєднання інфекцій).

Кон’юктивіт може супроводжуватися ерозіями роговиці та кератитом, а пилкова ринорея – змінюватися періодами повного закладення, утруднення носового дихання внаслідок розвитку риносинусита (гайморита, фронтита).

У хворого розпухає ніс, пересихають та тріскаються губи; його турбує свербіж в порожнині носоглотки, сухий кашель.

Тяжким клінічним проявом полінозу є пилкова бронхіальна астма, яка починається з елементів прихованого бронхоспазму, який виникає на фоні ринокон’юктивального синдрому. Хворого починають турбувати приступи сухого кашлю, з утрудненим видиханням. При фізичних обстеженнях в легенях реєструються сухі, розсіяни хрипи, що розглядають як стадію перед астми. З прогресуванням алергічного процесу розвивається бронхіальна астма різної ступені тяжкосості, навіть гострої, важної форми.

Окрім респіраторних форм, поліноз може проявлятися враженням шкіри та підшкірної основи: кропивниця, набряк Квінке, контактний атопічний дерматит, екзема.

Як при шкірних, так і при респіраторних формах у хворих спостерігається пилковий синдром: головний біль, апатія, анорексія, зміни настрою, субфертильна температура, порушення сну, пітливість [5].

Основними профілактичними заходами полінозів є: елімінація алергену, своєчасне виявлення чутливості алергічною діагностикою та проведення курсів передсезонної специфічної имунотерапії пилковими алергени під наглядом лікаря-алерголога [4]. Хворим на полінози слід приділяти увагу загальному стану здоров’я, особливо верхній дихальним шляхами, берегтися гострих респіраторних захворювань. Велику роль у профілактиці алергічних захворювань відіграє правильне фізичне виховання та загартовування організму [1].

Важливим профілактичним засобом є знищення головних та найбільш небезпечних джерел пилку – різних бур’янів (полин, амброзія) в межах міста. Навіть це значно знижує концентрацію пилку в повітрі.

В якості заходів, які полегшують перебіг пилкової бронхіальної астми, рекомендується уникати переохолодження, фізичних перенавантажень, не вживати холодні напої, морозиво; частіше бувати на свіжому повітрі в будь-яку пору року.

Оскільки різні алергени можуть міститися і в пилу жилого приміщення, необхідно створити умови, які б виключили можливість утворення і накопичення пилу, або мінімізувати це. Необхідно позбавитися від м’якої мебелі, килимів, які можуть стати місцем скупчення пилу. Обробка речей пилосом, регулярне вологе прибирання та постійне провітрювання – це основні заході, спрямовані на зменшення накопичення пилу в приміщенні.

Необхідно притримуватися деяких дієтичних обмежень, за винятком тих продуктів, овочем та фруктів, які можуть викликати перехресні алргічні реакції. Протипоказано приймати фітопрепарати (настроянки, відвари, таблетки тощо), особливо в період загострення [4].

Кращими для споживання вважаються продукти, що володіють здатністю змінювати кислотно-лужний показних в лужну сторону (білки, жири та вуглеводи в чистому вигляді – закисляючі продукти, фрукти та овочі – вилуговуючи) [1].

Література:

1. Астафьева Н.Г., Адо В.А., Горячкина Л.А. Растения и аллергия. - Саратов. гос. ун-т. Саратов, 1986. – 335 с.

2. Біологія: Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів: Навчально-методичний посібник. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 656 с.

3. Пухлик Б. М. Поллинозы: что должен знать каждый. // Медична газета «Здоров'я України ХХІ сторіччя». – 2006. - №8 (141). – С. 54-55

4. Романюк Л.И., Гремяков В.А., Житинска А.Л. Фармакотерапевтические подходы к лечению поллиноза. // Журнал практичного лікаря. – 2005. - №4. – С. 30-35

5. Горовенко Н.Г. Генетические аспекты развития аллергических заболеваний. // DOCTOR. Журнал для практикующих врачей. – 2003. - №6. – С. 29-30

6. Алешина Р.М. Пыльцевая аллергия: клинико-аллерголоическая диагностика и специфическая иммунотерапия. // Журнал «Клиническая иммунология. Аллергология. Инфектология». – 2006. - №3. – С. 34-37

Науковий керівник:

старший викладач, Корнелюк Надія Миколаївна