Економіка МІСТА ЧеркасИ в 60-80 роках ХХ століття: регіональні особливості

7 січня 1954 р. була утворена Черкаська область. Черкаси стали обласним центром. Перед містом відкрилися великі перспективи подальшого швидкого економічного і соціального розвитку.

Промисловість Черкас у перший рік від утворення області виконала планові завдання на 101,2%, було вироблено продукції на суму 732422 тис. крб., що в порівнянні з 1950 р. складало 190,7%. Цей приріст було досягнуто за рахунок введення в дію 1952 р. рафінадного заводу та підвищення продуктивності праці. Всього працюючих в 1954 р. в Черкасах було 21,7 тис., в тому числі 12 тис. робітників.

В 50-60-і рр. ХХ ст. в місті розгортається широке промислове будівництво. За невеликий період воно перетворюється у великий центр хімічної промисловості України. Цьому сприяло створення місцевої енергетичної бази. В 1960 р. завершилося будівництво Кременчуцької ГЕС, водночас було реконструйовано Черкаську ТЕЦ, її потужність за період 1966-1970 рр зросла в 5,5 раза. В 1964 р. до міста прийшов шебелинський природний газ.

В 1956 р. розгорнулося будівництво заводу хімічного волокна. Спорудження його першої черги завершилося в 1961 р., а другої – через два роки. На початку 1963 р. розпочалося будівництво хімічного комбінату. Через два роки він почав видавати продукцію. Стала до ладу фабрика гігроскопічної вати. В 1965 р. розпочалося будівництво шовкового комбінату, який згодом перетворився на одне з найбільших підприємств легкої промисловості України. Він став до ладу в 1967 р.

В цей час в Черкасах були введені такі новобудови: річковий порт, обласна державна філармонія, новий залізничний вокзал. У 1965 р. запущено в експлуатацію першу тролейбусну лінію.

Економіка Черкас починає розвиватися бурхливими темпами. За період з 1965 р. по 1975 р. стало до ладу багато нових підприємств. Це – завод “Фотоприлад”, завод телеграфної апаратури, завод силікатної цегли, шовковий комбінат, завод деревостружкових плит, асфальтобетонний завод. Були введені нові потужності на хімкомбінаті, заводах хімічного волокна, хімічних реактивів, машинобудівному ім. Г. Петровського та інших. В 1974 р. введено в експлуатацію завод “Строммашина”, який почав випускати різноманітне устаткування для будівельної індустрії. Реорганізовано і збудовано новий корпус трикотажної фабрики.

У промисловості Черкас відбувалися істотні структурні зміни. Фактично завершилося створення хімічної та машинобудівної промисловості. За період від створення області і до початку 80-х рр. ХХ ст. виробництво хімічної продукції зросло у 252, а машинобудівної – майже в 37,6 рази.

Промисловий розвиток Черкас – це результат натхненної праці трудящих міста. Разом з тим, ці успіхи були також результатом братської допомоги, яку надали місту практично усі республіки Радянського Союзу. Устаткування й обладнання надходили з Москви і Ленінграда, Уралу й Кузбасу, Середньої Азії і Закавказзя. Широкою є також географія джерел сировини, що перероблялася на підприємствах міста. На ній працювали текстильна, меблева, взуттєва, тютюнова та деякі інші галузі.

В середині 70-х рр. ХХ ст. перед народним господарством СРСР постала проблема переходу до економічних методів господарювання. Це питання було однією із важливих складових успішного розвитку економіки міста. В масштабах країни розроблялась і почала втілюватися в життя господарська реформа, яка передбачала ряд заходів по посиленню економічних стимулів, покращенню планування, по розширенню самостійності підприємств. Кількість показників їх діяльності, що планувалися з центру, зменшилась майже вчетверо. Головним у діяльності кожного підприємства стали обсяг реалізованої продукції та одержаний прибуток, а не загальний розмір виготовленої продукції.

В кінці 60-х рр. ХХ ст. за новою системою планування і економічного стимулювання працювали чотири п’ятих підприємств міста. Високих виробничих показників в нових умовах досягли колективи заводів хімічного волокна і “Фотоприлад”, трикотажної і тютюнової фабрики, фабрики гігровати та художніх виробів ім. Л. Українки тощо.

В 60-80 рр. ХХ ст. в місті виросла велика плеяда талановитих керівників виробництва, здатних домагатися визначних успіхів і робити вагомий внесок в скарбницю народного добра. Це – М. Остапенко, Б. Райков, Г. Вербицька, О. Курбанов, І. Грицков, Ю. Хорощанський, В. Кущенко, Р. Печалов, Н. Палагута, В. Бихов, В. Приходько, Ю. Турчаненко, В. Сагун, О. Луговський, О. Хвиль, Р. Подимська, М. Горбул та багато інших.

Разом з тим, слід зауважити, що реформа була непослідовною, тому не слід перебільшувати її ефективність. Збереглися і централізм в економіці з його жорстким плануванням згори, адміністративно-командними методами управління, тотальним пануванням державної власності. Ряд ідей, які були висунуті паралельно з реформою, не були і не могли бути реалізовані: інтенсифікація виробництва, перехід на госпрозрахунок, органічне поєднання науково-технічного прогресу з “перевагами соціалізму“.

Вже з 1975 р. промисловість Черкас зростала в основному за рахунок введення нових потужностей. Характерним стало невиконання планових завдань. Темпи зростання продуктивності праці по місту були нижчими від запланованих. Низькою залишалася якість продукції.

Слід відзначити певні зрушення в добробуті мешканців міста, які відбулися в 60-80-і рр. ХХ ст. Крім значного житлового будівництва та розвитку транспорту достатньо уваги приділялося виробництву товарів народного споживання. Було додатково налагоджено виробництво шовкових тканин, пластмасових виробів, меблів, гігроскопічної вати, тютюнових, макаронних, кондитерських виробів тощо. Хоч якість, асортимент, а інколи і кількість товарів народного споживання були недостатніми, все ж добробут мешканців міста відносно попередніх років значно покращився.

На початку 80-х рр. темпи економічного зростання СРСР знизились до рівня, що фактично означав стагнацію, застій. В суспільстві глибоко вкоренився суто адміністративний погляд на економічні проблеми, перевага віддавалася тиску, закликам, вказівкам, якими важко домогтись необхідних зрушень на краще в господарській діяльності. Характерні для економіки того часу такі пороки, як існування відстаючих, нерентабельних виробництв, простої, перевитрати сировини, штурмовщина, брак та інші, приховувалися, маскувалися за цифровими показниками виконання планів.

Оцінюючи стан економіки Черкас в застійний період, слід бачити не тільки дійсно високі темпи зростання промисловості, капітального будівництва, транспорту, а й звертати увагу на ціну цього піднесення та невикористані можливості. В 1981-1985 рр. не було досягнуто планових темпів росту продуктивності праці і завдань по впровадженню нової техніки і технології. Були зірвані також зобов’язання по поставці сировини, матеріалів і готової продукції. Ряд промислових підприємств та будівельних організацій не досягли намічених рубежів. Нові потужності в об’єднанні “Азот”, на домобудівному комбінаті, на заводі спеціального технологічного обладнання не давали завжди необхідної віддачі.

“Перебудова,” яка була проголошена в середині 80-х рр., істотних змін в економіці країни на краще не зробила. Добитися ефективності виробництва за рахунок реконструкції і технічного переозброєння, підвищення фондовіддачі, посилення контролю і економії, інтенсифікації виробництва не вдалося. Це стосується як країни в цілому, так і Черкас зокрема.

Ініціатори “перебудови“ хотіли модернізувати радянську систему, але не знали, як це зробити. Факти доводять, що реформатори від самого початку не ставили своїм завданням знищення тоталітарного ладу. Слабкість системи бездарність керівництва призвели до її повного краху.

24 серпня 1991 р. Україна стала незалежною державою. Акт проголошення її незалежності на референдумі, який відбувся 1 грудня того ж року, підтримали 96% виборців, які взяли участь у голосуванні (брало участь в виборах 90,12 % спискового складу). Склалася нова ситуація, в тому числі і в економіці. В перші роки незалежності на неї деструктивно вплинула економічна криза, яка охопила Україну після руйнування загальносоюзного народногосподарського комплексу, розриву традиційних економічних зв’язків з іншими районами колишнього СРСР.

Література:

1. Бушин М.І. Азот // Енциклопедія сучасної України. Том 1. – К., 2001. – С. 227–228.

2. Віргуш Н. Ми вистояли в цьому столітті - і переможемо в наступному // Черкаський край. – 1999. – 1 вересня.

3. Віргуш Н. “Хімволокно” — це визнана світом якість, яка, на жаль, поки що нам не потрібна // Черкаський край. – 1999. – 22 вересня.

4. Віргуш Н. Чи відновить ЧШК свій “шовковий шлях” до стабільності і розвитку // Черкаський край. – 13 листопада 1999.

5. Віргуш Н. “УКРП’ЄЗО”: від відродження до стабільності // Черкаський край. – 2000. - 26 квітня.

6. Віргуш Н. ВАТ “Темп” – крок у нове тисячоліття // Черкаський край. - 2001. - 18 липня.

7. Экономическая география. Межведомственный научный сборник. Выпуск “Черкасская область”. – К., 1971.

8. Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. - К., 1972.

9. Кирей В. На “Роторі” тихо і холодно // Черкаський край. – 2000. – 4 лютого.

10. Материалы к отчетному докладу о деятельности партийной организации за 1980 – 1983 гг. – Черкассы, 1983.

11. Нариси історії Черкаської обласної партійної організації / Ред. кол.: Г.В. Суховершко (керівник) та ін. – Дніпропетровськ: Промінь, 1981. – С. 221.

12. Політов Є. Черкаському “Азоту” - 35 років // Ділова Черкащина. – 2000. - 17 березня.

13. Развитие народного хозяйства Черкасской области. Справочные материалы делегату XV конференции. – Черкассы, 1984.

14. Федотов М. Черкаський завод хімреактивів незабаром стане рентабельним // Нова доба. – 18 вересня 2001.

15. Чекаленко І. Азот – це життя // Місто. – 2000. - 16 березня.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор, професор кафедри іноземних мов та гуманітарних наук Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Чубіна Тетяна Дмитрівна.