ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Електронну комерцію можна розглядати як одну із сучасних форм організації і здійснення господарської діяльності. Важливою рисою цієї форми діяльності є використання загальнодоступних інформаційних систем та комп’ютерних мереж, об’єднаних Інтернетом. Електронна комерція має ряд переваг в економічному відношенні, але в Україні вона ще не одержала достатнього розвитку [1]. Актуальним питанням є дослідження електронної комерції в зовнішньоекономічній діяльності.

В Україні вже прийняті Закони «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис». Однак для досягнення цілей міжнародної інтеграції цього недостатньо. Електронна комерція на сучасному етапі вимагає особливої правової стратегії, яка б сприяла розвитку глобального та відкритого ринку [2, c. 69]. У зв’язку з цим в Україні ведеться активна законотворча робота: на розгляді Верховної Ради України перебував законопроект «Про електронну комерцію» № 6086 (далі   Проект), який розроблений на базі позитивних положень проектів № 6086, № 6086-2 і 6086-1, а також зауважень та пропозицій Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України до цих проектів. У проекті пропонувалося врегулювати суспільні відносини, що виникають при дистанційному укладенні правочинів (причому на думку управління, на сучасному етапі доцільніше замінити цей термін на термін «договір» з внесенням до проекту відповідних змін) із постачання товарів, виконання робіт, надання послуг тощо із застосуванням електронних інформаційно-комунікаційних засобів і технологій.

Відповідно до ст. 1 Проекту, електронна комерція – це здійснення сторонами правочину дій при укладанні та/або виконанні правочину із постачання електронних товарів, та/або продажу/постачання товарів, виконання робіт, надання послуг та/або здійснення інших дій, спрямованих на отримання прибутку, з використанням електронних повідомлень, якщо в результаті таких дій у сторони виникають зобов’язання майнового характеру [4]. Водночас, розуміння терміну «електронна комерція» Комісією Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) є значно ширшим і включає всі види «комерційної діяльності», що здійснюються шляхом обміну «інформацією, створеною, надісланою, отриманою чи збереженою електронними, оптичними чи схожими засобами, включаючи, але не обмежуючись, електронний обмін даними (EDI), електронну пошту, телеграму, телекс або телефакс» [5].

За допомогою цього інструмента торгові відносини між суб’єктами підприємницької діяльності набувають зовсім нових рис. Їх можна розглядами у двох аспектах. Перший – це можливість суб’єктів-контрагентів максимально прискорити укладення зовнішньоекономічної угоди, водночас в он-лайн режимі узгоджувати різні розділи контракту купівлі-продажу, отримання значних можливостей виходу з інформацією про послуги прямо на світовий ринок за мінімальних капіталовкладень, максимальна диверсифікація каналів збуту товарів та послуг, об'єднання постачальників і покупців в одну систему, максимальне зниження витрат у мікроекономічній зав'язці "попит-пропозиція", ймовірність більш високого рівня обслуговування замовників, можливість у будь-який момент переглянути характер своєї діяльності, проведення широкої рекламної кампанії тощо. Другий аспект є певним віддзеркаленням і полягає у видозмінені загальних понять законодавства, оподаткування, страхування тощо, коли існує реальна можливість існування так званого «віртуального підприємства», коли його діяльність не є оподаткованою через відсутність у країні його чіткого визначення у чинному законодавстві. В таких випадках можливе виникнення розбіжностей між контрагентами у банківських розрахунках, у чіткому дотриманні всіх розділів угоди. Також з’являється велике поле для шахрайства і недовіри до неперевірених суб’єктів підприємницької діяльності

  Беручи до уваги названі позитивні та ймовірні негативні риси, існує потужна перспектива розвитку міжнародної електронної комерції, функціонування якої за певний час вже окреслило певний ряд проблем та питань, які підлягають вирішенню шляхом узгодження законодавства, прийняття спільних міжнародних правил які стосуються електронної комерції, розробка спеціального програмного забезпечення тощо [6]. 

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – ЗУ «Про ЗЕД») зовнішньоекономічний договір укладається суб’єктом ЗЕД у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом [3].

Таке положення вступає в деяке протиріччя з нормами ЦК й ГК України. Так, можливість використання електронного документа надається п. 3 ст. 207 ЦК України, де зазначено, що сторони можуть використовувати при укладанні угод електронно-цифровий підпис або інші аналоги власноручного підпису у випадках, передбачених законом або договором сторін. ГК України також припускає використання електронної форми договорів. У п. 7 ст. 179 ГК України закріплено, що «господарські договори укладаються відповідно до правил, встановлених ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів». Особливості зовнішньоекономічних договорів суб’єктів господарювання зазначені в ч. 2 ст. 382 ГК України, де вказується, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або діючим міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України. Таким чином, склалася ситуація, коли теоретично відповідно до положень ГК і ЦК України можна використовувати електронну форму зовнішньоекономічних контрактів, однак на практиці це вкрай важко внаслідок твердої вимоги письмової форми контрактів, що міститься в нормах ЗУ «Про ЗЕД» [2, c. 70].

Тому виникає питання, як можна визнати юридичну чинність за контрактами ЗЕД, що укладаються в електронній формі? У літературі існує думка, що розвиток вітчизняної нормативно-правової бази у сфері регулювання використання електронної форми договору в ЗЕД може йти як шляхом розвитку спеціального законодавства, так і шляхом інкорпорування в національне законо-давство багатосторонніх і двосторонніх публічних міжнародних договорів [7, с. 17]. Крім цього, сторони ЗЕД можуть використовувати електронні документи на підставі договірного підходу.

Конвенція ООН про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах [8], прийнята 23 листопада 2005 р. визначає такий термін як «електронне повідомлення» – будь-яке повідомлення (тобто інформація), яке сторони передають за допомогою повідомлень даних при укладанні або виконанні договору. Особливістю електронного повідомлення є те, що інформація у процесі передачі перебуває в динамічному стані. У зв’язку із цим Конвенція встановлює, що вимога письмової форми вважається виконаною шляхом подання електронного повідомлення, якщо інформація, що міститься в ньому, є доступною для її наступного використання. М. Дутов вказує на відсутність в українському законодавстві поняття «електронне повідомлення», що ставить національних суб’єктів зовнішньоекономічних відносин у невигідне становище в порівнянні з іноземними суб’єктами, позбавляючи їх можливості використовувати різні засоби створення, передачі, зберігання договорів в електронній формі («за допомогою електронних, оптичних або аналогічних засобів») [2, c. 72].

Таким чином слід прийняти Закон України «Про електронну комерцію» в якому визначити також засади укладання зовнішньоекономічних договорів в електронному вигляді, відповідно внести зміни в ГК України та ЗУ «Про ЗЕД».

Література:

1. Дутов М.М. Правове забезпечення розвитку електронної комерції: автореф. дис… к.ю.н. за спец. «12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право». Донецьк – 2003. – 20 с.

2. Дутов М.М. Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності // Вісник ІЕПД НАН України. – 2010.   № 1. – С. 69-74.

3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

4. Проект Закону України «Про електронну комерцію» (реєстр. № 6086 від 18.02.10), поданий народним депутатом Ю.В. Полунєєвим http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=37033

5. Комплексне порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України acquis communautaire у сфері електронної торгівлі (e-commerce) www.minjust.gov.ua/file/23500

6. Розвиток міжнародної електронної комерції. Погляд у ретроспективу. http://e-commerce2000.blogspot.com/2013/03/blog-post_4046.html

7. . Корнев Г. Жаркая осень для электронной торговли / Г. Корнев, А. Филатов // Юридическая практика. – 2005. – № 44. – 1 ноября

8. Конвенция Организации Объединенных Наций об использовании электронных сообщений в международных договорах : Принята резолюцией 60/21 Генеральной Ассамблеи от 23.11.2005 г. – Режим доступу : www.nau.ua

Науковий керівник: ас. Гриценко Г.Г.