ЗАХИСТ НАЦІОНАЛЬНОГО ТОВАРОВИРОБНИКА ЗА УЧАСТІ УКРАЇНИ В СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) (World Trade Organization, WTO) — це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 159 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торгівельний обіг товарів та послуг. У зв’язку із вступом України в СОТ важливим є питання захисту українських товаровиробників.

Дослідженням цієї проблеми було присвячено праці Н. Дятленко, Л. Батченко, С.Науменко, О. Слободян, та ін.

Головною метою створення CОТ є поступове зниження рівня протекціонізму у торговельних відносинах країн членів, зниження митних тарифів, формування системи торговельних відносин, яка б дала змогу уникати торговельних конфліктів. Проте політика протекціонізму як здійснювалася, так і здійснюється всіма країнами світу. Історичний досвід переконує в необхідності застосування державами інструментів протекціонізму, допоки їм не вдасться досягти лідируючих позицій у міжнародній торгівлі. Так, свого часу її схвалювали і Великобританія (до середини XIX ст.), і США (до початку XX ст.) та ін. провідні на сьогодні країни світу. До політики вільної торгівлі країни частково переходять лише тоді, коли здобувають значні конкурентні переваги на світових ринках [1, с. 14].

5 лютого 2008 року було затверджено кінцевий формат угоди про вільну торгівлю і можна вважати, що Україна теоретично приєдналася до СОТ. Офіційним членом СОТ Україна стала 16 травня 2008 р (через 30 днів після ратифікації Протоколу про вступ). Проте це не означає миттєвого відкриття українських ринків товарів і послуг для міжнародного ринку. Реформи, потрібні для глибшої інтеграції до світової економіки, ще не повністю завершено, оскільки членів СОТ цікавить взаємозв’язок між прийнятими Україною документами і механізмами їх реалізації. Саме це і є головним викликом для українського законодавства: не просто ухвалення нових законів, а їх ефективне дотримання, що є ключовим на світовому ринку [3, с.242]. 

Вступ України до СОТ поніс за собою досить значне збільшення конкуренції на українському ринку. У зв’язку з цим одразу ж після вступу стало необхідним захистити національного виробника та підвищити рівень знань про систему захисних заходів серед українських підприємств. Так 10 квітня 2008 року Верховною Радою України за спрощеною процедурою було розглянуто проект та прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту національного товаровиробника від субсидованого, демпінгового та зростаючого імпорту», від 10.04.2008 р. №252-VІ. Ним внесено зміни відразу до трьох законів України: «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну"», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» [6].

Законопроект було розроблено у зв’язку із зауваженнями країн ― членів СОТ щодо необхідності приведення законодавства України у сфері застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів у відповідність до положень Угоди про застосування статті VІ ГАТТ/СОТ, Угоди про субсидії та компенсаційні заходи ГАТТ/СОТ та угоди про захисні заходи ГАТТ/СОТ, які у свою чергу регулюють порядок ініціювання та проведення антидемпінгових, антисубсидійних та спеціальних розслідувань і застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів у межах СОТ . Законом від 10.04.2008 р. № 252- VІ, зокрема було внесено зміни до ст. 10 Закону про захист від демпінгу. Тепер при визначенні шкоди, завданої товаровиробнику, розглядатиметься, чи були ціни на товар, що є об’єктом демпінгового імпорту, не просто нижче цін на подібний товар, а значно їх нижче. Те, чи спричинив демпінговий імпорт зниження цін, а також чи перешкоджав він зростанню цін, тепер оцінюватиметься за критерієм значущості. В цілому, слід зазначити, що вищезазначені дії стали першим кроком щодо захисту національного товаровиробника від загострення конкуренції на внутрішньому ринку. Сьогодні захист вітчизняних товаровиробників в Україні здійснюється відповідно до вище зазначеного законодавства.

Відбулися деякі зміни й у процедурі анти демпінгового розслідування. Так, якщо раніше направлення Міністерством економіки відомим експертам, імпортерам, іншим сторонам анти демпінгового розслідування, яких воно вважає за необхідне залучити до участі в антидемпінговому розслідуванні, або компетентним органам країни експорту опитувальників з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антидемпінгового розслідування, було передбачено як обов’язкову стадію такого розслідування, то тепер направлення відповідного опитувальника названо правом Мінекономіки. Крім того, після внесення змін до Закону про захист від демпінгу за Мінекономіки закріплено право вимагати від зацікавлених сторін надати інформацію та докази, необхідні для проведення антидемпінгового розслідування. Така вимога буде обов’язковою для виконання у строк, установлений Мінекономіки. Із 16.05.2008 р. набула також чинності ст. 36 Закону про захист від демпінгу, яка передбачає, зокрема: якщо національний товаровиробник по дає скаргу щодо наявного демпінгу, Міністерство економіки перед ініціацією антидемпінгової процедури має повідомити про це відповідні компетентні органи зацікавленої країни експорту [2].

У світлі захисту внутрішнього ринку на рівні ЄС прийнято цілу низку відповідних актів, серед яких окремо можна виділити Постанову Ради ЄС № 2641/84. За допомогою цього нового інструмента підприємства ЄС одержали можливість впливати на треті держави у випадку порушення останніми міжнародних торговельних зобов’язань. Крім того, єдине регулювання в рамках ЄС ввозу товару із третіх країн у ЄС забезпечується Загальним регулюванням ввозу товарів (імпорту) (Постанова Ради № 3284/94). Поряд з Основними антидемпінговими директивами в ЄС особливе місце займає система захисту від субвенцій, які можуть надаватися країнами, що не є учасницями ЄС (Постанова Р ади № 2026/97). Незважаючи на те, що членство в СОТ відкриває широкі можливості для держави, виробників і споживачів, як показує практика, далеко не всі потенційні переваги легко можна реалізувати. І заяви про те, що будь-яка країна отримає значні переваги при вступі до СОТ, має економічне спростування. Це можна проаналізувати через призму досвіду Польщі, Румунії, Словаччини, Чехії, Угорщини – членів СОТ з 1995 р, яким членство в цій організації зразу не принесло відчутних переваг.

Як зазначається в юридичній літературі, система захисту внутрішнього ринку України та національного товаровиробника є недосконалою, а у світлі вступу до СОТ взагалі про її наявність майже не доводиться говорити. Зокрема, негативні наслідки вступу до СОТ прогнозувалися Урядом України, що вбачається з тексту розпорядження «Про затвердження плану заходів щодо нейтралізації можливих негативних наслідків у зв’язку зі вступом України до СОТ та забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки» від 12 січня 2006 р. № 10-р. До категорії дестабілізуючих економіку України факторів відноситься: скасування обмежень для громадян і юридичних осіб іноземних держав щодо заснування інформаційних агентств, обмежень обсягу іноземних інвестицій у статутному фонді таких агентств; скасування вимоги про належність до громадянства України для зайняття аудиторською діяльністю; скасування вимоги щодо обов’язкового використання підприємствами-виробниками тютюнової продукції вирощеної і ферментованої в Україні тютюнової сировини; скасування пріоритету вітчизняних виробників у разі проведення тендерів на оснащення об’єктів електроенергетики; збільшення частки іноземного капіталу у статутному фонді телерадіоорганізацій; скасування пільг для вітчизняних виробників [4, с. 66]. 

Визначальними принципами і правилами СОТ для країн-членів, є: надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на недискримінаційній основі; взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження; регулювання торгівлі переважно тарифними методами; відмова від використання кількісних обмежень; прозорість торгової політики; вирішення торгових суперечок шляхом консультацій і переговорів і т.д. Сьогодення СОТ являє собою систему правил світової економіки, що постійно розвивається, тому не можна сказати, що яка-небудь країна постійно повністю відповідає цим правилам. Тому цілком логічно, що після вступу держави у СОТ частина підприємств не витримує конкуренції і така перспектива є природним процесом розвитку будь-якої економіки. У цих умовах держава має піклуватися про ті товари й ринки, що є для неї стратегічно важливими [5, с. 50]. 

Підкреслюючи важливість захисту внутрішнього ринку, перш за все необхідно точно визначити інструментарій такого захисту. Зокрема, вирішити питання: як об'єднати завдання вступу України до СОТ і захисту вітчизняного товаровиробника. Держава має зробити все для того, аби оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, і водночас зменшити потенційні втрати та ризики, що випливають із участі України у цій організації.

Література:

1. Димедет В. В. Перспективи інтеграції національного бізнесу України до Світової торговельної системи в умовах політики подвійних стандартів СОТ. - Київ, 2007. - № 4 (33).

2. Хоцевич О.В. Захист національного товаровиробника у зв’язку зі вступом до СОТ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/68683.doc.htm

3. Слободян О.Н. Економічна оцінка наслідків приєднання України до Світової організації торгівлі // Науковий вісник НЛТУ, 2008, вип. 18.7  С. 241-248

4. Дятленко Н.М. Деякі аспекти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в ЄС (на прикладі Німеччини) // Вісник ІЕПД НАН України. – 2010. – № 1. – С. 65-68.

5. Батченко Л.В., Науменко С.М. Проблеми формування зовнішньоекономічної політики України в контексті членства у СОТ // Культура народов Причерноморья.   № 147.   С. 49-51.

6. Закон України Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту національного товаровиробника від субсидованого, демпінгового та зростаючого імпорту N 252-VI, 10.04.2008, Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1146.27.0

Науковий керівник: д.ю.н., доц. Пашков В.М.