ОКРЕМІ АПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХИСТУ ЕКЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Не зважаючи на конституційне закріплення основних екологічних прав людини в нашій державі, яке безперечно є проявом гуманізації національного законодавства, ефективного відповідного правового механізму їх реалізації і захисту досі не існує. Основою його досконалості та ефективності є теоретичні дослідження у різних галузях права, перед усім екологічного. Основоположні екологічні права відносяться до природних прав людини. Вони невід’ємні, невідчужувані, перебувають у нерозривному взаємозв’язку з правом на життя та правом на здоров’я, тому потребують більш ефективного захисту [4, с. 7].

Серед вітчизняних і російських фахівців, що займалися дослідженням окремих аспектів захисту екологічних прав громадян, необхідно відзначити таких як: Г.В. Анісімова, В.Л. Бредіхіна, М.І. Васильєв, І.І. Каракаш, Н.Р. Кобецька, І.О. Краснова, Л.П. Решетник, Г.О. Третьякова та ін. Але більшість наукових праць присвячені лише окремим специфічним питанням захисту, не враховуючи загальних підходів та теоретичного осмислення.

Захист екологічних прав громадян – це сукупність  юридичних заходів,  що  спрямовані на припинення порушення таких прав, усунення перепон у їх реалізації, відновлення порушених прав [3, c. 56]. Одним зі способів захисту екологічних прав громадян є їх судовий захист. Порядок реалізації права громадян на судовий захист екологічних прав встановлений розділом VІІІ Конституції України [1, Ст. 141] та законом України «Про судоустрій і статус суддів» [2, Ст. 529]. Відповідно до ст. 2,3,5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна провести аналіз порядку реалізації згадуваного права, а саме: громадяни звертаються до суду з проханням визнати, відновити свої порушені екологічні права, компенсувати заподіяну моральну та матеріальну шкоду, присудити виконання обов’язку в натурі чи визнати рішення, дії чи бездіяльність незаконними; вимоги пред’являються до будь-якої особи, яка порушила чи порушує екологічні права громадян, створила або створює перешкоди для реалізації цих прав чи спричинила інші ущемлення екологічних прав; терміни, протягом яких можна звернутися до суду за захистом порушених прав, залежать від того, чи громадянин звертається із позовною заявою чи із скаргою; в Україні діють суди першої інстанції, суди апеляційної інстанції та суди касаційної інстанції; судова влада в Україні реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства відповідно до виду та ступеня тяжкості правопорушення та суб’єктного складу учасників процесу [3, с. 54]. Ці положення є гарантією екологічних прав особи – гарантією їх захищеності та реалізації.

Розглянутий вище приклад реалізації однієї з гарантій – судової – екологічних прав громадян стають зрозумілими деякі їх особливості. По-перше, гарантії – це чітко зафіксовані процедури реалізації громадянами своїх екологічних прав, етапи реалізації, повноваження суб’єктів. По-друге, в усіх наведених процедурах наявна активна поведінка громадян, що дає змогу відмежувати процесуально-правові гарантії екологічних прав громадян від певних видів повноважень органів державної влади з цих питань [5, c. 27].

Окремо слід виділити організаційно-правові гарантії як спосіб захисту екологічних прав громадян, яким теж притаманна визначеність процедури їх реалізації, однак активна роль у цьому випадку належить до компетенції відповідних органів. До проявів таких гарантій можна віднести участь громадськості в питаннях розробки планів, програм і політичних документів, пов’язаних із навколишнім середовищем; участь громадськості в підготовці нормативних актів виконавчої влади і (або) загальнообов’язкових юридичних актів, здійснення громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища [3, c. 71]. На жаль, на сьогодні відсутні нормативно-правові акти, які б закріпили відповідні процедури, тому є необхідність в їх прийнятті.

Також слід відзначити, що порушення екологічних прав завдає шкоди не лише в матеріальному плані, а і в моральному.

Обґрунтованою є думка Л. Решетник, про те, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, варто розглядати як складний соціально-правовий інститут, що за своєю юридичною природою є поєднанням юридичної (цивільно-правової) відповідальності, що наступає у випадку порушення екологічних прав протиправними, винними діяннями (екологічними правопорушеннями), та позитивної (загально-соціальної) відповідальності, яка наступає у випадку заподіяння шкоди природними стихійними, природно-техногенними явищами чи іншими подіями, які не залежать від волі особи, та за своєю юридичною природою є засобами захисту порушених екологічних прав громадян і реалізується шляхом застосування цих засобів [4, c. 6].

Механізм відшкодування шкоди, як моральної, так і матеріальної, в залежності від чинників, які привели до її заподіяння через екологічно небезпечний стан довкілля, може (має) бути таким: шкода, заподіяна правопорушенням, відшкодовуватиметься в порядку юридичної відповідальності шляхом покладення на правопорушника обов’язку її компенсувати; шкоду, заподіяну діяльністю джерела підвищеної екологічної небезпеки найдоцільніше компенсувати через страхове покриття (через екологічне страхування, змістом якого є страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної шкоди у випадку заподіяння шкоди такими джерелами іншим суб’єктам); шкода, заподіяна природними стихійними явищами, повинна відшкодовуватись державою в порядку позитивної відповідальності, що ґрунтується на положеннях статей 3 та 16 Конституції України, та за своєю юридичною природою є засобом захисту екологічних прав громадян (наприклад, компенсація державою збитків, заподіяних жителям Закарпаття стихійним лихом) [5, c. 42].

Таким чином, на нормативному рівні в Україні досить ефективно та надійно гарантовано захист екологічних прав громадян. Хоча, є прогалини в процедурі їх реалізації, що потребує доопрацювання. Адже сьогодні на світовому рівні питання екологічних прав громадян постають занадто гостро, щоб нехтувати ними на законодавчому рівні.

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996  № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 07.07.2010р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010 р. – № 41, /№ 41-42; № 43; № 44-45/. – Ст. 529.

3. Анрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посіб. для юрид. вузів / К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

4. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – Х.: Право / Л.П. Решетник; Нац. Юрид. Акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2005. – 20 с.

5. Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / В.Л. Бредіхіна; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 191 с.