ДО ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ДОПИТУ ТА ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ В РЕЖИМІ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ

В Кримінальному процесуальному кодексі України запроваджена можливість здійснення допиту та пред’явлення для впізнання в режимі відео конференції. Ця законодавча новела є прогресивним інноваційним кроком законодавця. Широке застосування відповідних технологій має суттєво підвищити ефективність кримінального судочинства. Але на практиці запроваджена можливість застосовується нечасто.

Допит — це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть у ньому участь, спрямований на одержання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у провадженні. Мета допиту полягає в одержанні повних показань, що об’єктивно відображають дійсність. Ці показання є джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містяться, — доказами [5, c. 187].

Проведення впізнання у режимі відео конференції регулюється статтею 232 КПК «Проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування». Згідно з положеннями цієї статті допит осіб, впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування можуть бути проведені у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування) у випадках: 1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування; 5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.

Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування приймається слідчим, прокурором. У разі, якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, слідчий суддя може прийняти рішення про його здійснення лише вмотивованою постановою (ухвалою), обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування, в якому дистанційно перебуватиме підозрюваний, не може бути прийняте, якщо він проти цього заперечує.

Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої (розшукової) дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати відповіді осіб, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, передбачені цим Кодексом. Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису. Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо було б упізнати [1]. Про регламентацію такої можливості та необхідності також йдеться у низці міжнародно-правових документів (Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах (20 квітня 1959 р.); Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах (17 березня 1978 р.) (ратифікований Законом Ук­раїни від 16 січня 1998 р.); Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах (8 листопада 2001 р.) та ін.

В контексті застосування відеоконференцзв’язку в кримінальному провадженні слід виділити дві основні проблеми: нормативно-правова та практична. Перша полягає в тому, що в кримінальному процесуальному законодавстві не визначено – які саме технічні засоби можуть використовуватися для проведення дистанційного допиту чи пред’явлення для впізнання, яким чином суддя буде ідентифікувати особу свідка чи іншого учасника процесу, який знаходиться на значній відстані [2, c. 263]. Стосовно другої проблеми можна виокремити такі перешкоди впровадження відеоконференцзв'язку: недостатність організаційної та технологічної культури, не сприйняття користувачами нововведень; необхідність суттєвих інвестицій у обладнання та навчання персоналу на початковому етапі побудови єдиної інформаційної системи органів кримінальної юстиції; складність створення та обслуговування програмного забезпечення, що пов’язане з великою кількістю важко передбачуваних слідчих та судових ситуацій; відсутність загальних стандартів та форматів аудіо- та відеоданих, що використовуються у системі електронного документообігу кримінальної юстиції [3]

Водночас,якщо оцінити ринок сучасних телекомунікаційних послуг, можна пересвідчитися, що на ньому представлена велика кількість найрізноманітніших систем та засобів, які зручні в експлуатації, універсальні у застосуванні, створені на основі загальноприйнятих технічних умов та стандартів та порівняно доступні для придбання. Тому зовсім немає потреби по-новому проходити увесь шлях створення систем телекомунікацій спеціально для правоохоронної системи, слід лише адаптувати певні наявні засоби під неї [3, c. 237].

Відповідно до Перехідних положень КПК України Кабінет Міністрів України зобов’язано у місячний строк з дня опублікування цього Кодексу внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Кодексом, у тому числі з метою забезпечення фінансування: оснащення органів досудового розслідування електронними засобами контролю; створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань; обладнання органів досудового розслідування технічними засобами фіксування кримінального провадження і технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відео конференції [1]. 15 листопада 2012 року прийнято Наказ Державної судової адміністрації України №155 «Про затвердження Інструкції про порядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання (кримінального провадження)» [4]. Стосовно досудового розслідування такий акт ще не прийнятий.

Отже, існує необхідність в прийнятті певної інструкції щодо порядку використання спеціальних технічних засобів для проведення дистанційного досудового розслідування. Запровадження таких засобів потребуватиме значного фінансування та проведення державних закупівель відповідних засобів. Слід також виробити методичні рекомендації щодо ідентифікації учасників процесу при дистанційному досудовому розслідуванні.

Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України N 4651-VI від 13.04.2012. [Електронний ресурс] – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

2. Ширіна С.А. Дистанційний судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані із безпекою дорожнього руху. – Митна справа. – 2011.   № 6 (78частина 2), книга 1. –С. 260-265

3. Мурадов В. Проблеми використання відеоконференцзв’язку на сучасному етапі розвитку техніко-криміналістичного забезпечення судового розгляду кримінальних справ// Право України.  2011.   № 7.  С. 235-240

4. Закон і бізнес №48 (1087) 01.12—07.12.2012 Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/13028-nakaz_dsau_vid_15112012_155_pro_zatverdzhennya_instrukcii_pr.html

5. Криміналістика: Підручник / Кол. авт.: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. / За ред. проф. В. Ю. Шепітька. — 4-е вид., перероб. і доп. — Х.: Право, 2008. — 464 с.

Науковий керівник:

к.ю.н., доцент кафедри правосуддя Полтавського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Ковтуненко Л.П.