СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНІ ТЕХНОЛОГІ ЯК ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ГЛОБАЛЬНИХ СВІТОГЛЯДНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Сучасні інформаційно-комунікативні технології мають значний вплив на свідомість людини через їх всеохоплююче проникнення в життя суспільства. Цей факт актуалізує вивчення глобальних світоглядних трансформацій як наслідок поширення сучасних інформаційно-комунікативних технологій.

Отож актуальність обраної теми обумовлена загальною спрямованістю на дослідження сучасних інформаційно-комунікативних технологій як соціокультурного феномену, їх ролі як посередника між реальністю як такою і тим, як людина її сприймає.

Метою роботи є дослідження сучасних інформаційно-комунікативних технологій як одного з провідних чинників глобальних світоглядних трансформацій.

Сучасні світові суспільно-інтеграційні процеси більшість дослідників називає глобалізаційними. Найвиразнішою рисою цього руху вважають усесвітню комп’ютеризацію міжособистісних взаємин як окремих осіб, так і людства в цілому. Масштаби охоплення людських ресурсів комунікативними сервісами стали дійсно глобальними, про що свідчать аудиторії соціальних мереж, які налічують сотні мільйонів користувачів з усіх країн світу.

Тільки одна мережа Facebook налічує більше 1 мільярда активних відвідувачів, користуються електронною поштою 2,2 млрд. населення, аудиторія Twitter нараховує близько 300 млн. користувачів і не менш популярною є соціальна мережа Вконтакті – тут зареєстровано більше 250 млн. учасників [4]. Загалом кількість користувачів Інтернету складає 3,4 мільярдів, що складає майже 45% населення усього світу [5]. В Україні аудиторія Інтернету становить близько 20 мільйонів осіб. Динаміка цього руху передбачає 100% охоплення людських ресурсів комунікативними сервісами.

Перехід від індустріального до інформаційного суспільства призводить до тотальної зміни форм соціальності, яка визначається комунікативним характером самої соціальної реальності. Внаслідок розвитку інформаційних технологій формуються дві основні моделі розуміння комунікації. Перша – футурологічна. Інформатизація соціального простору ініціює появу нових форм комунікації – електронної комунікації, що призводить до зміни характеру і форм сучасної комунікації. У рамках підходу, який представлений в роботах Даніеля Белла, Маршала Маклюена, Ніла Постмана, комунікація ототожнюється з розвитком комунікативної інфраструктури інформаційного суспільства. Предметом аналізу є зміст комунікації, який визначається механізмами комунікативного простору. Отже, основна проблема дослідження комунікації в рамках даного підходу зводиться до проблеми дослідження механізмів управління комунікацією.

Другий підхід репрезентований німецькими філософами Карлом-Отто Апелем, Юргеном Габермасом та їх послідовниками, які в межах розробленої ними етики дискурсу вирізняють дві форми повсякденної комунікації – комунікативну дію та дискурс. Здатність вести «дискурс», в процесі якого досягається згода та взаєморозуміння учасників дискурсу, відновлюється «вільна від примусу комунікація», має назву «комунікативної компетенції». На їхню думку, саме комунікація є універсальною формою соціальності, яка змінюється в історичному контексті. Ю. Габермас вважає суттєвою засадою теоретичного розуміння соціального життя «продуктивну силу комунікації», що створює соціальну мережу, забезпечує «поступальну раціоналізацію життєвого світу» та втілюється в інституціях демократичної правової держави, якій властива єдина форма примусу – примус кращого аргументу [2].

Сучасні дослідники з комунікації говорять про конвергенцію медіа та мультимедійності – злиття різних медіа на одній платформі, яка об’єднує текст, відео, аудіо та інші види цифрового контенту.

Стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій призвів до народження у сучасному суспільстві поняття «революція соціальних медіа», яке включає в себе наступні напрямки: зростання ролі Інтернет ресурсів в соціальних комунікаціях; збільшення популярності і авторитетності соціальних мереж; швидке зростання віртуального on-line спілкування.

Але стрімке поширення інформаційно-комунікативних технологій породжує й проблематичні питання. Деякі дослідники вважають, що поруч з демократичністю та плюралізмом вони здатні формувати нові форми соціального примусу та прихованої маніпуляції. Зокрема, Ніл Постман зазначав, що приватне життя людей стало більш доступним для маніпуляцій владними інститутами та комерційними структурами [7], а Жан Бодріяр вважає засоби комунікації системою соціального контролю [1].

Зокрема, пошуковий сервіс Google фіксує кожний запит з кожної IP-адреси та зберігає їх довічно. Відеосервіс Youtube збирає інформацію щодо тематики перегляду відеофайлів користувачем. Skype записує і зберігає всі відеорозмови через Інтернет [6].

Існують також спеціальні програми, які без відома користувача можуть включати відеокамеру та мікрофон на його комп’ютері. Більшість Інтернет-сайтів примушують користувача зареєструватися, тобто залишити про себе певну інформацію, яка накопичується та обробляється.

Щодо мобільного зв’язку, то в першу чергу говоримо про систему глобального позиціювання, яка дозволяє в будь-який момент встановити місцезнаходження телефону та його користувача. Найбільш закрита тема — вплив надвисоких частот мобільного зв’язку на мозкову активність людини, на її свідомість та підсвідомість.

Окремою проблемою виступають соціальні мережі, які мають безліч додаткових функцій, таких як групи, новини, можливість додавання фото-, відео- та аудіоматеріалів, нагадування про дні народження друзів тощо. Вони дозволяють завжди перебувати в курсі того, що відбувається як локально, так і глобально. Але на нашу думку, найважливіший недолік соціальних мереж — публікація у вільному доступі особистої інформації про людину. Більшість мереж збирають значно більше приватних даних користувача, ніж фактично необхідно для реєстрації. Тому якщо поставити за мету, через соціальні мережі можна дізнатися про людину та її особисте життя практично все.

Глобальне поширення сучасних інформаційно-комунікативних технологій породило новий особливий тип психологічної залежності – Інтернет-адикцію. Люди настільки зосереджуються на віртуальному житті, що реальне життя для них відходить на другий план. Згідно з дослідженням американських учених, близько 8% користувачів Інтернету вже мають дану патологію, адже використовують його не стільки для роботи або навчання, а для спілкування в соціальних мережах, розваг, on-line ігор, музики та відео.

Так, наприклад, Інтернет для розважальних цілей використовують близько 42% користувачів, для спілкування на форумах, у соціальних мережах – майже 25%, on-line шопінгу – 7%, пошуку різного роду інформації та перегляду Інтернет-преси – 40% і лише 17-ти % користувачам усесвітньої мережі, Інтернет потрібен для роботи чи навчання [3].

У цілому, Інтернет стає головною сферою життя багатьох людей, без якої вони вже не можуть себе уявити. Тим самим, спілкування зі звичайними людьми із реального життя стає для них менш цінним за віртуальне спілкування. Псевдодрузі соціальних мереж заповнюють нестачу або відсутність повноцінного спілкування в реальному житті, що призводить до небажання спілкуватися в реальному світі. Для характеристики цього явища дослідники з комунікації вживають поняття «ескапізм» − тобто втечу від реального життя в світ ілюзій, фантазій та віртуальної комунікації загалом.

Інтенсивне «життя» в соціальних мережах може привести до руйнування сім'ї, непорозуміння у стосунках, не усвідомлення реальних наслідків своїх вчинків. Інтернет-залежність найбільш руйнівною стала для сімейних відносин, оскільки у залежної людини починають з'являтися нові on-line знайомі, а рідних вона не помічає. У США та Європі гостро постала проблема так званих «комп'ютерних вдів» — це дружини тих чоловіків, які з комп'ютером «проживають» в одній кімнаті, дружина з дитиною — в іншій.

Особлива увага фахівців звернена на підліткові групи, оскільки саме в цьому віці психіка не стійка. Інтернет-адикція негативно впливає на успішність підлітків, їх світогляд та соціально-культурний розвиток загалом. Деякі батьки вважають, що чим раніше дитина отримає доступ до комунікативних засобів, тим розумнішою вона буде. В результаті цього, діти стають нездатними до нормального спілкування з однолітками і не знаходять повноцінного контакту з батьками. Вони замкнені в собі, неадекватні, жорстокі. З дітей, що присвячують вільний час агресивній стрілянині типу ігор Counter-Strike непомітно виростають справжні вбивці або самогубці. Тільки у Росії за останні півроку 17 підлітків вчинили самогубство. У посмертних записках батьки знаходили слова «Причину моєї смерті шукайте в Інтернеті». В соціальних мережах утворюються певні угрупування, де можна знайти «брата по розуму» та скоїти самогубство «за компанію».

Отже, залежність Інтернет-сервісів є окремою проблемою. Цю залежність людина не відчуває, доки одержує те, від чого залежить, а при втраті доступу до мережі, відразу виникають депресія, пригнічений настрій, почуття тривоги, страху , що іноді призводять навіть і до самогубства.

Висновки. Сучасні інформаційно-комунікативні технології є визначальним системоутворюючим чинником формування світоглядних орієнтацій як на рівні окремої людини, так і на соціоглобальному рівні. Комунікація виступає, за висловом Габермаса, «продуктивною силою суспільства». Невпинно зростає роль комунікативних процесів не лише в формуванні інституцій демократичної держави, але й в переосмисленні, наповнені новими сучасними сенсами таких людських чеснот як відповідальність, справедливість, довіра та сумління.

Глобальне поширення соціальних мереж формує новий тип комунікації – соціально-мережевий. Однак нові інформаційно-комунікативні технології виробляють нові форми соціального контролю, які дозволяють маніпулювати поведінкою людини.

Суттєву роль в поширенні інформаційно-комунікативних технологій відіграє комерційний чинник, який вимагає прибутковості, що в свою чергу призводить до залучення користувачів у процес споживання розважального контенту. В підсумку це знижує загальний культурний рівень населення на глобальному рівні, відволікає від політичних і соціальних проблем.

Важливою залишається проблема використання інформаційно-комунікативних технологій у гуманітарному напрямку, що має привести до покращення життя окремої людини, до повернення у бік духовності. Однак всеохоплюючі можливості комунікації залучають до її поля все більше комерційних та політичних структур, які розглядають особистість лише як об’єкт прагматичної маніпуляції.

Ми – учасники й свідки не лише нової історичної епохи, але й нової сходинки еволюції людини. Те, що здавалося нам фантастичним завтра, на очах стає неймовірним сьогодні. Майбутнє вже розпочалося із масовим впровадженням сучасних інформаційно-комунікативних технологій у життя кожної людини.

Література:

1. Бодрийар Ж. Реквием по масс-медиа / [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/ Bodr/Rekviem.php

2. Габермас Ю. Залучення іншого. Студії з політичної теорії. – Львів, 2006.

3. Мартинова О.С. Інтернет залежність. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://crk-knteu.kiev.ua/61778-Internet_zavisimost.html

4. Мобильная аудитория Facebook впервые опередила веб-аудиторию / [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://korrespondent.net/business/web/1490080-mobilnaya-auditoriya-facebook-vpervye-operedila-veb-auditoriyu

5. Cisco: в ближайшие четыре года нас ждет четырехкратный рост объема интернет-трафика / [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.cisco.com/web/RU/news/releases/txt/2012/060112a.html

6. Спецслужбы получили доступ к прослушиванию Skype / [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.unian.net/news/558976-spetsslujbyi-poluchili-dostup-k-proslushivaniyu-skype.html

7. Постман Н. Информируемся до смерти / [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://neilpostman.ucoz.ru/publ/1-1-0-37

Науковий керівник:

кандидат філософських наук, доцент Усов Дмитро Володимирович