ПРИЧИНИ КРИЗИ НА МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ.

Для України металургійна галузь дуже важлива, тому що це одна з основних бюджетоутворюючих галузей, які отримують прибутки, а також є головною експортною галуззю, яка забезпечує надходження іноземної валюти в Україну. Світова економічна криза призвела до спаду виробництва у металургійній галузі. У зв'язку із зниженням світових цін, українські металокомбінати більше не можуть конкурувати з китайськими і російськими виробниками. Вже зараз зупинилися 17 з 36 українських доменних печей, і металурги розглядають можливість повної зупинки роботи підприємств.

В останні роки металургійна галузь переживає глибоку кризу, викликану застосовунням застарілих технологій, низьким технічним рівнем, але попри це ця галузь займає велику частку (40%) надходжень від загального експорту. В Україні працюють 16 металургійних комбінатів і заводів. У 2007 році виробництво чавуну склало 35,6 млн. тон, сталі – 42,8 млн. тон, готового прокату – 36,2 млн. тон. За даними комітету Верховної ради з питань промислової і регуляторної політики, частка підприємств гірничо-металургійного комплексу у ВВП – 27%. За даними Держкомстату, об'єм реалізованої продукції металургійної галузі в 2007 році склав 148,28 млрд. грн., а на підприємствах галузі працюють понад 500 тис. людей [3].

Серед сучасних наукових праць та досліджень щодо економічних питань в металургійній сфері великої уваги заслуговують такі: ”Тенденції та перспективи розвитку металургійних підприємств” і „Конкурентоспроможність підприємств металургійної промисловості України” Гончарова О.М., „Чорна металургія України” Войтюк В. Б.

Перша половина 2008 року для української металургії була дуже сприятливою. Індекс обсягів виробництва для металургів за січень-червень 2008 року порівняно з відповідним періодом 2007-го становив 103,3% (за показника для української промисловості загалом 107,5%). Навіть за дев’ять місяців 2008 року, попри ознаки кризових явищ, що проявилися в серпні-вересні, галузь працювала на рівні 99,97% до відповідного періоду 2007 року (показник для промисловості в цілому також знизився до 105,1%) [4].

Але вже в серпні 2008 року під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників (насамперед погіршення зовнішньої та внутрішньої цінової кон’юнктури, різкого зниження попиту на металургійну продукцію практично в усіх основних сегментах) з’явилися ознаки металургійної кризи, які у вересні набули системного характеру. З метою подолання кризи Україна розпочала переговори зі світовими металургійними виробниками про обмеження рівня виробництва та експорту продукції до кінця 2008 року для збалансування попиту і пропозиції. За пропозицією Мінпром­політики питання про "добровільні самообмеження" виробництва й експорту металургійної продукції було окремо обговорено на засіданні Міжурядової українсько-китайської комісії в Пекіні 21-24 жовтня 2008 року. Результатом засідання комісії було те, що наприкінці 2008 року на 20% зменшили виплавку сталі чотири найбільші металургійні корпорації Китаю, котрі спільно володіють потужностями з виплавки понад 100 млн. тон сталі на рік, що майже в тричі перевищує показники діяльності українських металокомбінатів загалом.

Однак попри вжиті заходи, ситуація в галузі продовжувала погіршуватися, що призвело до вимушеної зупинки окремих виробництв. У результаті було значно скорочено випуск основних видів металопродукції – чавуну, сталі, прокату. У листопаді середньодобове виробництво готового прокату становило лише 50,4 тис. тон проти 56 тис. тон у жовтні і 71 тис. тон у вересні 2008 року, тобто продовжувало постійно скорочуватися. Пік кризи припав на листопад минулого року, коли в Україні працювало тільки 18 доменних печей, 20 сталеплавильних агрегатів і 48 прокатних станів [5].

Криза в металургійній галузі викликана подіями не тільки на зовнішньому ринку (світовою економічною кризою), а ще й подіями на внутрішньому ринку: фактичним падінням обсягів будівництва, зниженням попиту на метал, тим, що не було проведено реконструкції металургійних комбінатів і, відповідно, слабкою технічною базою цієї галузі на даний момент. Ці фактори є довготривалими, і криза в металургійній галузі також буде довготривалою.

В умовах, коли різко знижується попит на металопродукцію, залишитися на ринку може лише той, у кого низька ціна. Вартість українського металопрокату на 20-25% вище за російську і китайську, які в окремих видах продукції вже повністю нас витіснили.

Кризові явища зачепили практично всі країни – світових лідерів металургійного виробництва, однак масштаб і наслідки кризи різні. Найбільше занепала металургійна промисловість України (найбільше у світі падіння виробництва в четвертому кварталі 2008 року – 37% порівняно з липнем цього ж року), Туреччини (21%), Росії (15%), Китаю (13,7%), США (13,3%), тобто тих країн, у яких металургія працювала зі значною орієнтацією на експорт. Тоді як, наприклад, японська металургійна промисловість до листопада практично залишалася поза кризою і тільки скорочення випуску автомобілів і зниження попиту на автомобільний лист призвели наприкінці минулого року до зменшення обсягів виробництва плоского прокату. Загалом у світі в листопадовий пік кризи зниження обсягів виробництва порівняно з липнем 2008 року становило 9,1%.

На світовому ринку металу щороку з другої половини липня і, як правило, до вересня спостерігається період спаду активності, котрий частково пояснюється сезонним зниженням попиту в країнах ЄС (відпускний період на металоспоживаючих підприємствах), Південно-Східної Азії (сезон тропічних злив, коли практично припиняється робота в будівництві) і Перської затоки (початок святкування Рамадану і пов’язане з цим зниження виробничої активності). Масштаби цього явища щороку відрізнялися. Але минулого року це сезонно-циклічне явище збіглося у часі з розгортанням світової фінансово-економічної кризи і загальним падінням світової економіки. При цьо­му рецесія, на думку експертів ОЕСР, протриває аж до другого кварталу 2009 року.

Також важливим фактором, який впливає на кризу у металургійній галузі є обмеження іпотечного кредитування. Обмеження іпотечного кредитування, починаючи з ІІ половини 2008 року, спричинило суттєве уповільнення темпів зростання житлового будівництва, що вплинуло на обсяги внутрішнього споживання металу. Враховуючи, що впродовж досить короткого проміжку часу виробники фактично втратили ринки збуту, спостерігалося нарощування залишків готової продукції, що також було стримуючим фактором для розвитку галузі. Після перегляду корпоративних стратегій розвитку та майже повної зупинки виробництва на деяких підприємствах на сьогоднішній день переважно реалізується продукція, яка знаходиться на складах без нарощування обсягів виробництва.

За даними Міжнародної сталеплавильної асоціації, 2008 року було вироблено 1,33 млрд. тон сталі, що на 1,2% менше, аніж 2007 року. До першої десятки країн-виробників за підсумками минулого року ввійшли Китай (502 млн. тон, зростання на 2,6%), Японія (118,7 млн. тон, падіння на 1,2%), США (91,5 млн. тон, падіння на 6,8%), Росія (68,5 млн. тон, падіння на 5,4%), Індія (55,1 млн. тон, зростання на 3,7%), Південна Корея (53,5 млн. тон, зростання на 3,8%), Німеч­чина (45,8 млн. тон, падіння на 5,6%), Україна (37,1 млн. тонн, падіння на 13,4%), Бразилія (33,7 млн. тон, падіння на 0,2%) та Італія (30,5 млн. тон, падіння на 3,4%) [4].

На 2009 рік металургійні підприємства України станом на середину лютого цього року забезпечені замовленнями приблизно на 27 млн. тон сталі, що на 63,08% менше у порівнянні із 2008 роком. Фактичне виробництво сталі за січень 2009 року становило 2,123 млн. тон, тобто середньодобове виробництво було на рівні 68,5 тис. тон. У лютому середньодобове виробництво зросло до 82,3 тис. тон, і в разі збереження цих темпів виплавка сталі в Україні 2009 року дорівнюватиме близько 30 млн. тон, що на 69,6% менше у порівнянні із 2008 роком.

Для подолання кризи в металургії уряду слід прислухатися до вимог металургів, а саме зниження цін на залізничні перевезення, припинення подорожчання електроенергії, скасування 20% надбавки на газ та зміна системи оподаткування. Також основним чинником щодо подолання кризи є реструктиризація галузі, тобто потрібно вводити нові технології і моделі виплавлення, що призведе до зменшення собівартості сталі, а це в свою чергу до зростання її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Основна лінія подальшого розвитку металургійного комплексу – модернізація та реконструкція металургійного устаткування, удосконалення та зміна виробничих відносин в умовах ринку.

Література:

1. Войтюк В. Б. Чорна металургія України/ Монографія – Харків: 2006. – 154с.;
2. Гончарова О.М.  Конкурентоспроможність підприємств металургійної промисловості України // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць / КНУ ім. Т.Шевченка – 2007 – 245с.;
3. Гончарова О.М. Проблеми розвитку металургійних підприємств України в сучасних умовах // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць / КНУ ім. Т.Шевченка – 2008 – 325с.;
4. http://www.ukrstat.gov.ua
5. http://www.me.gov.ua