ВДОСКОНАЛЕННЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЮНИХ ГІРСЬКОЛИЖНИКІВ ВІКОМ 12-15 РОКІВ У ЗМАГАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ

Актуальність теми. Одним із найважливіших резервів підвищення спортивної майстерності у сучасних умовах є оптимізація структури і змісту тренувального процесу на всіх етапах багаторічної підготовки (К. И. Радыгина [5] , Д. Є. Ростовцев [13]). При цьому побудова тренувального процесу юних спортсменів повинна здійснюватись з урахуванням розвитку їх організму, фізичної підготовленості, формування адаптаційних процесів у провідних щодо цього виду спорту функціональних системах. Зростаючий рівень спортивних результатів та жорстка конкуренція на світовій спортивній арені висувають перед спортивною наукою все нові і нові проблеми, вирішення яких мають призвести до головного - підвищення ефективності та надійності тренувального процесу.
Загалом, удосконалення системи підготовки спортсменів проходить за наступними напрямками: збільшення обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень, вдосконалення їх структури (Аросьев Д. А., Полетаева И А., В. А. Семёнов [1], В. М. Вихляев [4]).

Однак, подальше підвищення обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень на сучасному етапі розвитку гірськолижного спорту є не ефективним. Зараз найсильніші гірськолижники світу планують у річному циклі до 300 тренувальних днів у році при 6-8 годинних тренувань у день. Тут добре видно межу, і тому виникає необхідність планування більш ефективних засобів і методів підготовки (Л. Р. Айрапетьянц [2]).

Протягом змагального періоду, з середини грудня до середини квітня) гірськолижники беруть участь в 15 - 20 змаганнях, число стартів досягає 40-60). Подібна щільність тренувальної та змагальної програми часто не дозволяє витримати необхідні терміни відновлення, які обумовлюють проведення подальших тренувань на тлі "недовідновлення", що в результаті призводить до "перетренованості", психічних зривів, травматизму (Д. А. Димитров [10], Д. В. Дражев [11], И. Б. Казиков [12], Семёнов [1]).

У специфіці гірськолижного спорту, визначальним фактором є стан центральної нервової системи, який часто обумовлює досягнення високого спортивного результату. Складні умови спортивної боротьби, швидкість, падіння - створюють велике навантаження на нервову систему юного спортсмена, що в свою чергу висуває високі вимоги до діяльності сенсорно-аналізаторних систем і нервово-м'язового апарату (Алёшин И.А. Уразаев Э. Г. [3], Вихляев В.М. [4], Белкин A.A. [6], Бирюков А.А. [7]). Над проблемою вдосконалення тренувального процесу спорті працювало багато фахівців (Матвеев Л.П. 2001, Платонов В.Н. 2004), але науково обгрунтовані рекомендації щодо їх вирішення у роботах з юними гірськолижниками мають частковий характер. Аналіз спеціальної літератури (Зырянов В.А. 1970, Минеев Г. К. 1979, Салманов Г.Д. [8]) дозволяє стверджувати, що питання індивідуалізації тренувального процесу з урахуванням оптимального рівня фізичної та функціональної підготовленості юних спортсменів - гірськолижників є недостатньо розробленим і потребує подальшого теоретичного та експерементального обгрунтування. Об'єктом є тренувальний процес юних гірськолижників. Предметом дослідження є зміст тренувального процесу на етапі підготовки спортсменів до змагань. Мета дослідження. Визначення ефективності різних методик підготовки юних гірськолижників на основі аналізу динаміки показників функціонального стану у змагальний період.

Методи дослідження.

1. Теоретичний аналіз і узагальнення.

2. Педагогічний експеримент.

3. Соціологічні методи опитування.

4. Методи математичної статистики.

ВИСНОВКИ:

1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури і проведені дослідження свідчать, що у гірськолижному спорті провідними функціональними ланками, що забезпечують прояв основних рухових якостей, є система аналізаторів і нервово-м'язовий апарат спортсменів. Саме вони, в першу чергу, піддаються надмірній втомі під впливом великих спеціалізованих навантажень на етапі безпосередньої передзмагальної підготовки.

2. Перевтома сенсорно-аналізаторних систем і нервово-м'язового апарату спортсменів, є одним з основних лімітуючих чинників, що перешкоджають підвищенню спортивної підготовленості і прояву провідних рухових якостей, і як наслідок цього, знижується стабільність результатів (з 8 до 14% збоїв на трасі на початку і наприкінці підготовки). Тому система лікарсько-педагогічного контролю в гірськолижному спорті повинна включати тести, здатні відобразити функціональний стан зазначених систем.

3. Проведені дослідження показали, що використання різноманітних варіантів безпосередньої передзмагальної підготовки призводить до неоднакової динаміки стану провідних функціональних систем.

4. Застосування загальноприйнятої методики з використанням повторного і контрольного методів тренування призводить до перевтоми, в результаті якого спостерігається негативна динаміка показників функціонального стану ЦНС і м'язового апарату спортсменів. До кінця етапу підготовки у спортсменів спостерігаються яскраво виражені ознаки перевтоми у вказаних функціональних системах (час реакції знизилась на 70-102%, показники міотонометрії - на 30% та ін.).

5. При використанні методики із застосуванням мікроциклів різної спрямованості динаміка досліджуваних показників має менш виражений негативний характер. Негативні зрушення в стані ЦНС і м'язах починають проявлятися в більш пізніше і відображають менш глибоку ступінь втоми. Це сприяє більшому приросту спортивних результатів, підвищенню їхньої стабільності, про що свідчить зменшення відсотка сходів з траси з 7 до 5%.

6. Застосування в передзмагальній підготовці мікроциклів різної спрямованості в поєднанні з комплексом відновлювальних заходів призводить до відносного покращення показників стану ЦНС і м'язевого апарату. У контрольній групі в кінці періоду підготовки всі досліджувані показники знижуються: час простої і складної реакції на світло і звук - на 9-17%, амплітуда між тонусом і розслабленням м'язів-на 25,5%, результати тепінг-тесту-на 8,5% та ін. В експериментальній групі час рекціі покращується на 0,5-4%, результати тепінг-тесту-на 14,5%.

7. При аналізі динаміки показників функціонального стану ЦНС і мязової системи, результатів проходження стандартних трас і контрольних тренувань встановлено: застосування в передзмагальній підготовці мікроциклів різної спрямованості є ефективнішим, ніж використання загальноприйнятої методики, так як в це в більшій мірі призводить до підвищення результатів та їх стабільності, з одночасно меншим негативним впливом на діяльність провідних функціональних систем. Поєднання вказаної методики з комплексом відновлювальних заходів підвищує позитивний ефект.

8. Аналіз специфіки гірськолижного спорту і загальних принципів застосування відновних засобів дозволив встановити:

- комплекс відновлювальних заходів для гірськолижників повинен включати переважно засоби, що спрямовані на відновлення ЦНС, мязового апарату і впливають на психоемоційну сферу спортсмена;

- до основних із зазначених засобів належать водні процедури, кисневі коктейлі, електроміостимуляція, масаж і самомасаж. Додатково можуть застосовуватися паузи саморегуляції, аероіонізація, колірні і звукові впливи.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

На підставі проведених досліджень створюється можливість рекомендувати до практичного використання наступну схему побудови безпосередньої передзмагальної підготовки гірськолижників 12 - 15 років:

1. Тривалість безпосередньої підготовки до змагань повинна становити 14 днів - 2 шестиденних микроцикла і наступними є 4 дні на відновлення. Мікроцикли розглянутого етапу підготовки повинні мати різну спрямованість, що дозволить уникнути монотонії.

2. Перший мікроцикл -"розвиваючий". Його завдання-сприяти розвитку швидкісних можливостей і швидкісної витривалості. Робота ведеться на коротких відрізках трас (30-150 м). Основний акцент-проходження відрізків трас на гранично можливій ​​швидкості, без попереднього перегляду траси. Використовуються траси варіативної крутизни та складності (від 1015 ° до 25-30 °), з різним станом снігового покриву. Темп проходження трас-1 ,5-3 воріт в секунду. Обсяг швидкісної роботи в одному занятті не повинен перевищувати 2500 м, роботи на витривалість-5500-6000 м. Співвідношення сумарних обсягів швидкісної роботи в одному тренуванні, спрямованої на розвиток швидкості, до роботи над спеціальною витривалістю має становити 1:03.

3. В "налаштувальному" мікроциклі доцільно виділити 2 частини. Перша-перехідна (2-3 дні). У ній робота проходить на трасах змагальної довжини, але для підвищення емоційного фону занять для цього проводяться змагання ігрового характеру: на паралельних трасах. Друга половина мікроциклу-"налаштувальна". У ці дні проводяться контрольні тренування. Сумарна кількість контрольних спроб в день не повинна перевищувати 15-20, причому, в одному тренувальному занятті доцільно проводити не більше 10 таких спроб на різних трасах, чергуючи їх з тривалими інтервалами відпочинку. Виходячи зі стану спортсменів вечірнє тренування на лижах можна присвятити довільним спускам і відпрацюванням елементів техніки або замінити його ігровим тренуванням.

4. Для підвищення ефективності тренувального процесу та прискорення процесів відновлення після великих спеціалізованих навантажень доцільно включити в програму підготовки комплекс відновлювальних заходів. Рекомендований комплекс може включати в себе різні види водних процедур, масаж і самомасаж, окігенотерапію, паузи саморегуляції та інші засоби.

Для використання відновлювальних засобів висуваються такі вимоги: а) багатоканальна електроміостимуляція проводиться через 30 хв.-2 год. після тренування, але не пізніше, ніж за 1 год перед наступним тренуванням. Тривалість процедури 15 - 20 хв. б) контрастний душ-температура води 37-45 ° (30-40 сек) і 10-25 ° (15-20 сек), 4-6 чергувань, закінчити теплим, починати з нижчих температур. в) циркулярний душ-температура води 25-36 °, тиск 1-1,5 Ат, тривалість 2-5 хв. г) різноманітні кисневі коктейлі;

5. У процесі передзмагльної підготовки проводиться контроль за станом готовності спортсмена як за об'єктивними показниками (ЧСС, АТ, міотонометрія, реєстрація латентного часу рухової реакції, тест на точність відтворення рухів у просторі, теппінг-тест), так і суб'єктивним (настрій, апетит, сон, бажання тренуватися, залишкова втома та ін.) Він повинен здійснюватися при спільній роботі фахівців лікарсько-фізкультурного диспансеру, тренерів і спортсменів.

Література:

1. Аросьев Д. А., Полетаева И А., Семёнов В.Г. Система формирования специальной готовности спортсмена ( на примере горнолыжного спорта): Метод, указания.- М: НИИ Общей и специальной психологии АПН СССР.- 1979.- 27 с.

2. Айрапетьянц Л. Р. Педагогические основы планирования и контроля соревновательной и тренировочной деятельности: Автореф. дис. канд. пед. наук. /ГЦОЛИФК/.- М., 1991. 25 с.

3. Алёшин И. А., Уразаев Э. Г. и др. Некоторые аспекты повышения работоспособности спортсменов/ЛГезисы докладов научно- практической конференции "Проблемы восстановления и повышения работоспособности спортсменов. М.,1985. - С. 1-5.

4. Вихляев В.М. Комплексный контроль при подготовке спортсменов- горнолыжников к ответственным соревнованиям//

5. Радыгина К.И. Определение психологической подготовленности горнолыжников/УЛыжный спорт: Ежегодник .- М.: Физкультура и спорт, 1980.- Вып. 1.- С.49-51.

6. Белкин A.A. Идеомоторная тренировка в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1983.- 128 с.

7. Бирюков А.А. Средства восстановления работоспособности спортсменов. М.: Физкультура и спорт, 1979.152 с.

8. Салманов Г.Д. Горнолыжный спорт за рубежом. -М.: Физкультура и спорт, 1983.-С. 10-15.

9. Семёнов В.А. О рационализации тренировочных нагрузок при развитии скоростно-силовых качеств у юных горнолыжников в соревновательном периоде//Лыжный спорт: Ежегодник. М.: Физкультура и спорт, 1979.-Вып.1.-С.52-54.
10. Димитров Д. А. Исследование непосредственной пред-соревновательной подготовки спринтеров: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1976.- 27 с.

11. Дражев Д.В. Разработка и экспериментальное исследование специальных упражнений слаломиста и методика их применения: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1959.- 21с.

12. Казиков И.Б. Комплексное применение восстановительных средств в подготовительном периоде юных биатлонистов: Автореф. дие.канд. пед. наук. Малаховка, 1996.-30 с.

13. Ростовцев Д.Е. Подготовка горнолыжника. М.: Физкультура и спорт, 1987.- С. 20-35.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук Клемба Анатолій Олександрович