КИЇВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ ТА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСОРА С. Г. НАВАШИНА (1894-1915 рр.)

Наукова діяльність професора С. Г. Навашина проходила в декілька етапів, кожен із яких характеризувався певною специфікою, що включала в себе напрями наукових досліджень, визнання вченого як на вітчизняному, так і на світовому рівні, появу учнів і послідовників.

Диференціація наукової діяльності вченого на певні етапи дозволить більш повно й об’ємно висвітлити творчий шлях С. Г. Навашина, краще зрозуміти хід думок відомого вченого, його творчі плани і задуми.

Після смерті професора І. Ф. Шмальгаузена 27 червня 1894 р., С. Г. Навашин був призначений виконуючим обов’язки екстраординарного професора кафедри морфології і систематики рослин і директором ботанічного саду Університету Св. Володимира [1, с. 57]. 27 червня 1894 р. імператор на основі подання міністра народної освіти затвердив його на цій посаді [4, арк. 4].

Після успішного публічного захисту дисертації «Об обыкновенной березе и морфологическом значении халазогамии» в Новоросійському університеті, 30 квітня 1895 р. молодий учений отримав ступінь доктора ботаніки [4, арк. 4]. Відповідно до наказу імператора з 4 січня 1896 р. С. Г. Навашин був затверджений на посаді екстраординарного професора, а вже 5 грудня цього ж року був призначений ординарним професором кафедри морфології і систематики рослин [4, арк. 4].

У Київському університеті С. Г. Навашин читав курси «Морфологія і систематика рослин», «Анатомія рослин», керував практичними заняттями з дисципліни «Визначення рослин» і проводив семінари з мікології [12, с. 5]. Професор С.Г. Навашин у своїй викладацькій діяльності використовував нетрадиційні підходи до організації навчального процесу. Вчений критично оцінював ефективність лекцій як основної форми університетського навчання, а надавав перевагу семінарам і лабораторним роботам, де кожен студент був не пасивним слухачем, а активним співрозмовником під час діалогу з викладачем. Окрім цього, така форма організації навчання привчала учня до самостійної розумової роботи, прививала навики дослідника. Ці нововведення були більш ефективними при підготовці фахівців природничого напряму [9, с. 115].

На посаді директора ботанічного саду С. Г. Навашин робив усе можливе для того, щоб цей підрозділ відповідав вимогам часу і сприяв покращенню навчально-наукової діяльності як викладачів, так і студентів. За час роботи професора Київського університету на цій посаді відчутно зросла кількість рослинних колекцій, лабораторія була обладнана відповідними інструментами й пристроями. Позитивним було те, що сам С. Г. Навашин був невтомним дослідником, мікроскопістом, і тому він одразу ж взявся за придбання для лабораторії всього необхідного інвентаря, а особливо мікроскопічної техніки. Ботанічний сад був особливо близький ученому, адже, окрім роботи, С. Г. Навашину довелося в період з 1894 р. по 1900 р. навіть мешкати в ньому [6, с. 73].

У ботанічному саду проводили свої перші наукові дослідження учні і послідовники Сергія Гавриловича: В. В. Фінн, М. В. Цінгер, Я. С. Модилевський, Л. М. Делоне, В. М. Чернояров, В. М. Хитрово, М. С. Навашин та інші [10, с. 14].

Академік С.Г. Навашин піклувався не лише про ботанічний сад, а й про учнів середніх навчальних закладів, які відвідували його. Для цього був створений музей ботанічного саду, складений графік екскурсій по ботанічному саду відвідувачами. Для того, щоб учні середніх навчальних закладів мали змогу відвідувати ботанічний сад, їх директори писали відповідні листи-прохання на ім’я ректора Київського університету. Такі листи надійшли від багатьох середніх навчальних закладів [7, с 228].

За часів керівництва С. Г. Навашина ботанічний сад перетворюється у справжній центр ботанічної науки. До київського професора приїздила значна кількість як вітчизняних, так і зарубіжних науковців з метою перейняти досвід роботи, побачити на власні очі ті препарати, на яких він здійснив наукові відкриття. Серед цих відомих усьому світові науковців варто відмітити М. Трейба, Б. Нємєца, В. Роберта, Я. Лотсі та багатьох інших.

В Університеті Св. Володимира С. Г. Навашин продовжив свої наукові дослідження в галузі ембріології рослин, які він розпочав ще в Росії. У Києві вчений завершив низку досліджень процесу запліднення в однодольних і дводольних рослин. Саме ці дослідження сприяли відкриттю подвійного запліднення в покритонасінних рослин, яке принесло С. Г. Навашину світову славу. Як виявилося згодом, відомі світові авторитети того часу в галузі цитології й ембріології – Е. Страсбургер, Ж. Гіньяр, Е. Саржент, Г. Шахт, В. Гофман, В. М. Арнольді – бачили на своїх препаратах картини подвійного запліднення, але не зрозуміли їхнього великого загальнобіологічного значення [2, с. 76].

Повідомлення про це відкриття С. Г. Навашин зробив на Х з’їзді природознавців і лікарів, який відбувся в Києві наприкінці серпня 1898 р. На цьому з’їзді, на засіданні секції ботаніки, 24 серпня 1898 р. український дослідник уперше доповів про своє знамените відкриття, виголосивши промову: «Новые наблюдения над оплодотвореним у Fritillaria tenella и Lilium martagon». Текст цієї доповіді був опублікований у щоденнику з’їзду [5]. Це було перше друковане повідомлення про подвійне запліднення в зав’язкових.

Після цього вчений публікує коротке повідомлення німецькою мовою в бюлетенях Академії наук і їде у відрядження на о. Яву [11, с. 20]. Обставиною, яка сприяла цій поїздці, було особисте знайомство С. Г. Навашина з професором М. Трейбом, котрий описав явище халазогамії в казуаринових. М. Трейб відвідав С. Г. Навашина в Києві і запросив його в очолюваний ним відомий тропічний ботанічний сад у Бейтензорзі на о. Ява. Кошти на цю поїздку були надані Академією наук [11, с. 20]. Рада університету на своєму засіданні 27 лютого 1898 р. розглянула питання про відрядження професора С. Г. Навашина. Воно було внесене до переліку справ, що потребували особливого обговорення [3, арк. 1]. Було вирішено відрядити вченого у           9-місячну подорож на о. Яву (з 1 жовтня 1898 р. по 1 липня 1899 р.). Це був перший виїзд С. Г. Навашина за кордон, уже в статусі відомого вченого-ботаніка. Власне сама поїздка не принесла йому великого задоволення, однак професор відзначив її важливість у своєму науковому житті.

Аналізуючи київський період життя й наукової діяльності С. Г. Навашина, варто вказати, що з 1902 по 1908 рр. вчений не зробив жодного наукового повідомлення. Це були роки «затишшя» в його науковій кар’єрі. У цей час С. Г. Навашин майже не працював із мікроскопом, а займався справами Київського товариства дослідників природи, будував школу в Святошині, організовував екскурсії в природу з дорослими і дітьми, приділяв увагу полюванню, риболовлі і прогулянкам, певною мірою був причетний до політичного життя країни після революції 1905 р.: був «виборщиком» до Державної Думи, що призвело в подальшому (із наступом реакції) до позбавлення вченого чину дійсного статського радника і чергових орденів [11, с. 23]. У 1908 р. С. Г. Навашин був обраний членом Київського товариства дослідників природи, а протягом 1913-1915 рр. був навіть його головою. Загалом на всіх засіданнях товариства він прочитав 25 доповідей і повідомлень. Це були повідомлення на різну тематику. Значна їх частина була присвячена проблемам цитології та ембріології рослин. Але, разом із тим, С.Г. Навашин інколи доповідав і про наукові здобутки інших видатних учених. Це, зокрема, повідомлення про Ч. Дарвіна, Е.Ф. Руссова, В.І. Бєляєва. Свідченням того, що вчений активно співпрацював зі студентами під час своїх наукових досліджень, є той факт, що на засіданнях товариства він неодноразово робив наукові доповіді від імені студентів [8, с. 136].

Із 1910 р. починається третій (заключний) період наукової діяльності С. Г. Навашина – цитологічний, присвячений в основному вивченню морфології ядра і хромосом (1910-1930 рр.). У цей період учений продовжує вести інтенсивну науково-дослідницьку діяльність. Він, зокрема, публікує статтю про самостійну рухливість чоловічих статевих ядер у деяких покритонасінних рослин і розпочинає серію досліджень у галузі цитології. Так, у 1910 р. С. Г. Навашин визначив у Lilium martagon так звані «зайві хромосоми». Згодом ці хромосоми вивчалися багатьма дослідниками і були названі надкомплектними, додатковими, екстрахромосомами. У 1912 р. С. Г. Навашин у Galtonia candicans відкриває супутники хромосом, які були виявлені ним і в деяких інших рослин. Зазначений факт є третім його великим відкриттям.

Загалом за час своєї науково-педагогічної діяльності в стінах Університету Св. Володимира С. Г. Навашин опублікував 66 наукових праць у галузі ембріології й цитології рослин, що дає підстави говорити про успішний етап у науковому житті цього вченого.

Восени 1913 р. помічник міністра народної освіти у своєму розпорядженні за № 3722 від 31 жовтня 1913 р. призначив С. Г. Навашину за 30-річну вислугу пенсію із Київського Казначейства у розмірі 3000 крб. в рік, починаючи з дня подачі прохання про надання пенсії, тобто з 18 березня 1913 р. [4, арк. 6].

Проаналізувавши матеріали Державного архіву м. Києва, з’ясовуємо, що за час роботи в Київському університеті С. Г. Навашин неодноразово отримував державні нагороди. Зокрема, за відмінну службу Сергій Гаврилович нагороджувався орденом Св. Анни ІІІ ступеня (14 травня 1896 р.), орденом Св. Анни ІІ ступеня (1 січня 1901 р.) і орденом Св. Володимира ІV ступеня         (1 січня 1905 р.) [4, арк. 1].

Отже, київський період життя і наукової діяльності С. Г. Навашина був найдовшим (21 рік) і найбільш продуктивним у науковому аспекті. Саме в Університеті Св. Володимира вчений зробив два з трьох своїх наукових відкриттів, що прославили на весь світ як його ім’я, так і вітчизняну ботанічну науку в цілому. Крім того, у Києві почала формуватися так звана «навашинська» наукова школа, представники якої в майбутньому визначали розвиток ботанічної науки.

ЛІТЕРАТУРА:

1.     Билокинь И. П. Киевский период жизни и деятельности С. Г. Навашина / И. П. Билокинь // Матеріали наукових читань, присвячених 100-річчю відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин професором університету Св. Володимира С. Г. Навашиним, (Київ, 23-24 верес. 1998 р.). – К. : Фітосоціоцентр, 1998. – С. 57-68.

2.     Голда Д. М. С. Г. Навашин – засновник цитогенетичної школи / Д. М. Голда // Матеріали наукових читань, присвячених 100-річчю відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин професором університету Св. Володимира С. Г. Навашиним, (Київ, 23-24 верес. 1998 р.). – К. : Фітосоціоцентр, 1998. – С. 75-77.

3.     Державний архів м. Києва (ДА м. Києва). – Ф. 16. – Оп. 337. – Спр. 37 : О заседаниях Совета Университета, 1898 г., 5 арк.

4.     ДА м. Києва. – Ф. 16. – Оп. 465. – Спр. 4802 : Послужной список заслуженного ординарного профессора Императорского Университета Св. Владимира Сергея Гаврииловича Навашина, 1930 г., 20 арк.

5.     Дневник Х съезда русских естествоиспытателей и врачей / [под ред. Л. Л. Лунда]. – К., 1898. – 198 с.

6.     Капустян В. В. Діяльність С. Г. Навашина як директора ботанічного саду Київського університету / В. В. Капустян // Матеріали наукових читань, присвячених 100-річчю відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин професором університету Св. Володимира С. Г. Навашиним, (Київ, 23-24 верес. 1998 р.). – К. : Фітосоціоцентр, 1998. – С. 72-74.

7.     Кикоть С. М. Ботанічний сад Київського університету в науково-педагогічній діяльності академіка С. Г. Навашина / С. М. Кикоть // Наукові записки з української історії : зб. наук. статей. – Переяслав-Хмельницький, 2008. – Вип. 21. – С. 227-231.

8.     Кикоть С. М. Діяльність С. Г. Навашина у Київському товаристві дослідників природи / С. М. Кикоть // Часопис української історії. – К., 2009. – Вип. 14. – С. 133-138.

9.     Кикоть С. М. Особливості педагогічної діяльності академіка С. Г. Навашина на посаді професора Київського університету Св. Володимира / С. М. Кикоть // Часопис української історії. – К., 2008. – Вип. 10. – С. 112-116.

10.           Навашин С. Г. Сергей Гавриилович Навашин : (автобиография) / С. Г. Навашин // Журнал Русск. бот. о-ва. – 1928. – Т. 18, № 1-2. – С. 7-14.

11.           Транковский Д. А. Академик Сергей Гаврилович Навашин / Д. А. Транковский. – М. : Изд-во МОИП, 1947. – 36 с.

12.           Холодный Н. Г. Чему учил С. Г. Навашин как естествоиспытатель / Н. Г. Холодный // Бюллетень Главного бот. сада. – 1973. – Вып. 89. – С. 5-10.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА:

Кикоть Сергій Миколайович – кандидат історичних наук, викладач кафедри історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».