МОДАЛЬНА КАТЕГОРІЯ НЕВПЕВНЕНОСТІ ЯК ЗАСОБУ СТВОРЕННЯ СЮЖЕТНОЇ ДВОЗНАЧНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ НОВЕЛИ ГЕНРІ ДЖЕЙМСА “ПОВОРОТ ГВИНТА”)

Розвідка присвячена дослідженню модальної категорії невпевненості як засобу створення сюжетної двозначності у новелі американського письменника Генрі Джеймса “Поворот гвинта”. Актуальність розвідки визначається недостатнім вивченням питань, які стосуються мовної категорії модальності невпевненості, засобів її вираження, ролі та місця у структурі англомовних художніх творів. Метою статті є дослідити модальну категорію сумніву як засіб створення сюжетної двозначності у новелі Генрі Джеймса “Поворот гвинта”.

Новела Генрі Джеймса “Поворот гвинта” наскрізь просякнута двозначністю, що виражається на рівні назви (the turn of the screw: пряме значення “поворот гвинта”; переносне значення “випадок, коли хтось більше тисне на когось іншого, щоб щось зробити” [6]), персонажів твору (Гувернантка: намагається захистити та врятувати дітей або, навпаки, знищити їх? Діти: ангели чи демони? Привиди: з добрими чи злими намірами?) та сюжету (привиди є реальними чи існують лише в уяві гувернантки?). Очевидно, що двозначність на змістовому рівні створюється та проявляється на рівні форми, зокрема у вигляді використання письменником набору стилістичних тропів та фігур (наприклад, антитези, хіазму, еліпсису, повтору, апосіопези, порівняння і т.д.), граматичної двозначності (у вигляді займенників), лексичної двозначності (назва твору), модальності (невпевненість та постійні сумніви героїні твору, виражені модальними словами та іншими показниками модальності).

Оповідь у творі ведеться від першої особи, тобто є суб’єктивною, що в свою чергу іноді свідчить про ненадійність наратора, якому читач довіряти, відповідно, не може. Водночас це полегшує процес ототожнення читача з головним персонажем твору. Складається враження, ніби гувернантка ділиться своїми переживаннями з читачами у цій сповіді, отже, сумніви, яких вона зазнає, передаються читачу, а це, на думку Ц. Тодорова [3], і створює умови існування двозначності (невпевненість як з боку персонажів твору, так і з боку читачів). І.Р. Гальперін вважає, що “ставлення читача до персонажів твору – результат співпереживання: …у нього виникає уявлення оціночного характеру, в більшості випадків викликане ставленням самого автора” [1, с. 116]. Якщо читач відчуває сумніви головної героїні, він і сам починає вагатися.

“Ситуація невизначеності – це труднощі у виборі” [2, с. 33]. Вибір є складним як для головної героїні, так і для читачів. Г. Джеймс грається з героями своїх творів та самим читачем, якого Р. Норман називає “новою жертвою” непевності: “Тепер невизначеність є потрійною…: автор не знає, персонажі не знають та читачі не знають” [7, с. 161]. Невпевненість, на думку Ц. Тодорова, є необхідною умовою існування фантастичної літератури; допоки ми сумніваємося у виборі пояснення щодо надприродних створінь, явищ, подій і т.д., ми перебуваємо у цьому жанрі, якщо ж цей вибір зроблено, “…ми покидаємо сферу фантастичного…” [3, с. 25].

Як відомо, категорія модальності виражає суб’єктивне ставлення мовця до дійсності (можливість, необхідність, бажаність, імовірність, сумнів, дозвіл, заборону, здатність виконання певної дії). У тексті модальність полягає у ставленні автора до повідомлення, його точка зору, позиція, ціннісні орієнтації, враження, його індивідуальність. “Категорія модальності виступає як індикатор, який дозволяє виявити особливості стилю, жанру тексту” [2, с. 30]. З цією категорією тісно пов’язане поняття “образ автора”, який в даному тексті є суперечливим та неоднозначним (гувернантка). Використання прийому техніки письма – модальності – свідчить про невпевненість, сумнівність, неточність, а отже – неоднозначність [3, с. 34].

На думку Т.В. Романової, модальне значення визначеності/невизначеності належить до інтелектуальної домінанти, модусу знання та погляду [2, с. 7, с. 31]. Дана семантика “пов’язана з семантикою неясності, з тим, що здається” [2, с. 32]. На думку вченої, “семантика істинності пов’язана з модальністю “того, що здається”, ствердження/заперечення, приблизності, невизначеності, припущення, недостатньої підстави” [2, с. 17]. Серед експліцитних засобів вираження невизначеності виділяють конструкції, в склад яких входять розділові сполучники, модальні слова зі значенням невпевненості, групи, які вказують на приблизну кількість, неозначені займенники, умовні сполучники, лексичні засоби [2, с. 33–35]. Як стверджує Ц. Тодоров, у фантастичному тексті “кожен раз ми бачимо, як фігуральний вираз вводиться формулою модалізації: “неначе”, …“схоже на те”, “точно” [3, с. 70].

Експліцитність вираження авторської модальності простежується у численних прикладах з тексту, які ілюструють роздуми гувернантки щодо дітей та певних подій у маєтку (зокрема, зустріч з привидами), а також її розмови з економкою. Проаналізувавши випадки сумніву та невпевненості у вказаному тексті, ми класифікували їх на шість груп:

1. Використання лексичних засобів з семантикою сумніву (to hesitate, to scruple, to falter, to halt, to doubt, not to be sure, not to know – вагатися, сумніватися; to believe, to suppose, to assume – припускати, вірити, вважати; to remember, to recall – згадувати; to feel, to sense – відчувати; mystery, obscurity – незрозумілість, неясність, таємниця):

(1) “After rising, in town, to meet his appeal, I had at all events a couple of very bad days – found myself doubtful again, felt indeed sure I had made a mistake.” [5, с. 14]; (2) “There had been a moment when I believed I recognized, faint and far, the cry of a child...” [5, с. 16]; (3) “What I felt the next day was, I suppose, nothing that could be fairly called a reaction from the cheer of my arrival…” [5, с. 17]; (4) “I hesitated; then I judged best simply to hand her my letter…” [5, с. 19]; (5) “I had a scruple, but I overcame it.” [5, с. 22]; (6) “I don’t know what there was in this brevity of Mrs Grose’s that struck me as ambiguous.” [5, с. 22]; (7) “I found it simple…to assume that I could deal with a boy...” [5, с. 24]; (8) “It lasted while I just bridled a little with the sense that... It lasted while this visitant, at all events – and there was a touch of the strange freedom, as I remember, in the sign of familiarity of his wearing no hat…” [5, с. 27–28]; (9) “I can’t say how long I turned it over…; I only recall that when I re-entered the house darkness had quite closed in.” [5, с. 28]; (10) “…I somehow measured the importance of what I had seen by my thus finding myself hesitate to mention it.” [5, с. 29]; (11) “…deep obscurity continued to cover the region of the boy’s conduct at school. It had been promptly given me, I have noted, to face that mystery without a pang.” [5, с. 30]; (12) “You do know him?” She faltered but a second. “Quint!” she cried. [5, с. 37]; (13) “They were both here – last year. Then the master went, and Quint was alone.” I followed, but halting a little. “Alone?” …She hung fire so long that I was still more mystified.” [5, с. 37]; (14) “…I was not even sure that, in spite of her exemption, it was she who had the best of the burden.” [5, с. 38]

1. Використання модальних слів (probably, perhaps, may be – мабуть, імовірно, можливо; to seem – здаватися; as if – неначе, ніби):

(15) “…it was probably at the most only a slight oppression…” [5, с. 17–18]; (16) “She gave me a look that I remarked at the moment; then, visibly, with a quick blankness, seemed to try to take it back.” [5, с. 19]; (17) “It may be of, course, above all, that what suddenly broke into this gives the previous time a charm of stillness...” [5, с. 25]; (18) “It was a pleasure at these moments to feel myself tranquil and justified; doubtless, perhaps, also to reflect…” [5, с. 25]; (19) “It was as if, while I took in – what I did take in – all the rest of the scene had been stricken with death.” [5, с. 27]; (20) “It lasted while this visitant …seemed to fix me...” [5, с. 28]; (21) “…the visitor with whom I had been so inexplicably and yet, as it seemed to me, so intimately concerned.” [5, с. 29]; (22) “Perhaps even it would be nearer the truth to say that – without a word – he himself had cleared it up.” [5, с. 30]; (23) “I remember feeling with Miles in especial as if he had had, as it were, no history.” [5, с. 31]; (24) “…it was as if I had been looking at him for years and had known him always.” [5, с. 32]

1. Використання модальних дієслів (could, would, must, might, can):

(25) “The only thing indeed that in this early outlook might have made me shrink again was the clear circumstance of her being so glad to see me.” [5, с. 15]; (26) “…that I could deal with a boy whose education for the world was all on the point of beginning.” [5, с. 24]; (27) “I used to speculate … as to how the rough future (for all futures are rough!) would handle them and might bruise them.” [5, с. 25]; (28) “Agitation, in the interval, certainly had held me and driven me, for I must, in circling about the place, have walked three miles…” [5, с. 28]; (29) “It was not so much yet that I was more nervous than I could bear to be…” [5, с. 29]; (30) “The shock I had suffered must have sharpened all my senses…” [5, с. 29]; (31) “I can’t speak to the purpose today of the duration of these things. That kind of measure must have left me: they couldn’t have lasted as they actually appeared to me to last.” [5, с. 33]; (32) “What was settled between us, accordingly, that night, was that we thought we might bear things together…” [5, с. 38]

1. Використання умовних та розділових сполучників (if; or):

(33) “I was giving pleasure – if he ever thought of it! – to the person to whose pressure I had responded.” [5, с. 25]; (34) “If he had given me such a bold hard stare, that was but a part of his indiscretion.” [5, с. 30]; (35) “If he had been wicked he would have “caught” it, and I should have caught it by the rebound...” [5, с. 31]; (36) “Ah, I haven’t guessed!” she said very simply. “How can I if you don’t imagine?” [5, с. 34]; (37) “But if he isn’t a gentleman – ” “What is he? He’s a horror.” “A horror?” “He’s – God help me if I know what he is!” [5, с. 35]; (38) “There were hours, from day to day – or at least there were moments, snatched even from clear duties – when I had to shut myself up to think.” [5, с. 29]

1. Використання неозначених займенників (anything, something, one):

(39) “…the radiant image of my little girl, the vision of whose angelic beauty had probably more than anything else to do with the restlessness…” [5, с. 16]; (40) “But it was a comfort that there could be no uneasiness in a connexion with anything so beatific as the radiant image of my little girl…” [5, с. 16]; (41) “It may be of, course, above all, that what suddenly broke into this gives the previous time a charm of stillness – that hush in which something gathers or crouches.” [5, с. 25]; (42) “Scarce anything in the whole history seems to me so odd as this fact that my real beginning of fear was one, as I may say, with the instinct of sparing my companion.” [5, с. 29]

1. Використання вставних та звичайних запитань у монолозі:

(43) “…that I could see, in there having been in the house – and for how long, above all? – a person of whom I was in ignorance.” [5, с. 27]; (44) “It was not that I didn’t wait, on this occasion, for more, for I was rooted as deeply as I was shaken. Was there a “secret” at Bly – a mystery of Udolpho or an insane, an unmentionable relative kept in unsuspected confinement?” [5, с. 28]; (45) “I call it time, but how long was it?” [5, с. 33]

Проаналізувавши випадки використання автором модальних слів та дієслів, лексичних засобів з семантичним полем “сумнів”, умовних та розділових сполучників, неозначених займенників, а також вставних та звичайних запитань у монологах, робимо висновок про те, що модальне значення сумніву є ознакою сюжетної неоднозначності художнього твору. Встановлено, що оповідач в новелі є суб’єктивним та ненадійним, що спричиняє можливі численні інтерпретації тексту. Аналіз показав, що сюжетна двозначність новели полягає у ненадійності оповідача – гувернантки (питання про те, бачить вона надприродні істоти чи це лише плід її хворобливої уяви, залишається відкритим) і виражається модальністю зі значенням сумніву та невпевненості. Результати роботи доводять, що невпевненість як зі сторони персонажів твору, так і зі сторони читачів є одночасно необхідною ознакою фантастичного твору і засобом створення сюжетної двозначності. Таким чином, Г. Джеймс залишає свободу читачу щодо інтерпретації новели.

Ключові слова: сюжетна двозначність, оповідач, модальність, сумнів.

Література:

1. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р. Гальперин. – Изд. 5-е, стереотипное. М.: КомКнига, 2007. – С. 113–123.

2. Романова Т.В. Модальность. Оценка. Эмоциональность: Монография / Т.В. Романова. – Нижний Новгород: НГЛУ им. Н.А. Добролюбова, 2008. – 309 с.

3. Тодоров Цветан. Введение в фантастическую литературу / Ц. Тодоров. Перев. с франц. Б. Нарумова. – М.: Дом интеллектуальной книги, 1999. – 144 с.

4. Burn Chris. Mary Shelley and Henry James: “Truth is a question of the point of view” [Електронний ресурс], 2009. – Режим доступу: http://chrisburn.wordpress.com/2009/01/17/mary-shelley-and-henry-james-truth-is-a-question-of-the-point-of-view/

5. James H. The Turn of the Screw / Henry James. – London: Penguin Books, 1994. – 128 p.

6. Macmillan English Dictionary for Advanced Learners [Електронний ресурс]: Macmillan Education, 2007. – Режим доступу: http://www.macmillandictionary.com/dictionary/british/screw_17#a-turn-of-the-screw

7. Norrman R. The Insecure World of Henry James's Fiction: Intensity and Ambiguity / Ralf Norrman. – New York: St. Martin’s Press, 1982. – 216 p.

8. Rimmon Sh. The Concept of Ambiguity – the Example of James / Shlomith Rimmon. – Chicago and London: The University of Chicago Press, 1977. – P. 116–166.

Науковий керівник:

доцент, кандидат філологічних наук, професор Чеснокова Ганна Вадимівна.