ВПЛИВ СПРИЙНЯТТЯ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ ТА ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ ПОТРЕБИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У побудові педагогічної моделі формування естетичних потреб старшокласників у галузі музичного мистецтва виходимо з того, що процес художнього освоєння предмету людиною залежить, з одного боку, від естетичних властивостей об’єкта, що сприймається, а з другого – від готовності і здатності суб’єкта до художнього сприйняття. Отже, завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти шляхи і засоби поєднання естетичного об’єкту із відповідною сутнісною силою людини.

Об’єктом формування естетичної потреби виступає твір мистецтва, зокрема музичного. При цьому врахуємо, що прагнення до пізнання, набуття знань із різних видів музичного мистецтва можливе лише на основі музичних знань, які розкривають учням музичне мистецтво з боку його специфіки, особливостей жанрів. Знання структурних особливостей музичного мистецтва сприяє активності бачення і сприймання художнього образу певного музичного твору.

Доступність художніх образів музичних творів для сприйняття залежить від повноти та якості набутих учнями знань, а також емоційно – ціннісного ставлення до мистецтва, якісного оцінювання музичних творів і висловлювання своєї оцінки в естетичних судженнях.

Таким чином, у процесі формування естетичних потреб старшокласників у галузі музичного мистецтва вчителю потрібно вирішувати триєдине завдання: піклуватися про набуття учнями знань щодо структури і специфіки музичного мистецтва, його художні образи та формування здатності адекватного сприйняття творів музичного мистецтва і їх художніх образів та залучення школярів до активної художньо – творчої дозвільної діяльності у галузі музики. Саме на перерізі цих площин, за нашим переконанням, знаходяться умови підвищення ефективності формування естетичних потреб старшокласників у галузі музичного мистецтва.

Аналіз наукової літератури з проблем виховання засобами мистецтва переконує в тому, що однією з умов підвищення ефективності формування естетичних потреб старшокласників у галузі музичного мистецтва повинно стати розширення теоретичної бази: знання про засоби виразності музики – мелодію, лад, гармонію, ритм, темп, динаміку, тембр; про форми і жанри музичного мистецтва, тощо. Необхідним є проведення аналогій між виражальними засобами різних видів мистецтва – музики, образотворчого мистецтва, літератури, зіставлення творчості художників, поетів, композиторів, порівняння їх окремих творів.

Важливим завданням в ході формування естетичної потреби є формування у школярів здатності до адекватного сприйняття художніх образів творів музичного мистецтва. У зв’язку з цим, ми дотримуємось точки зору О. І. Бурова, який пов’язує виховний ефект зустрічі учнів з мистецтвом із формуванням і розвитком спрямованості особистості. Зазначимо, що ця думка вченого ґрунтується на концепції психологів про головну роль спрямованості у загальній структурі духовного світу людини. О.І.Буров вважає сприйняття мистецтва одним із факторів, які впливають на формування світогляду, інтересів, потреб.

Вчені відмічають, що «активне, цілісне, системне сприйняття на вищому щаблі – це сприймання твору у всьому багатстві його змісту і форми». Отже, художнє сприйняття обумовлює здатність особистості відчувати і виявляти красу художніх творів (форма, колір, звук тощо), розрізняти прекрасне і потворне, трагічне і комічне, бачити ідейно – емоційне багатство художнього образу, сприймати його, відзиватися емоційно.

Повноцінне сприйняття твору мистецтва надає учням відчуття насолоди, задоволення чи незадоволення, радості, захоплення та ін., адже основою тут є розвинутий світ особистості.

Музичне сприйняття розглядається дослідниками як адекватна діяльність суб’єкта, спрямована на вирішення певного завдання – створення образу, що адекватний явищу, яке сприймається. У структурі цієї діяльності результати перцептивних і інтелектуальних актів знаходяться у взаємодії. Почуттєве відображення, як важливий щабель сприйняття, пов’язане із пізнанням об’єктивних характеристик музичного явища і виступає у ролі своєрідного носія уявлень людини про твір, який сприймається, та знань про нього.

Ця думка належить відомому українському вченому О.П.Рудницькій, і ми цілком з нею погоджуємось. Дійсно, музичне сприйняття постає як процес, що має, по – перше, складну структуру, а, по – друге, декілька рівнів вияву. Так, музичне сприйняття, як і будь – яка діяльність включає в себе пізнання, оцінку, відтворення і спілкування, і, разом з тим, поділяється на кілька стадій. Попередньою з них є виникнення інтересу до музичного твору, що має слухатись і установка на його сприйняття. На наш погляд, такий поділ слід вважати досить умовним, тому що не завжди вище означені стадії слідують одна за одною, а подекуди і накладаються. Проте, значну роль вони відіграють в процесі розуміння і переживання музичного твору, що включає в себе не тільки спілкування, але і розумове відтворення його матеріальної форми та пізнання змісту.

В процесі розуміння твору музичного мистецтва, що ґрунтується на осмисленні матеріалу, встановлені зв’язків між окремими елементами тексту, аналіз інформації з позиції власного досвіду, інтерпретації художнього повідомлення, можливо, на думку О.П.Рудницької, виділити два ступеня: аналіз формально – змістовної структури твору і його інтерпретацію [81].

На думку психологів, адекватне сприйняття є важливим тому, що сприйняття, як один з каналів, через котрий у свідомість людини надходить інформація про художній об’єкт, виконує пізнавальну і оцінні функції серед інших своїх [16;24;33]. Отже, чим адекватніше сприйняття, тим точніше буде формуватися об’єктивне знання про художній об’єкт (музичний твір) і емоційно – ціннісне ставлення до нього.

Рівень художнього сприйняття особистості залежить від рівня її інформованості і здатності бачення художнього образу (розвинутий емоційний світ). У акті музичного сприйняття виражальні засоби музики перетворюються в емоційні, тому важливого значення набувають ритм, тембр, динаміка тощо.

Таким чином, сприйняття постає як спіральний процес руху від осягнення форми до осягнення, за допомогою форми, змісту художнього образу. Наступним етапом осягнення образу є художньо – естетична емоція, коли через спілкування з мистецтвом залучається до дії емоційно – вольовий та інтелектуальний рівень особистості, що виступають у взаємозв’язку.

Осягненню твору сприяє знання структурних особливостей музичного мистецтва, його музичної мови, а розуміння художніх образів музики збагачується і стає наближеним до індивіда через розвинутий емоційний світ і за допомогою виразності музичної форми та змісту.

На нашу думку, музично – естетичні знання старшокласників та їх досвід емоційного сприйняття різних жанрів музичного мистецтва набуваються тільки в процесі діяльності. Про необхідність залучення особистості до адекватної музичної діяльності, що збагачує досвід спілкування з музикою, пише А.Н.Сохор, акцентуючи увагу на когнітивному боці інтересу. Звідси випливає, що музична діяльність суб’єкта не тільки відповідає його потребам, але і формує їх, що може бути використано для розвитку інтересів.

Підвищенню ефективності формування естетичних потреб старшокласників, їх ініціативності та самостійності, сприяють фактори, що закладені в сутності вільного часу: відносна свобода, незалежність, широкий простір для виявлення уподобань, задоволення особистих інтересів і запитів тощо.

На наш погляд, у структурі вільного часу старшокласників важливе місце повинні займати такі види дозвіллєвої діяльності, що сприяють збагаченню естетичного, емоційного і морального довіду. Враховуючи виховні можливості музики та значне місце, яке вона посідає в житті людини, цілеспрямована організація дозвіллєвої діяльності старшокласників буде мати значний виховний ефект.

Соціологами виділяється два основних способи естетичного впливу на особистість: прямий (маніпуляцій ний) і непрямий – вплив за допомогою певних нових зв’язків особистості із середовищем та через його зміну [28;30].

У масовій практиці шкіл, як свідчать результати нашого обстеження, перевалює саме перший спосіб впливу на особистість (виконайте, намалюйте, зіграйте, підготовте, вивчіть та ін.). В той же час, саме другий спосіб спонукає особистість до формування в собі певних «функціональних органів для відтворення колишніх зв’язків із естетичним середовищем» [55, с. 64].

Оскільки перший спосіб дуже прямий і, в багатьох випадках ґрунтується на диктаті вчителя, ми вирішили обрати другий шлях і весь процес формування естетичних потреб старшокласників у галузі музики побудувати на засадах активної художньо – творчої діяльності самих учнів.

Отже, під художньо – творчою діяльністю у галузі музики у вільний час, яка сприяє формуванню естетичних потреб, ми розуміємо процес активної взаємодії старшокласників з мистецтвом на засадах самостійного з ним спілкування у ході вирішення естетичних завдань різного характеру.

Зв'язок теоретичного аналізу проблеми із узагальненням практичного досвіду дозволяє висунути та перевірити концепцію про найбільш ефективну організацію творчого процесу за узгодженої взаємодії підсистем «потреба, інтерес – мотив, установка – умови діяльності, їх реалізація – результативність творчого процесу».

Виходячи із змістовної структури інтересу і розуміння естетичної потреби як діяльнісного аспекту особистісної свідомості, центральною ланкою формування естетичної потреби стала музично – дозвіллєва діяльність старшокласників, що була побудована за принципом цілеспрямованої її організації та поступового підвищення значущості творчого компоненту у виконуваних завданнях. Саме самостійна музично – дозвіллєва діяльність творчого характеру (провести музичну бесіду із молодшими школярами, виступити у складі вокального гурту, підготувати теоретичний та аудіовізуальний матеріал до програми дискотеки тощо) дозволила активно формувати естетичні потреби старшокласників.

До основних факторів формування естетичних потреб старшокласників в умовах вільного часу засобами музичного мистецтва, на нашу думку, належать: Встановлення особистісних контактів керівника з учасниками, що ґрунтуються на взаємній повазі один до одного; спрямованість музично – виховної роботи на активізацію образного уявлення учнів, самостійного пошуку власних варіантів інтерпретації музично – художнього матеріалу; заохочення до використання оригінальних індивідуально – зумовлених засобів вирішення старшокласниками поставлених перед ними творчих завдань. Певним чином сприяти розвитку різнобічних інтересів старшокласників, формуванню їх естетичних потреб можуть факультативні заняття, і особливо позакласна та позашкільна робота з музики.

Тож, враховуючи те, що музична діяльність розглядається сучасними науковцями як така, що безпосередньо відноситься до естетичної, основним завданням буде цілеспрямована організація музично – дозвіллєвої діяльності старшокласників, в основі якої міститься формування емоційно – ціннісного ставлення учнів до музичного мистецтва.

Позакласна робота з музики має значні можливості у формуванні естетичних потреб учнів в тому разі, коли у старшокласників накопичено певний досвід (життєвий і естетичний), відповідні знання, уміння і навички. Базуючись на індивідуальних нахилах, інтересах, уподобаннях учнів в галузі музики вчителю необхідно побудувати роботу таким чином, щоб вона максимально активувала процес музичного сприйняття та ефективного використання вільного часу. Таким чином, слід зазначити, що навіть за умови ідеальної організації роботи музичного клубу, який ми започаткували у своїй роботі, практично не можливо ознайомити учнів з творами всіх композиторів. На наш погляд, набагато важливішим завданням викладача стає необхідність навчити школярів сприймати, розуміти і об’єктивно оцінювати різноманітний музичний матеріал, розуміти складні явища музичного мистецтва, активізувати їх художньо – творчу діяльність.

Музикою захоплюються всі старшокласники, і викладачу необхідно знати, які саме жанри музичного мистецтва до вподоби кожному, і виходячи з цього формувати інтереси і потреби до високохудожніх творів сучасної популярної музики, класики, фольклору.