ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ФЛОРОФОНДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дикорослі та культурні лікарські рослини є вихідним матеріалом для ряду лікарських препаратів, а в багатьох випадках використовуються і без спеціальної переробки. У світовій практиці 40%, а в нашій країні понад 47% лікарських засобів, що випускаються хіміко-фармацевтичною промисловістю, виготовляються з рослинної сировини, а серед препаратів, що застосовуються для профілактики та лікування серцево-судинних захворювань, печінки, шлунково-кишкового тракту три чверті виробляються з лікарських рослин. Лікарська сировина користується необмеженим попитом на зовнішньому ринку.

За літературними джерелами видовий склад лікарських рослин України нараховує приблизно 1297 видів (Гродзінський, 1992), 1248 – (Соколовський, 1999), 2219 – (Мінарченко, 2005).

Закарпатська область в силу своїх природно-кліматичних умов є одним з найважливіших регіонів заготівлі лікарсько-рослинної сировини. На її території поширено близько 400 різноманітних видів лікарських рослин, з яких майже половина вже знайшла своє практичне застосування і заготовлюється в організованому порядку.

Інформація про екологічні умови зростання лікарських рослин флори Закарпатської відома нам з літературних джерел [1, с. 17-19; 2, с.12-296; 3, с. 28-50; 4, с. 39; 5, с. 63-89].

Значна кількість видів лікарських рослини, що здавна застосовуються в народній медицині, вимагає ще визначення – вмісту в них біологічно активних речовин, вивчення ареалу, їх природних запасів та можливості організації заготівель.

Види флори лікарських рослин Закарпатської області нерівномірно розподілені по флористичних районах і рослинних поясах, что зв’язано с фізико-географіними особливостями території, антропогенним впливом.

Гумідний та помірний клімат сприяє формуванню вогких екотопів переважно з лучними та лісовими фітоценозами, визначає перевагу в складі флори лікарських рослин мезофітів – 166 видів (52,4 %) від загальної кількості видів, зокрема до них відносяться такі види: Juniperus communis L., Lycopodium clavatum L., Convallaria majalis L., Lilium martagon L., Lеucoum vernum L., Fumaria officinalis L., Plantago lanceolata L., Padus avium Mill., Trifolium pratense L., Chenopodium album L., Papaver arvensis L., Chelidonium majus L., Linaria vulgaris Mill., Veronica officinalis L., Anethum graveolens L., Carum carvi L., Saponaria officinalis L. та ін.

Переважаючана кількість видів належить до перехідних форм з ксеро- і мезогігрофітів, до них відносяться: Pulmonaria mollis Wulf. ex Hornem., Lithospermum officinale L., Viola odorata L., Gentiana asclepiadea L., Primula veris L., Euphorbia carpatica Wol., Galium aparine L., Lavatera thuringiaca L., Atriplex patula L., Viburnum opulus L., Lonicera caprifolium L., Vaccinium myrtillus L., Adoxa moschatellina L ., Melampyrum sylvaticum L., Digitalis grandiflora Mill. та ін.

До перезволожених лісових і лучних екотопів відносяться гігрофіти, які займають меншу частину, зокрема, це болотні фітоценози лук, лісів, берегів потоків, джерел, струмків, річок. Зокрема, це такі види: Ranunculus arvensis L., Pulsatilla alba Reichenb ., Stachus palusris L. та ін.

До психрофітів належать рослини, що поширені на вологих і холодних грунтах, представлені видами: Aconitum nanum (Baumg.) Gayer., Actaea spicata L., Carlina acaulis L., Achillea stricta Schleich. та ін.

До петрофітів відносяться види, що зростають на каміннях, скелях або тріщинах. Вони є піонерами в заселенні кам’янистих місцезростань і первинними агентами руйнування скель – готують грунт для рослин, більш вимогливих до субстрату. Зокрема, це Huperzia selago (L.) Bern.ex Schrank et C. Mart., Rhodiola rosae L. Психрофіти, петрофіти становлять меншу кількість – це види відкритих скельних фітоценозів, як видно з даних, наведених у табл.1.

Таблиця 1

Екологічний спектр лікарських рослин флори Закарпатської

області по відношенню до вологості субстракту

Світло – важливий екологічний фактор, щодо якого конкурують рослини. По відношенню до світла ми поділили лікарські рослини на такі групи: геліофіти, які поширені на відкритих місцях – луках, лісовирубках, лісових галявинах, кам’яних брилах, скелях: Fragaria vescа L, Hypericum perforatum L., Taraxacum officinale Wigg., Rumeх alpinum L., Cichorium intybus L., Carlina acaulis L.,Veratrum album L., Galantus nivalis L., Lеucoum vernum L., Primula elatior (L.) Hill. та ін;

Гемігеліофіти – світловитривалі, зростають і в затінених місцях: в лісах, луках тощо. Зокрема, це такі види: Plantago major L., Epipactis palustris (L.) Grantz., Vaccinium myrtillus L., Equisetum arvense L. , Bidens tripartita L., Daphne mezereum L. та ін.

Сціофіти – тіневитривалі та гемісціофіти – тінелюбні – рослини лісових формацій: Driopteris filix mas (L.) Schott., Phyllitis scolopendrium (L.) Newm., Urtica dioica L., Majanthemum bifolium ( L.) F. W. Schmidt., Humulus lupulus L., Oxalis acetosella L. та ін. За ступенем пристосування до освітленості переважають геліофіти. Причиною є більша кількість відкритих формацій лучних, болотних, скельних по відношенню до лісових (табл. 2).

Таблиця 2

Екологічний спектр лікарських рослин флори Закарпатської області по відношенню до освітленості

На розвиток рослин істотно впливає хімічний склад грунту, адже з нього переважна більшість рослин одержує воду, азот і зольні елементи. Рослини чутливо реагують на вміст у грунті азоту, макро- і мікроелементів, завдяки чому вони можуть служити індикаторами кислотності, засоленості, а також забезпеченості грунту азотом, кальцієм, магнієм, калієм та іншими поживними речовинами.

По відношенню до хімізму субстракту в складі флори лікарських рослин ми виділили 5 груп: нітрофіли, ацидофіли, кальцефіли, галофіти та індиферентні види.

1. Група нітрофілів найбільш численна, вона нараховує 189 видів, зокрема це такі: Phyllitis scolopendrium (L.) Newm.,Gagea lutea (L.) Ker-Gawl., Lеucoum vernum L., Gymnadenia сonopsea (L.) R. Br., Salix alba L., Populus tremula L., Rubus idaeus L., Potentilla erecta (L.) Raeusch., Astragalus glycyphyllos L., Betonica officinalis L. та ін.

2. Група ацидофілів нараховує 139 видів, зокрема це такі: Asplenium trichomanes L., Huperzia selago (L.) Bern.ex Schrank et C. Mart., Setaria viridis (L.) Beauv., Rosa canina L., Geranium robertianum L., Aconitum moldavicum Hacq., Stachus palusris L., Datura stramonium L., Stellaria media (L.) Vill. та ін.

3. До групи кальцефілів належать 52 види, зокрема це такі: Diphasiastrum alpinum (L.) Holub., Lycopodium clavatum L., Pinus sylvestris L., Polygonatum multiflorum (L.) All., Erodium cicutarium (L.) Her., Aconitum nanum (Baumg.) Gayer., Consolida regalis S. F. Gray., Serratula macrocephala Bert. та ін.

4. До групи галофітів належить17 видів, зокрема це такі: Driopteris filix mas (L.) Schott., Equisetum arvense L., Iris sibirica L., Crataegus curvisepala Lindm, Anthyllis macrocephala Wend., та ін.

5. Група індиферентних видів нараховує 24 види, зокрема це такі: Galantus nivalis L., Corylis avellana L., Betula pubescens Ehrh., Fagus sylvatica L., Ononis arvensis L., Thalictrum aquilegifolium L. та ін. (табл.3).

Таблиця 3

Екологічна структура лікарських рослин по відношенню до хімізму субстракту

Екологічна структура флори лікарських рослин відображає абіотичні умови Закарпатської області, складний рельєф, характерний для гірських регіонів.

Література:

1. Боднар Л. М. Систематична, екологічна, географічна характеристика та природоохоронний статус скельної флори г. Пікуй. // Матер. ІІ регіон. конф. молод. вчен. “Проблеми збереження біорізноманіття Українських Карпат” . – Ужг.: УжНУ, 2008. – с. 17-19.

2. Визначник рослин Українських Карпат / А. І. Барбарич та ін. – Київ: Наук, думка, 1977.- 436с.

3. Комендар В. І. Лікарські рослини Карпат, Ужгород, «Карпати», 1971. – 247 с.

4. Малиновський К. А. Рослинність високогір'я Українських Карпат. - Київ: Наук, думка, 1980. -280 с.

5. Мінарченко В. М. Флора лікарських рослин України. – Луцьк: ПФ «Едельвіка», 1996. – 178 с.

Науковий керівник :

доктор біологічних наук, професор Комендар Василь Іванович.