РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СТОЯНОВИЧА О.Е. В ІСТОРІЇ АКАДЕМІЇ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ІМЕНІ ГЕРОЇВ ЧОРНОБИЛЯ

Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля – це провідний вищий навчальний заклад Державної служби України з надзвичайних ситуацій ІV рівня акредитації та один із самих авторитетних і наймолодших навчальних закладів пожежно-рятувального профілю в Україні. Але не завжди так було, і не весь час академія була вищим навчальним закладом. Історія створення Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля бере свій початок з 26 червня 1973 року. Саме тоді наказом Міністерства внутрішніх справ СРСР було створено в місті Черкаси пожежно-технічне училище. В процесі свого становлення і розвитку, назва навчального закладу неодноразово змінювалася.

10 січня 1973 року на посаду начальника Черкаського пожежно-технічного училища МВС СРСР був призначений полковник внутрішньої служби Олег Едуардович Стоянович − офіцер з багатим життєвим та службовим досвідом, гарний організатор.

Олег Едуардович Стоянович народився 13 липня 1923 року в м. Севастополь. Юність його покоління прийшлася на суворі роки Великої Вітчизняної війни. Молодим вісімнадцятирічним юнаком пішов на фронт, воював до грудня 1944 року, на війні був тяжко поранений. Після Перемоги, звільнений з лав Радянської Армії, але вирішив пов’язати своє життя з органами внутрішніх справ і в 1946 році вступив до Харківського пожежно-технічного училища. Після його закінчення в 1948 році молодий офіцер проходив службу в гарнізонах пожежної охорони Львівському пожежно-технічному училищі. В цей час приділяє багато уваги спорту. Він став майстром спорту з пожежно-прикладного спорту, двічі підіймався на найвищу сходинку п’єдесталу пошани чемпіонату СРСР. А команда Львівського училища, яку він тренував, теж не раз посідала призові місця на загальносоюзних змаганнях. У 1953 році Олег Едуардович закінчив Харківський педагогічний інститут, а в 1966 році – Вищу інженерну пожежно-технічну школу МВС СРСР. З листопада 1968 по листопад 1972 року працював на посаді заступника начальника управління пожежної охорони МВС СРСР у Львівській області.

Перший фундамент майбутнього училища закладений під його керівництвом. На час призначення керівником училища крім відповідних рішень не було нічого, тільки розпочалося будівництво корпусів, формування колективу і підготовка до першого набору курсантів в 1973 – 1974 навчального року становила 150 осіб, навчання організоване за трьома циклами, основна проблема – це відсутність навчально-матеріальної бази, яка створювалася на ходу. Як свідчить історія, ніякі труднощі не злякали тих, яких відбирали до складу навчального закладу.

Маючи багаторічний досвід, фронтовик, офіцер з життєвим та службовим досвідом, гарний організатор Олег Едуардович Стоянович, якнайкраще підходив на посаду керівника училища. Його рішення відзначалися глибокою продуманістю та ретельністю. Особливо виважено підходив до добору викладацького складу. Залучив до викладацької роботи молодих, прогресивних і талановитих викладачів.

Він прагнув створити атмосферу взаєморозуміння, взаємоповаги, творчої ініціативи у викладацькому колективі.

Сформувати, побудувати новий навчальний заклад, в той час готуючи фахівців для пожежної охорони – на таке здатні тільки сильні, вольові, самовіддані люди, але які б не виникали труднощі перед керівником йому вдавалося подолати їх.

Після першого навчального року були підбиті підсумки роботи навчального закладу і головним було те що керівництву, викладацькому складу вдалося у дуже складних умовах, при практично повністю відсутній навчально-матеріальній базі, налагодити навчальний процес, закласти основний фундамент підготовки фахівців пожежної охорони. Багато труднощів стояло перед молодим навчальним закладом, але завдяки керівнику і розумінню управлінь пожежної охорони ці проблеми своєчасно вирішувалися. Перед керівником поставлена була задача і вирішувалася згідно плану. Стоянович Олег Едуардович багато уваги приділяв заняттям спорту, бо краще, ніж хто інший знав: не може бути справжнього вогнеборця без міцної фізичної підготовки.

Навчально-матеріальна база училища поступово досягала необхідного рівня, відповідно сучасним вимогам. Наполеглива праця керівника і викладацького складу сприяла зростанню методичної майстерності.

Життя училища було дуже активне і плідне. Керівництво робило все, що від нього залежало, для різнобічного розвитку курсантів. Авторитет молодого навчального закладу поступово зростав.

Основна задача, яка стояла перед керівником – це надання кожному курсантові гарних організаторських здібностей, керування почуттями нового в повсякденній практиці постійно поновлювати та удосконалювати свої знання, досконало володіти методикою навчання та виховання підлеглих.

Налагоджувалися тісні зв’язки з іншими навчальними закладами. Викладачі училища впроваджували досвід роботи, запозичений у Львівському та Харківському пожежно-технічному училищах.

Як свідчить історія, курсанти та офіцери Черкаського пожежо-технічного училища під час гасіння пожеж завжди відзначалися надійністю, впевненістю, високими професійними якостями, виконували відповідні завдання з найкращими оцінками, тому й ширився попит на випускників.

Про авторитет училища свідчило і те, що одержати освіту тут бажали хлопці з різних куточків Радянського Союзу.

Керівництво Міністерства внутрішніх справ країни високо оцінювали знання та досвід командного та викладацького складу училища.

Завдяки плідній роботі рівень підготовки курсантів зумовлений високими вимогами, що ставили до своїх вихованців керівництво училища, командний та викладацький склад.

Особовий склад училища під безпосереднім керівництвом Олега Едуардовича брав участь в охороні громадського порядку та підтриманні протипожежного режиму під час Олімпіади-80 в м. Москві.

29 червня 1981 року пішов у відставку. Після виходу на пенсію продовжував брати активну участь у громадському житті інституту. Олег Едуардович був членом ветеранів інституту (нині Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля), працював викладачем, передаючи свій багатий життєвий досвід та набуту майстерність молодому поколінню. У 2001 році ним було розроблений та виданий посібник з пожежно-стройової підготовки.

Помер шановний ветеран у 2006 році. Серед особистих нагород, які нині зберігаються у його рідних, − ордени «Слави» ІІ (1944 р.) та ІІІ ступенів (1944 р.), медалями «За взяття Кенігсберга» (1945 р.), та «За відвагу на пожежі» (1975 р.), а також 9 ювілейних медалей.

В останні роки Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля входить до рейтингу найкращих вищих навчальних закладів України. Здійснює підготовку фахівців на денній та заочній формах навчання. Загальна кількість курсантів, студентів та слухачів становить майже 3000 осіб (із них понад 50% навчаються за державним замовленням). Навчання здійснюється на 20 кафедрах. За час існування навчального закладу успішно захищено 32 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук, 23 особи отримали вчене звання доцента, 3 особи – професори. В академії культивується 20 видів спорту. За останні роки проведено 7 комплексних спартакіад, понад 320 змагань і турнірів .В навчальному закладі підготовлено 22 майстри спорту міжнародного класу, понад 200 майстрів спорту України, більш ніж 300 кандидатів у майстри спорту.

В цілому Академія має свою багаторічну, повну героїчними подвигами історію, а значить і свої славні традиції, своє ім’я, свою яскраву сторінку в історії рідного міста, держави.

Література:

1. Двадцять п’ять років на варті. Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Короткий історичний нарис // І.Г. Дробінка, О.Б. Голинський, О.Е. Стоянович / Під заг. ред. М.Г. Шкарабури. – Черкаси: Друкарня ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля, 1998.

2. Лицарі порятунку / За заг. ред. М.Г. Шкарабури − Черкаси: Брама-Україна, 2006.

3. Офіційний електронний ресурс Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля – Режим доступу до джерела: htt://www.fire.ck.ua/.

4. Офіційний електронний ресурс Вікіпедія. Вільна енциклопедія – Режим доступу до джерела: http://uk.wikipedia.org/.

Науковий керівник:

доктор історичних наук професор, професор кафедри іноземних мов та гуманітарних наук Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, Чубіна Тетяна Дмитрівна.