СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ЖІНОК

В сучасних умовах все більше актуалізується потреба у конкурентоспроможних та професійно мобільних фахівцях. Така вимога стосується як чоловіків, так і жінок. Адже жінки є фахівцями у різних галузях суспільного виробництва, є працівниками різних рівнів кваліфікації, належать до різних ланок управління. Це свідчить про професійну активність сучасних жінок. Актуальним постає дослідження соціально-психологічних характеристик особистості жінки, завдяки яким вона уже здійснює професійну діяльність та планує власний професійний розвиток, досягнення кар’єри.

У вивченні феномену професійної мобільності науковці звертають увагу на дослідження її видів, структури, зовнішніх та внутрішніх чинників, специфіки вияву у різних галузях діяльності (Р.В.Пріма, Є.А.Іванченко, І.В.Шпекторенко, С.А.Кугель, Л.Н.Лесохіна, Л.І.Рибникова та ін.), на висвітлення психологічних аспектів кар'єри (О.Бодальов, О.Боднаренко, О.Деркач, А.Гусєва, Л.М.Карамушка, В.П.Казміренко, О.Є.Молл, В.Г.Почубет, А.Н.Толстая, В.О.Чикер та ін.). Разом з тим, гендерні аспекти даного питання, зокрема, дослідження соціально-психологічних характеристик професійної мобільності жінок у сучасній психологічній науці представлені недостатньо.

До основних тенденцій вияву професійної мобільності дослідники відносять: переміщення індивіда з однієї професійної групи до іншої або з однієї професійної позиції (чи статусу) до іншої (вертикальна, горизонтальна); динаміку професійного життя індивіда, його професійну кар’єру; готовність отримувати та засвоювати нову інформацію, готовність до самоосвіти на навчання [1; 2; 3; 4; 8].

У контексті соціально-психологічного підходу найбільший інтерес викликає комунікативна та психологічна компетентність, що проявляється у встановленні контактів, ефективному діловому спілкуванні, вмінні працювати в команді, навиках попередження та вирішення конфліктних ситуацій, соціально-психологічній адаптації, затвердженні власної позиції та досягнення високого психологічного статусу у динамічному соціально-психологічному професійному середовищі, а також мотиви вияву професійної мобільності, цінності професійної діяльності [1; 2; 3; 4; 7; 8].

Метою повідомлення є дослідження особливості вияву соціально-психологічних характеристик професійної мобільності жінок.

Результати емпіричного дослідження. У дослідженні брало участь 64 жінки, більшість з яких працюють або ж навчаються і працюють. Серед опитуваних 13% ще не працювали, навчаються у ВНЗ.

Дослідження проводилось на основі авторського опитувальника, який включає 17 питань з варіантами відповідей [6]. Питання включають 2 основні блоки ‒ дослідження мотивів фактичної та потенційної мобільності та дослідження ділових і соціально-психологічних якостей фахівця, що уже виявляються у професійній діяльності чи можуть сприяти його професійному розвитку. Крім того, у дослідженні використовувалась методика «Ціннісні орієнтації» Рокича [6] та методика на вивчення кар’єрних орієнтацій «Якір кар’єри» Е.Шейна (адаптація В.А.Чикер і В.Е.Винокурової) [5].

Перш ніж вивчати соціально-психологічні характеристики професійної мобільності жінок, звернемо увагу на специфіку вияву даного феномену в опитуваних, а саме, наявність досвіду зміни діяльності чи досягнення кар’єри, мотиви таких змін. Серед досліджуваних 41% доводилось хоча б один раз змінювати вид діяльності (місце роботи), 45% такого досвіду ще не мали. Основними причинами змін стали відсутність перспектив професійного розвитку (15,7%), недостатня заробітна плата (15,7%) та прагнення працювати за спеціальністю (11,4%). Разом з тим, більшість опитуваних (78,7%) планують і надалі працювати за обраною спеціальністю, 60% бачать перспективи професійного розвитку та досягнення кар’єри в обраній професії, 31,4% - не знають, чи такі перспективи є. Для 75,1% жінок приходилось опановувати нові способи взаємодії і спілкування, технології, нові види роботи заради удосконалення професійної діяльності, що також є виявом професійної мобільності. Серед опитуваних 71, 4% готові докладати достатньо зусиль для професійного вдосконалення, 27,1% - в принципі готові, проте без надмірної напруги. Таких, які вважають, що їх рівень знань, умінь та навичок є достатнім, а тому професійного вдосконалення не потребують, та тих, хто не готовий до професійного навчання, не виявлено. Тобто, більшість опитуваних уже мають досвід фактичної професійної мобільності у різних формах її вияву чи планують бути професійно мобільними (потенційна мобільність).

Дослідження потенційних причин зміни напряму чи виду професійної діяльності показали наступні результати. Серед опитуваних 44,3% жінок готові змінити вид діяльності заради професійного розвитку, можливості досягнення кар’єри. 42,9% досліджуваних виявляють готовність до змін у професійній діяльності у зв’язку із вимушеними обставинами особистого життя – одруження, переїзд, стан здоров’я тощо. Недостатня заробітна платня може стати причиною зміни виду діяльності для 22,9% жінок. Через соціально-психологічні причини до зміни виду (напряму) діяльності готові 22,9% (12,9% -- через конфлікти, несприятливий соціально-психологічний клімат в колективі, неадекватний стиль керівництва тощо, 10% - через прагнення підвищення соціального статусу).

Серед опитуваних виявлено актуальність досягнення кар’єри. Так, 61,4% жінок твердять, що можливість кар’єрного росту для них є важливим та 17,1% вважає, що досягнення вершин кар’єри для них є дуже важливим у житті. Основними мотивами досягнення кар’єри досліджуваних стали: професійна самореалізація (44,3%), суспільна корисність (18,6%), високий соціальний статус та визнання оточуючих (15,7%), можливості матеріального збагачення (12,9%). Разом з тим, згідно результатів методики «Якір кар’єри», опитувані надають перевагу такій кар’єрній орієнтації як стабільність місця роботи (62,86%). Жінки шукають місце роботи в такій організації, що забезпечує певний термін служби, має гарну репутацію, турбується про пенсіонерів, має імідж надійної у своїй галузі. Тобто, опитувані готові бути професійно мобільними, будувати кар’єру, але в межах однієї організації. Інші кар’єрні орієнтації представлені значно меншими виборами – служіння (15,7%), стабільність місця проживання (11,4%), професійна компетентність (2,86%), автономія (2,86%), менеджмент, інтеграція стилів життя та підприємництво (відповідно по 1,43% кожна), виклик як кар’єрна орієнтація не представлена зовсім.

Аналіз результатів анкетування дозволив виокремити соціально-психологічні якості, на які уже опираються жінки у своїй професійній діяльності. До них відносять відповідальність (77,1%), наполегливість (54,3%), готовність до самоосвіти та навчання впродовж життя (44,3%), активність, ініціативність (41,4%), навики успішного ділового спілкування (40%), вміння працювати в команді (37,1%), вміння вирішувати конфліктні ситуації (35,7%), соціально-психологічна адаптація (35,7%), врахування індивідуально-психологічних особливостей партнерів, конкурентів, керівництва (27,1%), вміння попереджати конфліктні ситуації (27,1%).

Соціально-психологічними якостями, що сприятимуть, на думку опитуваних, їх професійному зростанню та кар’єрному розвитку є наполегливість (57,1%), відповідальність (50%), навики успішного ділового спілкування (44,3%), вміння встановлювати контакти (40%), активність, ініціативність (40%), творчий підхід (37,1%), вміння працювати в команді (31,4%), готовність до самоосвіти (31,4%). Можна зробити припущення, що жінки у вияві професійної мобільності опираються на власні комунікативні характеристики.

Згідно результатів рангування професійних цінностей жінок домінуючими цінностями-цілями виявились здоров’я (1 ранг), життєва мудрість (2 ранг), впевненість в собі та цікава робота (3,5 ранги), розвиток (5 ранг), активна діяльність (6 ранг). Найменш актуальними стали наявність вірних друзів (14 ранг), суспільне визнання (15 ранг), щастя інших (16 ранг), краса природи і мистецтва (17 ранг), розваги (18 ранг). Слід відмітити, що матеріально забезпечене життя займає 7 ранг, що свідчить про те, що дана цінність не є найважливішою для опитуваних жінок. У системі професійних цінностей-цілей щасливе сімейне життя та кохання зайняли однакові, але не домінуючі позиції (11,5 ранги). Варто зазначити, що у системі життєвих цінностей домінуючими виявились здоров’я, кохання, щасливе сімейне життя та життєва мудрість. Цікава робота та розвиток зайняли однакові ранги (7,5).

Серед професійних цінностей-засобів найбільш актуальними стали відповідальність (1 ранг), чесніть (2), освіченість (3), самоконтроль (4), вихованість (5), ефективність у справах (6). Дані цінності відображають соціально-психологічні якості фактичної та потенційної професійної мобільності жінок.

Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Більшість опитуваних жінок мають досвід вияву професійної мобільності, як фактичної, так і потенційної. Основними мотивами фактичної професійної мобільності стали: відсутність перспектив професійного розвитку, низька заробітна плата, прагнення працювати за спеціальністю.

2. Дослідження потенційної професійної мобільності вказують на її вияв більшістю респондентами у межах уже обраної спеціальності. Встановлено актуальність кар’єрного росту для більшості опитуваних жінок. Проте, розвиток кар’єри планується в межах однієї організації (домінує кар’єрна орієнтація стабільність місця роботи). Готовність змінити вид, напрям, місце професійної діяльності спричинена мотивами професійної реалізації, подіями особистого життя та недостатнім матеріальним забезпеченням. В основі прагнення досягнення кар’єри домінують мотиви професійної самореалізації. Мотиви суспільної корисності, високого соціального статусу та матеріального забезпечення представлені значно менше.

3. Серед соціально-психологічних якостей фахівця, на які уже опираються у професійній діяльності опитувані, найбільш поширеними відповідальність, наполегливість, готовність до самоосвіти та навчання впродовж життя, активність, ініціативність, навики успішного ділового спілкування, вміння працювати в команді, вміння вирішувати конфліктні ситуації, соціально-психологічна адаптація.

Значущими соціально-психологічними якостями респондентів для здійснення їх професійного розвитку та досягнення кар’єри (потенційна професійна мобільність) залишились наполегливість, відповідальність, навики успішного ділового спілкування, вміння встановлювати контакти, активність, ініціативність, творчий підхід.

1. Аналіз професійних цінностей опитуваних жінок показав, що домінуючими цінностями-цілями професійної діяльності стали здоров’я, життєва мудрість, впевненість в собі та цікава робота, розвиток, активна діяльність.

Результати опитування підкреслюють усвідомлення жінками актуальності соціально-психологічних якостей особистості у здійсненні професійної мобільності.

Перспективами подальшого дослідження є вивчення соціально-психологічних характеристик професійної мобільності жінок різних вікових груп та різних напрямів діяльності, а також порівняльний аналіз вияву професійної мобільності чоловіків та жінок.

Література:

1. Іванченко Є.А. Професійна мобільність майбутніх фахівців: Навчально-методичний посібник /Є.А.Іванченко. – Одеса, 2004.-120с.

2. Коваліско Н. Сучасні типи соціальної мобільності населення/ Наталія Коваліско// Соціальна психологія. –К., 2007. – № 2(22) [Електронний ресурс]. – Режим доступу -- http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=68&c=1560

3. Пріма Р.В. Професійна мобільність фахівця як наукова проблема /Р.В.Пріма // Режим доступу ‒ http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/PPMB/texts/2008-01/08prmssp.pdf

4. Синдром «професійного вигорання» та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів та слухачів ін-тів післядидплом. освіти / За наук. ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки, Т.В.Зайчикової. – 2-е вид., перероб. та доповн. – К.: Міленіум, 2006. – 368с.

5. Технології роботи організаційних психологів: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів та слухачів післядидплом. освіти / За наук. ред. Л.М.Карамушки. – К.: Фірма «ІНКОС», 2005. – 366с.

6. Чуйко О.М. Методичні рекомендації для проведення семінарських занять з психології управління (для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Психологія») / О.М.Чуйко// – Івано-Франківськ: Видавець Віктор Дяків, 2010. – 139с.

7. Чуйко О.М. Соціально-психологічні особливості вияву фактичної та потенційної професійної мобільності сучасного фахівця /О.М.Чуйко// Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012, ‒ Вип.17. – Ч.2. – с. 118-126

8. Шпекторенко І.В. Поняття та структура феномену професійної мобільності державного службовця/І.В.Шпекторенко// Університетські наукові записки. – Дніпропетровськ, 2007, № 4 (24) – с. 467-472.