АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРЕДМЕТУ КОНТРАБАНДИ ЗА СТ. 201 КК УКРАЇНИ

Проблематика предмета злочину у науці кримінального права є достатньо спірною та неоднозначною. Загалом позиції вчених з цієї проблеми можна умовно поділити на три групи. Одні науковці вважають предметом злочину будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину [1, с. 93]. Деякі автори визнають предмет злочину як речі, певні цінності матеріального світу, діючи на які, особа посягає на блага, що належать суб’єктам суспільних відносин [2, с. 104]. Інші криміналісти під предметом злочину розуміють речі або інші предмети зовнішнього світу, а також інтелектуальні цінності, впливаючи на які, винна особа заподіює шкоду охоронюваним законом суспільним відносинам.

Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфіч­ну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У ряді випад­ків він є обов’язковою ознакою об’єкта злочину пе­вного виду. Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь і засобів вчинення злочину. Якщо предмет злочину - це те, посягаючи на що особа заподіює шкоду об'єкту злочину, то знаряддя та засоби це ті предмети, які використовуються нею для виконання об'єктивної сторони складу злочину.

Правильне визначення предмету злочину допомагає встановити об’єкти посягання і проводити розмежування їх один від одного і від суміжних злочинних діянь, розмежування злочинного та незлочинного діянь. Крім того, ті чи інші ознаки предмета посягання можуть бути пом’як­шуючими або обтяжуючими обставинами злочину або перетворювати його на кваліфікований вид.

В теорії кримінального права предметом злочину визнається будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину. Оскільки предметом злочину може виступати, як правило, певна річ, то він є речовою (матеріальною) ознакою злочину. Якщо злочин має свій предмет, його називають предметним злочином. Це у свою чергу суттєво спрощує встановлення правильної кваліфікації та віднесення конкретного злочину до певної групи злочинів. Саме за таким принципом розташовані статті в Особливій частині Кримінального кодексу України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15.11. 2011 року було внесено суттєві зміни до диспозиції ст. 201 КК України «Контрабанда». Так, з частини 1 цієї статті вилучено два вида предмету контрабанди, а саме товари у великому розмірі та стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Крім того, удосконалено редакцію норми щодо історичних цінностей, які відтепер є різновидом культурних цінностей як предмету контрабанди.

На сьогоднішній день до предметів контрабанди відносять: культурні цінності; отруйні, сильнодіючі, вибухові речовини; радіоактивні матеріали; зброя та бойові припаси до неї (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї); спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації. При цьому, законодавець вказує, що всі предмети контрабанди, за винятком культурних цінностей, знаходяться в обмеженому обігу і для переміщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл. Це пов’язано насамперед з тим, що вони мають підвищений ступінь суспільної небезпечності, тобто їх використання може завдати значної шкоди не тільки життю і здоров’ю людині, а й оточуючому середовищі та державі в цілому.

Слід зазначити, що незаконне ввезення на територію України або вивезення в інші країни зброї (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), вибухових, отруйних, сильнодіючих речовин та радіоактивних матеріалів, на нашу думку, загрожує насамперед правовідносинам у сфері громадської безпеки, адже, в першу чергу шкідливо впливає на живі ор­ганізми і передусім на людину. Враховуючи це доцільно контрабанду таких суспільно-небезпечних предметів передбачити серед злочинів проти громадської безпеки (Розділ ІХ).

На відміну від зазначених вище предметів контрабанди, новелою в ст. 201 КК України є спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

Вказівка на які у ч. 1 ст. 201 КК України з’явилася на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне поводження із спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації » від 15.06.2010 р. При цьому зазначу, що використанням цих предметів з метою обмеження прав, свобод та законних інтересів осіб може бути дозволено тільки за рішенням суду, а їх ввезення або вивезення – за спеціальним дозволом.

Вважаємо, що будь-які незаконні дії з такими засобами слід розглядати в межах відповідальності за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян та включити до ст. 359 «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації» Розділу XV «Злочини проти авторитету органів державної влади органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян» Особливої частини КК.

Отже, враховуючи вищезазначене, в складі злочину, передбаченого ст. 201, вважаю за необхідне залишити лише культурні цінності як предмет контрабанди, оскільки шкода завдається безпосередньо відносинам у сфері господарської діяльності. Що ж стосується всіх інших предметів контрабанди, а саме: отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин; радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів до неї, спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, то їх необхідно вилучити з диспозиції відповідної статті, адже їх незаконне використання значно більше загрожує іншим суспільним відносинам, аніж відносинам у сфері господарської діяльності.

Література:

Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. ищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер;  Х.: Право, 2002. – 416 с.;

 Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.

Науковий керівник:

доцент кафедри кримінально - правових дисциплін юридичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна, к.ю.н, Храмцов О.М.