Принципи впровадження креативних технологій навчання у вищому навчальному закладі

Педагогічна наука, як і будь-яка інша наука, не стоїть на місці, зміни у соціальному, економічному, політичному аспектах суспільства неминуче впливають на освіту. З давніх часів майстри педагогічного ремесла шукали найкращі, найефективніші, найрезультативніші способи передачі знань, умінь, навичок, професійного досвіду, формування професійно важливих якостей та ін.. З появою понять «технологія навчання» та «педагогічна технологія», почався пошук підходів до класифікації технологій навчання. На сьогоднішній день існує безліч технологій навчання, кожна з яких заслуговує уваги та має свої переваги.

Поява нових (інноваційних) технологій навчання у ви­щій школі зумовлене соціально-економічними змінами в нашому суспільстві, розвитком ринкових відносин. Ринкові умови вимагають професійної мобільності, високої компетентності, низки особистісних якостей. Метою освітнього процесу уже не виступає процес передачі знань, умінь та навичок, - метою стає формування цілісного, висококваліфікованого, конкурентоспроможного фахівця.

Поняття «педагогічні технології», або «технологічні підходи до навчання», зародилося більше ніж тридцять років тому в США, було схвалене в багатьох країнах світу, в тому числі й у Росії та України, одержано визнання ЮНЕСКО [1].

За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна (освітня) технологія – це в загальному значенні системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань, який враховує людські й технічні ресурси, їхню взаємодію і має на меті оптимізацію форм освіти.

Слово «технологія» походить від грецьких слів «techne» - майстерність і «logos» - поняття або вчення. Іншими словами, це мистецтво навчання.

Ряд авторів [1] розуміють поняття технології навчання як науку техніки освіти або одержання системи знань із предмету.

Такі автори, як Бабанський Ю.К., Сибірська М.П., Лозова В.І., вважають, що «педагогічні технології» ширше, ніж поняття «технології навчання», оскільки вони містять і технологію виховання, і технологію навчання.

Ми погоджуємося з колективом авторів (Коваленко О.Е. та ін.), що педагогічна технологія – це сукупність науково обґрунтованих способів організації і здійснення педагогічної діяльності, які спрямовані на оптимізацію навчання.

Сучасні технології навчання у вищому навчальному закладі зорієнтовані на створення умов для самовираження і саморозвитку студента.

Спрямованість навчально-виховного процесу на творчий розвиток учнів значною мірою залежить від ефективного використання змісту навчальних предметів для організації творчої навчальної діяльності учнів [4, с. 194]. Орієнтацію процесу навчання на розвиток творчих можливостей учнів можна здійснювати такими основними шляхами:

• аналіз і виявлення можливостей змісту навчального матеріалу кожного предмета державного компонента навчальних планів щодо розвитку творчих можливостей учнів;

- введення до навчальних планів додаткових курсів для заповнення прогалин у розвитку специфічних якостей творчої особистості.

С. О. Сисоєвою [4, с. 195] розроблені вимоги до технології розробки змісту навчального предмета, спрямованого на творчий розвиток учнів:

• зміст навчального матеріалу повинен виходити за межі загальноприйнятих програм;

• відрізнятися більшим рівнем узагальненості;

• враховувати інтереси учнів і стиль і темп засвоєння ними знань;

• залишати учням можливість більш глибокого проникнення у сутність тієї чи іншої вивченої теми.

Розробка евристичного заняття – це вдвічі творча діяльність, оскільки викладач розробляє систему умов для майбутньої творчості тих, хто навчається.

Під час проектування такого заняття треба враховувати такі вихідні дані: навчальну програму, рівень підготовки тих, що навчаються, наявність методичного інструментарію, специфіку умов проведення заняття, можливі форми та методи, які допоможуть створити освітній продукт евристичного характеру.

Реалізація евристичного заняття є творчим процесом. Тільки викладач, який володіє творчими якостями і вміннями на достатньому рівні, може виховати творчу особистість. Від творчості викладача залежить і рівень творчості студентів. Творчий процес не є регламентованим, визначеним, передбачуваним, а отже під час проведення занять викладач має проявити себе творець, а не простий виконавець заздалегідь складеного плану.

Реалізація креативних технологій у навчально-виховному процесі на нашу думку має включати наступні етапи:

1. Аналіз навчальної програми дисципліни з метою її креативної орієнтації: має включати розробку аналітичної картки креативної орієнтації курсу [4, с. 196] та постановку цілей навчання на рівні дисципліни, які враховують творчий аспект навчально-виховного процесу.

2. Аналіз контингенту навчальної групи щодо наявності творчих здібностей та рівня творчих якостей у тих, що навчаються. Визначення зони найближчого розвитку творчих якостей кожного учня.

3. Аналіз змісту навчальних тем з метою виявлення можливостей для введення творчої складової та розробку дидактичних інформаційних матеріалів: контурний конспект, логіко-семантичну структуру та план навчального матеріалу з теми.

4. Постановка навчально-методичних цілей на рівні теми за рівнями засвоєння навчального матеріалу та виражені в діях тих, що навчаються.

5. Вибір методів навчання, як традиційних, так й інноваційних, які б реалізовували поставлені цілі креативної орієнтації навчального курсу. Найбільш доцільними методами для формування творчої особистості того, хто навчається, є метод «мозкової атаки», асоціативний метод, метод морфологічного аналізу, метод контрольних запитань, метод інверсії та ін.

6. Розробка дидактичних засобів навчання, які б виступали у якості допоміжної мотивації, адже, творчий процес більш успішно протікає саме у творчому середовищі.

7. Розробка сценарію евристичного заняття в бінарних діях викладача та учнів. Викладач на етапі моделювання навчально-виховного процесу має передбачати хід розвитку подій на евристичному занятті, хід думок тих, що навчаються, аби не втратити контролю над творчим процесом.

Результат креативного навчально-виховного процесу залежатиме від рефлексивної діяльності як викладача, так і тих, що навчаються. Усвідомлення власних дій та психічних процесів в ході евристичного заняття сприяє більш міцному засвоєнню знань та умінь, оцінюванню та вчасному корегуванню творчого процесу, та є мотивацією для подальшого розвитку творчого потенціалу.

Література:

1. Коваленко О.Е., Брюханова Н.О., Корольова Н.В., Шматков Є.В. Методика професійного навчання: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів інженерно-педагогічних спеціальностей. – Харків: ВПП «Контраст», 2008. – 488 с.

2. Педагогические технологии: Учебное пособие для студентов педагогических специальностей / Под общей ред. В.С. Кукушина. – Серия «Педагогическое образование». – Ростов н/Д: издательский центр «Март», 2002. – 320 с.

3. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М.: Народное образование, 1998.

4. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: Підручник. – К.: Міленіум, 2006. – 344 с.

5. Шматков Є.В., Коваленко Д.В. Інноваційні технології навчання: навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів інженерно-педагогічних спеціальностей. – Харків: ВПП «Контраст», 2008. – 172 с.

6. Штефан Л.В. Інноваційні технології в освіті: навчальний посібник для для студентів вищих навчальних закладів інженерно-педагогічних спеціальностей. – Харків: УІПА, 2011. – 176 с.