СТРАТЕГІЯ ТА КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

Актуальність теми. Однією з важливих ланок реалізації принципів відкритої ринкової економіки є створення вільних економічних зон (далі - ВЕЗ). Їх функціонування пов’язуються з лібералізацією й активізацією зовнішньоекономічної діяльності, завдяки сприятливому для зовнішніх і внутрішніх інвестицій митному, податковому та інвестиційному режимам. Також розвиток спеціальних економічних зон в Україні важливий тим, що сприяє створенню нових робочих місць, поліпшенню фінансового стану підприємств, активізації зовнішньоекономічної діяльності, подоланню бідності завдяки збільшенню купівельної спроможності населення, прискоренню обертання капіталу.

Постановка проблеми. Вільні економічні зони (ВЕЗ) надійно ввійшли у світову практику господарської діяльності. Згідно з різними джерелами інформації, в світі налічується від 400 до 2000 вільних економічних зон. За оцінками західних експертів, у 2008 році через ці зони пройшло до 37 % світового товарообігу [6].

Щодо України, то доцільність створення вільних економічних зон була задекларована Верховною Радою в жовтні 1992 р. в законі “Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” [3]. Зазначимо, що державну стратегію і тактику у розбудові спеціальних зон і територій пріоритетного розвитку визначають два основні нормативно-правові документи – постанови Кабінету Міністрів України “Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні” від 14 березня 1994 р. [4] та “Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності” від 24 вересня 1999 р. [5].

Виклад основного матеріалу. Створення нормативно-правової бази по регулюванню діяльності ВЕЗ дало поштовх до прискорення роботи з формування такого типу утворень в Україні, що безпосередньо пов’язано із реалізацією цілей по активізації зовнішньої торгівлі, стимулюванню надходжень іноземних інвестицій, використанню зони для поглиблення зв’язку між внутрішньою економікою і світовим ринком, прискоренням росту певних економічних регіонів, ефективним використання місцевих трудових, виробничих і сировинних ресурсів, досягненням нової інноваційної якості економіки, розширення експортної бази і розвиток виробництва товарів тощо.

Функціонування вільних економічних зон в Україні дало змогу в певній мірі розв’язати проблеми зайнятості і формування нових робочих місць у депресивних старопромислових або малозаселених районах з низьким рівнем економічного розвитку, активізувати зовнішню торгівлю, обмін знаннями і технологіями, стимулювати приплив іноземних інвестицій, розширити експортну базу, збільшити обсяги зовнішніх надходжень і поліпшити платіжний баланс та ефективно використати місцеві ресурси, що підкреслює їх актуальність в розрізі становлення міжнародних економічних відносин в Україні.

Сьогодні процес створення спеціальних економічних зон в Україні заморожений. Це пов’язано з неоднозначним трактуванням переваг та недоліків таких зон органами влади та управління України, а також дуже специфічним ставленням до них з боку міжнародних фінансових організацій. Однією із базових проблем функціонування вільних економічних зон в Україні є зниження інноваційного потенціалу інвесторів.[1].

Виходячи із світового досвіду, слід зауважити, що практика створення особливих економічних зон, які охоплюють цілком адміністративні території себе не виправдала. Тому, запропонованим законопроектом визначається, що межі вільних зон не можуть збігатись з межами одиниць адміністративно-територіального устрою України. При цьому мають бути чітко визначені регулюючі механізми створення і функціонування усіх без

винятку ВЕЗ, а також обґрунтовані альтернативні варіанти розвитку вільних економічних зон, ув’язані з перспективами майбутньої структурної перебудови економіки України, можливими змінами кон’юнктури світового

ринку, проблемами вирівнювання рівня розвитку окремих регіонів країни. Відсутність альтернативних варіантів може призвести до певної консервації ВЕЗ у своєму розвитку, віддаляючись при цьому від потреб вітчизняної економіки в цілому та проблем регіонального розвитку зокрема.

Дуже важливо, щоб ефект від функціонування ВЕЗ мав не тільки локальний (на її території), але й макроекономічний (для всього народного господарства України) характер. Необхідно досягнути збалансованості інтересів усіх учасників інвестиційного процесу на території зони. Це стосується як державних структур, так і вітчизняних та іноземних підприємців, які в умовах економічної кризи в Україні повинні мати рівні права для

вкладення інвестицій в розвиток економіки. Причому у кожній з ВЕЗ необхідно забезпечити можливості для багатоваріантного економічного розвитку.

І.Бобух пропонував усі ВЕЗ, які функціонували в Україні, за ознакою спрямованості розділити на три групи:

• виробничо-екологічні – ВЕЗ «Славутич», «Яворів», «Миколаїв», «Донецьк»;

• інноваційно-виробничі - ВЕЗ «Закарпаття», «Інтерпорт Ковель», «Порто-франко», «Азов», «Рені»;

• туристично-рекреаційні – ВЕЗ «Курортополіс Трускавець».[2]

Для нормального функціонування ВЕЗ необхідно розробити програму її розвитку, що врахувала б варіанти створення фінансової та банківської інфраструктур ринкової економіки в зоні, які повинні створити

умови для першочергового накопичення капіталу, здатного забезпечити інвестування не лише простого, а й розширеного відтворення валового національного продукту України, завдяки якому тільки й можливо забезпечити прискорений розвиток її народного господарства. В багатьох країнах, що розвиваються, встановлено жорсткий контроль за економічною діяльністю, яка дискримінується, перш за все, за рахунок фіскальної політики. У

ВЕЗ такий контроль послаблено, а податкова система працює у пільговому режимі, особливо це стосується стягнення митних зборів на території України.

Узагальнюючи досвід створення вільних економічних зон в Україні, необхідно відзначити орієнтацію ініціаторів їх створення на залучення недержавних коштів для розбудови інфраструктури ВЕЗ, що в сучасній вітчизняній економічній ситуації є, безумовно, позитивним і перспективним фактором майбутньої стабілізації розвитку. Будучи, в цілому, перспективною формою регіонального господарювання і зовнішньоекономічної

діяльності в Україні, формою новою і складною для держави, такою, яка вимагає строго вибіркового підходу, великої підготовчої роботи та відповідальних рішень в центрі і на місцях, вільні економічні зони можуть забезпечити ефективний розвиток регіональних економічних комплексів і держави в цілому.

Висновки. Отже, повне відновлення функціонування ВЕЗ значно покращило б інвестиційний клімат в Україні, при цьому новостворені суб’єкти господарської діяльності посприяли залученню нових технологій, створили б нову, додаткову базу оподаткування, забезпечили умови для створення нових робочих місць тощо. Вирішення перелічених протиріч дало б змогу розв’язати такі вкрай складні та гострі соціально-економічні проблеми як безробіття, низький рівень оплати праці, нерозвиненість інфраструктури, звуженість бази оподаткування тощо.

Література:

1. Рижун Н.А. Про основні проблеми та заходи щодо активізації вільних економічних зон в Україні / Н.А. Рижун // Економіст. – 2007. – №6. – С. 78–81.

2. Сазонець І.Л. Навчальний посібник « Інвестування: міжнародний аспект»/Сазонець І.Л.//Економіст.-2009.- С.125.

3. Офіційний веб-ресурс Верховної Ради України [Електронний ресурс] / Розділ “Законотворча діяльність”, Пункт “Пошук за реквізитами: Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон. (ВВР), 1992, № 50, с. 56” – Режим доступу до веб-сайту: http://www.rada.gov.ua.

4. Офіційний веб-ресурс Верховної Ради України [Електронний ресурс] / Розділ “Законотворча діяльність”, Пункт “Пошук за реквізитами: Постанова КМУ “Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні” № 1002 від 14 березня 1994 р.” – Режим доступу до веб-сайту: http://www.rada.gov.ua.

5. Офіційний веб-ресурс Верховної Ради України [Електронний ресурс] / Розділ “Законотворча діяльність”, Пункт “Пошук за реквізитами: Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон. (ВВР), 1992, № 50, с. 676” – Режим доступу до веб-сайту: http://www.rada.gov.ua.

6. Офіційний веб-ресурс Держкомстату України [Електронний ресурс] / Розділ “Статистична інформація”; Пункт “Аналітичні показники – вільні економічні зони–2008”. – Режим доступу до веб-сайту:

http://www.ukrstat.gov.ua.

Науковий керівник:

кандидат географічних наук,доцент Поліщук В.М.