ВИДАТНИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ ВЧЕНИЙ ПРИРОДОЗНАВЕЦЬ – МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ХОЛОДНИЙ

Видатний український ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог, засновник вітчизняної школи фізіологів рослин, академік Всеукраїнської академії наук (ВУАН), заслужений діяч науки Микола Григорович Холодний народився 22 червня 1882 р. у російському місті Тамбові, де його батько (родом з Переяслава, що на Київщині) учителював у місцевій гімназії. У 1900 р., після закінчення з золотою медаллю гімназії, Микола Холодний вступив до університету Святого Володимира (нині Національний університет імені Тараса Шевченка) на природниче відділення фізико-математичного факультету. Після завершення навчання в 1906 р. та отримання диплому М.Г. Холодний залишився на факультеті для підготовки дисертації і подальшої викладацької роботи [2, с. 3621].

Незважаючи на велике розмаїття інтересів М.Г. Холодного, він усе-таки виділяв для себе дві галузі знань, і коли його запитували: „Ким Ви більше є – фізіологом рослин чи мікробіологом?”, відповідав: „Моя магістерська дисертація з фізіології рослин, а доктора наук мені присудили за мікробіологічну роботу”. Це і були ті дві основні для нього галузі науки, розвитку яким він присвятив своє життя. Проте і у студентські роки й на початку наукової і педагогічної діяльності в Київському університеті імені Святого Володимира Микола Григорович під впливом своїх учителів віддавав перевагу ботаніці та фізіології рослин [5, с. 86].

Мікробіологія як предмет не дуже привертала його увагу. І лише в 1912 р., коли Миколі Григоровичу було присвоєно звання приват-доцента і доручено читати лекції з мікробіології та проводити практичні заняття зі студентами на кафедрі фізіології рослин і мікробіології Київського університету, йому довелося тісно познайомитися з цим предметом. Однак він погодився на цю роботу лише за умови, що його відрядять на стажування і практикум та створення програми з мікробіології в лабораторію професора В.Л. Омельянського в Петроградському інституті експериментальної медицини. У відрядженні М.Г. Холодний перебував 2,5 місяці, виконав усі обумовлені завдання та навчився культивувати мікроорганізми [4, с. 35-36].

Паралельно дослідженням з мікробіології, М.Г. Холодний проводив глибокі дослідження з фізіології рослин. У березні 1919 р. він захистив дисертацію на ступінь магістра ботаніки, а в квітні цього самого року йому було присвоєно звання професора Вищих жіночих курсів, на яких він читав лекції та вів практичні зайняття з фізіології і анатомії рослин ще з 1914 р. У липні 1920 р. Микола Григорович був призначений професором Київського інституту народної освіти, в який у той час був перетворений Київський університет імені Святого Володимира.

Після цього М.Г. Холодний зосередив свою увагу на дослідженнях в галузі мікробіології. За порадою В.І. Вернадського – першого президента Української академії наук (так вона називалася в 1919 – 1921 рр.) – об’єктом досліджень були обрані залізобактерії, оскільки вчений з 1 квітня 1920 р. почав працювати в академічних установах.

Першу свою статтю з мікробіології Микола Григорович опублікував у 1922 р., коли йому виповнилося 40 років [5, с. 87].

М.Г. Холодний на підставі результатів своїх досліджень вирішив зробити ревізію та узагальнення всього того, що існувало у вченні про залізобактерії до нього. До роботи в цьому напрямі його стимулювало замовлення професора Р. Кольквіца восени 1924 р. написати монографію про залізобактерії. Вчений із задоволенням прийняв цю пропозицію. Робота над монографією стала взірцем його відповідальності. Відзначимо, що ще з юних літ Микола Григорович звик вставати з ліжка о 4-й годині ранку і працювати по 16 годин на добу. Цього стилю роботи він дотримувався все життя. Так він працював і над монографією. Вже за 2 місяці замовна монографія обсягом 10 друкованих аркушів була написана, перекладена особисто Миколою Григоровичем німецькою мовою і проілюстрована великою кількістю власно виготовлених рисунків [1, с. 194-195].

22 березня 1926 р. М.Г. Холодному за цю монографію було присуджено ступінь доктора ботаніки без захисту дисертації. Перед цим 6 липня 1925 р. Микола Григорович був обраний член-кореспондентом ВУАН. У червні 1929 р. він став академіком ВУАН [5, с. 88].

М.Г. Холодному була властива надзвичайна інтуїція, завдяки якій він робив несподівані для інших відкриття. Якось на вченій раді Інституту мікробіології і вірусології НАН України Лев Йосипович Рубенчик згадував: „Микола Григорович, розглядаючи пластинки обростання і описуючи їх пейзаж, відразу ж робив визначення мікроорганізмів до виду, не проводячи ніяких фізіологічних або біохімічних дослідів. Пізніше, після таких дослідів, видова належність мікроорганізмів, визначена М.Г. Холодним, як правило, підтверджувалася” [5, с. 89].

М.Г. Холодний обґрунтував вчення про засвоєння мікроорганізмами летких речовин, опублікувавши такі роботи: „Про виділення летких органічних речовин живими організмами та про засвоєння їх мікробами ґрунту”, „Органічні речовини атмосфери і їх роль в живій природі”, „Про повітряне живлення ґрунтових мікроорганізмів”, „Засвоєння летких органічних речовин ґрунтовими бактеріями”, „Біологічне значення фітогенних органічних речовин атмосфери” та ще понад 15 друкованих праць із цього питання [6, с. 674].

Значні дослідження академік М.Г. Холодний провів у галузі мікробіології. Вивчаючи мікроорганізми водойм і ґрунту він застосував власні методи. Тепер ними користуються мікробіологи всього світу.

Академіку М.Г. Холодному належать оригінальні гіпотези щодо виникнення органічних речовин на Землі абіогенним шляхом. У світоглядно-філософських працях учений порушує кардинальні питання взаємовідносин людини і природи, місця людини в космосі та проблеми сталого гармонійного розвитку. Свої філософські погляди він узагальнив у книзі „Думки натураліста про природу і людину” [3, с. 8-9].

Микола Григорович Холодний жив для науки, усього себе віддаючи улюбленій роботі. Ім’я вченого у 1971 р. присвоєне Інституту ботаніки НАН України. З 1972 р. в Академії Наук УРСР заснована премія імені М.Г. Холодного, яка присуджується за видатні праці у галузі ботаніки і фізіології рослин. Перший президент Академії Наук України В.І. Вернадський називав М.Г. Холодного одним з найбільших вітчизняних біологів.

М.Г. Холодний – основоположник фітогормональної теорії тропізмів, що пояснює ростові рухи рослин. Майже одночасно і незалежно від М.Холодного аналогічні ідеї висловив і обґрунтував експериментальні дані голландський фітофізіолог Ф. Вент (1928). У світі відома як гіпотеза Холодного-Вента.

Іншим важливим внеском М. Холодного у науку була розробка проблеми летких органічних сполук атмосфери та з'ясування їх біологічної ролі. Вчений провів досліди зі штучної стимуляції розвитку рослин, яку широко застосовують у сільськогосподарській практиці в усьому світі. Велику цінність становлять його дослідження з морфології та фізіології залізобактерій [7, с. 449-452].

Його відкриття зробили революцію в мікробіології та змінило погляди вчених на походження життя на Землі. Вчення про атмосферне живлення мікроорганізмів розвивається в світі і ніколи не застаріє. М.Г. Холодний збагатив життєдайними ідеями майже всі галузі загальної біології.

Геній Миколи Григоровича, як і усіх геніальних людей, мав щонайменше два витоки: дуже велика природна обдарованість і надзвичайна працездатність, яка збереглася за ним аж до останніх днів життя.

М.Г. Холодний помер 4 травня 1953 р., залишивши після себе велику кількість неопублікованих праць, не закінчених статей, розпочатих, але не завершених досліджень, обґрунтованих, але ще не розпочатих досліджень, багато нових ідей тощо. Майже до останніх своїх днів він особисто ставив експерименти, цікавився науковим життям, досягненнями суміжних з ботанікою і мікробіологією наук.

Микола Григорович не раз повторював: наука – духовна галузь людської творчості, яка у своїй основі вічна, могутніша і глибша, ніж будь-які соціальні форми життя. Вона самодостатня. Вона вільна і жодних рамок не визнає, бюрократичним обмеженням не підкоряється. Тому потрібна не державна організація науки, а державна допомого науковій творчості нації.

Діставшись до вершини знань, М.Г. Холодний усе життя вчився, бо вважав, що коли людина перестає вчитися, вона перестає зростати як фахівець і як особистість. Після себе він залишив дуже великий науковий спадок, на якому вчаться покоління вчених, які прийшли і приходять у науку після нього.

Література:

1. Береговий П. М. Микола Григорович Холодний / П. М. Береговий, М. А. Лагутіна // Видатні вітчизняні ботаніки. – Вид. 2-ге. – К., 1969. – С. 192-196.

2. Енцикопедія Українознавства: Словникова частина / Головн. ред. В. Кубійович. – Львів: Молоде Життя, 2000. – Т. 10. – С. 3621.

3. Кушнір М. Микола Григорович Холодний – ботанік і мікробіолог / М. Кушнір, С. Мілюкова // Біологія. – 2007. – № 16-18. – С. 8-9.

4. Ситник К. М. Слава і гордість вітчизняної науки / К. М. Ситник // Вісник НАН України. – 2007. – №5. – С. 35-43.

5. Скрипаль І. Г. Микола Григорович Холодний (до 125-річчя від дня народження ) / І. Г. Скрипаль // Мікробіологічний журнал. – 2007. – Т. 69. – № 3. – С. 86-90.

6. Холодный Николай Григорьевич / Т. П. Бабий, Л. Л. Коханова, Г. Г. Костюк [и др.] // Биологи: биогр. справ. – К., 1984. – С. 674-675.

7. Шаров І. Холодний Микола Григорович / І. Шаров // 100 видатних імен України. – К., 1999. – С. 449-452.