ДО ПИТАННЯ ПРО СТАНОВЛЕННЯ ТЕЛЕФОННОЇ МЕРЕЖІ У М. БІЛА ЦЕРКВА

У фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві нами було виявлено неопублікований раніше документ, який ілюструє початковий етап становлення телефонної мережі одного з найбільших районних центрів Київщини – м. Біла Церква.

У цьому документі оповідається про процес проведення тендеру у м. Біла Церква Васильківського повіту Київської губернії на право влаштування та експлуатації телефонної мережі загального користування.

У процесі цього тендеру (“соревнования”), що відбувалося у липні-серпні 1908 р., було надано три заявки. Першу заявку подали спільно генерал-лейтенант Олександр Корнілович, потомственний почесний громадянин Герман Гайс та присяжний повірений Іван Петерсон. Ще одну заявку подав інженер-електрик Микола Фазли. Остання, третя, заявка поступила від електротехніка Олексія Рябоконя [1, арк. 5]. У кожній із заявок претендентами було висловлено їх пропозиції з приводу майбутньої абонементної плати за користування телефоном.

Так, перші троє претендентів, які подали спільну заявку, запропонували річну абонплату при двохверстовій відстані від центральної станції, для приватних квартир – 50 крб., для колективних приміщень, громадських установ, торгівельних, промислових закладів й т. ін. – по 60 крб., для готелів, заїжджих дворів, ресторанів та клубів – по 70 крб.

За користування телефоном всіх трьох категорій при відстані понад три версти від центральної станції планувалося брати додаткову плату по 2 крб. 50 коп. за кожні 100 саженів [1, арк. 6].

Особа, що проводила тендер, прийшла до висновку, що концесію на влаштування та експлуатацію в м. Білій Церкві телефонної мережі загального користування слід надати трьом першим претендентам (Корнілович, Гайс, Петерсон), як таким, що зробили більш вигідну фінансову пропозицію, а також мають перевагу в освіті перед другим претендентом [1, арк. 7].

Далі в документі коротко характеризується пропозиція Рябоконя та обґрунтовується, чому вона поступається пропозиції трьох перших претендентів [1, арк. 8-9].

У зв’язку з тим, що даний документ досі не було введено до наукового обігу, а також через його цінність як джерела з історії науки і техніки, вважаємо за необхідне навести його повністю, мовою оригіналу (зі збереженням стилістики документу). На жаль, у працях з історії м. Біла Церква становлення його телефонізації практично не відображено [2; 3; 4].

Дѣло

Объ устройствѣ и эксплуатаціи телефонной сѣти общаго пользованія въ м. Бѣлой Церкви.

Начато 17-го іюля 1908г.

Кончено 2 апрѣля 1909г.

Министерство внутренихъ дѣлъ

Кіевскій Губернаторъ

№1479

г. Кіевъ

август 1908 г.

Генералъ-лейтенантъ Александръ Корнилович, потомственный почетный гражданинъ Германъ Гайсъ, присяжный повѣренный Иванъ Петерсонъ, инженеръ-электрикъ Николай Фазлы и электротехникъ Алексѣй Рябоконь ходатайствуютъ о представленіи концессіи на право устройства и експлуатаціи телефонной сѣти общаго пользованія въ м. Бѣлой Церкви, Васильковского уѣзда – первые три – вмѣстѣ и послѣдніе два – каждому въ отдѣльности.

Корниловичъ, Гайсъ и Петерсонъ въ присланомъ ко дню соревнованія запечатанномъ объявленіи заявили годовую абонементную плату за пользованіе телефономъ при двухверстномъ разстояніи отъ центральной станціи:

a] для частныхъ квартиръ 50 руб.,

б] для коллективныхъ помѣщеній общественныхъ учрежденій, торговыхъ, промышленныхъ заведеній, разного рода и т.п. – по 60 руб.,

в] для гостиницъ, заѣзжихъ дворовъ, ресторановъ и клубовъ – по 70 руб.

За пользованіе телефономъ перечисленыхъ трехъ категорій, при разстояніи свыше двухъ верстъ отъ центральной станціи, предлогаѣтся взимать дополнительную плату по 2 руб. 50 коп. за каждыя 100 саж.

Въ виду приведенныхъ выше основаній я полагалъ бы предоставить концессію на устройство и эксплоатацію въ м. Бѣлой Церкви телефонной сѣти общаго пользованія генералъ-лейтенанту Александру Корниловичу, какъ сдѣлавшихъ на мой взгляд болѣе выгодные предложенія и какъ по финансовому и образовательному цензу своему представляющий преимущество передъ вторымъ конкурентомъ.

В слѣдствіе предложенія по ходатайству генералъ-лейтенанта Корниловича, почетнаго гражданина Гайса, присяжного повѣреннаго Петерсона, инженера Фазлы и электротехника Рябоконя о предоставленіи концессіи на право устройства и эксплоатаціи телефонной сѣти общаго пользованія въ м. Бѣлой Церкви – первымъ тремъ вмѣстѣ, а послѣднимъ двумъ каждому въ отдѣльности, докладываю Вашему Высокопревосходительству, что Рябоконь за каждыя добавочная 100 саж. свыше двух верстъ отъ центральной станціи до помѣщенія абонента предполагаетъ взимать по 5 руб., тогда какъ по § 22 утвержденныхъ Министромъ Внутреннихъ Дѣлъ 26 іюля 1901 года кондицій на устройство и эксплоатацію городскихъ телефонных сѣтей общаго пользованія частными предпринимателями, такая добавочная плата должна быть не свыше трехъ рублей. Въ представленномъ Рябоконемъ проектѣ на устройство телефонной сѣти въ м. Бѣлой-Церкви показано мѣсто центральной телефонной станціи, какъ это требуется циркуляромъ Министра Внутреннихъ Дѣлъ, по Главному Управленію почтъ и телеграфовъ, отъ 17 ноября 1901 г., за № 1127. Дополнительний проектъ соединенія телефономъ м. Бѣлой-Церкови съ г. Кіевомъ отъ Рябоконя поступилъ к Губернатору 7 мая 1908 г., а вскрытіе присланныхъ соискателями, въ томъ числѣ и Рябоконемъ, запечатанныхъ объявленій объ абонементной плать за телефоны въ Бѣлой Церкви составлялось въ Общемъ Присутствіи Кіевского Губернского Правленія 29 апрѣля. На основаніи ВЫСОЧАЙШЕ утвержденных 11 мая 1901 г. Основныхъ Условій на устройство и эксплуатацію господарскихъ телефоновъ частными предпринимателями, объявленная соискателями въ запечатанныхъ объявленіяхъ абонентная плата имѣетъ рѣшающее значеніе въ пользу того или другого соискателя и потому прінятіе каких либо дополнительныхъ, послѣ соревнованія, объявленій, по моему мнѣнію не допустимо, тѣмъ болѣе, что проектъ Рябоконя на соединеніе телефономъ Бѣлой-Церкви съ Кіевомъ, вовсе не содержащій въ себѣ обязательства Рябоконя не взимать плату за пользованіе телефономъ, долженъ быть разсматриваемъ какъ телефонъ не городского, а междугородного сообщенія. Поэтому впредь до установленія кому изъ предпринимателей будетъ предоставлено право устроить телефонную сѣть въ Бѣлой-Церкви, дополнительному проекту Рябоконя, какъ связанному съ проектомъ устройства означенной телефонной сѣти, движенія давать не предполагалось. Если бы Рябоконь своевременно подалъ свое заявленіе о предположенномъ имъ телефонномъ сообщеніи между Кіевомъ и Бѣлой-Церковью и добавилъ бы въ своемъ заявленіи, что онъ предоставляетъ своимъ абонентамъ безплатное пользованіе этимъ междугороднымъ телефономъ, то преимущества были бы безспорно на его сторонѣ. Что же касается до обязательства Рябоконя принять на свой счетъ расходы по устройству въ чертѣ мѣстечка телефонныхъ сообщеній, равно какъ и стоимость телефонных аппаратовъ, всяких добавочныхъ приборовъ и линейных материаловъ, то такое обязательство Рябоконя прямо вытекаетъ изъ § 6 утвержденныхъ Министромъ Внутренних Дѣлъ 26 іюля 1901 г. кондицій на устройство и эксплоатацію городскихъ телефонныхъ сѣтей общаго пользованія частными предпринимателями, въ силу котораго работы по устройству и развитію телефонной сѣти производятся на средства контракта.

Такимъ образомъ главнѣйшія преимущества, которыя могли бы имѣть рѣшающее значеніе въ выборъ контрагента, въ этомъ случаѣ не могутъ быть приняты во вниманіе въ силу высказанныхъ соображеній и данныхъ, и высказываться въ пользу того или другого контрагента приходитъся на основаніи обстоятельствъ, имѣющихъ второстепенное значеніе, къ каковымъ обстоятельствамъ много и отнесены – менъе высокая абонентная плата за телефоны, отстоящіе отъ станціи свыше 2-хъ верстъ, болѣе дешевая плата за перенесеніе телефоннаго аппарата изъ одного помѣщенія въ другое, предоставленіе полиціи и пожарной командѣ безплатнаго пользованія телефономъ и, наконецъ, казавшееся на мой взглядъ преимущество въ образовательномъ и имущественномъ цензѣ, представляемое компаніей изъ вышеуказанныхъ 3-хъ лицъ. Другихъ какихъ – данныхъ въ пользу того или иного контрагента въ моемъ распоряженіи не имѣется.

Приложение: Прошеніе электромеханика Алексѣя Рябоконя съ проектомъ соединенія телефономъ м. Бѣлой-Церкви съ г. Кіевомъ.

И. д. Губернаторъ

Вице – Губернаторъ підпис

За Вице – Губернатора підпис

Старшій Совѣтникъ

Губернскій Инженеръ підпис

Дѣлопроизводитель підпис

Література:

1. Дело об устройстве телефонной сети общего пользования в м. Белой Церкви. – Ф. 442, оп. 661, спр. 181, арк. 5-9.

2. Минуле і сучасне міста Білої Церкви / Павловський О., Перекрестов В., Трембовельський В., Черевченко В. – Біла Церква: Міська друкарня, 1957. – 104 с.

3. Підкова І. Довідник з історії України (А-Я) / І. Підкова, Р. Шуст. – К.: Генеза, 2001. – С. 73.

4. Юхименко П. Біла Церква. Шлях крізь віки / П. Юхименко. – Біла Церква: Буква, 1994. – 384 с.