ІНТЕГРАЦІЯ ЗНАНЬ В ОСВІТІ. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ІНТЕГРОВАНИХ ЗАНЯТЬ

Той, хто серйозно прямує до пізнання істини, не повинен займатися якоюсь однією наукою, бо всі вони тісно взаємопов’язані.

Рене Декарт

Для нашого часу характерна інтеграція наук, прагнення отримати як можливо більш точне уявлення про загальну картину світу. Ці ідеї знаходять відображення в концепції сучасної освіти. Але розв’язати таку проблему неможливо в рамках однієї дисципліни. Тому стає необхідність в їх інтеграції, де найбільш можливо досягнути міжпредметних узагальнень.

Інтеграція (від лат. "повний, цілісний") - це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць (навчальних предметів, видів діяльності тощо). З позиції педагогічних наук інтеграція – це процес взаємопроникнення наук, не розчинення одне в одному, а об’єднання в єдине ціле раніше ізольованих частин, внаслідок якого основні компоненти дисциплін синтезуються в цілісну систему.

Інтеграція як засіб навчання повинна дати студентам знання, які відображають взаємозв’язки окремих частин світу як системи, навчити студента сприймати всесвіт як єдине ціле, в якому всі елементи взаємопов’язані. Ще багато років тому відомий педагог Я. Коменський відзначав: «Усе, що перебуває у взаємному зв’язку, повинно викладатися у такому зв’язку» [5, с. 132]. Цілісність, на жаль, починає руйнуватись через «суворі кордони» між окремими розділами програми або предметним викладанням «вузькими» спеціалістами (викладач математики не має уявлень щодо того, чим займалися студенти на попередньому занятті біології, фізики, хімії та навпаки). Тому знання, які одержують студенти, мало пов’язані між собою.

Не секрет, що студенти ділять основні закони, електрони, молекули, атоми, кристали, тіла й інші об'єкти навколишнього світу на фізичні, хімічні, біологічні, математичні, не зв'язуючи їх між собою. Впровадження інтегрованих занять перебудовує сприйняття студентів одного предмету як щось відокремлене від інших, поєднує їх деякі елементи в єдине ціле, показує, що всі галузі сучасної науки тісно зв'язані між собою, тому й навчальні предмети не можуть бути ізольованими один від одного.

Цілеспрямовані та змістовні інтегровані заняття встановлюють міцні зв’язки між навчальними дисциплінами, вносять новизну в традиційну систему навчання, допомагають студентам зрозуміти важливість вивчення основ наук як єдиної системи знань.

Інтеграція не є новим явищем у вітчизняній педагогіці. Вона була взята за основу комплексних програм ще у 20-х роках минулого століття. У 60-х роках В. О. Сухомлинський проводив у Павлишській школі «Уроки мислення в природі». Але реалізація ідеї створення та впровадження інтегрованих занять і на сьогоднішній час стає актуальною проблемою. Практичний досвід переконує нас в ефективності сучасного впровадження інтегрованого навчання. Ідея такого навчання передбачає досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентоздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої цілі, творчо самоутверджуватися у різних соціальних сферах.

Що ж вкладається в поняття «інтегроване заняття»? В сучасній літературі існує декілька прикладів його визначення:

Інтегроване заняття – заняття, що полягає в об’єднанні зусиль викладачів різних предметів у його підготовці і проведенні, а також в інтеграції знань про певний об’єкт вивчення, що здобувається засобами різних навчальних дисциплін.

Інтегроване заняття – міжциклове заняття (поєднує матеріал декількох предметів) [3, с. 127].

Інтегроване, бінарне заняття – це заняття, у змісті якого поєднуються різні предмети (дисципліни) навколо вивчення однієї теми.

Специфіка таких занять полягає в тому, що вони проводяться спільно викладачами двох або декількох суміжних предметів.

Інтегроване заняття може проводити як один викладач, так і декілька, використовуючи тісні міжпредметні зв’язки.

Бінарне заняття – це заняття, яке побудоване на тісних міжпредметних зв’язках, яке проводиться спільно двома викладачами відповідних дисциплін.

Вважається, що деякі предмети є пріоритетними до інтеграції. Наприклад, біологія й хімія, біологія й екологія, математика та фізика. Але практичний досвід показує, що завжди є можливість для нових творчих джерел, тобто можливість зв’язати такі зовсім вважалося не споріднені предмети, як математика та біологія.

Особливо важливо продумати методику проведення такого заняття. Заздалегідь визначається обсяг і глибина розкриття матеріалу, послідовність його вивчення. Частка участі кожного викладача залежить від змісту матеріалу, але приблизно повинна бути рівною. Один із них обирається ведучим. Один з предметів – провідним.

Таких занять можна розробити багато, але вони не можуть стати щоденними. Реалізація ідеї створення інтегрованих занять виявляється не дуже легкою як для викладача, так і для студентів. Проведення занять можливо завдяки тісній співпраці викладачів, предмети яких будуть об’єднані в інтегроване заняття. Робота починається з визначення в програмі з кожного предмета або дисципліни споріднених тем, понять. Після цього виникає необхідність одночасного вивчення таких тем з обох предметів. На цій підставі складається сумісний план проведення занять. Ця робота повинна проводитися перед початком нового навчального року, щоб була змога при складанні робочих навчальних планів урахувати особливості вивчення конкретних навчальних предметів. Викладачі повинні визначитися в темі інтегрованого заняття, проаналізувати і зіставити програмний матеріал, врахувати рівень підготовки студентів групи та матеріально-технічне забезпечення учбового закладу. При розробці кожного заняття обираються відповідні форми та методи сумісної педагогічної діяльності. Вдало проведене заняття таке, на якому не має перевантаження студентів враженнями від нього, щоб заняття не було мозаїкою окремих картин, а складало єдину цілісну картину теми, яка вивчається, слугувало однієї меті. Студенти повинні розуміти, навіщо, що і як саме треба робити, а не механічно виконувати вказівки викладачів.

Можна виділити такі етапи планування інтегрованого уроку, які сприяють більш ефективному його проведенню:
- вибір теми;
- визначення змісту навчального процесу;
- постановка комплексної мети заняття;
- підбір матеріалу для розкриття теми;
- застосування різних форм співпраці на занятті;
- способи перевірки розуміння студентами теми.

Інтегровані заняття мають наступні особливості:

1. Заняття повинно мати чітко сформульовану навчально-пізнавальну мету, що потребує залучення знань з декількох предметів.

2. Продумати використання на занятті таких форм та методів його проведення, щоб забезпечити високу активність студентів у застосуванні знань з тих предметів, що входять до складу інтегрованого заняття (нестандартних форм проведення заняття, сучасних технологій навчання: проектора, комп’ютера, тощо).

3. Не дублювати навчальний матеріал з цих предметів.

4. Заздалегідь узгодити трактування та суть понять, явищ, що вивчаються з кожного предмета.

5. Заняття повинно сприяти позитивному ставленню до навчання, що досягається виконанням самостійних робіт на інтегрованій основі, творчих робіт та інших видів робіт.

Матеріали до занять з різних предметів можна об’єднувати за такою системою: 1 заняття (провідне) - 2 заняття (допоміжне). Наприклад, такі комбінації: закріплення знань – ознайомлення з новим матеріалом (це характерно для нестандартних форм проведення занять); ознайомлення з новим матеріалом – ознайомлення з новим матеріалом (перше заняття береться за основу, а друге, в більшості випадків, підкріплює його); закріплення знань – закріплення знань (заняття виступають на одному рівні, підпорядковані одній меті. Заняття більш споріднені); ознайомлення з новим матеріалом – закріплення знань (допоміжне заняття насичує сприймання нового матеріалу новими враженнями).

В залежності від кількості предметів і видів діяльності студентів інтегровані заняття можуть бути різних видів: лекція, екскурсія, кіно-заняття, лабораторна, практична робота, семінар, конференція, ділова гра та інші. Види занять можуть бути і вступними, і узагальнюючими.

Отже, підсумовуючи тему статті, можна зробити висновки.

Інтегровані заняття відповідають провідним тенденціям розвитку освіти, вносять новизну, оригінальність в педагогічний процес навчання. Використання інтегрованих методів має переваги в тому, що дозволяє урізноманітнювати навчальну діяльність, позбавлятися шаблонів, сприяє підвищенню активності студентів, а отже – і ефективності заняття.

Стимулюючи творчу діяльність викладача та його вихованців, інтегровані заняття створюють сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у навчальній роботі. При розробці та проведенні занять у такій нестандартній формі навчальний процес організований таким чином, що всіх учасників залучено до процесу пізнання. Інтегровані заняття розвивають потенціал підлітків, спонукають до активного пізнання навколишньої дійсності, до осмислення й знаходження причинно-наслідкових зв’язків, до розвитку логіки, мислення, комунікативних здібностей. Більшою мірою, ніж звичайні, вони сприяють розвитку мови, формуванню вміння порівнювати, узагальнювати, робити висновки, формують інтегровані знання з обох предметів, які вивчаються. Таки види занять знімають стомлюваність, перенапругу студентів за рахунок перемикань на різноманітні види діяльності, різко підвищують пізнавальний інтерес до предметів. Ці фактори розвивають ефективність таких занять. Інтеграція є джерелом знаходження нових фактів, які підтверджують або поглиблюють певні висновки, спостереження студентів різних предметів.

Інтегровані заняття розширюють функції викладача, дають можливість покращити методику своєї роботи, удосконалювати її за рахунок поповнення своєї «методичної скарбнички» такими видами занять, дають спробу вийти за межі шаблонів традиційних форм їх проведення, проявити свою творчість.

Досвід роботи переконує, що використання інтеграційних видів занять покращує процес засвоєння знань. Вони є результативнішими за традиційні, дають можливість викладачу визначити рівень знань та індивідуальні можливості кожного студента. А найкориснішим у такому навчанні є те, що сам процес навчання починає подобатися.

Література:

1. Винокурова Н.К., Елисеева О.В. Один из подходов к реализации принципа интегративности в обучении. Дидакт. - 1999. - № 4. - С.36-40.

2. Гриценко Н.Н. Технологія інтегрованого уроку. Вісник профосвіти. № 19 – 20 грудень 2007р. – С.9 -11.

3. Іванчук М.Г. Формування і розвиток особистісного потенціалу школяра в процесі інтегрованого навчання. Психологія: Зб. наукових праць. - К.: КПУ імені М.П. Драгоманова. 2003. - Вип. 19. - С.127-131.

4. Інтернет ресурси: http://eprints.zu.edu.ua – Грибан Г.В., кандидат педагогічних наук, доцент (Житомирський державний університет). Ефективність упровадження інтегрованого навчання на уроках рідної мови.

5. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. – М.: Просвещение, 1955. – 627с.

6. Пехота О. М., Кіктенко А. З., Любарська О. М. та інші. Освітні технології: Навч. – метод. посібник. – К.: Видавництво А. С. К., 2003 – 255с.