ЄДНАЮЧИ МИНУЛЕ З МАЙБУТТЯМ: СТОРІНКИ ІСТОРІЇ НАРОДНОГО МУЗЕЮ АКАДЕМІЇ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ІМ. ГЕРОЇВ ЧОРНОБИЛЯ

Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні. Історія патріотичного виховання в Україні нараховує не одне сторіччя й у різні періоди мало різну специфіку. При цьому коріння його залишалося незмінним і традиційно було обумовлене боротьбою й боями із зовнішніми ворогами. Саме боротьба за незалежність дозволила справді розкритися патріотичному потенціалу українського народу. Уперше ідея патріотизму була офіційно сформована й знайшла своє відбиття ще в документах і літописах IX століття. За відсутності єдиної системи державного управління основний акцент у той період робився на особистій відданості воїна своєму князеві, дружині, роду й тільки потім – землі народній. Таким чином, на перший план висувалася суб'єктивна сторона патріотичного виховання, тому що сам патріотизм носив особистісний, персоніфікований характер і тільки через окремих, конкретних людей замикався на ― малій Батьківщині. Сьогодні основною метою патріотичного виховання є формування морально-політичних, професійних, психологічних і фізичних факторів, що визначають усвідомлене прагнення особистості, соціальної групи до патріотичної діяльності. Патріотичне виховання починається з пізнання цінності Батьківщини [1, с.263]. Тому одним з найважливіших завдань сучасної освіти є формування понять Батьківщина та Вітчизна. У процесі свого розвитку людина поступово усвідомлює свою приналежність до родини, колективу, класу, школи, народу. Вершиною патріотичного виховання є усвідомлення себе громадянином України [2, с.158-161].

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяють органи державної влади, які здійснюють його переважно через формування готовності до захисту Вітчизни, поваги до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних пам’яток культури.

Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Саме патріотизм, повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу. Одним із важливих об’єднавчих чинників у суспільстві може слугувати збереження культурної та історичної спадщини. Значну роботу по реалізації патріотичного виховання молоді, проводить Міністерство освіти та науки. Основною метою є виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин [3].

Відображаючи кардинальні зміни, що відбуваються в суспільстві і культурі, музеї в сучасному світі також переживають істотні трансформації. Музейна діяльність набуває більшого соціокультурного значення, зростає роль музеїв в збереженні і інтерпретації культурної спадщини, в складних процесах соціальної адаптації і культурної ідентифікації, в освітньому процесі.

На сьогоднішній день в Україні характерне невпинне зростання національної гідності та патріотизму української молоді, що вилилося, зокрема, у формуванні музеїв та музейних кімнат на базі навчальних закладів.

В Черкаському інженерно-технічному інституті (з 2001 р. − ЧДТУ) в 1998 р. було відкрито музей навчального закладу, приурочений 40-річчю від дня утворення інституту. На стендах експозиції у фотографіях та експонатах висвітлена історія навчального закладу, починаючи з 1960 р. Також тут був розміщений прапор ЧІТІ (ручної роботи, виготовлений у творчій майстерні заслуженої художниці України О.В. Теліженко) [4]. В цьому ж році в ЧІТІ був відкритий ще один музейний заклад – музей радіотехніки ім. професора Ю.П. Кунченка. Це унікальний музей, якого немає ні в Україні, ні в країнах колишнього СРСР. Він був втілений в життя завдяки професорам Ю.П. Кунченку та Ю.Г. Лезі. Метою створення музею було збереження та систематизація безцінних радіоекспонатів минулого століття, які при необхідності можна використати в навчальному процесі [5].

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, заснований 1921 р., як Інститут соціального виховання. Молодий університет успішно і динамічно розвивається в класичний університет, влітку 1999 р. виникла потреба у створенні на історичному факультеті археологічного музею, археологічної лабораторії та постійнодіючої експедиції для проходження археологічної практики студентами-істориками, було запрошено фахового археолога М.П. Сиволапа. Незабаром до нього приєдналися колишні колеги по Черкаській Лісостеповій археологічній експедиції О.В. Марченко і О.В. Васильченко. Все починалось з 3-4 експонатів, але вже у жовтні, за сприянням зав. кафедри новітньої історії проф. А.Г. Морозова, на базі експонатів з попередніх розкопок і розвідок М.П. Сиволапа була готова початкова експозиція. 1 березня 2000 р., згідно наказу ректора, в університеті було офіційно засновано Черкаський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини та Археологічну лабораторію, керувати якими доручено М.П. Сиволапу. При створенні музею було використано досвід і напрацювання у цій сфері колег з Дніпропетровського держуніверситету [6].

Завдяки створенню музею в Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля у курсантів загартовується патріотизм до вибраної професії Музей академії дає всім бажаючим унікальну можливість познайомитися з історією і сучасністю однієї з найбільш відважних професій, тут зібрано багато цікавих експонатів. Цей музей – улюблене місце для учнів навчальних закладів і, звичайно, тих, хто присвятив своє життя боротьбі з вогнем.

На честь 25-річчя Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля (нині Академія пожежної безпеки) та з ініціативи керівництва в червні 1997 р. був створений музей, в експозиціях якого відображена історія навчального закладу, його бойові та спортивні традиції і, звичайно, експозиції, присвячені випускникам Черкаського пожежно-технічного училища, Героям Радянського Союзу (посмертно), першим ліквідаторам аварії на ЧАЕС В.П. Правику та В.М. Кібенку [7, с.66].

У процес створення музею інституту великий внесок зробили проректор інституту по роботі з особовим складом полковник вн. сл. О.В. Биченко та викладачі кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін на чолі з майором вн. сл. О.С. Алексєєвою. Вони провели велику роботу по збору та систематизації матеріалів з історії становлення та розвитку Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, розробці експозиції музею, підготовці історичного нарису до 25-річчя навчального закладу. Професором кафедри І. Дробінкою до цієї роботи були залучені курсанти першого курсу, члени науково-історичного гуртка «Пошук» [8, с.51].

Враховуючи належну матеріальну базу, експонатний фонд музею інституту відповідно з постановою колегії управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 11 листопада 1998 р. №11/2 було присвоєне почесне звання “Народний музей ”.

Музей академії зберігає історію навчального закладу. Основною метою музею є проведення екскурсій, переконання відвідувачів, що успіх боротьби з вогнем та іншими надзвичайними ситуаціями, багато в чому, залежить від них самих, а також правильності перших дій та своєчасного повідомлення про те, що трапилося. Знайомлячись з експонатами відвідувачі переконуються у тому, яких успіхів досягли люди, чиє покликання завжди бути на передовій боротьби з вогнем.

Про те, що музей залишає яскраве враження, свідчать численні записи у книзі відгуків: “Захоплений побаченим!”, “Спасибі творцям виставки!” – так говорять і пишуть в книзі відгуків відвідувачі. На сьогоднішній день в книзі вже зібралася ціла колекція подяк керівникам закладу, залишених відвідувачами після знайомства з цікавими експозиціями.

У книзі відгуків залишили свої записи почесні гості музею генерал вн.сл. В. Попков (19.06.1998 р.), Герой Радянського Союзу Л.П. Телятніков (04.07.1998 р.), старший офіцер управління служби пожежної безпеки Міністерства оборони України підполковник О. Похода (18.06.1999 р.), начальник навчального відділу Університету внутрішніх справ полковник міліції А.Г. Зибров (30.06.1999 р.), перший майстер спорту по ППС училища В.Г. Остапчук (21.04.2000 р.), начальник відділу МВД України В. Кульчицький (02.06.2000 р.), льотчик космонавт СРСР двічі Герой Радянського Союзу, герой Афганістану В.А. Ляхов (25.12.2001 р.), генерал-майор вн.сл. у відставкі, колишній начальник ГУПО МВД України П.М. Десятников (14.04.2006 р.), заступник начальника пожежної охорони Орловської області Росії полковник вн. сл. Л. Пуценко (26.07.2000 р.), віце-президент АМФУ В.Л. Бройдо (08.11.2003 р.), начальник Коктетауского технічного інститута МЧС Республіки Казахстан полковник протинаглядной служби Султангалияв (13.03.2012 р.).

Двері музею Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля відкриті не тільки для курсантів і студентів, а й для почесних гостей України і для громадян з іноземних країн.

Сучасна соціокультурна ситуація спонукала музеї до пошуку своєрідності, до необхідності генерувати нові знання, ідеї, духовності. З інституту, що фіксує досягнутий рівень суспільної свідомості, музей стає явищем культури, що додає цій свідомості поступальну динаміку. Ще недавно якість музейних експозицій визначалася їх відповідністю традиційним науковим схемам сфокусованим на музейних предметах і колекціях, а тепер музей бачить ціннісні орієнтири в новизні, оригінальності інтерпретації музейних зборів, створювані експозиції і виставки, культурно-освітні проекти стають результатом як наукового вивчення, так і індивідуального творчого пошуку.

Музеї – це культурно-освітні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини. Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам’ятко- охоронна робота. Протягом ХХІ ст. музейна справа в Україні розвивалась, шукала нові методи та підходи в роботі, завдяки чому стали змінюватись і самі музеї. Основним призначенням музеїв є збереження пам’яток минулого для майбутніх поколінь, а розвиток музейної справи є найбільш перспективним напрямком для досягнення цієї мети.

Література:

1. Коваль Г.В. Система патріотичного виховання в Україні // Сучасна українська

політика. Політика і політологи про неї. – Київ; Миколаїв, 2006.

2. Безпалько Т.Г. Патріотичне виховання учнів в системі історичного краєзнавства // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Наук. зб. - Кам'янець-Подільський, 2002.

3. Державний стандарт базової і середньої освіти [Електронний ресурс] // Міністерство освіти і науки України [Офіційний сайт]. – Режим доступу: //www.mon.gov.ua.

4. Музей історії ЧДТУ [Електронний ресурс] / Центр культури та виховання // Черкаський державний технологічний університет [Офіційний сайт]. – Режим доступу: http://www.chiti.uch.net/go.php/culture/451/.

5. Музей історії радіотехніки імені професора Кунченка Ю.П. [Електронний ресурс] / Центр культури та виховання // Черкаський державний технологічний університет [Офіційний сайт]. – Режим доступу:http://www.chiti.uch.net/go.php/culture/452/.

6. Електронний ресурс // Центр культури та виховання// Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького [Офіційний сайт]. – Режим доступу:http://chdtu.edu.ua/info/museums/item/111-museum-kunchenka.

7. Дробінка, І.Г., Голинський, О.Б., Стоянович, О.Е. Двадцять п’ять років на варті. Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Короткий історичний нарис // І.Г. Дробінка, О.Б. Голинський, О.Е. Стоянович / Під заг. ред. М.Г. Шкарабури. – Черкаси: Друкарня ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля, 1998.

8. Лицарі порятунку / За заг. ред. М.Г. Шкарабури – Черкаси: Брама-Україна, 2006.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор, професор кафедри іноземних мов та гуманітарних наук Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, Чубіна Тетяна Дмитрівна.