ПРАКТИКА АКТИВНОГО НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: СИНТЕЗ ТЕХНОЛОГІЙ

В умовах модернізації освіти на сучасному етапі розвитку суспільства особливої актуальності набуває формування мовної компетентності в процесі підготовки фахівця. Над проблемою активно працюють сучасні науковці, приділяючи увагу, зокрема, окресленню професійно важливих ознак (І. Зимня, Н. Кузьміна, О. Маркова), процесу становлення мовної особистості (Л. Паламар, В. Регульський), мовленнєвій компетентності як складнику іміджу сучасного правоохоронця (Л. Шевченко, А. Гапоненко) тощо. Водночас рівень володіння майбутніх фахівців державною мовою не є достатнім, питання удосконалення мовної компетентності залишається невирішеним.

Відповідно, метою нашої роботи було віднайти й апробувати оптимальні навчальні технології для формування мовної компетентності студентів (курсантів, слухачів), набуття ними комунікативного досвіду, розвитку креативного потенціалу, активізації пізнавальних інтересів, вироблення навичок мовної поведінки в професійній сфері.

Сьогодні термін «активне навчання» вживають на противагу традиційній методиці навчання й дефінують як таку організацію й перебіг навчального процесу, що спрямована на всебічну активізацію навчально-пізнавальної діяльності осіб, які навчаються, шляхом комплексного використання як педагогічних (дидактичних), так і організаційно-управлінських засобів [1; 2; 4; 8].

На думку С.Б. Ступіної, особливостями активного навчання є: 1) надання особі, яка навчається, позиції суб’єкта навчання; 2) примусова активізація мислення й тривала участь учнів у навчальному процесі, оскільки їхня активність має бути сталою впродовж заняття; 3) надання особі, яка навчається, позиції суб’єкта навчання; 4) індивідуалізація педагогічної взаємодії; 5) самостійне прийняття рішень, підвищення ступеня мотивації й емоційності осіб, що навчаються; 6) постійна взаємодія учнів та викладачів [9, с.15].

Виділяють три щаблі активності осіб, які навчаються: активність відтворення – характеризується прагненням запам’ятати, відтворити знання, оволодіти способами їх застосування; активність інтерпретації – пов’язана з прагненням осягнути смисл матеріалу, що вивчається, встановити зв’язки, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах; творча активність – передбачає спрямованість до теоретичного осмислення знань, самостійний пошук вирішення проблем, інтенсивний вияв пізнавальних інтересів [9, с.15].

Очевидно, що найвищий щабель – творча активність – певною мірою сумує інші і є метою, досягти якої покликане активне навчання.

Ідеї удосконалення процесу навчання мають втілюватися в конкретних технологіях. У роботі дотримуємося розуміння педагогічної технології як системи планування, здійснення й оцінювання навчання, що враховує людські й технічні ресурси, а також їх взаємодію для досягнення максимального ефекту [5, с.11].

Наразі виділяють такі основні технології навчання: прямого викладання; проблемного навчання; особистісно-орієнтованого навчання; розвивального навчання; модульного навчання; інтерактивного навчання; розвитку критичного мислення; інформаційні технології тощо.

За класифікацією педагогічних технологій Г.К. Селевка, концепція активного навчання реалізується у межах педагогічних технологій на основі активізації й інтенсифікації діяльності осіб, що навчаються [7], приклади яких становлять проблемне навчання, інтерактивне навчання, комунікативне навчання Ю.І. Пассова [6] тощо.

Зауважимо, що реально використовувана педагогічна технологія завжди комплексна, комбінована, тобто інтегрує низку елементів різних технологій на основі пріоритетної авторської ідеї. Суттєвим є те, що комбінована дидактична технологія може набувати якостей, які перевищують якості кожної технології, що входить до її складу. Тому, зважаючи на дидактичні принципи навчання й специфіку предмету викладання, вважаємо доцільним застосовувати в своїй роботі технологію інтерактивного навчання в поєднанні з елементами технології прямого викладання, ігрового й дистанційного навчання.

Структурно кожне заняття містить три блоки: теоретичний, практичний і творчий. Теоретичний блок представлений комплексом словесно-наочних методів: пояснення, ілюстрація, демонстрація, які реалізуються в наданні студентам опорних таблиць, пам’яток, перегляді навчальних презентацій зі звуковим супроводом.

Використання заздалегідь підготовленої наочності активізує увагу аудиторії, дає змогу подати значний за обсягом теоретичний матеріал за короткий час.

Практичний блок поєднує різнопланові практичні методи, як репродуктивні (вправи на закріплення знань, умінь, навичок), так і продуктивні (виконання проблемних завдань, групова робота, лінгвістичні ігри тощо). Перший етап найчастіше реалізується із застосуванням наочно-практичних методів. Зокрема, візуалізація процесу навчання дає змогу проконтролювати процес усвідомлення й запам’ятовування теорії шляхом визначення відповідності/невідповідності мовного матеріалу викладеним нормам мови. Наприклад, на екрані демонструються словоформи:

Більший, менш дієвий, кращий, більш вужчий, найнесподіваніший, самий корисний, гарніший, сильніший, найменш тверезіший, найбільш гірший, найпомітніший, найбільш впливовий, молодіший, тяжчий, більш рішучий, найвищий, самий доречний, найдорожчий, менш розумний. Завдання: укажіть, які форми ступенів порівняння утворені правильно, обґрунтуйте свою думку.

Дидактичний матеріал (картки з завданнями) мінімізує час виконання вправ і зусилля студентів, наприклад:

Завдання: Вставте закінчення іменників у формі родового відмінка, прокоментуйте Вашу думку.

Правочин – правочин__, акт – акт__, Краматорськ – Краматорськ___, місяць – місяц__, злочин – злочин__, детектив – детектив__, обмін – обмін__, прецедент – прецедент__, позов – позов__, акціонер – акціонер__, договір – договор__, міліметр – міліметр__, власник – власник__, представник – представник__, лист – лист__, відгук – відгук__, працівник – працівник__.

Удосконалити набуті уміння й навички допомагають вправи, виконувані в малих групах. Активність учасників зумовлюється наявністю різного типу карток із завданнями, а також безпосереднім спілкуванням у межах групи, обміном думками й досвідом.

Наприклад, на окремих картках групи учасників отримують слова-форми ступенів порівняння прикметників. Завдання: оберіть ті картки, на яких форми ступенів порівняння утворені правильно, обґрунтуйте свою думку. Наведіть правильні форми слів, зазначених на решті карток.

( Найменш правдивіший, найзрозумілий, самий короткий, більш доцільніший, багатіший, важкіший, найбезпосередніший, саме необхідне, новший, найбільш чистіший, вузькіший, більш точніше, найменьший, більш темніший, , самий найкращий, більш тепліший, саме важне, самий близький. )

Або: студенти поділяються на підгрупи. Кожна підгрупа отримує великий аркуш паперу.

Завдання: Допишіть якомога більше слів, поєднання яких із запропонованим словом утворює словосполучення.

1-а група: слово «ПІДГОТУВАТИ», 2-а група: слово «ДОВЕСТИ».

Невід’ємним складником практичного заняття є виконання вправ, спрямованих на удосконалення навичок перекладу, наприклад:

Перекладіть подані слова та словосполучення українською мовою.

Определяющий, проживающий, исполняющий, видящий, практикующий, осуществляемый, спланированный, узнаваемый, сформулированный, возглавляемый, претендующий, осмысленный, утерянный, запрещающий сигнал, неделимое имущество, заключаемый договор.

Індивідуальне виконання письмового завдання виконує функцію контролю й активізує кожного студента особисто, причому задіяні усі види запам’ятовування, тому ефект від застосування традиційного методу вправ важко переоцінити.

Індивідуальна робота може відбуватися й із застосуванням інших прийомів, наприклад, комбінування:

Завдання: З’єднайте слова попарно так, щоб утворилися правильні сполуки.

Або: Оберіть речення, у якому прийменник відповідає змісту. Перекладіть його українською.

Після:

1. Научные занятия по римскому праву начались в Италии в XII веке и особенно усилились во Франции в XVI веке.

2. По истечении данного времени, арендатор не вернул арендодателю указанное ранее имущество.

3. При этом не только каждая местность, но и каждая социальная группа жила по своим правовым обычаям.

Творчий блок спрямований на закріплення знань, умінь і навичок, застосування їх у змінених умовах, розвиток креативного мислення й представлений різного типу інтерактивними завданнями.

Наприклад, робота у великому колі:

Завдання: Запропонуйте комусь із аудиторії перекласти числівник з російської мови на українську, поставити його у певний відмінок. Прокоментуйте відповідь. Або: гра – лото «Український прийменник».

Кожен студент (курсант) отримує картку. На картці розташовано по три українські прийменники. Російською мовою ведучий озвучує по одному із попередньо заготовлених речень, переклад прийменників із яких передбачає вибір тільки одного українського прийменника з наявних на картках. Виграє той, хто перший знайде на своїй картці всі відповідники.

Нерідко творчі завдання спрямовані на відпрацювання навичок колективного складання професійних текстів, наприклад:Складіть зв’язний текст-опис зображеного колективно, користуючись запропонованими виразами або: Дайте юридичний коментар до побачених відеофрагментів, склавши, таким чином, зв’язний текст.

Отже, питання удосконалення мовної компетентності фахівця наразі є особливо актуальним і вимагає розробки оптимальних шляхів вирішення. Ідеї активного навчання реалізуються в сучасних педагогічних технологіях, з-поміж яких найбільш доцільною для проведення практичних занять з української мови видається інтерактивна технологія, що реалізує комунікативний підхід до навчання. Специфіка активного навчання вимагає стовідсоткового методичного забезпечення, чого можна досягти шляхом розробки навчально-методичного посібника, призначеного для самостійної роботи компакт-диску, слайдів навчальних презентації. Практичний досвід підтверджує ефективність запровадження синтезу технологій: традиційної, інтерактивної, дистанційної, ігрової. Зміна форм роботи на заняттях, чергування традиційних методів навчання з активними, особливо ігровими, дає змогу зробити процес здобуття знань більш динамічним та привабливим, досягти високої активності студентів та підвищити рівень їхньої підготовки.

Перевага пропонованого способу проведення практичних занять зумовлена тим, що він забезпечує прискорення процесу соціально-психологічної адаптації студентів за рахунок колективної взаємодії, роботи в команді, отримання спільного результату й самореалізації в професійній комунікації; розвиток не лише професійних знань і вмінь, але й особистісних: працювати з інформацією, сприймати й реагувати на ситуацію, зберігати увагу й спостережливість, знаходити власні помилки й коригувати їх; виховання інноваційності, неординарності мислення як у викладачів, так і в студентів; підвищення активності, прагнення до творчої роботи через позитивні емоції, задоволення результатами спільної справи; професійний характер спілкування.

Література:

1. Анцибор М.М. Активні форми і методи навчання / М.М. Анцибор. – Тула, 2002. – 145 с.

2. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю.Н. Емельянов. – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета. – 1985. – 168 с.

3. Інтерактивні технології навчання : Теорія, досвід : метод. посібник. Авт.-уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.П.Н., 2002. – 136 с.

4. Кругликов, В. Н. Активное обучение / В. Н. Кругликов. – М., 1998. – 158 с.

5. Лептіна І. Використання ефективних технологій навчання / І.Лептіна, Н.Семенова // Вчитель. – 2003. – № 1. – С. 28–35.

6. Пассов Е.И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению / Е.И. Пассов. – М.: Русский язык, 1989. – 276 с.

7. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие./ Г.К. Селевко. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

8. Смолкин А.М. Методы активного обучения / А.М. Смолкин. – М. : Высшая школа, 1991.

9. Ступина С.Б. Технологии интерактивного обучения в высшей школе: Учебно-методическое пособие. /С.Б. Ступина. – Саратов: Издательский центр «Наука», 2009. – 52 с.