Перспективи розвитку вітчизняного ринку облігацій внутрішньої державної позики

Необхідність розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів пов’язана з виконанням ряду важливих завдань, основними з яких є: зниження вартості державних запозичень при мінімізації ризиків, створення умов для активізації вторинного ринку державних цінних паперів і розбудова ліквідного, добре структурованого фінансового ринку країни.

Розвиток внутрішнього ринку державних облігацій є також першим кроком до ефективного управління державним боргом з урахуванням світового досвіду. Це передбачає розроблення та впровадження середньострокової стратегії управління державним боргом, що основана на результатах аналізу витрат і ризиків та спрямована на збільшення частки внутрішнього боргу в загальному обсязі державного боргу, а також на задоволення потреб розвитку внутрішнього ринку боргових зобов'язань.

З метою розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів Міністерство фінансів, починаючи з 14 травня 2009 року, розпочало практику первинного розміщення державних цінних паперів на ринкових засадах [4].

Основою ринкового ціноутворення на державні облігації є те, що дохідність за ними формується учасниками ринку. Зокрема, при проведенні аукціонів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики держава оголошує мінімальний обсяг коштів, який вона зобов’язана залучити незалежно від рівня відсоткових ставок, що пропонуються учасниками аукціонів. Необхідно окремо наголосити на зобов’язанні держави здійснити залучення коштів до державного бюджету оголошеним попередньо обсягом за будь-якими запропонованими учасниками ринку ставками, якими вони б високими вони не були. При цьому з боку держави не встановлюються ніякі обмеження на рівень відсоткової ставки.

Це є досить цікавим, так як внутрішні державні облігації у будь-якій країні є найнадійнішими з огляду на те, що держава є найнадійнішим позичальником серед усіх інших позичальників – резидентів її юрисдикції. Враховуючи такий факт, відсоткові ставки за внутрішніми державними запозиченнями є найменшими серед усіх інших внутрішніх запозичень. Загалом державні цінні папери є безризиковим напрямом розміщення коштів, а в Україні вони наразі ще й є привабливим джерелом значного доходу учасників фінансового ринку та одним з не багатьох безпечних напрямів розміщення коштів – особливо за умов існування значних ризиків приватного сектору економіки.

До моменту запровадження ринкового ціноутворення на державні цінні папери при первинному їх розміщенні дохідність за ними встановлювалася Міністерством фінансів адміністративним способом. При цьому рівні цієї дохідності були низькими та непривабливими для учасників ринку [4].

Рішення щодо запровадження ринкового ціноутворення на державні облігації закріплено у Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки, де визначені й інші шляхи вдосконалення ринку ОВДП, а саме:

• поліпшення пропозиції державних цінних паперів;

• виявлення ризиків державного боргу та здійснення управління ними;

• підвищення ліквідності державних цінних паперів;

• поліпшення іміджу держави як емітента державних цінних паперів.

Реалізація даної Концепції повинна сприяти розвитку повноцінного та ліквідного внутрішнього ринку державних цінних паперів і дасть змогу зменшити вартість державних запозичень, знизити ризики, пов’язані з інвестуванням у внутрішні державні облігації, поліпшити імідж держави як емітента державних цінних паперів, що у перспективі разом з продовженням строку обігу боргових зобов'язань розширить можливості їх використання як інвестиційного інструмента, зокрема для недержавного пенсійного забезпечення.

Розвиток ліквідного внутрішнього ринку державних цінних паперів має призвести до позитивних наслідків для всього фінансового сектору та економіки України в цілому [1], а саме:

• використання суб'єктами господарювання державних цінних паперів для страхування ризиків з метою мінімізації їх витрат;

• здійснення регулярних розміщень державних цінних паперів за різними строками обігу, що сприятиме підвищенню їх ліквідності та розвитку внутрішнього фондового ринку;

• створення додаткових можливостей для використання державних цінних паперів Національним банком з метою проведення монетарної політики держави.

Ще одним важливим напрямом у розвитку внутрішнього ринку державних облігацій є формування внутрішнього попиту на дані інструменти. Центральні банки зазвичай стимулюють попит на державні боргові зобов’язання проводячи операції репо або надаючи кредити рефінансування під заставу внутрішніх державних цінних паперів, чи проводячи прямі операції з їх купівлі-продажу для регулювання ліквідності грошового ринку[2, c. 43-44].

Держава також може стимулювати попит на державні облігації через запровадження наступних заходів: включення державних цінних паперів до переліку активів, що враховуються в обов’язкових резервах банків та встановлення вимог для пенсійних фондів, інших фінансових інститутів щодо структури їх активів, зокрема інвестування частини коштів у цінні папери з мінімальним ризиком, якими є внутрішні державні облігації.

Щодо розвитку вторинного ринку внутрішніх державних облігацій варто відзначити, що у світі досить поширеною є практика формування інституту первинних дилерів, які гарантовано забезпечують мінімальний (первинний) попит на державні облігації, викуповуючи всю первинну емісію, та встановлюють котирування внутрішніх державних облігацій, проводять регулярну торгівлю державними цінними паперами, беручи на себе зобов’язання безвідмовно викуповувати їх у інших суб’єктів ринку.

В Україні запровадження інституту первинних дилерів відбулось із прийняттям Постанови Кабінету міністрів України №363 від 14 квітня 2009 р., що є досить важливим кроком для успішного розвитку ринку державних цінних паперів. Також було ухвалено типовий договір про співпрацю Міністерства фінансів з дилером.

Важливим етапом для українського ринку державних цінних паперів стало те, що у жовтні 2009 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) оголосило про початок роботи трирічного проекту з надання Україні допомоги в розбудові надійної, прозорої та стійкої фінансової системи. Зокрема Проект зосередить зусилля на допомозі банківському сектору подолати теперішню фінансову кризу. Даний проект має назву «Розвиток фінансового сектору» або FINREP [5].

USAID надає допомогу Україні в напрямку економічного розвитку з 1992 року. Проект FINREP, як складова частина цих зусиль, спиратиметься на результати впровадження попередніх програм. Пан Роберт Бонд є керівником Проекту USAID "Розвиток фінансового сектору (FINREP)". Реалізувати цю програму допомагатимуть іноземні та українські фахівці з питань розвитку фінансових ринків.

Основні напрямки, за якими даним проект надає технічну допомогу для підвищення ефективності внутрішнього ринку державних боргових зобов’язань наведені нижче:

• Розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів;

• Реорганізація ринку державного боргу;

• Впровадження міжнародного досвіду;

• Покращення відносин з інвесторами;

• Створення необхідної інфраструктури.

FINREP здійснює свою діяльність у тісному співробітництві з широким колом українських партнерів: Кабінетом Міністрів України та профільними міністерствами, Верховною Радою України, Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Крім цього, партнерами Проекту будуть організації учасників фінансового ринку та об’єднання споживачів.

Виконується FINREP американськими консалтинговими компаніями: Booz Allen Hamilton Inc., Financial Markets International, Inc. (FMI), Bank World, а також Emerging Markets Group. Також на основі даного проекту щотижня готуються дані з підсумками результатів аукціонів з розміщення випусків державних облігацій - FINREP FOCUS.

Важливим моментом також стало прийняття Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення Середньострокової стратегії управління державним боргом і контролю за її реалізацією», що дасть можливість визначити погашення внутрішнього державного боргу в найближчі роки.

Таким чином розвиток та підтримка внутрішнього ринку державних цінних паперів відіграє дуже важливу роль у функціонуванні фінансової системи країни. Як показує іноземний досвід, належне функціонування внутрішнього ринку боргових зобов’язань держави є необхідним для розвитку внутрішнього фінансового ринку загалом та є однією з передумов економічного розвитку країни в цілому. Адже за таких умов тимчасово вільні фінансові ресурси в економіці більш ефективно і за нижчими відсотковими ставками розподіляються між економічними суб’єктами. З іншого боку, наявність добре організованого та високоліквідного внутрішнього ринку державних цінних паперів забезпечує державі доступ до грошей у випадку виникнення потреби їх залучення у майбутньому.

Загалом можна стверджувати про постійне вдосконалення ринку внутрішніх державних цінних паперів незважаючи на певні невідповідності порівняно зі світовим фондовим ринком [3,c. 117-118]. Тому для формування ефективного ринку внутрішніх державних облігацій необхідно здійснювати постійний моніторинг динаміки ринку цінних паперів та інших елементів фінансового ринку та максимально гармонізувати економічні інтереси інвесторів та держави на ринку державних цінних паперів.

Крім того, на загальноекономічному рівні для подальшого розвитку внутрішнього ринку державних облігацій необхідно: підвищити ефективність управління державними коштами шляхом регулярного проведення активних операцій з державними цінними паперами; побудувати криву дохідності державних цінних паперів як еталонну на ринку цінних паперів; стимулювати розвиток фінансового ринку в напрямі активізації вторинного ринку державних цінних паперів; сприяти розширенню кола інвесторів, особливо залученню інституціональних інвесторів.

Література:

1. Розпорядження «Про схвалення Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 рр.» №316-р від 25.03.2009р.

2. Вдосконалення координації грошово-кредитної та фіскальної політики: Інформаційно-аналітичні матеріали / За редакцією д.е.н. В.І. Міщенко, к.е.н. О.І. Кірєєва і к.е.н. М.М. Шаповалової – Київ: Центр наукових досліджень НБУ, 2005. – 96 с.

3. Охріменко О.А. Ринок державних цінних паперів та монетарні показники фінансового ринку // Фінанси України. - №7. – 2009. – С.114-118.

4. Офіційний сайт Міністерства фінансів України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua.

5. Офіційний сайт Проекту "Розвиток фінансового сектору" Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.finrep.kiev.ua.