Важливою складовою економічної політики є зовнішня торгівля. Зовнішня торгівля це система заходів, що здійснюються країною, спрямованих на досягнення економікою даної країни певних переваг на світовому ринку та, одночасно, на захист внутрішнього ринку від конкуруючих імпортних товарів.

16 травня 2008 р. Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі, успішно завершивши багаторічний переговорний процес. За 14 років переговорів Україна пройшла складний шлях економічних та структурних реформ, трансформації від адміністративно-планової до ринкової економіки. Було завершено двосторонні переговори про доступ до ринків товарів та послуг з 52 країнами – членами COT, прийнято більше 50 законів, необхідних для адаптації українського законодавства до вимог Світової організації торгівлі.

Мета статті – аналіз торгівельної політики України після вступу до Світової організації торгівля в умовах економічної кризи.

Вступ України у СОТ передбачав удосконалення митно-тарифної політики. На сьогоднішній день вона відповідає вимогам членства України в COT і спрямованою як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника, а також на легалізацію торгівлі та збільшення надходжень до Державного бюджету.

Ефективне використання цих стратегічних переваг участі у багатосторонній торговельній системі, подальша інтеграція економіки України в Європейський економічний простір мають стати одними із головних завдань зовнішньоекономічної політики нашої держави на найближчу перспективу.

За оцінками уряду України напередодні вступу, членство в COT мало принести відчутні переваги і нові можливості для економіки, особливо для підприємств гірничо-металургійного комплексу та хімічної промисловості. За розрахунками Українського національного комітету Міжнародної торгової палати, членство України в COT мало стимулювати додатковий приріст ВВП обсягом 1,5-2 млрд. доларів США, за сприятливих обставин – до 4 млрд. доларів.

Крім зростання ВВП, керівництво України сподівалось на прискорення темпів припливу іноземних інвестицій. Щоправда, оцінки відрізнялись у 10 разів: за оцінками Секретаріату Президента України, зростання могло досягти 5 млрд. доларів щорічно, а за даними Міністерства економіки України – 500 млн. доларів.

Протягом останнього десятиліття в Україні відбулась стрімка трансформація митного тарифу України, що було пов'язано зі зміною зовнішньоторговельного режиму України від досить ліберального до помірно протекціоністського. Розглянемо вплив інструментів митно-тарифного регулювання на деякі макроекономічні показники, а саме на зовнішньоторговельний оборот України протягом 1996-2007 років (табл. 1).

Таким чином, з 2006 р. спостерігається стабільне перевищення імпорту над експортом, яке 2008 р. (рік вступу в COT) становило понад 8%, що майже вдвічі більше цього показника за попередній рік. Тобто відбувся перехід до імпортозалежної моделі зовнішньоекономічної діяльності.

Попри світову фінансово-економічну кризу, за підсумками 2008 р. Україна зберегла високі темпи нарощування експорту й імпорту на тлі значного уповільнення темпів зростання ВВП і промислового виробництва [4].

Так, обсяги експорту товарів 2008 р. збільшилися порівняно з 2007 р. на 35,9% – до 67,7 млрд. доларів, а імпорт зріс на 41,1% і сягнув 86 млрд. доларів. Високі темпи зростання зумовлені насамперед сприятливою для українського експорту кон'юнктурою на зовнішніх товарних ринках усередині року, а також значним внутрішнім попитом на імпортні товари споживчого та інвестиційного призначення. Всередині 2008 р. (період зростання обсягів зовнішньої торгівлі) порівняно з першим півріччям 2007 р. відбувалось сумарне зростання експорту приблизно в 1,5 рази, а імпорту – в 1,6 разів. У 2010 р. відбулося зростання ВВП і промислового виробництва, було отримане позитивне сальдо експорту-імпорту.

Таблиця 1 Динаміка зовнішньоторговельного обороту України [4]

Привертає увагу різке скорочення інвестицій в основний капітал. Уперше з початку економічного зростання в країні зафіксований від'ємний показник. Крім того, попри прогнози прибічників членства України в COT, не відбулося нарощування прямих іноземних інвестицій. Їхнє скорочення перевищило 22% порівняно з попереднім роком. Уповільнились також і темпи зростання обсягів роздрібної торгівлі.

Водночас на внутрішньому споживчому ринку сталися певні негативні зрушення. Так, частка продажу споживчих товарів, що виробляються в Україні, становила 2008 р. 63,1% в структурі роздрібного товарообігу торгової мережі, що на 1,4% менше, ніж 2007 р. Питома вага продовольчих товарів залишилась незмінною (88,2%), а для непродовольчих товарів зменшилась на 1,8% і дорівнювала 51,2%. У загальному обсязі роздрібного товарообігу підприємств частка непродовольчих товарів збільшилась і склала 67,9% проти 67,1% 2007 р. [4].

Н

а нашу думку, вплив членства України в COT був би вагомішим, якби процес приєднання відбувався за умов активнішого реформування національної економіки та системи державного регулювання. Так, у звіті Організації з економічної співпраці й розвитку (ОЕСР) щодо України відзначається, що політика реформування кінця 1990-х років заклала підґрунтя для значного зростання, який за період 2000-2006 pp. становив 7,4%. Зростання було зафіксовано в усіх галузях, при цьому сфера послуг розвивалася прискореними темпами. Причинами такого підйому стали особисте споживання і сприятливі умови для експорту, насамперед, стрімке зростання цін практично на всі метали на світових ринках (40% від обсягу всього українського експорту становить метал). А значне зростання заробітної платні призвело до справжнього споживчого буму. Водночас продуктивність у перші роки ринкових реформ зростала швидше, ніж зарплатня [1].

Однак ця позитивна тенденція протягом кількох останніх років помінялась на протилежну. Україна, з погляду активізації реформ, досі «плентається» за країнами Східної та Центральної Європи. За звітом ОЕСР державні органи влади радше заважають процесам структурних перетворень, ніж сприяють їхньому здійсненню. Експерти ОЕСР також підкреслюють, що є величезний потенціал для поліпшення системи оптимізації оподаткування та управління.

Торговельний захист у світі зростає і наражає економіку на ризик тривалого спаду. Від початку фінансової кризи державні посадовці запропонували понад 60 нових торговельних обмежень. Оскільки серйозний спалах протекціонізму ще попереду, потрібні пильність і керівництво. Політика протекціонізму в умовах кризи направлена на захист національних економік від імпорту для захисту зайнятості. Уроки світової кризи 1929-1933 рр. полягають в тому, що зведення торговельних бар'єрів лише посилює сили, що спричиняють спад, і прирікає економіку на ризик тривалого спаду. З цієї причини лідери Групи двадцяти 15 листопада 2008 р. підписали заяву, у якій зобов'язалися уникати протекціоністських заходів. Однак з того часу низка країн, в т. ч. 17 із Групи двадцяти, вжили 47 заходів, спрямованих на обмеження торгівлі за рахунок інших країн [2].

Очевидне різке скорочення обсягів торгівлі протягом останніх двох років є наслідком як заходів торговельного захисту, так і глобального спаду та реакції на нього фінансової сфери, що проявилася у зростанні вартості дедалі більш обмежених обсягів коштів для фінансування торгівлі. Разом з тим вказана тенденція у торговельному захисті зростає.

Від початку фінансової кризи державні посадовці запропонували або вжили приблизно 78 нових торговельних обмежень, згідно з даними реєстру моніторингу торговельних і пов'язаних із торгівлею заходів Світового банку.

З них 66 заходів передбачали обмеження торгівлі. При цьому підвищення тарифів складає тільки приблизно половину цих заходів. У протекціоністських заходах держави переважали нетарифні бар’єри: квотування експорту-імпорту, добровільне обмеження експорту, складна митна процедура, технічні і соціальні стандарти, валютні обмеження імпорту товарів.

Аналізуючи макроекономічні наслідки вступу України в COT, слід визнати: членство України у цій міжнародній торговельній організації не привело до очікуваних позитивних наслідків, які могли б проявитися у пом'якшенні впливу кризи на реальний сектор економіки – промислове виробництво та інвестиційну діяльність. Через високий рівень залежності від зовнішньої торгівлі економіка України виявилась надто вразливою до впливу негативних факторів глобальної кризи. При цьому інформаційне забезпечення громадськості щодо норм COT і взятих зобов'язань практично відсутнє. Тема COT «зникла» як із засобів масової інформації, так і з поля зору експертів й аналітиків.

Отже, найбільш оптимальною моделлю взаємовідносин нашої країни із світовим економічним простором має бути політика помірного протекціонізму, за якою країна бере рух у напрямі вільної торгівлі з використанням інструментарію протекціонізму, зокрема митно-тарифних регуляторів, функціонування і розвиток яких пов'язані з обслуговуванням усього комплексу економічних відносин.

Література:

1. Секретаріат СОТ. «Доповідь Генерального директора СОТ для Органу з огляду торговельної політики (ОТП) щодо фінансової та економічної кризи і подій, пов'язаних з торгівлею», 9 лютого 2009 р.

2. Jeffrey E. Garten. Is Protectionism Unavoidable? / Jeffrey E. Garten // YaleGlobal, 6 February 2009.

3. The Washington Post. – February 17. – 2009.

4. http://www.ukrstat.gov.ua [Электронный ресурс].