ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ: СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ

В більшості країн СНГ пріоритетними напрямами розвитку держави визнано і закріплено законодавчо розвиток освітньо-виховної системи всіх рівнів. Одна з пріоритетних тез в цьому напряму - це поліпшення освіти для самих освітян (професорсько-викладацький штат ВНЗ) з метою досягнення найвищої ефективності та якості діяльності навчально-виховних закладів. Наразі до викладацько-педагогічного складу вищої школи висунуто вимоги, відповідно до яких посади викладачів мають обіймати особи, котрі мають досвід практичної роботи та науковий ступінь. Переважно це випускники ад’юнктури та здобувачі, які захистили дисертаційні дослідження. Разом з тим Бойко Р.В., Голубенко Л.Н., Глузман Н.А., Кондрашова Л.В., Погребняк В.П., Сомбаманія А.Н. засвідчують про тенденцію до зниження ефективності випускників аспірантури до викладацької діяльності.

Щоб досягти найбільшої ефективності на робочому місці, сподобатись студентам, вміти привернути їхню увагу й повести за собою треба відповісти на питання: який він сьогоднішній студент? Які в нього цінності і пріоритети? Щоб дати відповідь на ці запитання, асистент має усвідомити «чим живе» кожен студент.

Моніторинг ЗМІ дав змогу виділити наступні тенденції у суспільстві:

- студентство є особливою соціально-демографічною групою, складовою академічної спільноти, яка характеризується певним соціальним становищем, роллю і статусом у суспільстві, рівнем соціалізації, соціально-психологічними особливостями, віковою структурою. Студенти мають свої специфічні культурні риси, цінності, інтереси і норми поведінки та відчутно впливають на інші соціальні групи [1];

- реальна світоглядна карта студента не співпадає з визначеними державою концептуальними основами розвитку особистості в ВНЗ. Так в газеті «Дзеркало тижня»: «Головними факторами, які сприяють досягненню людиною високого соціального стану в нашій країні, одинадцятикласники (в недалекому майбутньому студенти) вважають впливових родичів (44%), високий інтелект, здібності (42%), вміння іноді йти в обхід закону (36%), хорошу освіту (35%), багатих батьків (35%), хороше здоров’я (33%), готовність іти на ризик (30%)»[3]. Це доводить, що освіта у суспільстві не є найвагомішою запорукою успішного майбутнього окремо взятої людини. Що є проблемою національного масштабу;

- сучасна молодь зорієнтована не на цінності розвитку, а на цінності адаптації. Це цінності, пов’язані із задоволенням матеріальних потреб, порядку, стабільності. «Тобто сьогодні для двох третіх студентської молоді, а це - краща частина молоді, пріоритетною є спрямованість на економічний прогрес» [7];

- молодь - екстернальна: вона не шукає причини в собі. Відповідаючи на запитання чому їхнє життя не складається так, як би їм хотілося, молоді люди називають зовнішні причини. Для прикладу, лише 5,7% молодих людей вважають причиною своїх невдач те, що вони погано вчилися, близько 12% вважають, що вони можуть самостійно впливати на своє життя і життя суспільства і порівняно невеликий відсоток таких, хто бажає мати не просто роботу, а цікаву роботу, яка дає можливість розвиватися.

Гіпотетично можливо припустити, що молоді люди не завжди вибирають майбутню професію за покликанням, а керуються матеріальними вигодами, можливостями родинних зв’язків. Завдання, перед якими постають молоді викладачі, носять глобальний ідеологічний характер, направленні на корекцію цінностей в системі світосприйняття, де освіта сприймається як головна цінність успіху, де вагомості набувають особисті досягнення, де людина з певною сумою знань – це не лише вузькопрофільний «спеціаліст» чи «фахівець», а людина, відмінною характеристикою якої є свобода, толерантність і гуманність, людина, яка веде активний спосіб життя і здатна контактувати з кожним членом суспільства. Таким чином, педагог повинен всім своїм єством демонструвати свій позитив, успішність своєї життєвої позиції;

• зниження конкурентоздатності. З цією проблемою стикаються як студенти, так і аспіранти. Прем’єр-міністр України Микола Азаров під час засідання Кабінету Міністрів повідомив: «Освіта, яку надають українські вузи, в цілому непогана. Її конкурентність знижується на етапі практичного застосування. І ректори, і бізнесмени розповідали про кричущі випадки, коли молоді люди, маючи буквально геніальні новаторські ідеї, просто втрачають їх... Випускники не володіють елементарними навичками проведення переговорів і презентацій, а іноді не володіють англійською мовою» [4]. Черноіваненко Є. слідом за М.Я. Азаровим наголошує на тому, що «Наші учні тепер зовсім «німі»: завдяки тотальному тестуванню вони зовсім розучились говорити, та й писати теж… Поступово, не будучи запитаною, сама здатність виражати свої думки у словесній формі починає атрофуватись...»[5].

Щоб не «працювати в стіл», треба уміти донести до загалу своє відкриття. Зрозуміло, що на цьому етапі, як завершальному, вже вагомості набувають не суто професійні якості компетентного працівника, а знання якими користуються актори під час підготовки до виступу, під час роботи над роллю, під час виступу та після нього, акторські техніки самоконтролю, впливу, переконання.

Підсумовуючи вищевикладене, окреслимо коло проблем, з якими стикаються викладачі під час педагогічної діяльності у ВНЗ і до вирішення яких аспірант повинен готуватись заздалегідь. Мова йде про особливо соціальний статус студентства, непріоритетність освіти серед молоді, орієнтація на цінність адаптації, а не на цінність особистісного розвитку, невпевненість у своїх силах, відсутність самопрезентативних навичок.

Сьогоднішній аспірант – це завтрашній асистент, викладач вузу, який буде працювати з дорослими людьми, точніше сказати, з людьми, які стали на шлях дорослості. Для них він представляється як система цінностей, модель поведінки у міжособистісних стосунках, тож до його особистісних якостей буде приділятись найбільше уваги, так як він буде слугувати «моделлю дорослого життя».

Відверті стосунки є основою ефективного педагогічного спілкування. «Головне в такому спілкуванні - створення атмосфери близькості, довіри, сприятливого емоційного клімату. Реалізація таких умов вимагає найбільших зусиль від педагога. Його природний артистизм, направлений на вирішення педагогічних проблем, пов’язаних з психологічними бар’єрами, сприяє досягненню ефективності педагогічного спілкування» [2]. Необхідно бездоганно володіти собою і мовою, механізмами мови, оперативно орієнтуватися в умовах, не упускати основну мету, бачити перед собою не об'єкт дії, а живу, животрепетну особу. Безумовно, необхідне розуміння психології іншої людини, уміння знаходити підхід до кожного студента і, спілкуючись, запалювати інтерес у свідомості кожного.

Як зазначає Покушалова Л.В.: «Головна мета сьогоднішньої вищої професійної освіти виростити не нашпигованого інформацією вузького спеціаліста, а багатовимірну творчу особистість, яка цілісно сприймає світ, здатну активно діяти у професійній та соціальній сферах діяльності» [8]. При такому тлумаченні післядипломна педагогічна освіта набуває якісного визначення, не обмежується лише професійним удосконаленням, а тісно пов'язана з удосконаленням особистості.

Сьогодні вже роблять кроки на шляху вирішення проблеми всебічного розвитку людини. Вже є рішення урізноманітнити програми вищої освіти дисциплінами, що є необхідними для всебічного розвитку особистості. Такий напрям розвитку системи освіти в Києві закладено в пілотному проекті «Столичний стандарт освіти». Зокрема, проектом Стандарту передбачено ввести для студентів-гуманітаріїв педагогічних спеціальностей обов'язкове вивчення основ сучасних природно-математичних наук. Студенти-математики, за задумом розробників проекту, повинні в обов'язковому порядку знайомитися з основами сучасних гуманітарних наук, зокрема з основами світової культури. І, нарешті, всіх майбутніх педагогів, згідно з проектом, незабаром почнуть навчати ... бальних танців [6].

Отже, на основі вищевикладеного ми вбачаємо наступні кроки на шляху модернізації системи підготовки науково-педагогічних кадрів через аспірантуру, по-перше, теоретико-методологічні аспекти навчання мають акцентувати увагу аспірантів на сутності та структурі педагогічної діяльності; специфіці управлінського механізму педагогічної діяльності; формах і методах особистісно-орієнтованого виховання та активного навчання; інтенсифікації підготовки майбутніх педагогічних кадрів, щодо набуття ознак педагогічної техніки, майстерності й творчості; особливостях формування професійно значущих якостей педагога; театральній педагогіці вищої школи, сучасних акторських техніках. По-друге, розширити список дисциплін, передбачених навчальним планом аспірантури додатковими курсами (за вибором аспірантів): «Педагогічний артистизм викладача вищої школи», «Педагогічний імідж», «Академічне красномовство», «Ораторське мистецтво», «Акторська майстерність», «Педагогічна режисура».

Література:

1. Хоружий Г. Студентоцентризм як принцип академічної культури / Григорій Хоружий // Вища школа. – 2012. - №4. – С. 7-24.

2. Олійник О.Б. Риторика: [навч. посіб.]. / О.Б Олійник. - К.: Кондор, 2009. - 170 с. - Бібліогр.: с. 166.

3. Їжачки в тумані, або чого навчають у школі //Дзеркало тижня. Україна. – 2012. – 11-17 лют. (№5). - С.12.

4. Микола Азаров: Ми здатні «озброїти» нашу молодь конкурентними перевагами. – Киів, 15 лютого. Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?Art_id=244962152&cat_id=244276429. - заголовок з екрану

5. Черноіваненко, Є. Реєстратори витіснять творців? : чому зовнішнє незалежне оцінювання призводить до «натаскування фактів» учнями й відучує їх мислити / Євген Черноіваненко // День. – 2012. – 29 берез. (№ 55). – с.6.

6. Киев выступает за всестороннее развитие студентов. Київ, 17 квітня 2012. Веб-сайт "версии.com ** фабрика аналитики» http://www.versii.com/news/253706/. - заголовок з екрану

7. Жадан І. Маленький рецепт для великого майбутнього // Всеукраїнська щоденна газета «День». -2012. - 17 лист. (№ 209). Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/219111. - заголовок з екрану

8. Покушалова Л. В. Проблема качества подготовки современного специалиста / Л. В. Покушалова // Молодой ученый. — 2011. — № 2. Т.2. — С. 107-109.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Цокур Ольга Степанівна