ФОРМУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ: НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Постановка проблеми. Сучасна вища педагогічна освіта потребує впровадження нових підходів та ефективних технологій організації навчально-виховного процесу, який в повній мірі забезпечить фундаментальну наукову, загальнокультурну і практичну підготовку майбутнього вчителя. Особливо важливим у цьому процесі вважаємо підвищення якості професійної підготовки вчителя географії, зумовленого зростаючими вимогами до його інтелектуальної культури й професійної компетентності.

Основним наочним засобом засвоєння географічної науки вважається володіння основами картографічної грамотності й використання географічної карти як однієї з мов міжнародного спілкування. В той же час, картографічні знання і уміння складають не тільки найважливішу частину змісту географічної освіти, але й входять до складу загальнокультурних компетентностей. Останнє говорить про їх зростаючу роль на сучасному етапі розвитку педагогічної освіти. Тому, картографічна підготовка майбутнього вчителя географії набуває сьогодні особливої актуальності.

Картографічні назви створюють специфічну мову географічної науки. Знання цієї мови, рівень володіння нею в значній мірі визначає рівень географічної (картографічної) культури сучасної людини.

Аналіз досліджень та публікацій. Про важливість вивчення зазначеної проблеми свідчить звернення до неї багатьох науковців.

Проблемам вдосконалення навчального процесу вищої педагогічної школи присвячені наукові роботи А. Алексюка, А. Богуш, С. Гончаренка, Л. Коваль, В. Козакова, Д. Ніколенка, М. Шкіля, М. Ярмаченка. Зміст та технології професійної підготовки майбутнього вчителя досліджували О. Абдуліна, І. Зязюн, Г. Нагорна, В. Сластьонін.

Для здобуття майбутніми вчителями сучасних фундаментальних фахових знань і вмінь здійснювати самостійну і пошуково-дослідну діяльність та розвивати особистісні якості, що відповідають функціональному складу діяльності вчителя географії, є необхідним формування спеціальних компетенцій, серед яких картографічна займає особливе місце.

Теоретичні аспекти впливу професійно-особистісних якостей педагога на навчальний процес знаходимо в працях і дослідженнях І. Беха, О. Дубасенюк, Е. Зеєра, В. Кальней, В. Машина, В. Радула, В. Сластьоніна, О. Щотки.

Питаннями педагогічної компетентності майбутнього вчителя займалися В. Адольф, Ю. Варданян, О. Гура, І. Колесникова, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, Е. Рогов, Є. Сахарчук, В. Сєриков, В. Синенко, А. Щербаков та ін.

Але й досі у науці відсутній однозначний підхід до визначення понять «компетентність», «професійна компетентність», «географічна компетентність». Науковці визначають професійну компетентність як певний психічний стан, що дозволяє діяти самостійно й відповідально, як оволодіння людиною здатністю й уміннями виконувати визначені професійні функції (А. Маркова [6]); як професійну готовність та здатність суб’єкту праці до виконання задач і обов’язків щоденної діяльності (К. Абульханова [3]).

На думку вчених, показниками професійної компетентності є загальна сукупність об’єктивно необхідних знань, умінь та навичок; уміння правильно їх застосувати під час виконання своїх функцій; знання й прогнозування можливих наслідків певних дій; результат праці людини; практичний досвід; гнучкість методу; критичність мислення; а також професійні позиції, індивідуально-психологічні якості.

Водночас, за умов розмаїття вивчення проблем професійної підготовки майбутніх вчителів географії, слід відзначити відсутність спеціальних наукових праць, присвячених вивченню картографічної компетентності майбутнього вчителя географії в умовах вищого навчального закладу.

Мета статті – розглянути сучасні підходи до сутності картографічної компетентності майбутніх вчителів географії, як компоненту професійної компетентності педагога.

Виклад основного матеріалу. Для визначення дефініції «картографічна компетентність» було важливо вивчити визначення вчених сутності поняття «професійна компетентність», «професійна педагогічна компетентність».

В. Адольф стверджує, що «професійна компетентність – це складне утворення, що вміщує комплекс знань, умінь, властивостей і якостей особистості, що забезпечують варіативність, оптимальність та ефективність побудови навчально-виховного процесу» [1, с. 118].

На думку Д. Савельєва, професійна компетентність може бути окреслена як здатність посадової особи успішно реалізувати завдання, що відносяться до її компетенції. Близьким до такого тлумачення професійної компетентності є визначення В. Весніна, який визначає професійну компетентність як здатність працівника якісно й безпомилково виконувати свої функції, як у звичайних, так і в екстремальних умовах, успішно опановувати нові знання й швидко адаптуватися до змінних умов [4, с. 59].

Слід зазначити, що існує декілька визначень терміну «професійна компетентність педагога», що пов’язано із широтою його змістовних характеристик, котрі об’єднують такі поняття, як «професіоналізм», «компетентність» тощо. У контексті педагогічної діяльності компетентність передбачає уміння педагога організовувати певну дію з дитиною, використовувати власний потенціал як засіб розвитку учня.

Компетентність – це ситуативна категорія, виражається в готовності до здійснення якої-небудь діяльності в конкретних професійних (проблемних) ситуаціях. Більшість дослідників пов’язують проблему компетентності з професійним становленням особистості, розглядають її як оцінну категорію, що характеризує людину як суб’єкта професійної діяльності, її здатність виконувати завдання, що належать до її компетенції.

Загалом у педагогічній науці поняття «професійна компетентність» розглядається як:

- сукупність знань і вмінь, що визначають результативність праці;

- обсяг навичок виконання завдання;

- комбінація особистісних якостей та характеристик;

- комплекс знань і професійно значущих особистісних якостей;

- вектор професіоналізації;

- єдність теоретичної і практичної готовності до праці;

- здатність здійснювати складні види культуровідповідної діяльності [2, 51].

Професійна компетентність майбутнього педагога є складною особистісно-професійною системнісною якістю, яка забезпечує на особистісному рівні його самоорганізацію відповідно до вимог професійної діяльності і виявляється в актуальному стані у формі професійної компетентності [5, с. 304].

На думку О. Дубасенюк, професійно-педагогічна компетентність – це «сукупність умінь майбутнього педагога особливим способом структурувати наукові та практичні знання з метою ефективного розв’язання професійних завдань» [3, с.68].

За словами Л.Г. Карпової, професійна компетентність учителя є інтегративним особистісним утворенням на засадах теоретичних знань, практичних умінь, значущих особистісних якостей та досвіду, що зумовлюють готовність учителя до виконання педагогічної діяльності та забезпечують високий рівень її самоорганізації [3]. Професійна компетентність учителя не має вузькопрофесійних меж, оскільки від нього вимагається постійне осмислення розмаїття соціальних, психологічних, педагогічних та інших проблем, пов’язаних з освітою.

Узагальнюючи вищеназвані підходи, ми вважаємо, що професійна компетентність вчителя – це інтегроване утворення в цілісній професійній структурі особистості вчителя, що є одним із виявів його професійної культури, показником сформованості професійно необхідних якостей і характеристик на засадах системи теоретичних знань та практичного досвіду, що зумовлюють достатній рівень готовності до виконання професійних обов’язків відповідно до визначених вимог, забезпечують високий рівень його самоорганізації та професійної самореалізації.

Картографічну компетентність, як компонент професійної компетентності майбутнього вчителя географії, ми розглядаємо як інтегральну характеристику, яка включає комплекс картографічних знань та вмінь; володіння логічними операціями з фундаментальних та спеціальних географічних дисциплін; уміння самостійної пошуково-дослідної діяльності; прагнення до пocтiйного прoфeciйнo-ocoбиcтicного рoзвитку.

Одним із завдань професійної підготовки майбутніх учителів є усвідомлене використання географічних карт, набуття знань, умінь і навичок картографічного напрямку. Показниками розвитку картографічної компетенції студентів є знання особливостей географічних карт та навченість роботи з ними, яка передбачає наявність широкого кола знань карт та їх вибірковість з глибини розуміння проблем навколишньої дійсності і характеризує особистісні освітні здобутки майбутнього вчителя.

Читання і розуміння географічних карт, картограм, картодіаграм, позначення на контурній карті відбувається за такою схемою: вивчення назви, легенди, фактів розміщення території чи об’єкта, що досліджується, узагальнюючі питання й висновки про інформаційність картографічного матеріалу. «Але на сьогодні мало знати й уміти показати на карті географічний об’єкт – вчителям і учням треба систематично працювати з усіма картографічними матеріалами... Слід передбачити основний мінімум знань географічних об’єктів, адже з року в рік змінюються підручники, над якими працювали різні автори і авторські колективи» [8, с. 152].

Отже, когнітивний компонент фахової компетентності передбачає сформованість у майбутнього вчителя географії функціональних фахових знань та знань студентами особливостей географічних карт, уміння працювати з ними. Операційний компонент включає процесуально-діяльнісну та інформаційно-дослідницьку компетенції і забезпечує реалізацію майбутніми учителями комплексу практичних умінь.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Професійна компетенція майбутнього вчителя географії – це володіння глибокими знаннями з фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін; знання дидактичних і технологічних засобів педагогічної діяльності та творче їх використання вчителем-географом; глибокі наукові знання про географічні особливості навколишнього світу та вміння адекватно їх сприймати; бачення ролі людини і людства в розвитку географічної оболонки; постійне розширення діапазону географічних знань; знання фундаментальних законів просторової організації географічної оболонки, взаємодії природи і суспільства.

Наявність базових знань, уміння організувати власну навчальну діяльність, мотивованість та позитивне ставлення студентів до вивчення фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін як до особистісно значущого елементу професійної підготовки визначають умови для професійної підготовки, регулювання навчальної діяльності відповідно до поставлених цілей і освітніх напрямків і на основі цього – формування фахової компетентності і картографічної зокрема.

Структура картографічної компетентності повинна періодично видозмінюватися, корегуватися в зв’язку зі стрімким розвитком науки й практики. Питання визначення змісту, форм, рівнів, механізмів та структури «картографічної компетентності» потребують постійної розробки, систематизації, аналізу й узагальнення.

Література:

1. Адольф В.А. Профессиональная компетентность современного учителя: монография / Красноярский Гос. университет / В.А. Адольф. – Красноярск: КрГУ, 1998. – 286 с.

2. Бондаревская Е.В. Педагогическая позиция и профессионально-личностные качества педагога //Введение в педагогическую культуру: Учеб. Пособие/ Е.В.Бондаревская –Ростов на Дону, 1995. – 248 с.

3. Введенский В.Н. Моделирование профессиональной компетентности педагога. //Педагогіка/ В.Н.Введенский. – 2003. – № 10. – С.51-55.

4. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой работе /В.Р. Веснин. – М.: Юрист, 1998. – 96 с.

1. Гура О.І. Психолого-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу: теоретико-методичний аспект: Монографія. – Запоріжжя/О.І. Гура: ГУ «ЗІГМУ»,2006.-332 с.

6. Маркова А.К. Психология профессионализма/ А.К. Маркова. – М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. – 308 с.

7. Мосин В. Г. Подготовка учителя географии в условиях многоуровневой системы/ В. Г. Мосин, Д. А. Гдалин// География и экология в школе ХХІ века. – 2008. – № 8. – С. 28–33.

8. Яценко В. С. Державний стандарт: оцінювання навчальних досягнень учнів з географії/ В. С. Яценко// Педагогіка і психологія. – 2003. – № 3–4(39–40). – С. 149–155.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, Розсоха Антоніна Павлівна.