ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ У ГАЗОТРАНСПОРТНІЙ ГАЛУЗІ

Розвиток ринкової економіки, поглиблення інтеграційних та глобалізаційних процесів вимагає підвищення конкурентоспроможності національного виробництва, що може бути реалізоване шляхом проведення енергоефективної політики. В умовах постійного зростання цін на енергетичні ресурси та їх вичерпності, провідні країни світу з кожним роком докладають все більше зусиль для впровадження енергозберігаючих заходів. Слід відмітити, що у більшості з них відзначається значний прогрес у вирішенні проблем енергоефективності та пошуку джерел енергозабезпечення. Перш за все вирішення проблеми енергозбереження потребують ті галузі, які є гарантами енергетичної, економічної і як результат національної безпеки держави, сюди відноситься газотранспортна система України. Значне споживання системою газопроводів, а саме близько 10% від загального обсягу споживаного природного газу населенням вимагає негайного розроблення і впровадження заходів енергозбереження. Проте, загальновідомо, що розроблення та впровадження нової техніки і технології потребує фінансових затрат, а тому розроблення і використання ефективного дієвого механізму фінансування є запорукою реалізації енергозаощадження.

В Україні фінансування енергозбереження в основному проводиться за інвестиційними проектами – програмами енергозбереження, які розробляються на всіх ієрархічних рівнях.

Дослідження джерел та механізмів фінансування енергозбереження дало змогу згрупувати їх у дві системи: прямі та непрямі. До прямих відносяться ті джерела фінансування, з котрих виділяються безпосередньо грошові кошти на енергозберігаючі заходи це: державний і місцевий бюджет, державний фонд енергозбереження, власні кошти підприємства, інвестиційні ресурси, позикові кошти, кошти міжнародних організацій, безповоротне асигнування. Непрямі – здійснюються через посередників або виділяються у формі надання нових технологій чи техніки, а також нематеріальні активи: фонди енергозбереження на підприємствах, лізинг, перфоманс-контрактинг, договори енергоефективного підряду, кредити інформаційних банків з частковим відшкодуванням відсотків за рахунок коштів державного бюджету, державні закупівлі енергоощадного обладнання та технології, пільгове державне кредитування енергозбереження.

Важливим джерелом фінансування енергозбереження є інвестиційні ресурси, залучення яких є одним з найпріорітетніших напрямів механізму енергозбереження в державі. Проте під іноземними інвестиціями частіше за все розуміють не гроші, а устаткування, яке коштує набагато дорожче, ніж вітчизняне. Та його доводиться встановлювати, а потім віддавати кредити [1, с. 26]. Необхідним і найбільш актуальним джерелом фінансування енергозбереження є власні кошти підприємств, отримані з прибутку. В період економічної кризи існує брак цих коштів і фінансування за власний рахунок здійснює мало підприємств. Оскільки формування прибутку відбувається не безпосередньо на підприємствах УМГ а на рівні НАК «Нафтогаз», то відповідно ці кошти йдуть на компенсацію збиткових напрямків діяльності. Проте слід відмітити, що цей напрямок необхідно розвивати та вдосконалювати, що повинно відображатися у розподіленні таких напрямів діяльності як буріння, видобуток і транспортування. Ситуація, що склалася, є прийнятною, проте не в теперішніх умовах: а саме частина підприємств є так званими «донорами», а інші є «паразитами», які існують за рахунок інших.

Швидка окупність енергоощадних інвестиційних проектів стимулює фінансування енергозбереження через кредити комерційних банків з частковим відшкодуванням відсоткових ставок за рахунок коштів державного бюджету. Як одне із джерел фінансування можуть розглядатись витрати на паливо та енергію у структурі загальних матеріальних витрат на виробництво промислової продукції, складова яких протягом останніх років зросла втричі. Для цього необхідно передбачити створення фондів енергозбереження на підприємствах, наповнення яких здійснювати на основі пільгового оподаткування приросту прибутку підприємств, отриманого внаслідок ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Такий підхід є цілком ринковим, оскільки не зменшує базовий рівень надходжень до державного бюджету, а навпаки – стимулює їх зростання [4].

Фінансовий механізм енергозбереження являє собою систему методів, способів, інструментів та важелів впливу на розроблення, впровадження та реалізацію заходів енергозаощадження.

Важливою складовою ефективного механізму фінансування енергозбереження є заохочення суб’єкта підприємницької діяльності в енергозаощадженні. До найефективніших стимулів можна віднести: пільгове кредитування, податкові пільги, преміювання працівників.

Серед сучасних механiзмів фiнансування енергозбереження можна виділити:

• безповоротне асигнування або надання бюджетних коштiв у формi позичок для здiйснення переважно пiлотних проектiв на державних пiдприємствах. Це, перш за все, проекти, якi задовольняють гостру потребу в енергоефективному обладнаннi загальнопромислового призначення або дозволяють значно зменшити потребу в iмпортi енергоресурсiв;

• фiнансування з залученням енергозберiгаючих компанiй, якi працюють на основi перфоманс-контрактингу та здiйснюють лiзингову дiяльнiсть в сферi енергозбереження.

• надання інвестицій-дотацій підприємствам-виробникам паливно- і енергозберігаючого обладнання;

• зменшення податків для підприємств-виробників енерго- та ресурсозберігаючого обладнання;

• надання кредитів для реалізації енергозберігаючих проектів;

• сплати частини відсотків за одержаний підприємством кредит для реалізації енергозберігаючого проекту;

• продовження строку повернення боргу;

• зменшення податків для підприємств, які впроваджують прогресивні енергозберігаючі технології.

• власних інвестицій підприємств і організацій;

• прямого фінансування з Державного та місцевих бюджетів;

• залучення енергозберігаючих об’єднань, компаній, концернів, фінансово-промислових груп тощо;

• залучення коштів загальнодержавного позабюджетного фонду енергозбереження;

• залучення приватних коштів й іноземних інвестицій;

• передачу енергозберігаючого обладнання в довгострокову оренду (лізинг) з поверненням наданих коштів за рахунок доходу від реалізації проекту;

• перформанс-контрактинг – форма контракту, за яким вартість переданого енергозберігаючого обладнання та послуг повертається за рахунок вартості виробленої або зекономленої енергії після впровадження проекту [2, 3].

Впродовж років незалежності усі перелічені джерела, окрім спеціальних фондів, діяли в Україні, однак обсяги здійснених інвестицій були замалими. Це пояснюється нераціональною структурою цін і тарифів на енергоресурси, жорсткою податковою політикою, відсутністю коштів у підприємств (об’єднань), відсутністю привабливого інвестиційного клімату в енергетичній сфері тощо.

Функціонування підприємств газотранспортної галузі в сучасних умовах формування енергоефективної та енергозберігаючої економіки розглядається в контексті раціонального споживання енергоресурсів. Воно забезпечується двома взаємопов’язаними процесами: розробленням та впровадженням енергозберігаючих заходів на підприємствах газотранспортної системи України на основі ефективного фінансування. Проведене дослідження показало, що й досі фінансування енергозбереження на підприємствах газотранспортної галузі здійснюється неефективно, що й призводить до зниження ефективності енергозберігаючої політики тому необхідно застосовувати ті механізми фінансування, які були б результативними.

Література:

1. Долінський А. Когенерація – нові потужності для енергетики / А. Долінський,. В. Клименко // Вісн. НАН України. — 2002р. — № 4. — С. 26—32.

2. Богданович В. Ю. Механізми фінансування енергозберігаючих проектів у ринкових умовах господарювання / В. Ю. Богданович, О. М. Суходоля // Вісн. НАДУ. — 2003. — № 3. — С. 221—227.

3. Ляхова О. О. Проектне фінансування енергозбереження в Україні / О. О. Ляхова// Ефективна економіка. — 2012. — Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=997

9. Шидловський А. К. Проект енергетичної стратегії України на період до 2030 року та дальшу перспективу [Електронний ресурс] / А. К. Шидловський та ін. // Электронный журнал «ЭСКО». — 2005. — № 11. — С. 242. — Режим доступу URL : http://esco-ecosys.narod.ru/journal/journal47.htm.