ГРУПОВІ ФОРМИ РОБОТИ ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОГО УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ШКОЛІ-ІНТЕРНАТІ ДЛЯ НЕЗРЯЧИХ ДІТЕЙ

Інноваційний урок української літератури - поліфункціональне, багатоаспектне явище; він активно впливає на розвиток пізнавальних і творчих здібностей особистості. На уроці розкривається краса і багатство української мови, культурно-історична спадщина народу та створюються умови для їх засвоєння учнями й користування у своїй комунікативній діяльності [2]. Однак навчання учнів шкіл-інтернатів для незрячих дітей характеризується певною специфікою, зумовленою, з одного боку, особливостями психофізичного розвитку дітей і, з іншого, корекційною спрямованістю навчально-виховного процесу.

Видатний дефектолог Л. Виготський, розглядаючи фундаментальні аспекти психічного розвитку нормальних і аномальних дітей, теоретично й експериментально довів, що вищі процеси мислення дитини виникають під час її соціального розвитку шляхом перенесення на себе тих форм співробітництва, які вона засвоює під час взаємодії зі своїм соціальним середовищем [3]. Це стосується й розвитку таких фундаментальних вищих психічних функцій, як увага, пам’ять, практичний інтелект дитини та її сприймання. Учений наголошував на тому, що скрізь і завжди розвиток дитини являє собою похідну від її соціальної поведінки, “...скрізь спостерігаємо той самий закон перенесення соціальних форм поведінки в сферу індивідуального пристосування” [4, с. 76].

Вбачаючи у розвитку понятійного мислення основний шлях компенсації наслідків сліпоти, Л. Виготський зазначав, що формування поняття, як і інші вищі психічні функції, розвивається лише в процесі колективної діяльності дитини. Лише співпраця веде до утворення дитячої логіки, тільки соціалізація дитячого мислення веде до утворення понять.

Отже, колективне мислення є провідним джерелом компенсації наслідків сліпоти. Розвиваючи колективне мислення, ми мінімізуємо вторинні наслідки сліпоти, „...розриваємо в цьому найслабшому місці весь ланцюжок негативних наслідків дефекту, видаляючи таким чином саму причину недорозвинення вищих психічних функцій незрячої дитини” та відкриваючи для неї неосяжні можливості самореалізації та інтеграції в загальне суспільство [4, с. 97].

Принцип особистісно-орієнтованого навчання, що активно запроваджується в сучасній школі, значно розширює можливості учнів із вадами зору у створенні власної освітньої траєкторії. Оскільки навчальний процес набуває особистісного спрямування, то всі зміни в системі освіти мають розглядатися в контексті удосконалення змісту і структури уроку, методів і прийомів його проведення. Інноваційні педагогічні технології, в яких домінують форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, максимально забезпечують не лише засвоєння матеріалу всіма школярами, але й сприяють інтелектуальному розвитку особистості, її самостійності, гуманності у ставленні до інших учнів, озброюють уміннями відповідально діяти в життєвих ситуаціях. Особистісно-орієнтований підхід передбачає допомогу незрячій дитині в усвідомленні себе особистістю, у виявленні та розкритті можливостей, у створенні умов для самовираження і реалізації внутрішнього потенціалу [5].

На уроках української літератури в школі-інтернаті для незрячих дітей надзвичайно продуктивною є технологія організації групової навчальної діяльності. У такій формі роботою кожного учня керує вчитель опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя.

У груповій навчальній діяльності незрячі учні показують високу результативність засвоєння знань і формування вмінь. Це пояснюється тим, що в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30 % більше, ніж у фронтальній роботі. Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховної функції навчання, адже у дітей формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи: розподіл функцій і обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Окрім того, групова навчальна діяльність виконує організаційну функцію, котра полягає у тому, що учні вчаться самостійно розподіляти обов’язки, розвивають уміння продуктивного спілкування, розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. У груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя і виконує „дорослі” види діяльності [5].

Таким чином, групова форма навчальної діяльності в порівнянні з іншими організаційними формами має низку значних переваг:

• за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

• висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

• формується вміння співпрацювати;

• формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

• розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль) [1].

Таким чином, урок української літератури має бути ефективним, а також оптимальним за своєю структурою. На кожному уроці мусить даватись учням час для роздуму, переживання, вибору позиції й обов’язково словесного вираження власних думок [6].

Інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності незрячих учнів на уроках української літератури – це особисті асоціації, які допомагають розвинути творчі здібності, інтелект, нестандартність мислення, уяву, фантазію, орієнтують на пошук нових ідей ,фактів, образів тощо.

При введенні нового матеріалу або узагальненні вивченого застосовується опорна схема – блок-схема.

На сучасних уроках літератури, за твердженнями вчених [7], мають переважати колективні форми роботи, адже в співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно. Особливо важливою колективна діяльність є для учнів із глибокими порушеннями зору, оскільки вона виконує ще й реабілітаційну функцію, адаптуючи дітей до майбутньої соціалізації.

Однак необхідно зауважити, що на уроках літератури деякі інтерактивні методи мають незначну частоту використання ( «карусель», «акваріум», «броунівський рух», «ажурна пилка» тощо), Водночас доволі часто використовуються такі прийоми, як робота в парах і малих групах, «мікрофон», «незакінчене речення», Прес, рольові ігри та дискусії [6].

Наприклад, методи «Мікрофон» і «Незакінчене речення» використовуємо у ході аналізу повісті І.Франка «Захар Беркут ». Після опрацювання теоретичного матеріалу пропонуємо закінчити речення: «Громада – це …».

Роботу в парах можна проводити на будь-якому етапі уроку. Отримавши завдання, учні активно співпрацюють упродовж наперед визначеного часу (до 3 – 5 хвилин). Учасники обмінюються думками, щоб потім озвучити їх перед усім класом. По закінченні, озвучуються результати роботи. Серед завдань можуть бути такі: обговорити питання, взяти інтерв’ю, розробити план, порівняти, заперечити одне одному тощо.

На уроці розгляду творчості та життєвого шляху письменників актуалізуємо опорні знання. Пропонуємо одному учаснику бути письменником, а іншим – кореспондентами. «Кореспонденти» ставлять запитання «письменнику» (за вивченою біографією). зауважимо, що в даному випадку метод «робота в парах» органічно поєднується з методом «рольова гра».

При обговоренні дискусійних питань використовується метод «Прес», коли треба зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших. Свою думку учні починають словами: Я вважаю, що… Потім пояснюється причина появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (…тому що…). Наводяться приклади, додаткові аргументи на підтримку власної позиції (…наприклад…). Узагальнюється думка (…отже…, …таким чином…).

Виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання допоможе дискусія. Школярі пригадують правила культури ведення дискусії. Учитель заздалегідь пропонує тему і план дискусії, учні самостійно готуються, опрацьовуючи додаткову літературу. Після закінчення дискусії роблять узагальнення, підбивають підсумки.

Рольові ігри імітують реальність шляхом проживання ситуації у ролі, надають учням можливості діяти «як насправді». Учень повинен чітко дотримуватися своєї ролі, намагатися слухати партнерів, не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі; вийти з ролі по закінченні сцени; взяти участь в аналізі. Учитель розподіляє ролі, дає час на обмірковування. Після закінчення гри проводиться ретельний і поглиблений аналіз побаченого і почутого. Бажано, щоб кожен учасник відповів на питання:

• Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?

• Що вам подобалось під час гри, а що – ні?

• Як може вплинути ця роль на ваше подальше життя?

Для того, щоб зібрати якомога більше ідей від усіх учнів упродовж обмеженого часу щодо розв’язання проблеми, варто використати «мозковий штурм», який спонукає учнів виявляти творчість, дає змогу вільно висловлювати свої думки. Назвавши проблему, учитель пропонує учням висловити ідеї, коментарі тощо. Усі пропозиції записуються на дошці без зауважень, запитань. Так, після прочитання «Давньої казки», Лесі Українки на обговорення учнів виноситься питання: Чому лицар Бертольдо негідно повівся з поетом? Хто в цьому винен?

Шкільна практика доводить, що використання на уроках української літератури різноманітних групових форм виробляє стійкий інтерес до предмету, усуває одноманітність навчального процесу, мобілізує вольові та інтелектуальні зусилля незрячих учнів, розвиває їхню соціальну активність. Групові форми роботи можуть практикуватися на всіх етапах уроку літератури: на початку уроку замість опитування, одразу після викладу учителем нового матеріалу, а також під час повторення та узагальнення знань.

Отже, можна зробити висновок, що грамотне поєднання різних форм групової роботи на уроці української літератури багато в чому забезпечує його інноваційність, особистісну спрямованість навчання і сприяє нормалізації психофізичного розвитку незрячих учнів. Інтерактивна та комунікативна сфери соціальної активності незрячих учнів прямо пов’язані з рівнем їхньої мовленнєвої компетентності, підвищення якого є основною метою навчальної діяльності на уроках мови та літератури. Добре сформовані інтерактивні вміння та комунікативні навички, разом із розвиненим світоглядом, здатністю працювати в команді, самостійно приймати рішення та відповідати за них, створюють міцне підґрунтя для здійснення подальшої продуктивної життєдіяльності та успішної соціальної інтеграції дітей із вадами зору в суспільстві зрячих.

Література:

1. Богданова І.М. Педагогічна інноватика: Навчальний посібник // І.М. Богданова. – Одеса: «ТЕС», 2000.

2. Васьков Ю.В. Сучасні освітні інноваційні концепції // Ю.В.Васьков / Педагогічні теорії, технології, досвід. – Харків, 2000

3. Выготский Л.С. Коллектив как фактор развития аномального ребёнка / Л.С. Выготский // Соб. соч.– М.: Педагогика, 1982. – Т.5.

4. Выготский Л.С. Слепой ребёнок / Л.С. Выготский // Собр. соч. – М.: Педагогика, 1989. – Т.5.

5. Освітні технології: Навчально-методичний посібник // О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін. [За заг. ред. О.М.Пєхоти}. – К.: „А.С.К.”, 2001.

6. Токмань Г. Методи викладання літератури в їхній особистісній спрямованості на учня // Г. Токмань / Дивослово. - №2, 2004.

7. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання // О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: „А.С.К.”, 2004.