ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ У ВНЗ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ

Відомо, що починаючи з ХХ століття активно руйнується природне середовище. І сьогодні людство уже говорить про глобальну екологічну кризу. Україна має міжнародний статус зони екологічного лиха. Ця зона охоплює понад 10 відсотків загальної площі території нашої країни. Природні ресурси, зокрема рослинний і тваринний світ, знаходяться на межі повного виснаження. Якщо 30-40 років тому на Землі щодня зникав один вид тварин, то сьогодні, за даними всесвітнього фонду охорони живої природи, один вид зникає всього за 1 годину. До Червоної книги України вже занесено близько 800 видів тварин і рослин. За останні 50 років у нашій країні загинуло більше 3000 малих річок. В умовах такої кризової ситуації важливо активізувати поширення екологічних знань, підняти на високий рівень екологічну освіту та екологічну культуру населення і зокрема студентської молоді.

Аналіз наукової літератури дав змогу виявити, що саме глобальні проблеми сучасності, які несуть загрозу життю і людській цивілізації, викликали необхідність екологічної освіти, покликаної реалізувати ідеї інформаційного суспільства, що стає актуальним. Пошук шляхів гармонійної взаємодії суспільства і природи призводить до інтенсивного процесу екологізації загальної культури людства, і, як наслідок, – до формування теорії і практики екологічної освіти.

Подальше дослідження цієї проблеми, проведене філософами і педаго-гами, дозволило виділити новий аспект виховання – екологічний [2, с. 58].

Екологія – наука про відносини рослинних і тваринних організмів та утворюваних ними співтовариств між собою і навколишнім середовищем. А під екологічним вихованням розуміється формування у широких верств населення високої екологічної культури всіх видів людської життєдіяльності, так або інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетворенням природи [3, с. 103]. Основна мета екологічного виховання студентів ВНЗ І-ІІ рівня акредитації (саме таким є наш навчальний заклад) – навчити молоду людину розвивати знання законів живої природи, розуміти суть взаємин живих організмів з навколишнім середовищем і формувати уміння управляти фізичним і психічним станом.

Відомо, що проблема причин, кількісного і якісного аналізу, контролю та запобігання забрудненню навколишнього середовища фрагментально відбита в шкільних програмах та навчальній літературі. Відрадно, що в середній школі вже введено інтердисциплінарний курс, який, ми сподіваємось, заповнить прогалини в знаннях щодо розуміння і контролю складних взаємодій між урбанізованим та індустріалізованим людським суспільством і природою. Адже для реалізації реформи шкільної освіти потрібне обов'язкове екологічне виховання протягом всіх років навчання.

Безперечно, шлях до високої екологічної культури студентів галузі знань 0401 «Природничі науки» спеціальності 5.04010602 «Прикладна екологія» лежить через ефективну екологічну освіту.

Варто відзначити, що в останні роки розробці питань екологічної освіти та виховання приділяється відповідна увага. Але більшість науковців пов'язують здобуття екологічної освіти лише з такими навчальними дисциплінами як фізика, хімія, географія. Вважаємо, кожен предмет, який викладається в загальноосвітніх навчальних закладах, можна і потрібно пов'язувати з екологією, а потім у подальшому удосконалювати знання у вищих навчальних закладах. Зокрема, сила математики полягає в її здатності виражати ідеї та особливо складні зв'язки за допомогою символічної логіки, зберігаючи в той же час простоту та раціональність виразу. Математичні моделі, наприклад, дають змогу імітувати реакцію екологічної системи на різні дії. Для викладачів математики є важливим на конкретному змістовному матеріалі показати студентам коледжу, що реальний світ, матеріальну єдність природи математика відображає в рівняннях, формулах, математичних операціях завдяки абстрактності понять, ідей і методів вищої математики. Ввдення в процес навчання математики прикладних задач з екологічним змістом дає змогу здійснювати безпосередню підготовку студентів-екологів до свідомого дослідження реальних явищ природи, розкрити методологічні питання взаємозв'язку теорії з практикою при вивченні математичних дисциплін, формувати у студентів наукове світорозуміння. Крім того, знання студентами молодших курсів таких математичних понять як похідна, інтеграл, показникова, логарифмічна, тригонометрична та інші функції, дають можливість показати, що вони випливають з процесів, які відбуваються в навколишньому середовищі.

Студенти Пирятинської філії Європейського університету, в якій ми працюємо, постійно вивчають найважливіші міжнародні документи останнього десятиріччя, присвячені проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства. У нашому навчальному закладі велика увага приділяється екологічній культурі і свідомості, інформованості студентської молоді про екологічну ситуацію у світі, регіоні, на місці проживання, їх обізнаності з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації.

Молодь Пирятинщини переконана, що екологічна освіта в третьому тисячолітті стала необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку. Нашим студентам відомо, що екологічне виховання та інформування населення, підготовка висококваліфікованих фахівців названі у програмних документах найвизначнішого міжнародного форуму в Ріо-де-Жанейро, присвяченого навколишньому середовищу і сталому розвитку, є одним із найважливіших і необхідних засобів здійснення переходу до гармонійного розвитку всіх країн світу.

Концепція екологічної освіти України як елемент концепції гармонійного розвитку держави набуває сьогодні ваги актуального і важливого державного документа. Наш навчальний заклад протягом десяти років готує фахівців-екологів для різних галузей народного господарства, в тому числі для державних органів управління в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування, а також громадських екологічних організацій.

Відповідний досвід роботи зі студентами вище названої спеціальності дає можливість стверджуввати, що державна політика в галузі екологічної освіти повинна базуватися на таких принципах:

• розповсюдження системи екологічної освіти і виховання на всі верстви населення з урахуванням індивідуальних інтересів, стимулів та особливостей соціальних, територіальних груп та професійних категорій;

• комплексності екологічної освіти і виховання;

• неперервності процесу екологічного навчання в системі освіти, в тому числі підвищення кваліфікації та перепідготовки.

Ми переконані, що основною метою екологічної освіти є формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності. Саме тому вважаємо: екологічна освіта, з одного боку, повинна бути самостійним елементом загальної системи освіти, а з іншого боку, – виконувати інтегративну роль у всій системі освіти.

Викладачі циклової комісії природничо-екологічних дисциплін на своїх заняттях переконують студентів, що в основу екологічної освіти покладені принципи гуманізму, науковості, неперервності, наскрізності та систематичності. Екологічна освіта спрямовується на поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права [5, с. 225].

Екологічна освіта – це сукупність наступних компонентів: екологічні знання – екологічне мислення – екологічний світогляд – екологічна етика – екологічна культура [4, с. 12]. Кожному компоненту відповідає відповідний рівень (ступінь) екологічної зрілості: від елементарних екологічних знань, уявлень шкільного рівня до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на вищих рівнях.

На нашу думку, умовно можна виділити такі узагальнені рівні екологічної зрілості:

• початковий (інформативно-підготовчий),

• основний (базово-світоглядний),

• вищий, профільно-фаховий (світоглядно-зрілий).

Ми також відзначаємо, що підготовка громадян із високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи (не насильство, а гармонійне співіснування з нею), повинна стати одним із головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України.

Варто звернути увагу на те, що екологічна освіта як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної культури як складової системи національного і громадянського виховання всіх верств населення України (у тому числі через екологічне просвітництво за допомогою громадських екологічних організацій), екологізацію навчальних дисциплін та програм підготовки, а також на професійну екологічну підготовку через базову екологічну освіту [1, с. 28]. У нашому навчальному закладі вирішення цих питань забезпечує формування цілісного екологічного знання й мислення, необхідних для прийняття екологічно-обґрунтованих народногосподарських рішень на рівні підприємств, галузей, регіонів, країни загалом. Екологічна освіта та виховання здійснюється з обов'язковим урахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовій сферах.

На нашу думку, глибоким опануванням екологічними знаннями, формуванням екологічного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності. Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток повинен бути базисною, вихідною ідеєю, методологічною основою екологічної освіти згідно з міжнародними вимогами. Головними складовими системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи яких різні, а мета одна: різнобічна підготовка громадян, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей. Базою для здійснення заходів щодо вирішення цієї важливої і складної державної проблеми повинна стати Концепція екологічної освіти в Україні, яка складена з урахуванням сучасного стану і перспектив розвитку суспільного знання, спрямована на перебудову змісту освіти й виховання відповідно до вимог часу та основних положень Національної доктрини розвитку освіти у XXI столітті.

Таким чином, у тій кризовій екологічній ситуації, в якій перебуває наша країна (та й світ у цілому), вищий навчальний заклад не має морального права виховувати споживацьке ставлення до природи. Поступове розширення і поглиблення екологічних знань студентами І-ІІ рівня акредитації зможуть активізувати їхню пізнавальну діяльність, розвивати мислення, здатність до самостійних висновків. Це розширить шкалу ціннісних орієнтацій сучасної молоді, в якій чільне місце, як свідчать спеціалісти, належить вузькоутилітарним, прагматичним мотивам ставлення до природи.

Література:

1. Авдеєв В. Ф., Пирогов Б. І., Непийвода В. С. Роль людського фактору у вирішенні екологічної проблеми / У зб. Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища. Курс лекцій. – К., 1991. 59 с.

2. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник «Університетська книга» ВД «Княгиня Ольга». Суми- Київ 2005. – 302 с.

3. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Экологическая педагогика и психология. – Ростов-на-Дону, 1996. – 138 с.

4. Концепція 12 - річної середньої загальноосвітньої школи // Директор школи. – 2002. – № 1. – С. 11 – 15.

5. Сухарев С. М., Чундак С. Ю., Сухарева О. Ю. Основи екології та охорони довкілля. – Київ – 2006. – 389 с.

6. Бібліотека ВНЗ в системі екологічної інформації та культури /http: //library.tup.km.ua/about_library/naukova_robota/2008/pan_bib.html

7. Концепція екологічної освіти в Україні /http://www.osvita.irpin. com/ viddil/v5/d33.htm