Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСТВА НА МИКОЛАЇВЩИНІ

Автор: 
Марина Домаскіна (Миколаїв, Україна)

Створення високоефективного та дієздатного аграрного сектору потребує сталого розвитку всієї системи, що неможливий без формування її оптимальної дієвої структури. Невід’ємною частиною сільськогосподарського сектору економіки стали фермерські господарства. Особливості функціонування фермерських господарств, потребують ретельного вивчення та аналізу з метою прогнозування їх розвитку. Важливим завданням є вивчення перетворень сучасного етапу розвитку фермерства в регіоні.

Дослідженню функціонування фермерських господарств приділяло увагу багато сучасних вчених економістів. Зокрема, серед них В.Я. Амбросов, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, В. Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, В.В. Юрчишин та ін. Однак, багато питань і сьогодні залишаються відкритими. Так, досить актуальним є необхідність є визначення виробничої структури фермерських господарств окремих регіонів в розрізі всіх її прошарків.

У 2012 році число фермерських господарств області становило 3966 одиниць, у загальній кількості сільськогосподарських підприємств це – 84,1%. Господарства області становлять 9,8% всіх фермерів України. Маса структурних зрушень за останні 12 років становить 24,1% за часткою у загальній кількості підприємств та -1,3% за часткою фермерів по Україні.

На території області фермерські господарства розташовані досить нерівномірно. Найбільше їх зареєстровано в Жовтневому (387 господарств, або 9,8% загальнообласної кількості), Березнегуватському (383, або 9,7%) та Баштанському (378, або 9,5%) районах.

За природно-кліматичними умовами територія Миколаївської області поділена на три зони: північну, центральну та південну. В північній зоні Миколаївської області розташована найбільша кількість фермерських господарств та вони займають значні площі. Середній розмір фермерських наділів у 2012 році збільшився проти попереднього року на 7,5 га і становив 87,7 га, у 2005 році цей показник був на рівні 61,6 га. На одне господарство північної зони припадає 103,1 га, що відповідно на 17,6% більше середньо обласного показника.

Важливим для будь-якого підприємства, а особливо для аграрного, є правильний вибір напряму виробництва. І якщо за адміністративно-командних часів це питання вирішувалося централізовано, то сьогодні кожен господар повинен його вирішувати сам і, відповідно, повністю брати на себе результати діяльності.

Як в цілому по Україні, так і серед фермерських господарств Миколаївської області спостерігається загальний занепад тваринницької галузі. Виробництво тваринницької продукції майже не практикується серед фермерів області. Частка валової продукції тваринництва протягом останніх років коливалася в межах 1%, і лише у 2012 році цей показник зріс до 1,8% всієї сільськогосподарської продукції. Відповідно маса структурних зрушень склала 1,1% за останні 12 років. Найгіршим було співвідношення рослинництва і тваринництва у 2000 році, а саме 99,3% приходилося на продукцію рослинництва і лише 0,7% - на продукцію тваринництва. Основна причина, з якої фермери не бажають займатися виготовленням тваринницької продукції – високі затрати галузі, як в матеріальному так і трудовому ракурсі. У складних сучасних умовах виживати фермерам дозволяє лише вирощування високорентабельних культур, що звісно веде до формування дисбалансу сільського господарства. Основна увага фермерів зосереджена на виробництві рослинницької продукції, зокрема вирощуванні насіння соняшнику та зерна.

Частка рослинницької продукції фермерських господарств у 2012 році становила 98,2% загальної виробленої сільськогосподарської продукції (табл. 1). Найбільше серед продукції рослинництва було вироблено продукції технічних культур, а саме насіння соняшнику – 55,5%. Протягом останніх років спостерігається чітка тенденція до зменшення обсягів вирощування зерна на користь технічних культур, маса структурних зрушень по зерновиробництву склала -19,7% за досліджуваний період (табл.1).

Таблиця 1

Галузева структура сільськогосподарського виробництва

фермерських господарств Миколаївської області

(за вартістю валової продукції у постійних цінах 2010 року)*

Галузі та види продукції

2000p.

2005p.

2009p.

2010p.

2011p.

2012p.

Маса струк-турних зрушень

Продукція рослинництва

99,3

98,5

99,1

98,8

99,0

98,2

-1,1

зернові культури

45,9

46,8

45,4

41,6

40,7

26,2

-19,7

технічні культури

54,6

40,5

39,0

41,1

42,7

55,5

0,9

картопля, овочі та баштанні культури

3,8

5,5

5,3

4,2

6,6

8,7

4,9

кормові культури

0,1

0,1

0,1

0,1

0,0

0,1

0,0

інша продукція рослинництва

0,0

5,6

9,3

11,9

9,0

7,7

7,7

Продукція тваринництва

0,7

1,5

0,9

1,2

1,0

1,8

1,1

худоба та птиця (вирощування)

0,3

0,3

0,2

0,2

0,2

0,3

0,0

молоко

0,1

0,5

0,4

0,5

0,5

0,9

0,8

яйця

0,2

0,1

0,0

0,0

0,0

0,0

-0,2

вовна

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

інша продукція тваринництва

0,0

0,6

0,3

0,4

0,3

0,6

0,6

Інтегральні коефіцієнти структурних зрушень

-

0,115

0,139

0,142

0,123

0,165

* Побудовано автором за даними Голов. управ. статистики в Миколаївській області

Під урожай 2012 року фермерськими господарствами було засіяно 286,4 тис га ріллі, або 19,3% загальної посівної площі регіону. Суттєвих змін у структурі посівних площ фермерських господарств не відбулося, левова частина посівних площ (98,4%) була відведена під зернові та технічні культури (53,7% та 44,7% відповідно), адже завдяки саме вирощуванню цих культур фермери мають можливість отримати прибутки. В розрізі природно-кліматичних зон області найбільша частина площ зернових та технічних культур зосереджена у північній зоні області – 53,9% та 58,7% відповідно. Значна частка площ картоплі і овоче-баштанних та кормових культур знаходиться в південній частині області – 71,4% та 39,5% відповідно.

Не дивлячись на значну чисельність фермерських господарств, їх внесок в економіку області залишається досить низьким, хоча останніми роками намітилася тенденція зростання. Погодні умови 2012 року були несприятливими для вирощування більшості сільськогосподарських культур і тому показники виробництва фермерів значно нижні, ніж попереднього року. Так, фермерами області було вироблено зерна 1828,3 тис ц, що на 55,1% менше, ніж у 2011 році. Соняшнику – 1303,8 тис ц (на 13% менше), овочів 307,8 тис ц ( на 13,6% менше). Збільшилося виробництво картоплі на 3,7% і становило 39,3 тис ц. У загальному виробництві сільськогосподарськими підприємствами частка виробленого фермерами зерна становила 24,3%, соняшнику – 23,7%, картоплі – 56,3%, овочів – 10,9%. Значних успіхів досягли фермери у вирощуванні баранини та виробництві вовни. Індекс структурних зрушень по цих позиціях збільшився на 21,4 та 34,8 в.п. відповідно. Це говорить про те, що альтернатива затратному вирощуванню великої рогатої худоби у фермерів області є.

Територіальний розподіл виробництва продукції сільського господарства фермерських господарств у 2012 році має наступний вигляд: у північній зоні області фермерами найбільше виробляється кукурудзи на зерно (95,8%), зернових та зернобобових (68,9%), соняшнику (67,2%) та молока (64,9%). Овочів найбільше виробляють фермери південної природно-кліматичної зони – 86,7%, а яєць найбільше виробляється у центральній частині області – 83,9% (рис.1).

Спостерігається деяке покращення рівня технічного забезпечення фермерських господарств. Забезпеченість тракторами зросла на 4,6%, зернозбиральними комбайнами – на 13,8%, сівалками – на 10,7%. У середньому навантаження на 1 трактор становило 161,1 га ріллі, на 1 зернозбиральний комбайн – 222 га зернових.

Рис. 1. Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами за природно-кліматичними зонами Миколаївської області у 2012 році*

* Побудовано автором за даними Голов. управ. статистики в Миколаївській області

За підсумками 2012 року у фермерських господарствах виручка від реалізації сільськогосподарської продукції становила 1187,7 млн грн, з яких 99,4% - від продукції рослинництва. Прибуток фермерів становив 231,9 млн грн. Рівень рентабельності склав 24,3%.

Отримані результати дають можливість поставити декілька завдань, що потребують негайного вирішення: удосконалити систему звітності фермерів; розробити та впровадити дієву державну програму підтримки тваринництва у фермерських господарствах; стимулювати вітчизняного виробника техніки для фермерських господарств; розробити на рівні регіону та окремих фермерських господарств оптимальну структуру виробництва тощо.