SLOVGLISH ТА СУЧАСНА МОВНА СИТУАЦІЯ У СЛОВАЧЧИНІ

На сучасному етапі розвитку суспільства англійська мова стала не тільки мовою міжнародного спілкування, але й глобальною у світі. Вона сформувалася у вигляді національних і територіальних варіантів, відомих під назвою New Englishes та World Englishes [5, с. 358-363], кожен з яких складає соціально-комунікативну систему, що покликана для забезпечення спілкування її носіїв. Американський дослідник Б. Качру [7, с. 11-33] запропонував класифікацію варіантів англійської мови та ідею поділу земної кулі на три регіони володіння англійською мовою ("Кола Качру"). На думку Б. Качру, кордони між цими колами постійно змінюються в напрямку збільшення впливу англійської мови. Відтак, коло, яке має тенденцію до розширення охоплює різновиди англійської мови як іноземної для міжкультурного спілкування представників різних етносів, наприклад, Spanglish – іспанський варіант англійської мови, Runglish – російський варіант англійської мови, Polglish – польський варіант, Chenglish – чеський варіант, Chinglish – китайський варіант, Japtish – японський варіант, Franglais – французький варіант англійської мови, Slovglish – словацький варіант тощо. Підсумовуючи вищезазначене, відмітимо, що наразі англійська мова стала мовою глобального спілкування, тобто відбулась "глобанглізація" земної кулі.

У зв’язку з цим останнім часом інтерес дослідників підвищився до питань функціонування англійської мови як основного засобу міжмовного спілкування, тобто lingua franca [5, с. 63], детального вивчення та опису існуючих варіантів і різновидів англійської мови, включаючи дослідження взаємодії фонетичних та контактуючих систем (див., наприклад, праці О. Р. Валігури, Т. О. Бровченко, Д. С. Бородіної, Ю.М. Захарової, Т. М. Корольової, В. Ю. Кочубей, М. М. Кубланової, Є. А. Устиновича, Hung, Murray, Toivanen, Zampini.

Із поняттям "іноземної мови" пов’язують процес оволодіння мовою у штучно створених навчальних ситуаціях під керівництвом фахівця, а поняття "другої мови" – із природними ситуаціями спілкування з носіями цієї мови без цілеспрямованого навчання. Починаючи з першої половини 90-х років економічне становище Словаччини представлено саме цією природною ситуацією спілкування. Словаччина – це багатокультурна та багатомовна країна, яка на початку 21 століття опинилась під впливом англійської мови, англо-американської культури та сучасних міграційних процесів. По всій території країни почали масово з’являтися іноземні представництва, створюючи сприятливі умови для несвідомого опанування мовою. Зміна суспільного ладу, формування нової держави, проголошення незалежності Словаччини зумовили нові тенденції у розвитку мови, спричинили динамічні процеси у словниковому складі сучасної словацької літературної мови [8]. Статус державної мови, безперечно, стимулював розширення її функцій та вживання у різних стилях і підстилях. Однак, довгий період перебування у складі Чехословаччини передбачав домінування чеської мови, тому після набуття мовою нового статусу виникла необхідність заміни термінів чеською мовою на словацькі, що, в свою чергу, спричинило появу багатьох англійських запозичень.

Перед словацькою лінгвістикою постали питання аналізу соціально-політичного клімату, що визначає відношення словаків до англійської мови та мов етнічних меншин, дослідження соціолінгвістичних та психолінгвістичних процесів, пов’язаних із застосуванням другої мови, навчанням іноземних мов та розповсюдженням білінгвізму. Прагматичні дослідження мовлення студентів-білінгвів, представників етнічних меншин раніше були спрямовані на опис їх мульти-етнолекту як специфічного варіанту словацької мови, що сформувався в умовах дії певних соціальних факторів та інтерференції висхідних мов. Сьогодні дослідження соціолекту словацьких студентів-білінгвів як представників еліти суспільства зосереджені на різноманітних аспектах впливу англійської мови та англо-американської культури.

Експериментальні дослідження останніх років відкрили новий напрямок у словацькій соціолінгвістиці – вивчення специфіки мовної поведінки словацької молоді. Оскільки в порівнянні із лексичними та граматичними аспектами мови фонетичні зміни відбуваються набагато швидше, дослідження власне просодичних ознак англійського мовлення словацько-англійських білінгвів є надзвичайно актуальним для лінгвістів.

Проблемі білінгвізму у Словаччині присвячена низка наукових конференцій, семінарів, а також окремі монографії та публікації словацьких мовознавців М. Олоштяка, Л. Ленгардтової, Е. Пауліни, Ю. Циммермана, А. Краля, З. Кральової, Я. Горецького, М. Біли, Я. Долніка. Проблемам динамічних процесів, які відбуваються у лексиці словацької мови та явищу мовної інтерференції в англійському мовленні словаків присвятили свої дослідження Я. Горецький, А. Краль, Ю. Циммерман, З. Кральова та ін. У своїх публікаціях словацькі лінгвісти також розглядають питання розвитку словацької та чеської мов у період існування спільної держави чехів і словаків, породження раннього білінгвізму, сучасну мовну ситуацію у країні тощо.

У межах нашого дослідження вважається доцільним уведення в обіг терміну Slovglish, що відображав би особливості англійської мови й вимови словацьких білінгвів, вивчення яких знаходиться на початковому етапі.

Вимовна картина мови, що зветься акцентом, створюється за допомогою поєднання фонетичних характеристик мовлення, що відображає мовну, територіальну та соціальну приналежність мовця. Вимовний акцент ідентифікує відношення мовця до певної лінгвокультури, оскільки відхилення від нормативної вимови у мовленні неносія мови маркує його як представника чужої лінгвокультури [1].

Іншомовний акцент у мовленні білінгва, як наслідок інтерференції, яскраво маркує його мовна поведінка. Акцент як мовна характеристика мовця є найважливішим показником ідентифікації особистості мовця у процесі мовної комунікації.

Термін "акцент" (лат. accentus – наголос) пов'язували з виділенням окремих елементів у потоці мовлення (голосних звуків, складів, слів, частин фраз) голосом. У сучасній лінгвістиці цей термін позначає не тільки наголос у слові або у фразі, але використовується також для опису особливого характеру вимови того, хто говорить, що не володіє загальноприйнятою вимовною нормою даної мови. Існуючий сьогодні термін "іншомовний акцент", як правило, пов'язують з особливостями вимови мовця нерідною мовою.

Провідну роль у формуванні судження про особистість співрозмовника відіграє вимова у комунікації (зокрема, акустичні параметри голосового тону, темпу говоріння, тембру). Таким чином, носій мови виявляє приналежність білінгва до іншої мовної спільності, передусім за характером його вимови, тобто особливої ​​фонетичної забарвленості мови, викликаної інтерферованим впливом фонетики рідної мови мовця.

Відомо [3, c. 78-80; 4, c. 134-142], що в інтонації мовлення відбивається соціальний статус мовця. До показників низького соціального статусу мовця на інтонаційному рівні вважається вузький діапазон мелодичного контуру, велика кількість синтаксично невиправданих пауз, мовлення на підвищених тонах або монотонність, обмеженість мелодичного репертуару, збільшення частотності рівних шкал і тонів (вирівнювання мелодичного контуру проходить завдяки звуженню діапазону), компенсація мелодики засобами інтенсивності, підвищення ролі динамічного компонента як засобу акцентної виділеності, висока частотність контурів із сильним завершенням, веляризація, яка визначає якість голосу [2, с. 38].

Плавність мелодики, різноманітний мелодичний репертуар, широкий діапазон мелодичного контуру, переважне вживання контурів із сильним початком, єдність мелодики і динаміки, повнозвучна якість голосу, що забезпечується напруженістю артикуляції та рівномірним розподілом енергії в широкому діапазоні спектру – ці закономірності надсегментних характеристик передають мовлення носіїв високого соціального статусу [2, с. 40-41].

Отже, у двомовних групах самоідентифікація пов’язана з перемиканням кодів, члени молодіжних субкультур та молодіжних груп створюють, запозичують або переймають коди, що використовуються для утвердження позиції молоді по відношенню до світу дорослих. Аналіз білінгвізму у студентів розширює розуміння молодіжного соціолекту, що функціонує у двомовних та багатомовних спільнотах, висвітлює всі інноваційні процеси у словацькій мові і є вагомим вкладом у розвиток соціолінгвістики в цілому. Дослідження факторів, що виявляють зміст та структуру соціолінгвістичного аспекту словацько-англійського молодіжного білінгвізму дозволяє краще розкрити механізми сучасних мовних процесів.

Література:

1. Валігура О. Фонетична інтерференція в англійському мовленні українських білінгвів: Монографія / О. Р. Валігура. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. — 288 с.

2. Шевченко Т. И. Социальная дифференциация английского произношения: монография / Т. И. Шевченко. − М.: Высш. шк.,1990. – 142 с.

3. Brazil D. The Communicative Value of Intonation in English. – Cambridge : Cambridge University Press, 1997. – 188 p.

4. Cruttenden A. Intonation / Alan Cruttenden. – Cambridge: Cambridge University Press, 2001. – 204 p.

5. Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of Language / David Crystal. –Cambridge: Cambridge University Press, 2002. – 480 p.

6. Jenkins J. ELF at the Gate: The Position of English as a Lingua Franca / Jennifer Jenkins // The European English Messenger. – 2004. – Vol. 13.2. – P. 63–69.

7. Kachru B. Standards, codification and sociolinguistic realism: the English Language in the Outer Circle / Braj Kachru // English in the World. – Cambridge: Cambridge University Press, 1998. – P. 11–34.

8. Sabol J. Rytmická stavba reči. – In: Človek a jeho jazyk. 1. Jazyk ako fenomén kultúry. Na počesť profesora Jána Horeckého. Red. K. Buzássyová. Bratislava, Veda 2000, S. 319 – 327.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор Валігура О. Р.