ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ

Актуальність проблеми професійного становлення особистості обумовлює необхідне надання психологічної допомоги особистості у віднаходженні таких шляхів набуття професії, які б забезпечили б задоволення від професійної діяльності, сприяли б всебічному розвитку та самореалізації у професії. Розв’язання цих завдань значною мірою залежить від рівня психологічного забезпечення сучасної професійної освіти.

Професійне становлення майбутніх суднових офіцерів можливе при забезпеченні певних умов:

- оволодіння операційною стороною діяльності;

- усвідомлення суб’єктом навчально-професійної та власно професійної діяльності, значущості своєї професії;

- формування мотивів професійного становлення, оптимальне співвідношення змістовних (інтерес до професії, потреба и самореалізації) та адаптивних мотивів діяльності (престижність професії, заробітна плата);

- формування адекватної самооцінки як компоненту професійної свідомості;

- гармонізація міжособистісних стосунків.

Традиційний підхід до дослідження процесу становлення професіонала передбачає розгляд людини як певної системи з визначеним набором окремих психічних якостей, психофізіологічних функцій, які забезпечують пристосування працівника до вимог спеціальності. Професійна придатність розглядається як та, що первісно властива індивіду, і проявляється вона при входженні людини у призначену сферу праці. Тим самим визначається обмеженість можливостей розвитку здібностей, потенцій людини у праці.

Аналіз західно-європейської та американської психологічної літератури з зазначеної проблеми показує, що більшість досліджень здійснено в галузі проблеми професійного типу особистості (Дж. Гілфорд, Дж. Голланд, Е. Ро, К. Уокер, Е. Шпрангер). Вони ґрунтуються на припущення того, що участь людей в тій чи іншій діяльності призводить до формування у них певних спільних рис. Так, певна професія певним чином впливає на розвиток специфічних функцій: пам’яті, мислення, моторики, формує певні особистісні риси.

Аналіз праць, які присвячені професійному типу, свідчать, що основні зусилля дослідників були сконцентровані на вивченні рис особистості професіонала, які вже відбулися, типових представників своєї спеціальності. Іншими словами, головна увага дослідників була спрямована на результативний бік становлення професіонала. Похідною виступає гіпотеза про те, що кожна людина призначена для якогось певного виду діяльності, від народження індивід має специфічний склад здібностей, і задача психолога полягає у його виявленні і відповідному підборі кандидатів на ту або іншу посаду.

Обговорюючи проблему професійного навчання, дослідниками підкреслюється важливість пробудження у студентів бажання та прагнення до самовизначення, до пошуку себе. Тут доречно згадати теорію конгруентності Я-концепції і професіі Д. С'юпера, згідно якої уявлення людини про саму себе - це важливий детермінант професійного становлення. Людина, відповідно до теорії Д. С’юпера, несвідомо шукає професію, де він буде зберігати відповідність своїм уявленням про себе, а, «входячи у професію», буде шукати здійснення цієї відповідності. Прагнення до самовизначення - це передумова становлення процесів професійного і особистісного самовизначення шляху [3, с. 264-265].

М.Ю. Варбан, професійне становлення особистості визначає як процес поетапного вирішення комплексу протиріч, узгодження різних тенденцій і вимог, що задаються базовим протиріччям між соціально-професійними вимогами, пропонованими індивідові, і його бажаннями, можливостями їх реалізувати.

Огляд теорій професійного розвитку особистості, уміщений у роботах Б.Г. Ананьєва, О.П. Саннікової та інших авторів дає можливість виділити такі передумови її професійного розвитку:

• успішність професіоналізації визначається ступенем відповідності індивідуально-психологічних особливостей особистості вимогам професії, кожна людина потенційно відповідає вимогам ряду професій;

• ступінь відповідності індивідуально-психологічних особливостей професійним вимогам визначає рівень інтересу до професії, задоволеності в ній, прагнення до професійного удосконалення і т ін..;

• професіоналізація відбувається протягом всього професійного шляху особистості, має певні періоди, стадії і характеризується більш-менш істотною зміною професійних вимог;

• характер співвідношення індивідуального психологічного складу, здібностей і вимог професії (повнота, інтенсивність, специфічність і т. ін.) визначає особливості професійного й психологічного розвитку особистості, її спрямованість (прогресія, регресія), інтенсивність, вибірковість тощо;

• професійний розвиток особистості, її операційних і психологічних якостей і структур відбувається нерівномірно й гетерохронно (різночасно);

• ставлення до професії, ступінь її освоєння коректується професійними, психологічними, фізіологічними, медичними, соціальними й іншими факторами, що визначають особливості життєвої і трудової активності людини, її життєдіяльність в цілому [2, с. 60].

Професійне становлення майбутніх суднових офіцерів відбувається протягом всього професійного шляху фахівця, має певні періоди, стадії і характеризується більш-менш істотною зміною професійних вимог.

Т.В. Кудрявцев у професійному розвитку людини виокремлює такі стадії:

1. Виникнення та формування професійних намірів під впливом загального розвитку і первинного орієнтування у різних сферах праці. Ця стадія головним чином властива старшому шкільному віку. Психологічний критерій успішності проходження цієї стадії є вибір професії, який відповідає суспільним потребам самої особистості.

2. Професійне навчання. Це етап цілеспрямованої підготовки до обраної професійної діяльності в ході систематичного навчання в одному із закладів професійної освіти. Психологічний критерій проходження цього етапу - формування особистості ставлення до себе як суб’єкта певної діяльності і професійної спрямованості, в якій відбивається установка на розвиток професійно важливих якостей.

3. Професійна адаптація, тобто активне входження у професійне середовище, перехід до нового типу діяльності до професійної праці в умовах реального трудового процесу виконання службових обов'язків.

4. Повна або часткова реалізація особистості в самостійній праці, яка передбачає оволодіння особистістю операційною стороною професійної діяльності, певний рівень сформованості, ставлення до своєї справи та майстерності.

Психологічний критерій успішного проходження цієї стадії - це ступінь оволодіння операційною стороною професійної діяльності, рівень сформованості ПВЯ, ставлення до праці. Слід зазначити, що перехід від однієї стадії до іншої може супроводжували виникненням у людини певних труднощів та суперечностей і навіть кризових ситуацій. Вони можуть виникати і часто виникають не тільки при переході від стадії до стадії, а також і всередині кожної стадії. Так, наприклад, як свідчить аналіз практики професійної підготовки, часто на 2-5 роках навчання виникає негативний синдром профпідготовки. Студенти розчаровуються в обраній професії, прагнуть змінити спеціальність навіть при достатньо високому рівні успішності навчання.

Зміна ставлення до професії, її набуття пояснюється тим, що особистість неготова до сприйняття якихось нових сторін реального процесу професійного навчання, а також до взаємодії з ними через певні дефекти в її мотиваційній сфері. Необхідне переосмислення причин, мотивів, цілей, за ради їй яких була обрана професія. Сутність такого переосмислення полягає у трансформації і перебудові всієї смислової сфери особистості. Тому важливо у процесі психологічної підтримки та допомоги виявити наявність смислових опор особистісного зростання як в процесі пошуку і вибору професійної кар'єри, так і на подальших етапах.

Значну кількість досліджень професійного становлення особистості в радянській й пострадянській психології виконано у рамках особистісно-діяльнісного підходу, який враховує єдність мотиваційно-потребнісної та операційної сфер учбово-професійної і професійної діяльності.

Коли майбутній спеціаліст бере участь спочатку в навчально-професійній, а потім і в професійні діяльності, він не тільки набуває адекватних уявлень про свою професію і про власні можливості, але й активно їх розвиває.

Формування особистості як суб’єкта професійної діяльності і формування ставлення до себе як до діяча - це сутність розвитку індивіда як особистості [3, с. 264].

Згідно з принципом єдності свідомості й діяльності, а також принципом провідної діяльності в розвитку особистості, Є.О. Климов співвідносить етапи професійного становлення із запропонованою Д.Б. Ельконіним періодизацію психічного розвитку. Відповідно до його позиції стадія оптації (обрання), що передбачає підготовку до життя, до праці, планування професійного шляху, вибору професії охоплює вік 15-18 років. У цей період відбувається оволодіння системою соціально значущих ціннісних уявлень, ідеалів, уявних зразків побудови життя, професійного шляху. Стадія оптації, на думку автора, завершується оформленням психічного новоутворення в структурі суб’єкта діяльності (у його самосвідомості) – реалістичного уявлення про якусь професійну спільність, у якій суб’єкт бачить себе в перспективі майбутнього життя. На цій стадії відбувається оволодіння важливими знаннями, уміннями, навичками для професійного старту, розвиваються професійно важливі якості особистості. Починає формуватися професійна самосвідомість. Завершує цей процес стадія розвитку професіонала (від 16 – 23 років до пенсійного віку). На цій стадії відбувається подальший розвиток усіх елементів структури суб’єкта діяльності [2, с. 62].

Ми погоджуємося з думкою Є.О. Климова щодо запропонованих етапів професійного становлення особистості, які є доцільними до професійного становлення спеціалістів морської галузі. Саме на стадії оптації розвиваються їхні професійно важливі якості (здатність викликати довіру, порядність, компетентність, справедливість, інтелігентність, надійність, уміння відчувати ситуацію, гнучкість і адаптивність, здатність приймати якісні та своєчасні рішення і формується професійна самосвідомість, оперативність) і формується професійна самосвідомість. У подальшому майбутній судновий офіцер стає справжнім професіоналом, де його професійна діяльність збігається з процесом самовдосконалення, самовиховання, самоствердження, самореалізації.

Отже, професійне становлення майбутніх суднових офіцерів є складним процесом, який повинен забезпечувати задоволення від вибраної професійної діяльності, сприяти всебічному розвитку та самореалізації у професії. Судновий спеціаліст повинен володіти високим рівнем професійно значущих якостей та системою знань і вмінь, які дозволять розв’язувати типові професійні задачі, а також проблеми, які виникають в його діяльності.

Література:

Всебічний розвиток особистості студента: Матеріали науково-практичної конференції / За редакцією академіка АПН України Д.О. Тхоржевського. - Ірпінь, 2001. - 598 с.

Корнешук В.В. Професійна надійність діяльності сучасного спеціаліста: Навчальний посібник // Серія «Управління навчальними закладами» / За заг. ред. О.Я. Чебикіна. – Одеса: Видавець СВД М.П. Черкасов, 2008. – 132 с.

Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи: Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції / За ред. кол. С.У. Гончаренко, Н.А. Побірченко, Н.Г. Ничкало та ін. – Хмельницький, 2009. - 498 с.

Психолого-педагогічні проблеми професійної освіти: Науково-методичний збірник / Ред. кол.: І.А. Зязюн /голова/ та ін.. – К., 1994. – 384 с.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор, Кузьменко Василь Васильович