НАУКОВА РОБОТА СТУДЕНТІВ В СИСТЕМІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ

Сучасне поняття науково-дослідної роботи студентів в системі навчального процесу включає в себе два взаємопов’язаних елементи: а) ознайомлення студентів із специфікою дослідницької праці, засвоєння ними навичок цієї праці; б) власне наукові дослідження, які здійснюються студентами під керівництвом професорсько-викладацького складу вузів [4, с. 38].

Виконання студентами науково-дослідних робіт передбачає вивчення основ наукових досліджень, зокрема, поняття науки, методики наукового дослідження та наукової організації праці при його виконанні, самостійної роботи з літературою, обробки експериментальних даних тощо [2-8].

Науково-дослідна робота студентів у межах навчального плану є обов’язковою для кожного студента та охоплює майже всі форми навчальної роботи, а саме: написання наукових рефератів з конкретної теми в процесі вивчення фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, виконання лабораторних робіт, самостійних завдань, контрольних, що містять елементи проблемного пошуку, робота студентів за індивідуальним планом навчання, виконання завдань дослідницького характеру та наукові звіти в період виробничої практики, підготовка та захист курсових і дипломної робіт [6, с. 161].

Підготовка випускників визначається освітньо-кваліфікаційною характеристикою, яка розкриває не тільки зміст нормативних і спеціальних курсів, навчальної, виробничої та асистентської практик, об'єм і характеристику курсової, випускної і магістерської робіт, але й встановлює професійну відповідність спеціаліста майбутній роботі та фундаментальний науковий напрямок, у якому він буде висококонкурентним фахівцем, який зможе легко інтегруватись у міжнародні наукові програми та проекти.

Науково-дослідна робота студентів представляє собою комплекс форм та методів формування у майбутніх фахівців творчого мислення, засвоєння теоретичних знань, набуття практичних навичок дослідника. Розвиток наукових досліджень у вузах безпосередньо впливає на якість навчального процесу: вони змінюють вимоги до рівня знань студентів, структуру процесу навчання, підвищують ступінь підготовленості майбутніх спеціалістів, їхній практичний світогляд.

Дослідницька діяльність передбачає високу здатність студентів до творчого науково-технічного мислення. Ця здатність знаходить відображення в тому, щоб, спираючись на сучасний рівень знань з природничих наук, набувати нові наукові знання та з високою ефективністю впроваджувати їх у практику [4, с. 42]. Основною передумовою творчого мислення студентів є обсяг наукових знань, ерудиція, володіння сучасними засобами і методами науково-технічного пізнання. Без ґрунтовних знань, їх постійного поповнення та оновлення науково-творче мислення розвиватися не може.

Особливість сучасного освітнього процесу в умовах швидкого зростання потоку інформації полягає не тільки в тому, щоб надати студентам знання та вміння, розвивати їх теоретичне мислення, а ще й у тому, щоб реалізувати можливості самостійного набуття знань, вміння застосувати їх на практиці, виховати таку важливу якість сучасного спеціаліста як професійний динамізм.

Розвиток та використання творчого потенціалу студентів для підвищення ефективності різних аспектів діяльності ставить перед науково-дослідною роботою студентів певні завдання, основні з яких такі: вивчення методології дослідження та використання її для поглибленого та творчого засвоєння навчального матеріалу, а також у майбутній практичній діяльності; ознайомлення студентів з основними напрямами науково-технічного прогресу, впровадження його досягнень в практику; ознайомлення студентів з методами планування і організацією науково-дослідної роботи; вивчення методик та засобів самостійного вирішення наукових проблем за обраною спеціальністю; набуття творчих трудових навичок у використанні експериментальних методів при вирішенні виробничих завдань [2-8].

Науково-дослідна робота студентів є комплексною системою, що має забезпечити безперервну участь студентів у науковій роботі протягом всього періоду навчання. Важливою ознакою комплексності виступає наступність її методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї навчальної дисципліни до іншої, від одних видів навчальних занять до інших. При цьому необхідно, щоб обсяг і складність набутих студентами у процесі наукової роботи знань, вмінь та навичок зростала поступово [7, с. 162].

Фактично до науково-дослідної роботи студенти залучаються з першого дня навчання. При цьому обсяг окремих видів науково-дослідної роботи студентів та ступінь їх ускладнення зростають в міру становлення майбутнього фахівця – від вивчення загальнометодологічної дисципліни "Основи наукових досліджень" до підготовки, виконання, оформлення та захисту дипломної роботи. Проте значний обсяг наукових досліджень здійснюється студентами під час проходження виробничої практики, яка може розглядатись і як підготовчий етап до виконання студентами наукових досліджень [1]. Загальною метою усіх виробничих практик, що проходять студенти під час навчання, є закріплення теоретичних і науково-методичних знань, набутих студентами під час опановування теоретичного блоку загальної програми та дисциплін за відповідною спеціальністю. Виробнича практика формує у студентів вміння і навички самостійного планування, проведення та аналізу експерименту, тобто має за мету підготовку до самостійної наукової діяльності, до творчого опрацювання вітчизняної та іноземної наукової літератури з досліджуваної проблематики, до опанування методів статистичної обробки даних експерименту.

Загалом концепція виробничої практики зорієнтована на формування у студентів уявлень щодо проблематики наукових досліджень з метою викладення у майбутньому основних результатів у вигляді випускної дипломної роботи, не виключаючи при цьому і можливості представлення отриманих результатів на конференціях та їх публікації у фахових журналах.

Загальну організацію виробничої практики та контроль за її проведенням здійснює керівник практики, якому підпорядковуються керівники-організатори практик та відповідальні за конкретні види практик від кожної кафедри, обов’язками яких є детальне ознайомлення студентів з програмою практики, надання індивідуальних завдань на практику, допомога в оформленні звіту з практики.

Основним завданням виробничої практики є безпосередня практична підготовка до самостійної роботи на посаді лаборанта або інженера науково-дослідних і виробничих установ біологічного, природоохоронного та екологічного профілю. Зібрані під час практики матеріали студенти використовують для підготовки наукових робіт. Крім загальних завдань, передбачених програмою практики, кожний студент відповідно до своєї спеціальності та обраної теми дослідження отримує від викладача-наукового керівника індивідуальне завдання дослідницького характеру.

Керівник практики знайомить студентів з місцем проходження практики, метою і завданнями практики, правилами ведення необхідної документації (щоденник, протоколи дослідів, підсумковий звіт), правилами з техніки безпеки у лабораторіях, зокрема робота з електроприладами, хімічними реактивами у ході приготування необхідних розчинів, проведення фізико-хімічних аналізів тощо. Керівник практики забезпечує організацію практики, надає допомогу в плануванні самостійної науково-виробничої роботи, здійснює контроль за проходженням практики. На місцях виробничої практики студенти закріплюються за співробітниками лабораторій та відділів базових підприємств і під їхнім безпосереднім керівництвом виконують індивідуальні завдання згідно програми практики. Керівники від наукових установ ознайомлюють студентів з організацією, технологією і технікою безпеки на робочому місці.

Під час проходження виробничої практики завданням кожного студента є підбір та опрацьовування основної наукової літератури з обраної теми досліджень, використовуючи сучасні бази даних, а також засвоєння експериментальних методів та виконання конкретних вимірювань, вироблення уміння планувати та проводити експеримент з використанням тих чи інших методів, визначаючи задані параметри біологічних об’єктів для дослідження структури та функціонального стану біологічних систем на різних рівнях їх організації.

Отже, виробнича практика студентів покликана сформувати у фахівця – майбутнього випускника – професійні вміння та навички, здатність приймати самостійні рішення на конкретних ділянках наукової роботи в реальних виробничих умовах і, таким чином, є підготовчим етапом для успішного виконання ними подальших наукових досліджень.

На сьогодні основний напрям у розвитку студентської науки – це впровадження елементів наукових досліджень у навчальний процес. Поєднання наукового пошуку студента з його навчанням взаємно збагачує обидва процеси.

Робота над наявною науковою літературою та іншими джерелами інформації є первинним науковим пошуком [4, с. 45]. Починаючи наукову розробку, студент зобов’язаний ознайомитись із станом інформації щодо даного питання, врахувати та максимально використати проведені раніше дослідження. У процесі підготовки оглядів та реферування студенти складають бібліографічний перелік використаної літератури за темою дослідження. В курсових роботах із загальнотеоретичних та спеціальних дисциплін також закріплюються елементи науково-дослідної роботи студентів у вигляді наукового пошуку; складається огляд літератури та розробляються пропозиції, що містять елементи новизни за темою роботи; використовуються обчислювальна та організаційна техніка; узагальнюється попередній досвід; оптимізуються пропозиції, направлені на підвищення ефективності і якості роботи. Тема курсової роботи повинна відповідати науковим інтересам виконавця, що є необхідною умовою творчого підходу до неї. Елементи наукового пошуку, які містяться в курсових роботах за обраним напрямом дослідження, як правило, знаходять відображення в дипломній роботі. Якість підготовки дипломної роботи в значній мірі залежить від рівня використання елементів дослідного пошуку, передбаченого всіма видами науково-дослідної роботи студентів за весь період навчання. В дипломній роботі практично перевіряється здатність та підготовленість студента теоретично осмислити актуальність обраної теми, її науково-прикладну цінність, можливість виконання самостійного наукового дослідження та використання отриманих результатів у практичній діяльності базового підприємства.

Перспективним напрямом організації навчально-дослідної роботи є створення у вищих навчальних закладах навчально-наукових лабораторій, в яких проводяться наукові дослідження та одночасно організовується науково-дослідна робота студентів. Науково-дослідна робота студентів поза навчальним процесом передбачає участь студентів у роботі наукових гуртків та лабораторій, у наукових конференціях, конкурсах та олімпіадах, написання статей та тез доповідей тощо [4, 7].

Отже, успішна студентська науково-дослідна діяльність може бути реалізована при додержанні таких умов: активна участь студентів у науковій роботі протягом усього періоду навчання, поступове ускладнення завдань з орієнтацією студента за напрямом його фахової спеціальності, тісний зв’язок наукової роботи з навчальною і науковою діяльністю кафедри. Реалізована в комплексі науково-дослідна робота студентів забезпечує: формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження, спеціальністю та досягнення високого професіоналізму; розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань; прищеплення студентам навиків самостійної науково-дослідної роботи; розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання в практичній роботі, залучення здібних студентів до розв’язання наукових проблем, що мають важливе значення для теорії і практики; необхідність оновлення і вдосконалення своїх знань; створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання резерву вчених, викладачів та дослідників.

Література:

1. Богуцька К.І. Виробнича практика як перший підготовчий етап для виконання наукових досліджень студентами / К.І. Богуцька, Ю.І. Прилуцький // Матеріали VIІI Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий простір Європи – 2012». – Przemysl: Nauka i studia, 2012. – Т. 15. – С. 97-100.

2. Корбутяк В.І. Методологія системного підходу та наукових досліджень: навч. посіб. / В.І. Корбутяк. – Рівне: НУВГП, 2010. – 176 с.

3. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посіб. / О.В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2009. – 206 с.

4. Марцин В.С. Основи наукових досліджень: навч. посіб. / В.С. Марцин, Н.Г. Міценко, О.А. Даниленко та ін. – Л.: Ромус-Поліграф, 2002. – 128 c.

5. Новиков А.М. Методология научного исследования / А.М. Новиков, Д.А. Новиков. – М.: Либроком, 2009. – 280 с.

6. Основи методології та організації наукових досліджень: навч. посіб. / за ред. А.Є. Конверського. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.

7. Палеха Ю.І. Основи науково-дослідної роботи: навч. посіб. / Ю.І. Палеха, Н.О. Леміш. – К.: Ліра-К, 2013. – 336 с.

8. Шейко В.М. Організація та методологія дослідницької діяльності: підручн. / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – К.: Знання, 2011. – 310 с.