ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ З КУРСУ “Я І УКРАЇНА” ЧЕРЕЗ НЕТРАДИЦІЙНІ ТИПИ УРОКІВ

На сучасному етапі розвитку і становлення сучасної початкової школи ставиться завдання піднести якість навчання школярів, активно і цілеспрямовано готувати їх до подальшого навчання та практичної діяльності.

Завдання сучасної початкової школи – “навчити дітей не формально заучувати поняття, закони, а глибоко осмислювати внутрішню сутність знань і вмінь, щоб творчо застосовувати ці знання на практиці для розв’язування проблем, які постійно ставить перед людиною життя” [5].

У перебудові навчально-виховного процесу важливе місце належить удосконаленню уроку, який “фактично забезпечує успіх виконання школою її найважливішої функції, – озброювати підростаючі покоління глибокими знаннями основ наук, виробляти вміння застосовувати їх у житті, формувати на цій основі риси гармонійної особистості” [6, с. 62-65]. Висока ефективність навчального заняття – перший і один з найголовніших показників якості роботи школи, вчителя.

Сьогодні учителі дедалі глибше усвідомлюють, що “сучасний урок повинен стати інструментом не лише передачі знань, а й їх здобуття, що вчитель з контролера і коментатора підручника має перетворитися на організатора пізнавальної діяльності учнів як у школі, так і поза нею”.

Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами.

У сучасній школі на уроках мають поєднуватися такі елементи навчально-виховного процесу:

1. змістовий – засвоєння знань;

2. виховний – формування переконань, моральних якостей учня;

3. операційний – засвоєння дій, навичок, умінь;

4. прикладний – застосування знань і дій [2, с. 58-59].

Усі ці елементи повинні бути тісно взаємозв’язані та впливати один на одного.

Готуючись до уроку, вчитель має визначити основні етапи уроку, послідовність методів і прийомів навчання, характер завдань для учнів і способи керування навчально-пізнавальною діяльністю школярів.

Нестандартний урок – таку назву отримало явище, що виникло, як своєрідна реакція масової педагогічної практики 70-х років XX ст. на втрату учнями інтересу до навчання. Первинне значення терміну – навчальне заняття, яке має нестандартну (невизначену) структуру [1, с. 65-69].

В сучасних умовах “важливість нестандартного уроку полягає в тому, що він підвищує ефективність навчання, зацікавлює учнів до вивчення нового матеріалу, сприяє розвитку творчих здібностей молодших школярів” [3]. Сьогодні відбуваються дискусії щодо визначення сутності нестандартних уроків та цінності такої форми занять у навчанні, розвитку й вихованні учнів.

Нестандартний урок – це “імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру” [4, с. 15-16]. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять.

Суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Головна особливість нестандартного уроку полягає у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності.

Щоб учень засвоїв навчальний матеріал на нестандартному уроці, він повинен здійснити повний цикл пізнавальних дій, тобто сприйняти матеріал, осмислити його, запам'ятати, спробувати застосувати здобуті знання на практиці. Система таких дій є сутністю навчального процесу.

Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.

Література:

1. Антипова О. У пошуках нестандартного уроку / Антипова О., Рум’янцева Д., Паламарчук В. // Радянська школа. – 1991. – № 1. – С. 65-69.

2. Бойченко С. Сучасний урок / Бойченко С. // Дивослово. – 1999. – №9. – С. 58-59.

3. Гап’юк Г.В. Нестандартні завдання з математики – засіб розвитку творчих здібностей / Гап’юк Г.В. // Початкова школа. – 1991. – №12.

4. Губенко Л.Д. Нестандартні уроки в початковій школі / Губенко Л.Д. // Початкова школа. – 2006. – №3. – С. 15-16.

5. Михайлів Т.В. Нетрадиційні уроки / Михайлів Т.В. // Управління школою. – 2006. – №14. – С. 420 (вкладка).

6. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні / Печерська Е. // Рідна школа. – 1995. – №4. – С. 62-65.