АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ БАЗ ДАНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ СУПРОВОДУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

Сьогодні стає необхідним створення розвиненої інформаційно-комунікативної інфраструктури соціальної сфери. Наявність інформаційно-налітичних центрів у рамках різних структур , підрозділів соціальної сфери – це перший крок, наступний – створення міжвідомчої інформаційної системної мережі. Основна мета – інтеграція інформаційних ресурсів за рахунок створення сховищ, баз даних документованої інформації та отримання на їх основі аналітичних і зведених даних про хід реалізації соціальних програм в регіонах та сільській місцевості [1, с. 121].

Без досить складної інтегрованої системи персонального обліку та надання соціальної допомоги неможливо ні впровадження соціальних карток в регіонах, ні реалізація інших масштабних соціальних проектів у сільській місцевості [2, 3]. У ближньому зарубіжжі, а саме у Російській Федерації, вже започаткована автоматизована інформаційна система «Соціальний реєстр населення» та удосконалюється вже протягом декількох років. Вона включає в себе такі інформаційні ресурси , як соціальний регістр населення, регіональний реєстр соціальних карт і база даних про фактично надану соціальну допомогу [4].

Розглянемо на прикладі наших зарубіжних партнерів роль соціального реєстру у нашій країни та створення баз даних соціальної роботи з сільським населенням. Соціальний реєстр сільського населення – це один з найважливіших інструментів реформування соціальної політики як держави так і місцевого самовпорядкування, що дозволяє вести персоніфікований облік і обслуговування громадян. Вперше технічна можливість створення реєстра з'явилася в 90-ті роки минулого сторіччя, коли органи соціального захисту стали відновлювати накопичення в базах даних масивів інформації про права громадян та документів, що засвідчують ці права, а також факти виконання рішень. Такий масив інформації можемо назвати «соціальна особиста справа», а сукупність соціальних особистих справ – «соціальним реєстром сільського населення». Одночасно з формуванням і заповненням баз даних відбувається створення обчислювальної і комунікаційної інфраструктури.

Реформа соціальної сфери в регіонах, яка проводиться сьогодні на державному рівні, забезпечує виконання багатьох інших соціальних програм, зокрема, у сфері охорони здоров'я, освіти та житла. Органи соціального захисту визначають права громадян на допомогу держави і ведуть облік надання цієї допомоги, охоплюючи в процесі роботи не тільки категорії соціально-незахищених громадян, але і все населення сільських регіонів. Тому автоматизована інформаційна система «Соціальний реєстр сільського населення» має стати одним з основних інструментів реалізації соціальної політики держави [5, с. 403].

Соціальний реєстр сільського населення – це ключовий компонент регіональної інформаційної системи, який є державним інформаційним ресурсом і формується у вигляді територіально-розподіленої бази даних з відомостями про громадян України, які мають право на отримання соціальної допомоги відповідно до чинного законодавства та зареєстрованих за місцем проживання. Регіональний соціальний реєстр населення має формуватися органом державної влади та самоврядування, уповноваженим адміністрацією регіону, а його користувачами є державні органи, органи місцевого самоврядування й інші організації, що використовують регіональний соціальний реєстр сільського населення України при наданні послуг пільговим категоріям громадян.

Розглянемо інформаційну систему соціального реєстру сільського населення – вона має централізовану архітектуру, в якій прикладні системи (тонкі клієнти) звертаються до єдиної бази даних через інтернет-браузер. На практиці проблемні місця, з точки зору комунікацій, можуть працювати і автономно на основі локальної копії (локальної мережі), яка оновлюється за певним розкладом. Подібними комплексними системами в Російській Федерації охоплені регіони біля великих міст таких як Москва, Санкт-Петербург, а також сільська місцевість Самарської області, Саратовської, Ярославської та інших.

Структура автоматизованої інформаційної системи «Соціальний реєстр сільського населення» охоплює два організаційних рівня органів соціального захисту: регіональний на рівні департаментів міністерства і муніципальний орган регіонального відомства, як правило, утворений з муніципального Управління соціального захисту населення, і забезпечує автоматизацію діяльності соціальних працівників обох рівнів коштами єдиного персоніфікованого обліку та організації роботи відомства. Означене вище включає планування, контроль виконання та звітність на базі актуального і достовірного масиву інформації, а саме системи управління базами даних.

Інформатизація соціальної сфери регіонів здійснюється різними шляхами. Наприклад, регіони, що почали зі створення соціального реєстру населення, розвивали підсистеми обміну на базі WEB-сервісів, а регіони, що приступили до більш масштабних проектів соціальних карт, одночасно з соціальним реєстром розгортали організаційну і технічну інфраструктуру для міжвідомчого обміну даними. Нарешті, регіони, що почали з інформатизації служби «єдиного вікна», в першу чергу створювали єдині інформаційно-довідкові системи. Втім, незважаючи на різні підходи до інформатизації соціальної сфери, структура комплексу соціальних інформаційних систем, як правило , заснована на одних і тих же компонентах. [6, с. 13]

Так, до його складу входять відомча система автоматизації органів соціального захисту «Соціальний реєстр сільського населення», інформаційно-довідникова система, що обслуговує державних службовців та громадян , портал соціальної сфери, контакт-центр, що обробляє дзвінки громадян з питань держпослуг, комплекс систем соціальна карта, що включає реєстр карток для процедур видачі, реєстрації і обслуговування карток, а також кошти міжвідомчого інформаційного обміну, що базуються на системі електронних адміністративних регламентів.

Така структура дозволяє вирішувати відразу кілька соціальних завдань, включаючи проекти «єдиного вікна», соціальної карткии і пунктів самообслуговування. Найбільш масштабним і комплексним в цьому ряду проектом розвитку соціальних реєстрів є проект соціальних карток. Достовірний і актуальний персоніфікований облік на основі соціальних реєстрів сільського населення дозволяє автоматизувати обслуговування, забезпечити планування. Це в свою чергу вимагає тісної інтеграції базової облікової системи та численних надбудов, до яких відносяться вже згадувані служби єдиного вікна, соціальні портали, мережі пунктів самооблуговування та системи «соціальних карток», а також облікові системи в суміжних галузях і сферах – фінансовій, установ охорони і у сфері нерухомості.

У висновках можемо відзначити, що за допомогою автоматизованих інформаційних систем для соціальної сфери сільської місцевості, основою яких є відомча інформаційна система «Соціальний реєстр сільського населення», можна не тільки якісно обслуговувати населення, а й розвивати держпослуги в рамках служби «єдиного вікна», пунктів самообслуговування і такого комплексного проекту, як соціальна картка. У перспективі реалізація соціальної політики держави за допомогою цих відомчих інформаційних систем призведе до зміни складу та якості державних послуг у соціальній сфері і побудови «електронного уряду».

Література:

1. Звєрєва І.Д., Безпалько О.В., Харченко С.Я. та ін. Соціальна робота в Україні : навч. посіб. //за заг. ред. І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонової / – К. : Наук. світ, 2003. – 233 с.

2. Нормативно-правове регулювання надання соціальних послуг. Збірка документів та методичних матеріалів. – Херсон: МО «Нова генерація», 2004.- 56 с.

3. Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект : навч. посіб. / за ред. А. Й. Капської // – К. : ДЦССМ, 2004. – С. 73-82

4. Лосев С. Состав подсистем типового «Социального регистра населения» / С.Лосєв CNews // Електроний ресурс «ИТ в органах госвласти России». – 2007р. Режим доступу (http://www.cnews.ru/reviews/free/gov2007)

5. Кремінь В.Г. Енциклопедія освіти / гол. ред. В. Г. Кремінь // Акад. пед. наук України. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

6. Дєдов Є.Г. Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників до менеджменту в соціальній роботі: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 / Є. Г. Дєдов // – Луганськ, 2009. – 20 с.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, Касаткін Дмитро Юрійович.